Подкаст «Хороших батьків не блокують». Як убезпечити дітей в інтернеті

Подкаст «Хороших батьків не блокують». Як убезпечити дітей в інтернеті

11:31,
15 Жовтня 2023
3261

Подкаст «Хороших батьків не блокують». Як убезпечити дітей в інтернеті

11:31,
15 Жовтня 2023
3261
Подкаст «Хороших батьків не блокують». Як убезпечити дітей в інтернеті
Подкаст «Хороших батьків не блокують». Як убезпечити дітей в інтернеті
Ведуча подкасту Анастасія Дьякова — про шкідливий контент і ключові помилки батьків.

Діти стають більш активними в інтернеті — навчання, розваги та дружні стосунки майже повністю переведені в цифровий світ. Разом із цим диджиталізуються злочини проти дітей: онлайн-грумінг або сексторшинг — налагодження стосунків із метою сексуальної експлуатації, кібербулінг, онлайн-переслідування та шантаж. Після повномасштабного вторгнення додався ще один виклик — контент про війну, який може травмувати дитину навіть у відносно спокійних регіонах України та за кордоном.

Що варто знати батькам, аби убезпечити свою дитину від інтернет-небезпеки, та яких дій варто уникати, розповіла засновниця громадської організації «Stop_sexтинг» і ведуча подкасту «Хороших батьків не блокують» Анастасія Дьякова.

— Анастасіє, як з’явилась ідея проєкту та чому ви обрали саме формат подкасту?

— Подкаст «Хороших батьків не блокують» — це один із проєктів громадської організації «Stop_sexтинг», яка займається захистом дітей в інтернеті, насамперед від сексуального насильства. У нас є чотири ключових напрямки — це освіта, інформаційні компанії, адвокація та допомога постраждалим. Ми працюємо з батьками, освітянами, поліцейськими, соціальними працівниками, однак ми не проводимо навчання для дітей. З ними робота відбувається через інформаційні кампанії або через дорослих, які поруч із дітьми.

Ми завжди шукаємо шляхи до аудиторії, які були б найбільш зручними для неї. Наприклад, якщо ми працюємо з освітянами — це підвищення кваліфікації, з поліцією — через її керівництво. Аудиторія батьків — це аудиторія, до якої треба креативно достукатися.

У 2019 році на платформі «Дія.Освіта» спільно з Мінцифрою вийшов наш онлайн-курс для батьків про безпеку дітей в онлайні. Але ми розуміли, що батьки завжди шалено зайняті й вони навряд чи будуть ходити на якісь додаткові навчання чи читати буклети. Тому ми з батьками частіше за все працюємо через соціальні мережі та рекламу. Наприклад, у нас була реклама в метро, у швидкісних поїздах «Інтерсіті», зараз є сітілайти по Києву. Ми думали, як достукатися до аудиторії, щоб це було не просто повідомлення «бережіть своїх дітей в інтернеті», а щось більш змістовне та водночас зручне для батьків. Подкаст — це те, що ти можеш слухати в навушниках і бігти кудись, їхати за кермом, готувати їжу тощо.

Ми почали вивчати ринок, і мій чоловік порадив звернутися до The Ukrainians Media, які мають великий досвід у створенні подкастів. І вже спільно з ними ми створили «Хороших батьків не блокують». Це вони запропонували назву і концепт, що випуски мають бути до 30 хвилин і що це має бути не моя розповідь про онлайн-безпеку, як експертки, а саме розмови з гостями. Ми намагаємося робити максимально предметну історію, а не щось гіпотетичне. З запрошеними експертами ми проговорюємо чіткі поради, що можна зробити з цією ситуацією вже сьогодні ввечері.

— У випусках ви розповідаєте про певні проблеми через приклади: є герой або героїня, які розповідають про свої ситуації. Як ви їх знаходите?

— Були випадки, коли до нас зверталися за допомогою, а потім погоджувалися розказати свою історію або щоби ми переказали їхній випадок у подкасті. В інших випадках це величезна журналістська робота The Ukrainians Media. Вони шукають героїню або героя, які готові поділитися своїми історіями та історіями своїх дітей. У нас є психологи, які за потреби можуть додатково проговорити та підтримати. Тож це два шляхи: проактивний пошук і ті, з ким ми вже працювали.

— Ви підтримуєте контакт із ними й надалі, щоб відстежувати, чи вдалося родині розв’язати свою проблему?

— Зазвичай це такі ситуації, які вже не потребують подальшої психологічної допомоги. Коли мама хоче опублікувати фото своєї дитини в соцмережах і хвилюється, чи може це нашкодити дитині, тут не потрібна додаткова психологічна допомога. Це можуть бути історії, що сталися декілька років тому і мають своє логічне завершення. А якщо це критична історія насильства, то зазвичай ми вже працювали з цією родиною, надавали психологічну допомогу та маємо певні результати. Тобто ми не беремо історії на піку драми.

— За психологічною підтримкою до вас можна звернутися через сайт Stop sexтинг. Під час великої війни таких звернень стало більше?

— Узагалі в нас дві платформи: для підлітків і для батьків та спеціалістів. Сервіси допомоги зараз є на обох платформах. Кожні півтора місяця ми проводимо навчання для дітей, батьків і спеціалістів з усіх питань щодо безпеки дітей в онлайні. У нас є персональні консультації з психологом — на сайті треба заповнити коротку форму з вашими контактами й описом ситуації, щоб ми розуміли, хто з нашої команди має з вами зв’язатися. І власне безплатна консультація в зумі на 60 хвилин, де більш глибоко психолог розбирає вашу історію. У нас є чатбот на сайті та в телеграмі — там ви не спілкуєтеся з конкретною людиною, а можете поблукати «гілочками», які пропонує бот, і знайти відповіді на свої питання. Також, якщо ви побачили в інтернеті матеріали сексуального насильства над дітьми, дитячу порнографію, ви можете повідомити про це на нашому сайті. До роботи підключається поліція, а наші колеги допомагають ідентифікувати контент, щоб його заблокувати.

Крім того, можна зателефонувати на нашу спільну з урядовим контактним центром телефонну лінію «1545», далі обрати «3» — вона цілодобова та безплатна. Цей центр отримує приблизно 300 дзвінків на рік, тобто один дзвінок на день.

Консультації з психологами ми запустили минулого літа та провели більш як 20 консультацій. Я не можу сказати, що люди суперактивно звертаються за глибокою психологічною допомогою, частіше за все їм достатньо базової допомоги за телефоном «1545», але якщо потрібна психологічна підтримка, то така опція в нас теж є.

— Зараз дуже багато контенту, пов’язаного з війною в Україні, віднедавна в соцмережах публікуються фото й відео подій в Ізраїлі та Секторі Газа. Перший випуск подкасту «Хороших батьків не блокують» був присвячений тому, що робити, якщо дитина побачила шоковий контент про війну. Що б ви порадили батькам, як захистити дитину від такого вмісту?

— Батьки мають розуміти, як такий контент впливає на дитину і що таке вторинна травма. Якщо щось стається з нами — це первинна травма, а коли ми читаємо, чуємо або дивимося про те, що сталося з іншими людьми — це вторинна травма. Контент про війну — це вторинна травма, дорослі теж травмуються тим, що бачать. Подумайте, чи варто вам дивитися відео чи фото у соцмережах, адже інколи для отримання інформації достатньо прочитати текст.

Батьки мають стежити за тим контентом, який споживають діти. Наприклад, якщо ви хочете подивитися новини по телевізору, подумайте, чи варто дітям дивитися їх разом із вами. Разом із тим не можна замовчувати тему війни. Я дуже люблю книжку «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну», там є окремий розділ про те, як говорити про війну з дитиною. Все залежить від віку: з маленькими дітьми ми говоримо, але максимально обмежуємо контент, зі старшими ми обговорюємо ситуацію, заходи безпеки, за потреби налаштовуємо в соцмережах батьківський контроль, блюри зображень. Із підлітками дуже важливо все обговорювати, бо ви не можете просто взяти й щось заборонити.

Додатковий пункт — це обмеження часу, що проводить дитина в інтернеті. Скролити новини в соцмережах можна нескінченно. Також не варто користуватися ґаджетом щонайменше за годину до сну і за годину після сну. Це технічні базові поради, психологічні ж раджу слухати в Катерини Гольцберг у нашому подкасті.

— Зараз через дистанційне навчання ґаджети є в усіх дітей від молодшого шкільного віку. Це освітня необхідність, однак діти дуже швидко звикають до них. Чи не зарано діти починають користуватися ними?

— Віддавати дитині ґаджет у вільне користування — це погана ідея. Якщо дитина ходить у звичайну школу, то в молодшому шкільному віці «бабусяфона», тобто кнопкового телефону або смартгодинника буде більше ніж достатньо. Ті, хто намагається навчатися або проводити зуми через телефон, розуміють, наскільки це жахливо. Це найкоротший шлях, щоби втратити зір і увагу. Тому, якщо вашій дитині треба вчитися онлайн, то це точно має бути не смартфон, а ноутбук чи щонайменше планшет. Однак це не означає, що на ньому автоматично мають з’явитись усі соцмережі або месенджери. На нашому сайті є гайди, як у соцмережах налаштувати батьківський контроль — обмеження мають бути як на самому ґаджеті, так і в браузерах. Так ви будете знати, що ваша дитина дивиться.

— Коли, на вашу думку, взагалі дитина може починати користуватися соцмережами?

— Соціальні мережі дозволені дітям із 13 років правилами самих соцмереж. Тож коли дітям створюють чати — це негарна історія та відповідальність батьків. Коли дитина тільки починає ходити в садочок чи до школи, батьки разом із вихователями та викладачами мають обговорити всі правила щодо ґаджетів і соцмереж. Створення сторінки дитини до досягнення цього віку є порушенням цих правил і насправді небезпечно. Щодо злочинів сексуального насильства над дітьми й того контенту, який знаходять наші партнерські організації, абсолютна більшість — це контент із дівчатами 7–8 років та 9–11 років. Це вік, у якому дітей взагалі не мало би бути в соцмережах. У них ще недостатньо розвинене критичне мислення та розуміння ризиків, діти такого віку в зоні ризику. Коли діти дорослішають, у них поступово розвиваються різні когнітивні здібності, стає менше загроз. Але це не означає, що в 17 років діти все знають і не можуть стати жертвою насильства в інтернеті, та все ж ризиків менше.

— Однак нерідко саме підлітки стають членами різних небезпечних соціальних груп і субкультур. Те, що може просто налякати маленьку дитину, підлітка, навпаки, може привабити. Як запобігти цьому та як виявити, якщо це вже сталося?

— Можна побачити, що дитина стала замкнена, перестала спілкуватися з тими, з ким спілкувалася раніше, змінила стиль одягу, ви можете помітити заподіяння тілесних ушкоджень. У дитини може змінитися харчова поведінка або ритм сну. На всі ці ознаки треба дивитися разом, бо нема чітких прикмет, що дитина перебуває в небезпечній спільноті. Батьки можуть побачити зміни, якщо вони в контакті зі своєю дитиною, але треба враховувати, що ці зміни можуть бути через різні причини, наприклад, булінг, закоханість або війну. Якщо помітили такі зміни — це дзвіночок, що з дитиною треба поговорити й дізнатися детальніше, що відбувається.

Діти не живуть в ізоляції. Навіть якщо ви будете забороняти їм користуватися ґаджетами, перебувати в певній групі тощо, діти, особливо старші, завжди знайдуть спосіб, як обійти заборони. Тому тут може допомогти тільки розмова. Ті знання, які ми передаємо дітям, ті стосунки, які ми маємо, — ось що формує результат, який ми отримаємо.

— У вас є випуск про те, як Марк Цукерберг опублікував фото, де приховав смайликом обличчя своїх старших доньок, а не молодшої, якій менш як рік. Зазвичай батьки роблять навпаки й не з безпекових міркувань, а від пристріту. Він це зробив через повагу до їхніх особистих кордонів. З якого віку батьки мають питати в дитини дозволу на публікацію світлин у соцмережах?

— Уже років із трьох дитина може сказати, подобається їй це фото чи ні. Є загальні правила, які фото дітей категорично не можна публікувати в будь-якому віці (фото, де видно місцеперебування, фото оголеної дитини на пляжі або у ванній.  «ДМ») . Але вже з того моменту, коли дитина вам може сказати «так» чи «ні» і розуміє, що це за фото, потрібно питати її згоди.

— Як ви думаєте, чи пов’язана неправильна поведінка батьків у соцмережах із тим, що в часи їхнього дорослішання не було сексуальної освіти й поняття цифрової безпеки як такої?

— Я не думаю, що сексуальна освіта якось пов’язана з публікацією фото своїх дітей у соцмережах. Проблема в іншому — батьки дуже часто вважають дитину своєю власністю та не бачать її як окрему особистість. Деякі батьки вважають, що раз вони народили дитину, несуть за неї відповідальність та утримують, то вона має робити все, що вони скажуть. Це перша причина, а друга — культура інтернет-спілкування. Люди не питають, чи можна опублікувати те чи те фото не лише дітей, а й дорослих: своїх друзів, родичів чи колег.

— У подкасті ви охоплюєте дуже великий спектр тем. Яким бачите його в майбутньому? Скільки буде випусків, можливо, можете анонсувати декілька тем?

— Ми плануємо, що буде один сезон на 10 серій. За цей сезон ми хотіли розказати найголовніше, що ми хочемо, щоб знало українське суспільство. В інших країнах є подкасти на багато сезонів і сотні серій, але частіше за все вони ґрунтуються на тій базі знань, що вже є у суспільства. Ми зараз в Україні лише на формотворчому етапі усвідомлення батьками питання онлайн-безпеки дітей. Можливо, за декілька років ми зробимо другий сезон. Але зараз ці 10 серій — ключова есенція того, що повинні знати всі батьки.

Подкаст можна прослухати на сайті Stop_sexтинг, на ютубі та інших платформах.

 Фото надані Анастасією Дьяковою

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду