Парламентські вибори у Вірменії 7 червня 2026 року є першими регулярними після 2017 року, й першими після втрати Нагірного Карабаху у 2023-му. Упродовж двох тижнів перед голосуванням проросійські телеграм-канали тиражували погрози, обіцяли «українське» майбутнє для Єревана, шантажували газом і поширювали сфабриковані матеріали під виглядом публікацій авторитетних західних медіа з метою вплинути на вибір вірменів. Ми проаналізували, як Росія намагається вплинути на виборчий процес у країні.

Головні тези

• Карабах структурує передвиборчий дискурс: він одночасно є аргументом чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна проти Москви (ОДКБ не захистила) і зброєю опозиції проти нього («здав Арцах», як у Вірменії називають Карабах).
• Росія вдалася до комплексного тиску: газовий шантаж, торгові обмеження (мінеральна вода, квіти, алкоголь, риба), погрози «українським сценарієм» і спільний ультиматум чотирьох лідерів ЄАЕС щодо референдуму — все це відтворювалося і підсилювалося проросійськими телеграм-каналами.
• Пашиняна виставляють «зрадником» і «маріонеткою Заходу» у двох паралельних кампаніях: у проросійських телеграм-каналах і в англомовному сегменті X.
• Наскрізний наратив усіх кампаній — «вірменський сценарій є підготовкою до українського». Тобто зближення з ЄС подається як пряма дорога до війни з Росією.
• Попри тиск, соціологія фіксує впевнене лідерство «Цивільного договору» Пашиняна. 

Вибори, що вирішують більше, ніж склад парламенту

7 червня у Вірменії пройдуть перші з 2017 року планові, не позачергові парламентські вибори. У 2018 році Нікол Пашинян привів «Цивільний договір» до влади на хвилі масових протестів, що отримали назву Оксамитової революції. У 2021 позачергові вибори пройшли відразу після поразки Вірменії у Другій карабаській війні, яка завершилася підписанням перемир’я за посередництва Росії в листопаді 2020 року.

Та найголовніша відмінність нинішніх виборів від усіх попередніх полягає в тому, що вони відбуваються вже після втрати Нагірного Карабаху у вересні 2023 року, коли азербайджанська армія за 24 години зламала вірменський опір і змусила понад 100 тисяч вірменів залишити територію. Жодна з гарантій безпеки, на які роками розраховували в Єревані, не спрацювала: ані членство країни разом із Росією в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), ані присутність російських миротворців.

Карабах залишається не просто болючою сторінкою вірменської історії, а й ключовим чинником нинішньої передвиборчої динаміки. Втрата регіону підірвала довіру до проросійського консенсусу, що десятиліттями тримав Вірменію в московській орбіті: якщо ОДКБ і «стратегічне партнерство» з Росією не допомогли хоча б зберегти статус-кво Карабаху, навіщо й далі платити за них газовою залежністю і обмеженим суверенітетом? Це питання значною мірою і структурує передвиборчий дискурс.

Реакція Москви на цей зсув виявилася показовою. За повідомленням Reuters, три західних урядовці підтвердили, що Кремль активізував приховані операції перед голосуванням і підтримує насамперед «Сильну Вірменію» Самвела Карапетяна, який своєю чергою, відхрещується від будь-якого зв’язку з Москвою.

Загалом до виборів 7 червня допущено 18 партій і блоків, але реальну боротьбу ведуть п’ять учасників.

«Цивільний договір» Нікола Пашиняна, панівна партія, яка перебуває при владі з 2018 року. Сам Пашинян веде кампанію під гаслом миру та євроінтеграції. 26 травня він підписав у Єревані Хартію про стратегічне партнерство зі США в присутності держсекретаря Марка Рубіо, а також угоду щодо критичних мінералів. Згідно з травневими опитуваннями PolitPro та Reuters, партія лідирує з близько 46% голосів. Водночас прогноз вказує і на втрату конституційної більшості — двох третин місць у парламенті, — що змусить Пашиняна формувати коаліцію у разі перемоги.

«Сильна Вірменія» Самвела Карапетяна, новий проєкт вірменсько-російського мільярдера, власника групи компаній «Ташир», до якої входить монопольний оператор електромереж Вірменії Electric Networks of Armenia. Блок був заснований у січні 2026 року. Його лідер Карапетян оголосив про відмову від кіпрського та російського паспортів, аби отримати право балотуватися на посаду прем’єра, оскільки чинна Конституція забороняє подвійне громадянство. Анонсована програма політсили передбачає «п’ять кроків для відновлення економіки» і жорсткіші переговори з Баку, водночас відображаючи проросійську орієнтацію виборчої бази: близько 73% прихильників «Сильної Вірменії» описують себе як «проросійських», тоді як аналогічна частка прихильників «Цивільного договору» — «прозахідними».

За прогнозами PolitPro та Reuters, блок набирає близько 13,3% голосів і потенційно є головним рупором Москви у новому парламенті. Цікаво, що Карапетян перебуває під домашнім арештом з грудня 2025 року за звинуваченням у фінансових злочинах і причетності до нібито спроби перевороту, але сам він звинувачення відкидає.

Ще одна політсила «DOK» є новим центристським проєктом, що стрімко набирає хід у фінальній фазі кампанії й може отримати близько 8,5% голосів, що робить її потенційним коаліційним партнером «Цивільного договору» Пашиняна.

Блок «Вірменія» Роберта Кочаряна — парламентська опозиція з 2021 року; до блоку, крім партії «Відродження Вірменії», входить партія «Дашнакцутюн» (Вірменська революційна федерація). Кочарян народився в Нагірному Карабаху, був другим президентом Вірменії у 1998—2008 роках. Кінець його президентства затьмарило криваве придушення поствиборчих протестів 1 березня 2008 року. Після приходу Пашиняна до влади Кочаряну висунули звинувачення, пов’язані з тими подіями. Аналітики та медіа фіксують стабільно низький рівень суспільної довіри до нього, попри те, що блок залишається найбільшою парламентською опозицією: за інформацією Eurasianet, близько 60% вірменів висловлюють недовіру як до влади, так і до опозиції одночасно. За прогнозами PolitPro та Reuters, блок отримає близько 9,1% голосів.

«Квітуча Вірменія» Гагіка Царукяна, партія олігарха, що традиційно балансує між Москвою та Єреваном. Аналітики відносять її до проросійського флангу, поряд із «Сильною Вірменією» та «Вірменією» (Hayastan dashink) Кочаряна. Пашинян під час передвиборчої зустрічі 13 травня прямо заявив: «Обрати Царукяна — це те саме, що обрати Олександра Лукашенка». Прогнози фіксують підтримку партії на рівні близько 7,6% голосів.

Вибори 7 червня стануть першим загальнонаціональним тестом після Карабаху. Опитування свідчать, що більшість вірменів або вибачила Пашиняну поразку 2023 року, або вважає Москву більш відповідальною за втрату Карабаху, ніж Єреван. Те, що ОДКБ не відреагувала на карабаські події попри формальні зобов’язання, стало переломним моментом у суспільному сприйнятті «союзника»: «Частина вірменського суспільства почала відкрито сумніватись у ролі Росії як головного гаранта безпеки держави».

Водночас карабаський фактор залишається зброєю двосторонньої дії. Опозиція активно використовує травму втрати регіону, щоб представити Пашиняна «людиною, яка здала його Азербайджану», і в такий спосіб просуває «жорстку» проросійську лінію Кочаряна як альтернативу. Сам Кочарян 19 травня відповів дзеркально: «Обрати Пашиняна — це те саме, що обрати Алієва», — і тим самим вписав власну кампанію в ту саму логіку страху, яку Кремль транслює через телеграм-канали. Така взаємна демонізація фіксує глибоку поляризацію, де карабаська рана не стала мотивом для консолідації, а перетворилася на інструмент розколу.

Вибори у Вірменії не залишилися без уваги лідерів найвплиовіших держав світу. 28 травня 2026 року президент США Дональд Трамп написав у Truth Social: «Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, мій чудовий друг і лідер, робить свою країну сильною, багатою та дуже безпечною!». Це стало несподіваним жестом підтримки від президента, якого в Москві охоче представляли «другом Росії». Двома днями раніше, 26 травня, Єреван відвідав держсекретар Марко Рубіо і підписав із Вірменією Хартію про стратегічне партнерство й угоду щодо критичних мінералів. Президент Франції Емманюель Макрон побував у Єревані в рамках Саміту Європейської політичної спільноти, який проходив 4—5 травня. За повідомленнями Reuters, Захід паралельно зміцнює інституційну присутність у Вірменії, зокрема через підтримку нової розвідувальної служби ФІС (FCIS), яка має стати повністю функціональною до середини 2026 року і прагне позбавитися залишкового російського впливу в силових структурах.

Кремль у публічній дипломатії так само не залишався осторонь. 1 червня Путін привітав Пашиняна з днем народження, але того ж самого дня Москва запровадила нові обмеження на вірменські товари. 29 травня на полях саміту ЄАЕС в Астані Путін заявив журналістам: «Криза в Україні почалася з ситуації, схожої на ту, що зараз відбувається у Вірменії».

На тому самому саміті очільники Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану підписали спільну заяву з вимогою, аби Вірменія «у найкоротші терміни» провела референдум щодо вступу в ЄС або подальшого перебування в ЄАЕС. Пашинян відповів, що референдум «не на часі» — і тим самим надав пропагандистам черговий привід для атак.

Для виявлення наративів російської пропаганди напередодні парламентських виборів у Вірменії Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував 377 повідомлень у пропагандистських телеграм-каналах із понад 250 тисяч підписників, створених у період з 26 травня до 2 червня 2026 року. Пошуковий запит містив похідні від «Вірменії» і «Єревана». За винятком населених пунктів, які мають спільні частини назв із населеними пунктами Вірменії, як-от Армянськ. Дані надала компанія LetsData.

Також для написання статті були використані матеріали сайту «Хронік дезінформації», в яких аналітики «Детектора медіа» зафіксували скоординовану кампанію з дискредитації прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна у соцмережі X (твіттер) у травні 2026 року.

Ключові напрямки публікацій у телеграмі про Вірменію від 25 травня до 10:00 2 червня 2026 року

Економічний тиск і газовий шантаж Росії

У аналізованих телеграм-каналах систематично пишуть про обмеження на імпорт вірменської продукції до Росії, ініційовані російськими державними регуляторами «Россільгоспнаглядом» і «Росспоживнаглядом». Протягом останніх тижнів під заборони послідовно потрапила мінеральна вода «Джермук», квіти, овочі та зелень, алкоголь, а з 1 червня — свіжа риба та рибна продукція з Вірменії. Лише про обмеження продажу вірменської мінеральної води у аналізовному масиві масиві повідомлень із телеграм-каналів згадали 18 разів.

Не слід дивуватися, чому, не маючи виходу до моря, Вірменія продає, зокрема, рибу Росії. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну рівень експорту товарів з Вірменії до Росії збільшився втричі порівняно з показниками до 2022 року. Лише у 2022 році ВВП Вірменії зріс, за інформацією Світового банку на рекордні 12,5%. Видання Euroactiv ще в березні 2024 року писало, що Вірменія, ймовірно, реекспортує багато товарів до Росії, допомагаючи таким чином обходити накладені на неї через війну проти України санкції.

Телеграм-канали подавали ці обмежувальні заходи або як нейтральні технічні рішення, або як «закономірну відповідь» на «антиросійський курс» Пашиняна. Такі обмеження відверто пов’язувалися з виборами у Вірменії, ніби як попередження, що без «правильного» вибору вірменський агросектор «неминуче загнеться». Як наслідки «непокори та відмови дружити із Росією» автори дописів порівнювали ситуацію у Вірменії зараз із ситуацією перед виборами у Грузії, Молдові та Україні в різні роки.

Наприклад, воєнкор Олександр Коц у своєму телеграм-каналі із майже 500 тис. підписників написав: «Вірменську рибу не пустять до Росії. Пашиняну продовжують ненав’язливо, але зрозуміло натякати, чим загрожує Вірменії вихід із єдиного економічного простору з Росією. Це з дружиною можна розлучитися, а від сусіда нікуди не дінешся. На жаль, усвідомлення цього факту нікого й ніколи не зупиняло від того, щоб вскочити у халепу. Ні Молдову, ні Грузію, ні Україну».

Пропагандисти з «Царьград ТВ» іронізували, що Путін і Пашиняна поздоровив із днем народження у телефонній розмові 1 червня, і не забув запровадити більше економічних обмежень проти вірменських товарів.

В анонімному телеграм-каналі з майже 300 тисячами підписників «Zаписки Vетерана» закликали перейти від купівлі лояльності завдяки економічним преференціям до «прагматизму» та realpolitik у стосунках із сусідами: «Якщо поглянути на хроніку останніх років, стає очевидним, що це лише черговий етап тихого, але методичного витіснення вірменського бізнесу з російського ринку через антиросійський курс вірменського уряду. Пашинян — це черговий доказ того, що після розпаду СРСР про якусь дружбу між народами не може бути й мови. Скільки вовка не годуй, він усе одно дивиться в бік лісу. Усі відносини Росії з колишніми “союзними” республіками мають будуватися не на догоду останнім, а винятково в інтересах самої Росії».

У ділових виданнях, наприклад у телеграм-каналі «Комерсант» (понад 270 тис. підписників) у стриманому тоні перераховували вірогідні економічні збитки для Вірменії та ступінь її економічної залежності внаслідок обмежень з боку Росії: «З 2 червня поставки риби та рибної продукції з Вірменії до Росії будуть обмежені, здійснювати їх зможуть лише два виробники. Загалом у країні налічується понад 160 господарств. Для вірменських виробників російський ринок становить 80% експорту».

Паралельно з «санітарними» заборонами різних товарів у дописах повторювали погрози скасування угоди 2013 року про безмитне постачання природного газу та нафтопродуктів до Вірменії. Вірменія практично повністю залежить від російського газу. У 2025 році державна корпорація «Газпром» поставила близько 2,7 млрд кубометрів газу, а поставки з Росії складають майже 90% газового імпорту до Вірменії. У період з 2022 по 2025 рік щорічні обсяги споживання газу у Вірменії коливалися в межах від 2,5 до 2,8 млрд кубометрів. Решту природного газу до Вірменії постачає Іран.

25 травня речник Кремля Дмитро Пєсков попередив, що у разі виходу Вірменії з Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) ціна «стане ринковою». У повідомленнях у телеграмі з посиланням на Пєскова і Путіна написали, що «зростання цін на енергоносії обійдеться Вірменії у 14% ВВП». Такі тези, перш за все, поширили телеграм-канали російських ділових видань, як «Коммерсант», і пропагандисти «іномовлення», як RT.

У публікаціях в аналізованих телеграм-каналах наголошували на асиметрії цін для Вірменії та ЄС та змальовували образ Росії як «годувальниці», яку «невдячна Вірменія» збирається «кинути». Загроза відімкнення газу подавалася як логічний наслідок «вільного вибору курсу на Захід» Єреваном.

Наприклад, пропагандисти з телеканалу «Царьград» писали для аудиторії свого телеграм-каналу: «Безплатний сир для Єревана скінчився. Кремль вирішив нагадати вірменській владі ази арифметики. Виявляється, пільгова ціна на російський газ — не назавжди, а лише доти, доки Єреван грає в команді ЄАЕС. Захоче вийти — ласкаво просимо у світ ринкових цін, де тисяча кубів коштує майже 600 доларів проти нинішніх 177,5». У іншому дописі на цьому ж каналі прямо пов’язали такі погрози з майбутніми виборами: «Шкода, що бракує політичної волі, щоб відімкнути постачання російського газу за пільговими цінами до того моменту, коли вірменський народ зробить свій доленосний вибір».

Пропагандисти також висміювали слова Нікола Пашиняна, що Вірменія не збирається конфліктувати з Росією. Вони прискіпувалися до слів премʼєра Вірменії, що його державі не варто боятися підвищення ціни російського газу й ускладнення торгівлі з Росією завдяки перевагам від інтеграції у світові ринки. Такі розмірковування пропагандисти та, наприклад, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, подавали як відірвані від реальності плани «дуже сильно розбагатіти» чи «стати перехрестям світу» чи як аргументи на користь «зовнішнього управління» Вірменії Заходом.

«Зрадник» і «маріонетка Заходу»

Значний масив публікацій присвячений персональній дискредитації Пашиняна. Підписання Хартії про стратегічне партнерство між Вірменією та США та угоди щодо критичних мінералів подавалося у телеграм-каналах як «продаж Вірменії», «вирок країні», «добровільне підкорення Заходу». Схожі наративи про перетворення на «рабів у колонії» транслювалися російською пропагандою і щодо України, наприклад, після підписання угоди про  корисні копалини у лютому 2025 року.  

У аналізованих постах Пашиняна звинувачують у тому, що він «робить геополітичний вибір за вірмен, не питаючи самих вірмен», перетворює Вірменію на «колонію ЄС», та віддає так званий «Зангезурський коридор» (важливу дорогу, що з'єднує Азербайджан та його ексклав Нахічевань через південну Вірменію) напряму Азербайджану, а не США як посереднику. Проросійські канали активно підхоплювали будь-яку заяву Пашиняна, та додавали критичні чи іронічні коментарі, щоб зобразити прем'єра непослідовним, наївним або свідомо шкідливим для країни.

Пропагандистка та колаборантка Тетяна Монтян дає у своєму телеграм-каналі Пашиняну наступну характеристику: «Завдання Пашиняна — максимально втягнути Вірменію в орбіту впливу західних країн, зв’язати її по руках і ногах різними угодами, та й залишити в статусі колонії».

Пропагандисти з Царьград.ТБ про договір між США та Вірменією писали, що «Пашинян підписав вирок Вірменії американськими чорнилами. Країна добровільно підкоряється Заходу, втрачаючи останні залишки суверенітету. Пашинян, схоже, так і не зрозумів, куди веде свою країну». 

Михайло Онуфрієнко, блогер та пропагандист, у своєму майже півмільйонному телеграм-каналі іронізував над спробами Вірменії покинути орбіту російського впливу, перефразовуючи слова Путіна, сказані після анексії Криму: «Вірменія повертається до рідної османської гавані?». Інший блогер-пропагандист Сергій Колясніков у своєму телеграм-каналі (понад 450 тис. підписників) відреагував на підписання угоди між Вірменією та США образами в бік Пашиняна: «Горбатий карликовой щур Пашинян продав Зангезурський коридор».

У останні два тижні перед парламентськими виборами у Вірменії інфоприводами, які для російської пропаганди стали стимулами звинувачувати премʼєра Вірменії Нікола Пашиняна у «залежності від Заходу», став візит до Вірменії державного секретаря США Марка Рубіо 26 травня. А також підтримка чинного премʼєра Вірменії від президента США Дональда Трампа. Трамп 28 травня написав у соцмережі Truth Social:

«Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, мій чудовий друг і лідер, робить свою країну сильною, багатою та дуже безпечною! Нікол повністю поділяє моє бачення миру та процвітання для Вірменії та всього регіону Південного Кавказу».

Публікація Дональда Трампа змусила пропагандиста Дмитра Васильця написати, що треба бути «кінченим, щоб і далі сприймати президента США як “друга Росії”». Схожу тезу, що «Нікол Пашинян обрав курс на розрив із Росією, це треба прямо визнати… Мабуть, він вважає нас лохами» висловив заступник керівника Ради безпеки Росії Дмитро Мєдвєдєв.

Сліди французького «прагнення поширити свій вплив від Скандинавії до Центральної Азії» помітили у пропагандистському телеграм-каналі «Милитарист» у новинах про можливу зміну посла Франції у Вірменії. Пропагандисти були збурені тим, що послом Франції і Вірменії може стати дипломат, який спеціалізується на питаннях кібербезпеки, Флоріан Ескудьє.

«Ці прояви підтримки Вірменії з боку силових структур, що відбулися після візиту президента Франції Еммануеля Макрона до країни на початку травня, покликані зміцнити співпрацю, яка існує з того часу, як Єреван розпочав свій поворот у бік Заходу у 2020 році. За підтримки своїх західних партнерів уряд Вірменії створив нову розвідувальну службу ФІС, яка прагне відійти від російського впливу, що все ще поширений у багатьох військових і силових структурах країни», - написали у телеграм-каналі «Милитарист».

Таким чином, інформаційна обслуга кремлівського режиму поводиться так, ніби Вірменія не є суверенною державою. І повинна будувати взаємини із іншими державами з огляду на інтереси Росії.

«Український сценарій»

У аналізованому масиві публікацій, у різних варіаціях, повторювали тезу про «кризу» у стосунках Вірменії та Росії, та залякували війною. Слова Путіна із спілкування із журналістами на відкритті форуму Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) 29 травня в Астані розійшлися у різних телеграм-каналах: «Криза в Україні почалася з ситуації, схожої на ту, що зараз відбувається у Вірменії». У аналізованих телеграм-каналах цю цитату навели дослівно чи переповіли 11 разів.

У телеграм каналі «Кривава бариня» (понад 1 млн підписників), що належить Ксенії Собчак, активно цитували різних російських посадовців, пояснюючи для читачів чому газова політика Росії щодо Вірменії може невдовзі змінитися. А також переказували слова невизнаного очільника Білорусі Олександра Лукашенка, який «радить» жителям Вірменії бути обережнішими, обираючи між Росією та Європою, — «щоб не повторити те, що сталося в Україні». Кореспондент «Комсомольської правди» Дмитро Смірнов у своєму телеграм-каналі Пул №3 (понад 325 тис. підписників) виклав повне відео із коментарем Лукашенка російським журналістам на полях саміту ЄАЕС у Астані 29 травня. Окрім погроз керівництву Вірменії, Лукашенко нагадує про «український сценарій», який нібито теж починався із відмови від газових контрактів із Росією.

У телеграм-каналі пропагандистського медіа RT процитували екс-президента Вірменії та нинішнього конкурента Паашиняна Роберта Кочаряна із підводкою, ніби залежну від ЄАЕС Вірменію «штучно намагаються зробити ворогом Москви». Тоді як державі необхідно бути «багатовекторною», тобто перестати провокувати Росію: 

«Нам потрібні союзницькі відносини з Росією та дуже добрі відносини як з Європою, так і зі Сполученими Штатами. Нам потрібно “і-і”, а не “або-або”. Просто необхідно припинити грати на протиріччях між великими державами, провокувати великі держави», - цитували Кочаряна RT.

У анонімному Telegram-каналі з понад півмільйона підписників після кількох цитат із спілкування Путіна із журналістами у Астані, додали: «Путін натякнув, що незабаром замість СВО в Україні з’являться дві менші — у Вірменії та Латвії; політика РФ щодо сусідів і надалі буде спрямована на захист інтересів Росії, а не тих, хто прагне сидіти на двох стільцях, — любителів брюссельських печньок». Схожим чином передавали слова Путіна, але вже із особистим зверненням до вірменського прем’єра Ніколи Пашиняна, і вже згаданий кореспондент «Комсомольської правди» Дмитро Смірнов: «Я сказав Пашиняну: усе, що добре для вірменського народу, буде прийнятним і для Росії. Але тут йдеться виключно про економічні питання. Криза в Україні почалася саме з цього».

Таким чином, на аудиторію читачів телеграм-каналів просувався досить очевидний меседж: якщо громадяни держави-сусіди роблять вибір на користь зближення із ЄС, то отримують війну із Росією. Цей наратив змінювали апеляціями до «вікової дружби народів», щоб вибудувати контраст між «добрими намірами» Москви та «провокаціями» Заходу.

Поруч із наративом про «кризу» в постах у телеграм-каналах обговорювали спільну заяву лідерів Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану, опубліковану на сайті Кремля, яку називали «ультиматумом Вірменії». У заяві, підписаній Володимиром Путіном, Олександром Лукашенком, Касим-Жомартам Токаєвим та Садиром Жапаровим, йдеться про те, що Вірменія повинна «у найкоротші терміни» провести референдум щодо вступу до Європейського Союзу або подальшого перебування у складі Євразійського економічного союзу.

Оглядач «Царьграду», пропагандист Сергій Латишев, відгукнувся на появу спільної заяви лідерів ЄАЕС так: «Ультиматум має вплинути на парламентські вибори у Вірменії, які відбудуться 7 червня, перетворивши їх на референдум щодо долі країни, яка намагається сидіти на двох стільцях. На її владу та народ покладено відповідальність за наслідки їхнього остаточного вибору. Фінансувати й оплачувати перетворення Вірменії на колонію Заходу або на вимерлу країну інші члени ЄАЕС не мають наміру».

В анонімному каналі із аудиторією понад 300 тис. підписників додають, що тепер, коли на Єреван тисне не просто Москва, але й інші держави ЄАЕС, вірменській владі не вдасться й надалі успішно продовжувати політику «багатовекторності»: «Позиція Росії з цього питання була підкріплена в Астані голосами інших членів економічного союзу, і тепер Єреван просять приймати рішення вже колективно. Проігнорувати ці заяви та намагатися й надалі користуватися преференціями ЄАЕС, паралельно інтегруючись до ЄС, не вийде».

Колаборантка Монтян у своєму телеграм-каналі, після слів Пашиняна про те, що референдум про вибір між ЄС та Євразійським економічним союзом поки що не на часі, написала: «Пашинян натякає на проведення референдуму з цього питання, але саме натякає, а не говорить прямо, бо насправді ніхто не збирається проводити жодного референдуму: не в традиціях ЄС та їхніх ставлеників у майбутніх колоніях запитувати думку громадян, чи хочуть вони перетворитися на колонію Євросоюзу». Прикметно, що після таких характеристик та підозр, пропагандисти та колаборанти не згадують, що саме Росія використовує гібридну тактику із проведення так званих «народних референдумів» для підготовки та легітимізації свого впливу чи незаконних анексій територій, зокрема, України.

Прикметною є і вимога провести референдум щодо зовнішньополітичного вибору Вірменії негайно, якою маскується фактичне заперечення права країни на багатовекторну політику. Російські пропагандисти і офіційні особи підкреслюють, що співпраця одночасно з Брюсселем та Москвою є в їх очах «зрадою» та «паразитуванням». Згаданий вище Дмитро Медведєв прокоментував заяву Пашиняна про відмову від негайного проведення референдума наступним чином: «Буквально так: нічого не вирішуватимемо на референдумі, доки нас не запросять до ЄС. А потім, звісно, побіжимо стрибками до Європи. Але до того користуватимемося всіма пільгами ЄАЕС, вміло заробляючи на Росії та інших країнах союзу».

Ці слова Медведєва в різних варіаціях повторив ряд інших пропагандистських каналів. «Перекладу з хитрожопого на російську: "Європейський вибір та русофобію Вірменії має оплачувати Росія"», – висловився в одному зі своїх постів пропагандист Сергій Колясніков.

Вимога однозначності в зовнішньополітичній орієнтації Вірменії обґрунтовується не тільки згаданими у заяві чотирьох лідерів ЄАЕС «серйозними ризиками для економічної безпеки» країн союзу, але й нібито існуючою прямою загрозою від Європейського Союзу та НАТО. Заяву про це голови російської Ради безпеки, колишнього міністра оборони Сергія Шойгу поширили новинні та пропагандистські Telegram-канали.

Шойгу, говорячи про ОДКБ, до якого формально входить Вірменія, розкритикував останню за неучасть у подіях організації, через «вигаданий привід про слабку реакцію ОДКБ на конфлікт в Карабаху»: «Головна загроза виходить від блоку НАТО та країн так званої цивілізованої Європи, що входять до його складу, які поринули у реваншистський та мілітаристський запал». Відповідно, Вірменія, на думку Шойгу, винна в тому, що намагається вибудувати співпрацю з «загрозливими» країнами попри те, що є членом ОДКБ. «Шкода, що наші вірменські партнери по організації цього не розуміють і шукають захисту у безпосереднього джерела загрози», – додав Шойгу.

Дезінформація про Пашиняна в соцмережі X: підробки під західні медіа та паралелі з Україною

Паралельно з активною дискредитацією Ніколи Пашиняна у проросійських телеграм-каналах, аналітики «Детектора Медіа» зафіксували впродовж травня 2026 року скоординовану дезінформаційну кампанію проти прем’єр-міністра Вірменії і в англомовному сегменті соцмережі X (колишній Twitter). Основним інструментом дискредитації стала підробка матеріалів авторитетних західних медіа. Приклади такої дезінформації та їх розвінчання можна знайти на сайті «Хронік Дезінформації».

Найбільш масштабною за охопленням стала кампанія з поширення фейків про нібито онкологічне захворювання Пашиняна. Протягом першого тижня травня 2026 року в мережі X з'явилася серія публікацій із відео, що імітували оформлення відомих видань — Le Point, Le Figaro, Wired, Politico, Bellingcat і Libération. У таких постах cтверджувалося, що діагноз «онкологія» став причиною розлучення прем'єра Вірменії із дружиною/ Або поширювалася конспірологія, що Meta та Google видаляють інформацію про хворобу Пашиняна, яка нібито підтверджена «французьким онкологом, що живе в Єревані». Або що помічник прем'єра регулярно їздить до Франції за препаратами тощо. Жодне із видань, під які мімікрували дезінформатори, нічого подібного не публікувало. Публікації розміщувалися в акаунтах із невеликою кількістю підписників, але отримували значне охоплення — понад 100 тис. переглядів публікацій, що є ознакою бот-мережі. У дописах масово тегалися справжні акаунти редакцій LePoint, Bellingcat, Wired та інших, щоб імітувати реальне поширення.

Пости в іксі, що поширюють фейки про хворобу Пашиняна

Іншим поширеним методом дискредитації прем'єр міністра Вірменії  стала маніпулятивна переробка справжніх відеосюжетів Euronews. В одному з випадків оригінальний матеріал про саміт Європейської політичної спільноти, який відбувся у Єревані 4-5 травня, дезінформатори перетворили на ролик із підписом «Пашинян стане причиною чергової війни в Європі» та порівняли його із Володимиром Зеленським, зробивши узагальнення, що повторює наративи російської пропаганди. Буцімто Пашинян стане причиною війни, як «Володимир Зеленський був причиною війни у ​​2022 році». В іншому випадку пропагандисти взяли сюжет Euronews про загрозу антимікробної резистентності (AMR) і використавши фразу «це може означати загибель 40 мільйонів людей», яка стосувалась прогнозів щодо смертності від «супербактерій» у майбутньому, вмонтували в сюжет вигаданий текст про те, що «Пашинян це каталізатор Третьої світової війни». Обидва ці пости із підробленими відео набирали понад 100 тис. переглядів.

Кампанія також включала фабрикацію цитат реальних осіб та аналітичних центрів. Для дискредитації Пашиняна використали авторитет американського Інституту вивчення війни (ISW), посилаючись на який дезінформатори у Х стверджували, що «Вірменія готується до нападу на Росію». Сайт ISW не містив жодного матеріалу з подібними заявами. Зманіпулювали й промовою української правозахисниці Олександри Матвійчук в Європарламенті 19 травня 2026 року. Вона нібито закликала «відкликати підтримку Пашиняна», звинувативши його в загрозі нового військового конфлікту. Насправді її промова стосувалася виключно України та ціни, яку Україна платить за повернення до простору європейських цінностей — Пашинян у ній не згадувався взагалі.

Наскрізним елементом усіх постів у Х, що були помічені у цій кампанії з дискредитації Пашиняна, є свідоме «порівнняння» Вірменії із Україною: Пашиняна порівнюють із Зеленським, а зближення Вірменії з Євросоюзом подається як пряма аналогія до подій, що нібито передували російській агресії проти України. Це відтворює ключовий кремлівський наратив про «провокаторів», та знімає відповідальність із агресора. Загалом можна сказати, що логіка дезінформаційних повідомлень в X про Пашиняна повторює наративи із проросійських телеграм-каналів — із тією різницею, що тут вона адаптована для англомовної аудиторії та замаскована під матеріали авторитетних західних медіа.

Висновки

Аналіз повідомлень у проросійських телеграм-каналах напередодні парламентських виборів у Вірменії демонструє системну інформаційну операцію, яка поєднує три взаємопов’язані лінії впливу.

Перша — економічне залякування. Торгові обмеження на вірменські товари й погрози ринковими цінами на газ подавалися не як технічні заходи, а як пряме попередження. Така логіка відтворює інструментарій, який Росія вже застосовувала проти Молдови, Грузії та України.

Друга зосереджений на персональній дискредитації Пашиняна. Кожен дипломатичний жест Єревана у бік Заходу миттєво перетворювався у телеграм-каналах на «продаж суверенітету». Та самий наратив і в X, адаптований для англомовної аудиторії, спиралася на підробки під авторитетні медіа, таких як Le Point, Wired, Bellingcat, Euronews.

Особливу увагу російський агітпроп приділяв повідомленням про «український сценарій». Слова Путіна з саміту ЄАЕС про те, що «криза в Україні почалася з ситуації, схожої на вірменську», стали смисловим ядром всієї кампанії: якщо вірмени голосують за євроінтеграцію, вони голосують за війну.

Попри масштаб операції, соціологія свідчить, що вплинути на результат вибору Москві наразі не вдалося.