Добігає кінця другий рік повномасштабного вторгнення — рік випробування нашої стійкості та єдності вже на довгій дистанції. «Детектор медіа» підбиває підсумки медіароку-2023 традиційними оглядами ключових подій і тенденцій у світі медіа. 

Ми вже написали про тенденції 2023-2024-го на ринку платного телебачення; виокремили основні теми, меседжі, вкиди, фейки й маніпуляції, які створював Кремль із 1 грудня 2022 року по 1 грудня 2023 року; наводили оцінку Ocean Media Plus груп та агенцій телевізійного ринку України за їхніми телевізійними бюджетами за рік; інформували, якими були 20 місяців повномасштабної війни в обкладинках світових медіа. Всі тексти про цей рік читайте за тегом «#Підсумки року 2023».

MediaSapiens також публікує низку матеріалів, присвячених підсумкам 2023 року та прогнозам експертів у сфері медіаграмотності на 2024 рік. З якими викликами українське суспільство зіткнулося в році, що минає? Чи достатньо робить держава у сфері поширення медіаграмотності, якою є роль громадських організацій у цьому напрямку та чи здатне протистояти дезінформаційним загрозам українське суспільство? Про це ми поговорили з медіаексперткою Діаною Дуцик, виконавчою директоркою ГО «Український інститут медіа та комунікації». Відповіді Валерії Ковтун, керівниці Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» у 2021-2023 роках, читайте тут.

— Які, на вашу думку, події 2023 року є важливими, коли ми говоримо про медіаграмотність і стан нашого інформаційного суспільства?

— Я б не говорила про події, а більше про процеси. Адже головна подія, яка впливає на наше життя та на всі процеси в країні, — це війна. Також важливо розглядати медіаграмотність у контексті. Що я маю на увазі? Медіаграмотність не можна розглядати окремо від інформаційної політики, яку провадить держава, та від тієї комунікації, яку вона веде із суспільством. Якщо у 2022 році, особливо на початку, ми мали повну інформаційну консолідацію, як усередині країни, так і в комунікації назовні, то у 2023 році ситуація кардинально змінилася.

Помилка в тому, що наші обидва Центри (Центр стратегічних комунікацій при МКІП та Центр протидії дезінформації при РНБОУ), покликані займатися цією інформаційною політикою, чомусь зосередилися на розвінчанні фейків та дезінформації (хоча з цією справою в нас успішно працював громадський сектор), замість вийти на стратегічний рівень. Нам сьогодні потрібна нова інформаційна політика, яка відповідатиме новим реаліям. І ця політика — не лише про обмеження для журналістів під час воєнного стану. Ця політика — це і про активне просування української культури, демократичних цінностей, і про якісну освіту, і про адекватну, «дорослу» комунікацію держави із суспільством.

У 2023 році ця комунікація була провалена, і наслідок — проблеми з мобілізацією, розчаруванням від перегрітих очікувань щодо контрнаступу тощо. В цих умовах говорити про зростання рівня медіаграмотності якось язик не повертається. Бо медіаграмотне суспільство не буде масово переходити в анонімні телеграм-канали, щоб там шукати важливі новини. Так, багато досліджень ніби демонструють, що люди високо оцінюють свої навички розпізнавати фейки. І це правда, що у «розіп’ятих хлопчиків» уже ніхто не вірить. Але натомість вірять мольфарам та астрологам або анонімним телеграм-каналам. То про яке зростання рівня медіаграмотності можна говорити?

• Читайте також: Доброго вечора, ми з «Битви екстрасенсів»
• Астрологи проти астрономів. Чим телеграм відрізняється від журналістики

— Як змінилися виклики інформаційної війни для людей у 2023 році у порівнянні із 2022-м?

— Я б говорила про два типи викликів. Назвімо їх умовно технологічними та когнітивними.

Розвиток нових технологій — це і можливості, і виклики одночасно. У 2023 році зросла кількість дипфейків через активний розвиток штучного інтелекту й активне використання таких інструментів як GPT-chat. Ці інструменти суттєво розширюють поле пропаганди та дезінформації. Але разом із тим вони ж і надають нові інструменти для протидії цьому.

• Читайте також: Штучний інтелект і дезінформація: як російський агітпроп використовує дипфейки у війні з Україною

Але найбільшу загрозу становлять когнітивні виклики, оскільки ми бачимо зараз, що Росія намагається впливати на зміну нашої поведінки. Насамперед усі її зусилля спрямовані на посилення внутрішніх розколів в українському суспільстві. І це вже набагато складніша система впливу, ніж просто поширення банального фейку про «розіп’ятих хлопчиків». Тут залучена складна система поширення потрібних наративів та інкорпорація їх в українське інформаційне поле. А також в інформаційне поле інших країн. І в нас із цим практично ніхто не працює.

— Чи розвиваються навички медіаграмотності у молоді, людей працездатного віку, літніх людей достатніми темпами, щоби протидіяти викликам ворожої пропаганди, дезінформації?

— Є суттєва різниця в тому, як сприймають інформацію люди різних вікових категорій. Більшість досліджень демонструють парадоксальні результати: старші люди набагато критичніші до інформації, яку споживають, ніж молодь. Хоча ми завжди вважали, що вони винесли ще з радянського часу нібито беззаперечну довіру до медіа. А виявляться — ні. Молодь менш критична. Це можна пояснити кількома факторами. По-перше, медіаспоживання цих обох вікових груп дуже відрізняється. Те, що молодь перестає читати довгі формати, споживає контент у тіктоку чи в телеграмі, суттєво впливає на рівень критичного мислення.

• Читайте також: Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити

По-друге, за роки ковіду та повномасштабної війни катастрофічно впав рівень середньої освіти (і це підтверджує останнє дослідження PISA), що впливає і на зниження рівня вищої освіти. Тому сьогодні, наприклад, популярність серед української молоді російського серіалу «Слово пацана» означає, що ми провалюємо повністю інформаційну політику в умовах війни в роботі з цією аудиторією, зокрема це стосується і теми медіаграмотності.

Загалом я критична в оцінках загального рівня медіаграмотності українського суспільства. Хоча, звичайно, порівняно з тим, що було років десять тому, рівень медіаграмотності зріс. Але він не є достатнім для формування інформаційної стійкості суспільства до різних викликів в умовах війни.

• Читайте також: Телеграм в Україні: регулювати не можна, заблокувати не готові

— Які найважливіші заходи, ініціативи з розвитку медіаграмотності, що відбувалися цьогоріч, ви б назвали?

— Я можу сказати, що традиційно у сфері медіаграмотності дуже активне наше громадянське суспільство. Багато громадських організацій займаються фактчекінгом, спростуванням фейків і дезінформації, роблять моніторинги дезінформації, проводять багато тренінгів для різних аудиторій. Складно навіть когось виділити, щоб не образити, бо ініціатив справді багато. Наприклад, наша організація цього року розпочала великий проєкт «Медіаграмотність для людей старшого віку». Ми вже провели велике дослідження, щоби з’ясувати, якими є медіаповедінка, медіапотреби та прогалини в навичках із медіа та інформаційної грамотності, цифрової грамотності людей цієї вікової групи. Також важливо, що спільно з Deutsche Welle Akademie ми започаткували щорічну конференцію з медіаграмотності, метою якої є об’єднання всіх ключових стейкхолдерів, які працюють у цій сфері в Україні, обмін досвідом та ідеями. Перша конференція пройшла на початку 2023 року в Трускавці через складну безпекову ситуацію. Наступного року конференція вже планується в Києві.

Але попри таку активність громадського сектору державі не вистачає стратегічного бачення в інформаційній сфері, частиною якого є й сфера медіаграмотності.

• Читайте також: Чому державна комунікація мовчить про найголовніше?

— Якими базовими навичками з медіаграмотності має володіти сучасний житель України, щоб адекватно реагувати на наявні виклики?

— Ми маємо говорити не лише про навички медіаграмотності, а про комплекс навичок і знань, щоб не бути об’єктом впливу з боку Росії. Цей комплекс — це і належний рівень цифрової грамотності, бо він є базою для того, щоби працювати потім із критичним мисленням. Адже якщо людина не вміє користуватися належним чином смартфоном (а це значний відсоток, наприклад, людей старшого віку 60+, як показало наше дослідження) і дивиться лише «Єдиний марафон» або слухає плітки, які переповідають сусіди, то складно піднятися на інший рівень і розказувати їй про сучасний інформаційний світ та про інші речі. Після цифрової грамотності має йти медіаграмотність, а також нам важливо сьогодні працювати зі своїми емоціями, тобто ми маємо виробити певну психологічну стійкість, бо пропаганда якраз цілиться в наші емоції, щоби вразити нас сильніше.

• Читайте також: FT: Комунікаційна стратегія української влади зумовлює розкол між нею та військовим керівництвом країни

— Цьогоріч увагу громадськості привертав розвиток штучного інтелекту. Які, на вашу думку, переваги та загрози цієї технології? Що необхідно для того, щоб вона працювала нам на користь? Що варто знати про ШІ? Яких тенденцій очікуєте?

— Я вже вище говорила, що ШІ є тим новим викликом, із яким сьогодні осібно не впоратися. Як тоді? Шляхом освіти. Лише нормальний рівень освіти забезпечить критичне користування ШІ й іншими новими технологіями.

Фото: фейсбук-сторінка Діани Дуцик