Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити

Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити

12:38,
31 Жовтня 2023
1841

Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити

12:38,
31 Жовтня 2023
1841
Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити
Від лонгридів до тіктока. Як змінилося споживання медіа в Україні та що з цим робити
Швидкість та гнучкість: експерти-учасники шостої конференції National Media Talk про те, як медіа реагувати на сучасні виклики

12 і 13 жовтня 2023 року відбулася шоста конференція National Media Talk (NMT). Це захід, який збирає українську медіаспільноту для діалогу про найважливіші події сьогодення, виклики індустрії, журналістські стандарти під час війни, неминучі трансформації на ринку та нові тренди. «Детектор медіа» висвітлював події в рамках NMT. Тут ви можете прочитати розмову про медіа під час та після війни між Віталієм Портниковим, Юлією Мостовою та Наталією Лигачовою, тут — про зміни в роботі онлайн-медіа та їхню реєстрацію. Дискусію щодо балансу між приватними та державними медіа, а також про іномовлення читайте тут, а презентацію аналізу дезінформації про вразливі групи українців від Центру досліджень «Детектора медіа» — тут. Ключову промову на заході виголосив український філософ і журналіст, президент PEN Ukraine, головний редактор UkraineWorld, викладач Києво-Могилянської академії Володимир Єрмоленко, повністю її читайте тут. Дискусію щодо допуску журналістів на фронт і зменшення уваги до України у закордонних медіа читайте тут.

Чи мають журналісти бути універсальними творцями контенту? Як привчити аудиторію сплачувати за контент? Які перспективи розвитку соціальних мереж і медійних платформ як засобу доставлення контенту в умовах демографічної кризи? Чи може аудиторія повернутися до передвоєнних звичок у споживанні контенту? Експерти обговорили ці та інші питання про зміни в навичках споживання медіа та наслідків, які ці зміни мають для самих медіа, під час дискусії «Зміни парадигми споживання медіа», що відбулася на шостій конференції National Media Talk.

Її учасниками стали Джилліан МакКормак, директорка Internews в Україні, Андрій Таранов, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії, відповідальний за маркетинг, Борис Стефанків, директор радіостанції «Твоє радіо» (Дрогобич), Тарас Петрів, президент «Фундації Суспільність». Модерувала дискусію Юлія Банкова, головна редакторка Liga.net.

Юлія Банкова, починаючи дискусію, сказала, що тенденції у споживанні медіа в Україні та світі викликають занепокоєння через суттєвий вплив соцмереж на поширення контенту:

«Ми бачимо, що люди, і не тільки в Україні, більше довіряють соціальним мережам, які, мені здається, останні два роки стали особливо ворожими до класичних українських медіа. Переважна більшість нашої аудиторії пішла в соцмережі, де ми як журналісти не можемо поширювати контент, наприклад, про війну».

Водночас, сказала Банкова, попри те, що держава спрямовує найбільше грошей саме на телебачення, на марафон, останні дослідження свідчать про стрімке падіння інтересу до телебачення. І українським медіа потрібно усвідомити виклики, які стоять перед ними.

Джилліан МакКормак, директорка Internews в Україні, розповіла, що зараз телебачення втрачає глядачів у всьому світі — і Україна не відірвана від цих тенденцій. Війна пришвидшила скорочення телевізійної аудиторії в країні, оскільки люди потребують швидшого доставлення інформації, тому це природний процес. Також, з огляду на дорожнечу виробництва телевізійного контенту і зменшення аудиторії, переважну кількість якої нині становлять літні люди, витрати на його виробництво можуть здаватися малоефективними.

Джилліан МакКормак, директорка Internews в Україні

«Але в нас є два позитивних моменти. Це патріотизм та оптимістичні підходи в роботі телебачення. Мені це подобається, що можна відпочити від токсичних моментів, які ти бачиш в телеграмі, і перемкнутися на телебачення, аби отримати позитивний досвід. Окрім того, якщо ми говоримо про те, що означає інвестування в телебачення, то зараз потрібно говорити про те, як працювати з публікою, як зробити так, щоб телевізійний контент дивилися — не тільки на самому телебаченні», — сказала Джилліан МакКормак.

Тарас Петрів, президент «Фундації Суспільність», сказав, що молодь уже сформувала зовсім інші звички споживання новин:

«Я думаю, що ця драматична історія з телебаченням нами має сприйматися як належне. Як кажуть мої студенти, телевізор дивитися — це дуже затратно, а в деяких випадках і небезпечно. Складно уявити, що стається тривога або якась складна ситуація, а ми сидимо біля телевізора, кажуть вони». Тому зараз, на думку Петріва, споживач насамперед хоче отримувати інформацію у зручний, комфортний для нього спосіб.

Саме так, розповів Андрій Таранов, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії, працює зараз ньюзрум Суспільного та його регіональні філії — доставляє новини споживачам на всіх платформах, які йому зручні.

«Наша задача — бути там, де користувачам зручно отримувати інформацію. Зараз у нас близько 8,5 мільйона підписок в усіх мережах. У телеграмі — приблизно 1,5 мільйона. І теж хочу підкреслити, що з цих 1,5 мільйона тільки 310 тисяч — це люди, які підписані на наш головний канал. Більша частина — це саме підписки на місцеві канали Суспільного. І ця статистика є головним показником того, що змінилося в Україні через початок великої війни. Зростання впливу соцмереж як джерела оперативних новин — більш оперативних, ніж у лінійних медіа — спостерігається багато років. Але драматичне падіння відбулося саме під час війни. Можливо, те, що Meta і Google сильніше блокували інформацію про війну, є однією з причин успіху телеграму, в якому цих блокувань нема. І нам важливо було бути на цій платформі, попри всі його проблеми, для того, щоб люди отримували там верифіковану інформацію».

За даними власного вимірювання споживання новин на різних платформах, які навів Таранов, у Суспільного зараз приблизно однакова кількість людей, які називають основним джерелом споживання новин Суспільного телебачення та соцмережі, менша кількість респондентів використовує радіо та сайти каналів. І з огляду на тенденції та жорстку конкуренцію за увагу аудиторії, сучасним медіа доводиться експериментувати та працювати на випередження:

«Це дуже динамічне середовище, у якому перебувають мільйони наших громадян і споживачів. Тому наша задача, по-перше, бути всюди, де вони, і мати достатньо часом сміливості, часом ресурсів, часом ідей для того, щоб експериментувати. Я вибачався перед нашим диджитал-відділом за те, що я змусив їх відкрити Threads, у перший день, коли Threads запустився, про всяк випадок. Але ми всі домовилися, що це була не дурна ідея, а було важливо як експеримент, і ми не втратили можливість. Відповідь на виклики, що стоять зараз перед медіа, тільки така — гнучкість і швидкість реакції. Для нас як для великої медійної компанії — це непроста задача. Я радий, що колеги з нею дають собі раду», — сказав Таранов.

Так само нові підходи потрібні й для будь-яких медіа, зокрема і для радійних компаній, говорить Борис Стефанків, директор регіональної радіостанції «Твоє радіо».

«Думаю, що ми можемо впевнено говорити про те, що звички українців у споживанні медіа докорінно змінилися, і традиційне споживання традиційних медіа зменшується. Ми як радіо переживаємо схожі зміни — ми так само представлені практично на всіх платформах, десь краще, десь гірше. Нещодавно ми проводили дослідження серед місцевої аудиторії зі споживання нас і наших конкурентів. І ми в ньому запитали, чи наші слухачі на радіо підписані на нас у фейсбуці, інстаграмі чи інших соцмережах. Виявилося, лише 5% з усіх наших слухачів взагалі знають і стежать за нами в соцмережах. Тобто на нашому місцевому рівні виходить так, що ці аудиторії не перетинаються. Після отримання результатів ми додали потужності в напрямках роботи з соцмережами, почали інтенсивно робити тіктоки, рилзи, шортси та стрими в ютубі та фейсбуці. Викладали сюжети про нашу місцевість, туристичні принади, історії про місцевих людей, робимо сюжетики на півтори хвилини. Це триває третій місяць — і за цей час люди з інтернет-платформ дізналися, що ми існуємо і як лінійне радіо в FM, прийшли до нас, ми побачили зростання онлайн-прослуховування. Тому нам однозначно потрібно тримати носа за вітром і намагатися бути присутніми у таких топових платформах, звичайно, якщо є на це ресурс».

Він розповів, що навіть люди старшого віку, які традиційно вважаються більш консервативними в споживанні медіа, зараз переходять на інтернет-платформи. Однією з причин Стефанків назвав поширену думку, що єдиний марафон не надає правдиву інформацію, а «в інтернетах все чіткіше, швидше, правдивіше».

Юлія Банкова сказала, що зусилля медіа бути присутніми на різноманітних платформах ставлять нові вимоги й до редакцій, і до журналістів.

«Різні платформи вимагають дуже різного підходу до контенту, вимагають універсальності журналістів, редакторів, контент-мейкерів. Водночас журналістів, які переважно писали тексти, важко перемкнути, наприклад, на створення відео, тому що це зовсім інший вид контенту: хтось боїться камери, хтось не хоче бути публічним».

Можна піти й іншим шляхом, сказала Банкова, — задля нових форматів створювати нові підрозділи в редакціях. Але часто на це немає ресурсів.

То чи повинні журналісти бути універсальними?

Андрій Таранов говорить, що зміни в редакціях — болючі, але неминучі, і, наприклад, суспільні мовники в європейських країнах виявилися менш готовими до цих змін, ніж українське Суспільне.

«Наші новинарі працюють як єдина редакція для всіх платформ уже кілька років, і це нам дуже допомогло, тому що всі вже адаптовані були до цієї ситуації. Нам пощастило стартувати правильно».

Таранов говорить, що найважливішу роль у цій трансформації грає співпраця журналістів і диджитал-відділу. Останній допомагає адаптувати новини під нові формати, нові платформи. Наприклад, до тіктоку, де Суспільне має сотні тисяч підписників, новини повністю переформатовують, як і під кожну іншу платформу. Таранов каже, що потрібно ставитися до новин так, як на ВВС: новина — це продукт, який має розійтися та мати національне охоплення. А спосіб її запакування та доставлення залежить від платформ, для яких її роблять. І попри те, що Суспільне багатьом людям здається насамперед виробником аудіовізуального продукту, це медіа використовує багато каналів доставлення свого контенту.

«У нас багато людей, які пишуть, у нас багато людей, які говорять, — наш аудіальний продакшн дуже великий. І мені здається, аудіальне споживання з великою війною сильно підскочило. Ми цього не дуже бачимо в таких опитуваннях, тому що це часто дуже фонові речі, але вони, я думаю, будуть сильно рости. Звісно, споживання відео — це найбільша, напевно, частина, і буде найбільшою частиною, бо людям хочеться мати аудіовізуальну картинку. Але все інше так само має значення».

Він навів приклад: фото тієї самої незламної шафки в Бородянці було зроблено саме журналістами Суспільного. І за допомогою такої світлини можна охопити величезну аудиторію, розповідаючи про український спротив для світу.

Джилліан МакКормак також підтримує думку, що головне питання для медіа зараз — як адаптувати контент до різних платформ. І тому дуже важливо, щоб самі медіа вирішили, хто їхня аудиторія, і чи готова вона цей контент споживати.

«Певні матеріали люди більше не дивляться в телевізійному форматі. Але після редагування люди можуть подивитися їх у TikTok чи YouTube. Ви пам’ятаєте, як казали, що телебачення вбило радіо? Ні, радіо все ще люди слухають. Ще три роки тому мені казали, що подкасти ніколи не запрацюють в Україні, ніхто в них не зацікавлений. Але наразі ми бачимо багато зацікавлених людей. І деяким людям і досі подобаються довгі тексти. Тому, звичайно, варто в них продовжувати інвестувати».

МакКормак говорить, що таке розмаїття платформ потребуватиме від журналістів більшої кількості навичок, а від редакцій — залучати більше молодих людей, які ці навички мають.

«Зараз треба вміти робити все. Очікування від журналістів збільшилися, і вони дедалі збільшуватимуться. І тому, спілкуючись із людьми по всій країні, я бачу, що існує потреба в тому, щоб люди, які мають такі навички, були залучені в роботу медіа, бо професія повинна стати дедалі більш гнучкою».

Тарас Петрів погодився, що редакції мають вимагати більше навичок від журналістів.

«Ми живемо в новий час. Ми мусимо дбати про те, щоб наші журналісти були універсальними. І, звісно, кожен у редакції має бути залученим у конвергентну роботу. Молоді журналісти вже диджиталізовані. Ми маємо вже перше покоління, яке взагалі ніколи в руках газету не тримало. Вони вже готові до цього універсалізму. Наприклад, ми завдяки Медійній програмі Internews в Україні відправляємо багато людей на стажування до редакцій “Радіо Свободи” чи “Liga.net”. І вони розуміють, що диджитальна екосистема від них потребує різних навичок і вмінь, що вони повинні вміти робити абсолютно весь технологічний процес. І мені подобається в молодих журналістах, що вони готові експериментувати, у них є креативність».

За словами Петріва, якщо раніше, років 8–10 тому, певну спеціалізацію вважали перевагою, наприклад, уміння працювати винятково з відео, монтувати, знімати, то зараз редакції хочуть мати універсала. І на такі зміни зокрема вплинула необхідність монетизації контенту.

Питання монетизації класичних медіа теж потребує переосмислення, вважає Юлія Банкова. І багато в чому вона залежить від готовності споживачів платити за якісний контент, але, згідно з даними різних досліджень, поки що українці не схильні сплачувати за медіа.

Класичні медіа мають бути готові переходити на технологію пейвол, говорить Тарас Петрів:

«Я вважаю, що ми маємо орієнтувати класичні медіа на пейвол. Понад те, скажу думку молодих журналістів і молодих споживачів: вони готові платити за цікаву інформацію. Тому тут немає інновацій чи різних підходів. Інформація — це товар. У мене жорсткий, можливо, такий капіталістичний підхід до цього питання».

Але Джилліан МакКормак звернула увагу на те, що має бути знайдений баланс інтересів суспільства та медіа, аби не виникла ситуація, коли доступ до якісної інформації мають лише ті, хто має можливість за неї сплачувати.

«Я повністю погоджуюся із тим, що з часом люди змінюють своє ставлення до необхідності платити за інформацію. Так само вони зрозуміють, за що вони готові платити, а за що — ні. Але я чітко розумію, що ті, хто зараз кажуть, що ніколи не будуть платити за доступ до інформацію, просто не мають на це коштів. І дуже важливо, щоб у нас не було два рівні інформації — інформація, яка надається тим, хто може дозволити собі за це заплатити, і та, яку отримують безплатно. Потрібно домовитися на рівні Національної Ради, законодавчої влади та мовників, що джерела інформації, яким довіряють люди, повинні мати безплатні канали надання такої інформації. Це наше суспільство. Ми не повинні робити так, що люди отримують доступ до достовірної інформації залежно від свого добробуту. Ми як медіа повинні об’єднатися та зробити все від нас належне для того, щоб і вони отримували інформацію, і ми вижили як бізнес».

Тарас Петрів додав, що багато в чому готовність молоді сплачувати за медіаконтент залежить не тільки від якості інформації, а й від довіри та особистих стосунків, які будують ці медіа зі своєю аудиторією, створюючи спільноти та особливу диджитальну екосистему навколо себе.

Тарас Петрів, президент «Фундації Суспільність»

«Якщо є ці теплі стосунки, ти ніколи не будеш шкодувати грошей за якісну та класну інформацію, бо це так, ніби ти допомагаєш своєму товаришеві чи побратиму».

З думкою Петріва не погодився Андрій Таранов. Він каже, що медіа не можуть і не повинні орієнтуватися лише на молодь, з огляду на війну та її наслідки.

«Мені здається, важливо говорити, що любов тільки до молодих — це не зовсім те, чим ми маємо займатися. Тому що у нас не вистачить молодих ні для того, щоб виробляти контент, ні для того, щоб його споживати, ні для того, щоб за нього платити. В нашому проєкті розвитку гіперлокальної мережі новин нам самим довелося боротися з відчуттям, що це проєкт для молодих спеціалістів. Насправді це проєкт для всіх, хто спроможний виробляти новини. Нам треба бабусю з лавочки в селі навчити знімати новини на айфон і дотримуватися стандартів, що може бути складною задачею. Зараз українське суспільство тотально диджиталізоване, і вже давно ці навички мають не тільки молоді люди. Також ми розуміємо, що країна в фазі демографічної катастрофи. І у нас не буде багато молодих талантів, вони нізвідки не візьмуться. Тому ми маємо, звісно, вчити старших людей споживати медіа на різних платформах, маємо вчити їх донатити на медіа. Це питання, я думаю, складне під час великої війни, але на майбутнє, звісно, вони мають бути хребтом цієї ситуації».

Борис Стефанків додав, що аудиторія — це головна цінність, яка є в медіа, і якщо медіа має конгломерат платформ, вона за їхньою допомогою може запропонувати щось своє кожній аудиторії.

«Я думаю, що роль традиційних медіа змінюється паралельно зі зміною цінностей і вимог суспільства. І кожна вікова категорія, аудиторія має якісь свої запити, їх потрібно відчути та пробувати задовольнити. І це дуже цікавий та захопливий процес — оцей забіг для розширення своєї аудиторії у світ соцмереж і платформ. Мені здається, що традиційні медіа можуть стати просто фоном, якщо не додадуть собі якихось м’язів у вигляді нових цифрових платформ чи послуг».

Юлія Банкова говорить, що диверсифікацією контенту на різних платформах та у різних форматах можливо задовольнити різні потреби аудиторії — інформувати, розважати тощо. З іншого боку, масовий перехід аудиторії до соцмереж викликає занепокоєння і щодо якості інформації, яку вони поширюють, і щодо їхнього подальшого розвитку. Зокрема, найбільше питань стосується телеграму, який отримав величезну аудиторію серед українців саме під час війни завдяки оперативності. Але, вважає Банкова, це може бути тимчасова тенденція.

Відповідаючи на запитання, Борис Стефанків розповів, що існує проблема безпеки та подальшого розвитку й доступності деяких платформ, зокрема телеграму і тіктоку, і не можна на сто відсотків рекомендувати роботу саме в ньому, робити основний наголос на розвиток саме цієї платформи. Тим більше, що в медіа вже є тенденція відмовлятися від власних телеграм-каналів через побоювання щодо безпеки цієї платформи.

«Тому мені здається, що треба відчувати, на якій платформі ти можеш працювати без запитань, і працювати ефективно там, де можеш. Така сама ситуація із TikTok, який уже закривають у різних країнах. Тому треба робити свій продукт на кількох платформах».

Він також сказав, що зараз регіональним медіа, на його думку, починати працювати в телеграмі не варто. За спостереженнями за місцевими каналами, Стефанків бачить, що ті, хто заскочив у нього на початку війни, ефективно наростили аудиторію, особливо ті, хто почав публікувати сповіщення про тривоги й інші повідомлення, пов’язані із війною. Але зараз зростання аудиторії фактично зупинилося.

«Ми стежимо за різними місцевими пабліками та бачимо, що зростання аудиторії вже не таке, як би вони не старалися, навіть коли вони застосовують клікбейт, спам тощо. Тому стартувати зараз, думаю, недоцільно. А ті, хто має нормальну аудиторію, працюють і думають про паралельні якісь дороги, напевно».

Андрій Таранов говорить: споживання медіа та робота самих медіа ніколи не повернеться до того, якими вони були до війни.

«Я доєднався до команди Суспільного за три тижні до початку великої війни 1 лютого минулого року, і перші пів року чи не основною частиною моєї роботи було ходити й казати, що так, як раніше, не буде ніколи. З цим важко жити, це не дуже весела й проста думка. Еволюція буде, відкату в якусь попередню ситуацію не буде. Прогрес нелінійний, звісно, він якось рухається. Але це точно буде еволюція. І це справді дуже великий виклик. Нам важлива якість продукту і гнучка система його доставлення. І це — різні спеціалізації. Але ми не можемо зараз інвестувати в суто тікток-журналіста, тому що якщо Євросоюз заборонить тікток, а ми, дай Боже, там будемо, то наступного дня людина, яка не вміє нічого іншого, буде без роботи. Тому якість контенту — це найперше. Далі — адаптивність для того, щоб цей контент доставити людям, якщо люди його не отримали. Неважливо, чи він хороший. Для того, щоб люди його отримали, треба мати цю операційну гнучкість. Це найскладніше, в принципі, в цій роботі зараз».

У різних медіа є різні адаптивні можливості, сказала Джилліан МакКормак. І попри різні платформи, які вони використовують, з урахуванням ризиків їхнього використання, медіа насамперед мають надавати якісний контент:

«Дуже важливо — це якість медіа. Яка якість, користь контенту та як він узагалі надається. Медіа має зробити багато, аби йому довіряли. І це дійсно те, чого потребують люди, для того, щоб приймати рішення щодо свого життя. Інформація має бути якісною і корисною, а те, як вона буде доставлятися до аудиторії — це питання адаптації контенту».

Думки експертів щодо споживання контенту та зміни в роботі медіа обговорили присутні в залі. Зокрема Вікторія Марченко, керівниця програм розвитку громадянського суспільства та незалежних ЗМІ USAID, долучилася до дискусії та розповіла, що медіа мають бути не тільки корисними, але й виховувати аудиторію:

«Я вважаю, медіа зобов’язані бути корисними. Але роль медіа — не тільки якісно інформувати, а ще й вести за собою і виховувати свою аудиторію. Треба привчати людей до лонгридів. Життя складне, і кожен собі повинен дати раду, щоб розбиратися в складних питаннях. Тобто ми повинні не тільки підлаштовуватися під аудиторію, ми повинні бути поводирями. Але для того треба бути дійсно якісними. І наше завдання — привчати нашу аудиторію читати не тіктоки (до речі, я ним не користуюся як співробітниця американської організації, і сподіваюся, що все ж таки Євросоюз його заборонить), а якісні медіа».

Вона додала, що у Великій Британії, попри загальне падіння телевізійної аудиторії, рейтинг і довіра до BBC стабільні. Понад те, коли BBC транслювала події, важливі для нації, у 2021–2022 році, аудиторія зросла від 61% до 65%. Так само зростає і рекламний ринок телебачення у країні, за прогнозами, до 2027 року він зросте на 7%.

Немає сумніву в тому, що медіа мають бути корисними, сказала Юлія Банкова. Але розповіла, що показники роботи медіа, зокрема Liga. net, не підтверджують дані медіадосліджень про те, що людям потрібна суспільно важлива інформація.

«Насправді ми бачимо іншу реальність. Люди часто обманюють у таких опитуваннях, бо хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді. І ми бачимо, що найпопулярніші на нашому сайті іноді бувають не важливі та корисні новини, а цілком дивовижні, якщо можна так сказати, і навіть не про Україну».

Вона додала, що під час співпраці з консультантами з BBC вони звертали увагу на те, що аудиторія має різні потреби.

«Іноді потрібно освічувати, іноді розважати, іноді інформувати. І цей розважальний контент приносить трафік, на який приходять рекламодавці, щоб медіа могли вижити».

Тарас Петрів говорить, що зростання популярності подкастів в Україні, навпаки, свідчить про потребу у якісній експертизі та глибшому розумінні новин серед аудиторії:

«Війна нам показала, що ми потребуємо якісних, швидких, достовірних новин, але українці також потребують якісної експертизи. Нам потрібно більше плюралізму, більше експертизи, ми хочемо, щоб нам пояснили, що відбувається. І тому мені здається, що українці — саме з тих, хто буде вимагати якісних і класних розмов, інтерв’ю, пояснень. Зростання інтересу до подкастингу — це теж із цієї лінії, що ні, ми хочемо якісної інформації».

Наталя Лященко, ТРК «Київ», звернулася до учасників дискусії з запитанням про те, як конкурувати медіа, які намагаються працювати за стандартами, з телеграм-каналами та блогерами, які подають інформацію маніпулятивно, емоційно, суб’єктивно та не перевіряють її:

«Ми говоримо про те, що охоплення традиційних медіа падає, і зараз на їхнє місце приходить інтернет, “Труха” й інші телеграм-канали. Ми розуміємо, що аудиторія шукає не тільки інформацію, а ще й у який спосіб вона подається і як швидко. І тут виникає питання стосовно стандартів. Будьмо реалістами — людям стандарти не потрібні. Їм потрібно швидко й емоційно. І що в такому випадку робити традиційним медіа зі стандартами? Адже наші телеграм-канали не зможуть конкурувати з умовним “Не дуже хорошим Києвом”»?

Відповідаючи на запитання, Джилліан МакКормак розповіла про важливість стандартів, завдяки яким підвищується довіра до медіа, зокрема, локальних:

«Можу сказати, що стандарти дуже важливі. Але при цьому я чітко розумію, що новини розповсюджуються швидше, ніж правда. Те, що містить частку скандалу, звичайно, виходить на ширшу аудиторію. Попри це люди, на мою думку, можуть бачити різницю між джерелами інформації, які вони вважають достовірними, й іншими. Якщо вони знають місцевих журналістів, вони будуть їм довіряти, коли їм потрібен доступ до достовірної інформації. Хоча емоційно ми всі реагуємо відразу. Ми люди. Ми реагуємо більше на погані новини. Нам треба знати, чого боятися сьогодні, які є ризики та загрози. Але за реально страшних обставин люди готові споживати винятково правдиву інформацію. За останні декілька років люди почали більше довіряти місцевим медіа. Чому? Тому що це достовірна інформація, і вони їй довіряють».

Андрій Таранов сказав, що ця конкуренція складна, але в ній можна поступово перемагати:

«Важко упакувати якісну інформацію так, щоб вона могла ефективно конкурувати з тими джерелами інформації, які не дотримуються стандартів. Але завдяки досвіду великої війни люди вчаться вимагати перевірену інформацію з надійних джерел. Важка битва, як завжди, залишиться з нами для майбутніх поколінь. Рік тому колишній міністр сказав по телевізору, що ніхто Суспільне дивитися не буде, ваші новини тупі. Зараз 40% людей дивляться нас».

Світлана Остапа, голова Наглядової ради Суспільного, запитала в учасників дискусії про те, якою може бути медіасфера через три роки.

Андрій Таранов відповів, що для Суспільного у планах на найближчі роки — залученість у загальноєвропейські проєкти, а також подальша диверсифікація платформ як загальний тренд:

«Для нас дуже важливо бути більш інтегрованими в пан’європейські проєкти. Це можливість отримувати більше контенту разом із нашими європейськими партнерами в різних секторах, і, можливо, це транскордонні проєкти, зосереджені на українцях, які живуть за кордоном. Також, я думаю, що ми матимемо зниження споживання так званого лінійного сегмента, і подальшу диверсифікацію платформ, платформ OTT, додатків, платформ подкастів, міжнародних, локальних».

Джилліан МакКормак розповіла, що за три роки медіаландшафт зазнає суттєвих змін, зокрема через подальший перехід в онлайн традиційних медіа:

«Я б сказала, що ландшафт медіа через три роки буде іншим. Він не буде так виглядати, як зараз. Ми бачимо основні тенденції: це перехід в онлайн, це здвиг від традиційних медіа. Я думаю, що за три роки медіа будуть більше схожі на ОТТ-платформи, які надаватимуть послуги з доставлення різноманітного контенту. Також, я думаю, будуть розвиватися соціальні медійні платформи. Які вони будуть і хто з них буде найпопулярнішим, важко сказати».

Тарас Петрів сказав, що у зв’язку з відновленням країни в українських медіа з’являться нові інвестори, які спровокують їхній креативний розвиток:

«Я вважаю, що з відновленням ринки будуть зростати, але звужуватися. Але в цьому нічого злого немає, і цього не треба лякатися. І думаю, що ландшафт буде цікавий. Він буде несподівано новий, тому що будуть приходити нові гроші, нові інвестори, які будуть знати, у що вони вкладають свої кошти, буде збільшуватися ринок ідей. Модерна Україна абсолютно неможлива без модерних медій, тому я дуже оптимістичний».

Юлія Банкова погодилася, що прихід великих західних медіагруп на українських ринок покращив би перспективи українських медіа. Також, на її думку, у найближчі роки зросте роль автора контенту:

«Мені здається цілком реальним, у зв’язку зі зміною алгоритмів Big Tech корпорацій, що значно важливішим стануть персоналії. Google зараз дуже велику увагу приділяє авторству, ексклюзивності контенту, і навіть в Google буде написано, хто автор новини — не тільки видання, а конкретно автор, і люди будуть клікати саме на ім’я. Тобто авторство буде ставати важливішим, довіра до журналістів, до людей, які роблять контент. Мені здається, що буде багато нішевих медіа, бо ми вже зараз туди рухаємося.

У мене є велике побоювання, що українське медіасередовище за три роки ризикує трохи відкотитися назад у контексті монополізації ринку владою. Це моє відчуття, що влада спробує після закінчення війни, перед виборами, під час виборів, узяти все у свої руки, і дуже не хочеться, щоб це сталося, оскільки ми довго боролися проти цього та вдало побороли, мені здається».

Фото: Максим Полищук

 

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду