На тлі війни з Росією в українському медіапросторі побільшало фейків та маніпуляцій. Частину з них в режимі реального часу розбирають та спростовують експерти «Детектора медіа». Проте кількість «вкидів» в інформаційний простір не лише додала роботи фактчекерам, а й знов підняла проблему впровадження медіаграмотності, адже що більше в людей навичок із перевірки та аналізу інформації, то менше вони ведуться на фейки.

Рік тому в Україні запрацював національний проєкт з медіаграмотності при Міністерстві культури та інформаційної політики «Фільтр», команда якого працює над підвищенням поінформованості суспільства про медіаграмотність. «Детектор медіа» запитав керівницю проєкту Валерією Ковтун, як працює «Фільтр» в умовах повномасштабної війни та чи змінили вони пріоритети та напрямки роботи проєкту у зв’язку з новими викликами.

— Валеріє, скажіть, будь ласка, що змінила війна у підходах Міністерства культури та інформаційної політики до медіаграмотності? Медіаграмотність залишилась пріоритетом?

— Звісно, залишилась. Проте змінилося бачення того, як цю медіаграмотність впроваджувати. Коли почалася війна, звісно, багато з наших попередніх ініціатив довелося переглянути. Ми змінили фокус роботи, змінили мету проєктів, націлених на впровадження медіаграмотності, з підняття обізнаності про те, що це таке, на конкретне навчання. Ще 23 лютого ми з командою розробляли план роботи на найближчі п’ять років, і одним із кроків було підняття обізнаності щодо медіаграмотності, щоби потім ми могли навчати людей. Але зараз ми перестрибнули цей етап і перейшли відразу до навчання: почали давати більше практичних порад як учасникам наших медіаклубів, так і журналістам і держслужбовцям щодо того, як уже зараз убезпечити себе від дезінформації в час війни. Звісно, всі наші лекції та уроки були зосереджені саме на фактчекінгу. Адже зараз змінилася тактика поширення дезінформації, більше людей стали користуватися соцмережами, споживати інформацію з телеграм-каналів. Крім цього, ми почали розвивати новий для нас напрям роботи — міжнародний. Це сталося природно. До нас зверталися представники бізнесу, міжнародних організацій, медіакомпаній із проханням пояснити, що відбувається в Україні в контексті інформаційної війни. Ми відгукувалися на ці пропозиції й це переросло у створення англомовних ґайдів для іноземних студентів і медійників щодо російської пропаганди, дезінформації та фактчекінгу в умовах війни.

—  Перед початком війни в Україні з ініціативи «Фільтру» відбувся перший Всеукраїнський урок з медіаграмотності. Чи виправдала ця ініціатива очікування, чи плануються подібні уроки ще? Й чи проводяться в школах уроки з медіаграмотності зараз?

— Урок був успішною ініціативою. У нас за три дні було понад 90 тисяч завантажень навчальних матеріалів із медіаграмотності. Тобто попри те, що цей урок був разовою акцією, він привів до нас на сайт майже сто тисяч учителів із різних регіонів та шкіл, які змогли ознайомитися з нашими матеріалами, а також із матеріалами наших колег і партнерів. Це дуже добре, бо тепер вони знають, де шукати якісні матеріали для уроків на цю тему. Але поки що про регулярність уроків із медіаграмотності в школах не йдеться. Загалом навчальний процес перервався. Я знаю з досвіду, спілкуючись із дітьми, що навчання не відбувається у повному обсязі. Тому говорити про впровадження уроків з медіаграмотності зараз не на часі.

Коли ми складали план роботи на п’ять років, прописали там і співпрацю з Міністерством освіти і науки. Але поки ми працюємо з нашою спільнотою репортерів — учасників конкурсу «Репортер», які лишаються активними. Це учні 9—11 класів, які взаємодіяли з проєктом «Фільтр». Вони пишуть матеріали на тему війни, вчаться та стають нашими амбасадорами.

— Чи плануєте проводити цей або подібні конкурси знову?

— Ми над цим працюємо. Результати конкурсу «Репортер» показали, що це дуже потрібна ініціатива. Принаймні, так було до війни. Активність учасників перевищила наші очікування. І зацікавленість молодих людей темами медіа та журналістських стандартів — також. Хоча ми побачили й багато прогалин у знаннях школярів щодо медіаграмотності і маніпуляцій у ЗМІ. Нам точно є над чим працювати. І всі ці інсайти, які ми відкрили для себе в процесі роботи над конкурсом, ми хотіли використати під час планування наступного — «Репортер 2.0». Однак ми поки що не впевнені в тому, чи вдасться в умовах війни втілити конкурс у такому ж форматі. Певне, він має трансформуватися. Як саме, будемо обговорювати з партнерами. Сподіваюся, восени знатимемо деталі. Але крім конкурсу ми плануємо і літні школи, і курси для волонтерів.

— В умовах війни люди намагаються прискіпливіше ставитися до інформації, яку споживають. Принаймні, слова «фейк» та «фактчекінг» вживаються частіше. Однак брехні та маніпуляцій в інформаційному просторі, розібратися з якими не просто, не поменшало. Чи не плануєте створювати програми з медіаграмотності або ж відеоконтент із порадами як розібратися, що таке фейки, для ширшої аудиторії?

— Відеопродакшн — ще один із наших нових напрямів роботи, над яким ми активно працюємо. Ми зрозуміли, що в час війни для більшості організацій працювати в діджиталі та онлайні — нормальна практика, адже в багатьох областях проводити офлайн-події зараз неможливо. Ми фокусуємося на онлайн-роботі, розвиваємо наші сторінки в соцмережах, де й поширюємо інформацію про медіаграмотність на широку аудиторію. Також запустили тікток. Думаю, за кілька місяців збільшиться наш потік відео, спрямованих і на загальну аудиторію.

— Ваша команда також допомагає Gwara Media у роботі із чатботом «Перевірка». Волонтери розбираються з фейками, які в бот надсилають користувачі. У який спосіб ви співпрацюєте і в чому полягає допомога?

— Аби бот був більш автоматизованим й фактчекери, залучені до проєкту, активніше перевіряли інформацію, яку скидають користувачі, ми будемо їх навчати. Готуємо серію тренінгів для волонтерів Gwara Media, щоби прокачати їхні навички фактчекінгу, адже дехто з них не мав досвіду роботи із перевіркою інформації. Проте долучитися до цих курсів зможуть не лише вони, а й усі охочі. Інформацію про тренінги ми розмістимо на наших сторінках.

— Які ще проєкти зараз втілює ваша команда?

— Ми у налагоджуємо співпрацю з українськими університетами. Хочемо мати змогу читати студентам лекції з медіаграмотності. Також ми плануємо робити більший наголос на комунікації із закордонною аудиторією, тому що зараз на це є запит. Зокрема, ми створюємо англомовний контент на сайті. Плануємо повністю перекласти його на англійську.

Мапу ініціатив з медіаграмотності, яка є в нас на сайті, трансформуємо. Хочемо додати до кожного регіону список верифікованих джерел: новинних телеграм-каналів, яким можна довіряти; сторінок органів державної влади; локальних видань. Адже люди часто не знають, де їм шукати правдиву інформацію по ситуацію в їхньому регіоні. Також ми хочемо зібрати список ресурсів, із яких можна дізнатися по війну в Україні, для англомовної аудиторії.

— Чи стало простіше, або ж навпаки — складніше, домовлятися про спільні проєкти з міжнародними інституціями в умовах війни?

— Тут більше не про співпрацю йдеться, а про надання їм послуг. Звісно, на волонтерських засадах. Є великий запит на тренінги, на навчальні матеріали, на пояснення англійською мовою, що відбувається в Україні і як держава із цим працює. Ми намагаюся позиціонувати Україну як державу, яка тримає інформаційний фронт. Я хочу донести до західних партнерів думку, що попри те, що західний світ не чує звуків сирен та ракет, вони все одно є учасниками інформаційної війни, яку веде Росія. Я кажу, що надаючи платформу для російських пропагандистів, вони сприяють реальній війні в Україні. Паралельно з цим меседжем я розповідаю й про роботу «Фільтру» і показую, які є українські ініціативи з медіаграмотності, варті уваги західних дослідників і журналістів

— Чи немає пропозицій від західних партнерів та міжнародних інституцій щодо спільних проєктів задля протидії російській дезінформації?

— Поки що  не було. Але скоро ми плануємо бути в Брюсселі, де розповідатимемо про досягнення України у сфері медіаграмотності. Там буде багато партнерів. Можливо, з’являться такі запити.

Фото: Максим Полищук