«Перекличка медіаосвітян», лекції про медіаграмотність в умовах війни та комікси для дітей

«Перекличка медіаосвітян», лекції про медіаграмотність в умовах війни та комікси для дітей

10:11,
11 Червня 2022
2086

«Перекличка медіаосвітян», лекції про медіаграмотність в умовах війни та комікси для дітей

10:11,
11 Червня 2022
2086
«Перекличка медіаосвітян», лекції про медіаграмотність в умовах війни та комікси для дітей
«Перекличка медіаосвітян», лекції про медіаграмотність в умовах війни та комікси для дітей
Як працює Академія української преси під час війни та які медіаосвітні проєкти втілює.

Академія української преси не один рік працює з темою медіаосвіти і, зокрема, створює спрямовані на освітян проєкти для впровадження в навчальні програми вправ із медіаграмотності. Від початку повномасштабної війни з Росією команда Академії не припинила роботу, а навпаки — почала проводити онлайн-семінари з медіаосвіти; створювати спеціальні комікси для дітей; започаткувала міжнародний гуманітарний журналістський хаб. «Детектор медіа» поспілкувався з менеджеркою медіаосвітніх програм Академії української преси Оксаною Волошенюк про роботу в умовах війни; численні вебінари з медіаосвіти; важливість розвитку критичного мислення та навичок уміння аналізувати інформацію в умовах війни та про воєнні підходи до впровадження медіаграмотності.

— Оксано, чи є медіаграмотність зараз, в умовах великої війни, одним із пріоритетів вашої роботи?

— Медіаосвіта і медіаграмотність із 2010 року незмінно на порядку денному Академії української преси. І, як казав журналіст Андрій Юричко, якщо в мирний час довіра до неперевіреної інформації могла коштувати нервів, грошей, часу, то під час війни на кону вже стоїть людське життя. Тому зараз, на мою думку, як ніколи важливо формувати в людей навички оцінки та інтерпретації медійної інформації, розпізнавання маніпулятивного та пропагандистського контенту.

— Чи змінилися ваші підходи до впровадження медіаграмотності в Україні після 24 лютого?

— Про це найкраще сказав Андрій Куликов, голова Комісії з журналістської етики і ведучий «Громадського радіо»: «У принципах журналістики не змінилося нічого. Змінилися способи їх застосування. Ми маємо бути ще більше прихильними до принципів, бо то є правда, а правда рятує життя. Журналісти повинні повідомляти все, як є. Нейтральним бути не можна, об’єктивним — необхідно». В нас та ж картина: підходи залишилися тими ж, але виклики воєнного часу сформували нову тактику роботи. Окрім того, ми уважно стежимо, як російська пропагандистська машина діє, особливо в царині освіти: це і єдиний урок для кримських школярів 26 лютого про «братство славянских народов», і вже набагато більш «виточені» «20 запитань про миротворчу операцію в Україні». Ми вивчаємо це, щоб мати можливість декодовувати ці наративи.

— Які проєкти зараз втілює АУП?

— Ми включилися в роботу на самому початку великої війни, 28 лютого. Спершу поінформували нашу аудиторію на вебсемінарі, як журналісти можуть убезпечити себе в умовах війни; як ховатися під обстрілами та не підставляти свої джерела інформації. Оскільки психологічна безпека в умовах війни також є важливою, ми присвятили цій темі дев’ять прямих ефірів. Спікерки говорили про колективну травму, етапи її проживання, про ресурси. Цю серію матеріалів подивилися понад 40 тисяч людей.

З березня ми започаткували Міжнародний журналістський гуманітарний центр (МЖГЦ). Наша місія — збирати запити постраждалих від воєнних дій та інформувати міжнародну спільноту про гуманітарні потреби українців. Також ми прагнемо налагодити пряму комунікацію західних благодійників із регіонами, які сьогодні постраждали від російської агресії. За три місяці команда Центру створила близько 400 публікацій. Ми пишемо про гуманітарні катастрофи в Україні. Про тих, кому терміново потрібні елементарні ресурси: їжа, одяг, ліки, гроші.

З перших днів війни мені надсилали казки, написані в укриттях, конспекти медіаосвітніх занять для учнів, які були змушені покинути дім. Тому з Директоратом дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти та науки України ми запросили освітян до розробки вправ для вчительського тулбоксу, в який інтегровані елементи медіаграмотності.

У рубриці «Медіаграмотність в умовах воєнних дій» ми розміщуємо контент для освітян: про декодування наративів російської пропаганди; як убезпечити себе від фінансового шахрайства у воєнний час тощо. Також щосереди презентуємо ці вправи на відеозустрічах «Медіаосвіта через оптику / призму війни». У партнерстві з Директоратом ми провели конкурс медіатворчості «Війна нашими медіаочима». Із 304 робіт ми відібрали п’ять.

Також АУП провела «перекличку» медіаосвітян. В опитуванні взяло участь 550 колег. 98% відповіли, що нині вважають нагальними й надактуальними заняття з медіаосвіти. За три місяці війни я особисто провела 20 лекцій «Інформаційна гігієна та медіаосвіта: виклики воєнного часу».

Із середини квітня АУП публікує пости у фейсбуку під тегом #памятка_відАУП. Серія дописів стосується критичного мислення, мережевої безпеки, соцмереж, медійних спекуляцій, пропаганди, дезінформації тощо. Вони коротко й доступно роз’яснюють аудиторії, як убезпечитися від інформаційних маніпуляцій.

Із художником Юрієм Шаповалом і дитячою письменницею Олександрою Шаповал ми створюємо комікс для дошкільнят. Він допоможе малечі адаптуватися та сприймати злободенну інформацію. Нині дошкільнята, особливо ті, яким довелося переїхати, — надзвичайно вразлива група, бо й самі батьки інколи не можуть дати відповіді на їхні запитання і потреби. Комікс даватиме відповіді на ці питання через досвід лісових мишок, які були змушені покинути свій ліс.

Крім цього, ми підтримуємо амбасадорів медіаграмотності. «Медіаосвіта як протидія військовим викликам» — так називався конкурс мініпроєктів. АУП підтримала сім робіт, автори яких уже втілюють свої ідеї. Проєкти спрямовані на поліпшення критичного мислення українців в умовах війни. Виконавці будуть розповідати про інформаційно-психологічні операції, створять медіаосвітній хаб, навчатимуть дорослих, проведуть літні табори для дітей, утворять інклюзивно-просвітницький медіапростір. Всі ці ініціативи підтримує Медійна програма в Україні.

Також у нас триває проєкт France Ukraine Media — волонтерська ініціатива журналіста й кінокритика Олексія Першка, менеджера з організаційного розвитку АУП. На сторінках проєкту можна знайти інформацію щодо трагічних подій російсько-української війни з різними точками зору: це статті французького видання Liberation. Доступні українською 25 матеріалів.

АУП продовжує багаторічну співпрацю з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу та Фондом Конрада Аденауера. Запустили серію прямих ефірів щодо спростування фейків, наративів російської пропаганди, нюансів поведінки медійників у зоні бойових дій. Розповіли про навички психологічної стійкості, правила написання матеріалів та обмеження на висвітлення подій війни.

— Чи є проєкти, які довелося відкласти або ж поставити на паузу?

— Так. Ми поставили на паузу підготовку кількох навчальних посібників. Сподіваюся, скоро ми візьмемося за них знову.

— Чи ведете співпрацю із МКІП та національним проєктом із медіаграмотності «Фільтр»? Чи маєте спільні ініціативи зараз?

— Я співпрацювала з «Фільтром» як експертка, коли команда готувала комунікаційний документ, де мали були бути закладені здобутки і стратегічна візія розвитку медіаграмотності в Україні. Також в бібліотеці «Фільтра» розміщені деякі видання АУП, чомусь не всі з тих, які ми надали.

Однак попри те, що «Фільтр» позиціонував себе як проєкт, який має об’єднати і скоординувати зусилля держави та партнерів для формування медіаграмотності, жодних ініціатив із їхнього боку саме в сенсі координування у воєнний час не було. Натомість до нас зверталися з Міністерства освіти і науки. Разом ми оперативно вносили зміни в навчальні програми.

— Чи вдається зараз комунікувати з колегами з різних регіонів країни і впроваджувати локальні проєкти та ініціативи?

— На жаль, чимало наших колег покинули домівки, втратили навчальні заклади. У нас величезна мережа, і щоразу, коли я читаю про «прильоти», я бачу не просто Мерефу, Карлівку, Зеленодольськ, я бачу конкретних медіаосвітян.

Але зараз мініпроєкти з медіаграмотності впроваджуються на Черкащині, Буковині. Наші онлайн-лекції з медіосвіти у воєнний час відбулися вже в десятьох регіонах.

— Які проєкти з медіаграмотності, на вашу думку, зараз найпотрібніші? Яким має бути їхній фокус та цільова аудиторія?

— Ті, які формують автономний, незалежний світогляд.

— У вас проходить чимало вебінарів. Як добираєте зараз спікерів та спікерок, теми? Чи став процес відбору експертів складнішим в умовах війни?

— З квітня ми провели 43 вебінари. Співпрацюємо з нашою сталою мережею спікерів, але чимало активних людей знаходять нас, як це було із психологами, художниками, авторами занять.

— За вашими спостереженнями, чи стала аудиторія зараз спраглішою до знань?

— Як казала одна наша спікерка, освіту неможливо скасувати, Путін може забрати багато: наші домівки, коханих, мир, але не зможе скасувати освіти. Знання й допитливість — це скарби. Тому так, аудиторія стала більш спрагла до знань.

— Якщо війна триватиме довго, як працюватимете далі? Чи маєте план проєктів та ініціатив, умовно, на найближчий рік?

— Так, план є. Як писав один поет, «дійшов до ручки, то ж бери й пиши». Попри те, що ми вже підготували близько 40 медіаосвітніх посібників, у нас дуже багато роботи попереду. Оскільки багато освітян виїхали й не мають доступу до своїх бібліотек та матеріалів, найближчим часом ми вдосконалюватимемо наш вчительський тулбокс  із уже готовими заняттями зі всіх освітніх сфер, куди інтегровано медіаосвіту.

 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2022 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду