In English

30 жовтня 2023 року американський журнал Time присвятив обкладинку нового номера і статтю президенту Зеленському. «Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я. Самотня боротьба Володимира Зеленського», — йдеться на обкладинці журналу. Журналіст Саймон Шустер пише, що український президент «почувається зрадженим своїми західними союзниками». У своєму матеріалі він посилався на анонімів «з оточення президента» після візиту до США у вересні 2023 року. Люди з команди Зеленського, за словами Шустера, намагаються донести йому, що Україна приречена на поразку й не варто себе обнадіювати вірою в перемогу. Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк назвав статтю «суб’єктивною точкою зору конкретного журналіста».

1 листопада 2023 року британське видання The Economist опублікувало статтю головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного та інтерв’ю з ним. Він рідко дає інтервʼю західним медіа, тому кожен матеріал створює неабиякий резонанс. Залужний висловив пересторогу, що війна переходить у затяжну «позиційну стадію» і що такі умови радше грають на руку Росії. Тож він сказав, що Україні потрібні літаки, дрони, засоби радіоелектронної боротьби та обладнання для розмінування. Ці матеріали спровокували шквал реакцій із боку агітпропу. Детально розгляньмо ключові тези маніпуляторів.

Пропагандистські ресурси не приховували тріумфу від прочитаного — мовляв, якщо в західних ЗМІ написали про невдачі українського контрнаступу, то він провалився. Якщо західний журналіст написав, що президент Зеленський, за версією анонімних джерел, перестав критично сприймати реальність, він «забронзовів». Така реакція суперечить одній із ключових російських маніпуляцій про «змову» західних ЗМІ, які нібито постійно брешуть і спотворюють картину світу. Мовляв, створено цілу «світову індустрію», яка безперервно фабрикує постановні ролики, фейкові фото та відео, а західні соцмережі та ЗМІ нібито з ентузіазмом поширюють їх світом. Водночас Росію «безпідставно» звинувачують у веденні «витонченої телепропаганди». Втім, коли певні тези цих «ворожих» західних ЗМІ резонують із російськими наративами, агітпроп подає ситуацію у вигідному для себе світлі: ненависні «рупори Заходу» стають поважними й достовірними джерелами.

 «Зеленський відірваний від реальності, а його оточення говорить за “путінською методичкою”»

У 2023 році Саймон Шустер планує випустити книжку про Володимира Зеленського, тож публікація резонансної статті може бути сприйнята як спроба привернути увагу публіки до персони автора напередодні появи його книги. З точки зору журналістської етики та професійних стандартів до матеріалу Саймона Шустера виникає багато запитань, зокрема анонімність і засекреченість джерел його «інсайтів», вживання емоційно забарвлених тверджень, які штовхають читача до суб’єктивних висновків, а також відсутність zoom-out перспективи: приміром, не проаналізовано реальні причини сповільнення українського контрнаступу. Окрему думку щодо статті Саймона Шустера читайте в нашому матеріалі. В розборі статті від журналістки Діани Дуцик ідеться, що «зловживання анонімними джерелами не прикрашає жодну публікацію і не додає їй довіри. Бо завжди можна послатися на інші анонімні джерела, які скажуть щось протилежне».

Оскільки вся основна «зрада» проходить через гриф анонімності, виникає цілком обґрунтована підозрілість до матеріалу. Чому «правда» настільки анонімізована? Хто ці аноніми й наскільки можемо ми їм довіряти? Як перевірити, чи справді все так, як кажуть ці неназвані джерела?

«За “путінською методичкою” заговорило вже його найближче оточення», — йдеться в одному з проросійських телеграм-каналів. «Пресслужба українського президента отримала виставлений на загальний огляд хаос, який панує в уряді країни. Між ним і його оточенням немає довіри», — резюмує інший пропагандистський рупор. Утім, анонімну заяву неможливо перевірити на достовірність, а також неможливо проаналізувати мотив мовця. Через перераховані вище зауваження складно довіритися тезам про те, що нібито президент Зеленський «відірваний від реальності», не хоче слухати своє оточення, яке «зважено» оцінює перспективи завершення війни.

«Для України наступив момент Кронкайта. Чи визнає це Зеленський? Чи так і залишимося в бункері “хибних уявлень” Зеленського (якщо не фізично, то як мінімум психологічно) — в очікуванні неминучого кінця?» — риторично запитує анонімний автор пропагандистського допису, вдаючись до паралелі з війною у В’єтнамі. У 1960-х американський журналіст Волтер Кронкайт зняв документальний фільм про війну у В’єтнамі й сказав, що вона зайшла в глухий кут і єдиним реальним виходом є ведення переговорів. У такий спосіб агітпроп укотре підштовхує українців до думки, що будь-який подальший супротив — безперспективний, а єдине розв’язання ситуації — здача територій і виконання вимог Росії.

«П’ятий кут Залужного»

У статті та інтерв’ю The Economist Залужний написав, що попри кілька успішних українських контрнаступальних операцій у 2022 році, зараз війна поступово перетворюється на позиційну. Він підкреслив, що це зумовлено військовим паритетом між українськими та російськими силами, а пробивання російських оборонних ліній, швидше за все, буде неможливим без суттєвої технологічної та тактичної переваги. Втім, у своїй колонці Залужний не класифікує ситуацію як повну безвихідь. «Так само як і під час Першої світової війни, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут. Швидше за все, ніякого глибокого і красивого прориву не буде», — пише Залужний і додає, що для виходу з глухого кута потрібен масштабний технологічний стрибок у веденні війни та відповідне постачання нових (високотехнологічних) видів озброєння від союзників.

За словами спеціального представника Держдепартаменту США з питань України у 2017–2019 роках Курта Волкера, Україна веде контрнаступ «з однією рукою, зав’язаною за спиною»: немає переваги в повітрі, немає боєприпасів великої дальності, недостатньо запасів боєприпасів. Іншими словами, поки Захід боявся ескалації, Росія воювала усіма можливими методами (окрім хіба ядерної зброї).

Стаття та інтерв’ю Залужного в Economist виглядає як продовження теми, порушеної в журналі Time. Реакція на риторику Залужного ще більш маніпулятивна, аніж на риторику Зеленського. Агітпроп вхопився за формулювання «глухий кут» і всіляко почав маніпулювати ним. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков звинуватив Київ у тому, що, можливо, це з перспективи України, контрнаступ «забуксував», а з боку Москви — «не зайшов у глухий кут. Росія послідовно продовжує проведення спеціальної військової операції. Усі цілі, які ставилися, мають бути виконані». «Головнокомандувач ЗСУ визнав, що укронацисти не можуть прорвати російську оборону, хоча лічені місяці тому бив себе п’ятою в груди й обіцяв дійти майже до Криму», — йшлося в одному із прокремлівських телеграм-каналів, що поширюють прокремлівську риторику. «Російська (радянська) військова школа переграла натівську модель управління», — тріумфували інші.

Попри заяви про «глухий кут», боротьба на виснаження триватиме, допоки одна зі сторін не отримає перевагу. Залужний попереджає, що якщо Україна не отримає необхідне озброєння, це збільшить шанси ворога перемогти. «Для того, щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, на кшталт пороху, який винайшли китайці та яким ми досі вбиваємо один одного», — запевняє Залужний. В України є більше шансів вийти з «глухого кута» першою. Київ може покладатися на військову допомогу союзників, які є найрозвиненішими економіками світу, на противагу значно менш технологічно розвиненим спільникам Москви — Північній Кореї чи Ірану.

Агітпроп вдається до тактики «вибіркова правда», де підсвічує вигідні своєму основному наративу тези, тоді як незручні факти — приховує. Зокрема, Залужний написав, що Росія втратила вбитими щонайменше 150 тисяч осіб, життя російського солдата не становить цінності для Кремля, а орієнтиром Путіна є Перша та Друга світові війни, у яких Росія втратила десятки мільйонів. Окрім цього, пропагандисти замовчують те, що російські військово-повітряні сили зазнали величезних втрат, адже, за словами Залужного, Україна знищила понад пів тисячі ворожих систем ППО. Описуючи ситуацію під Авдіївкою, головнокомандувач сказав: «Того дня, коли я був там, на екранах наших моніторів ми бачили 140 російських машин, які горіли — знищених протягом чотирьох годин після того, як вони потрапили в зону обстрілу нашої артилерії». Але ця цитата не потрапила в пропагандистські джерела, адже це незручна правда, яка підриває тезу про успіх російського наступу.

Публікація «Тайм» — побудована на сумнівних засновках, упередженнях і суб’єктивних висновках. Тоді як колонка й інтерв’ю Залужного — тверезий аналіз ситуації та застереження щодо небажаного для України сценарію, якщо західні партнери не вживатимуть відповідних заходів. Тому саме ставлення й один ряд цих публікацій як свідчення «програшу України» — пропагандистська маніпуляція. Стаття головнокомандувача демонструє, що у військового керівництва України є обґрунтоване та чітке стратегічне бачення того, як мають тривати бойові дії. Це можна інтерпретувати як повідомлення до Заходу щодо узгодження стратегій перед вирішальними голосуваннями щодо подальшої допомоги Україні в Конгресі США. Днями американські республіканці надіслали листа президенту США Джо Байдену з закликом надати Конгресу реальну стратегію перемоги, кінцеву мету. Республіканці написали, що готові підтримати Україну саме у випадку надання тверезої оцінки ситуації та реалістичної стратегії боротьби. «Прості заяви “ми з вами, поки не переможемо” або “ми повинні перемогти” не є стратегією перемоги. Як Україна перемагає і скільки часу це займе? Ці оцінки не повинні бути точними, але ми повинні розуміти кінцеву мету та критерії виходу», — йдеться у зверненні. Тож публікація Залужного — опис військової стратегії, можливих стратегічних рішень і розрахунки щодо номенклатури озброєння — своєрідна відповідь на запит республіканців.