Стендап-комік Василь Байдак: «Спершу хотів просто підтримати підписників, а потім вирішив використати свої вміння для зборів»

Стендап-комік Василь Байдак: «Спершу хотів просто підтримати підписників, а потім вирішив використати свої вміння для зборів»

12:42,
20 Грудня 2023
4053

Стендап-комік Василь Байдак: «Спершу хотів просто підтримати підписників, а потім вирішив використати свої вміння для зборів»

12:42,
20 Грудня 2023
4053
Стендап-комік Василь Байдак: «Спершу хотів просто підтримати підписників, а потім вирішив використати свої вміння для зборів»
Стендап-комік Василь Байдак: «Спершу хотів просто підтримати підписників, а потім вирішив використати свої вміння для зборів»
Завдяки творчому підходу до реклами донатів стендаперу вдалося зібрати понад 30 мільйонів на ЗСУ та благодійність.

Стендап-комік Василь Байдак із початком повномасштабної війни Росії проти України почав волонтерити та проводити інформаційні кампанії, щоб збирати гроші на гуманітарну допомогу та військове спорядження для ЗСУ. Згодом його збори ставали все креативнішими. Зокрема, задля донатів він почав переробляти відомі музичні хіти й записувати їх у кумедній манері, публікуючи у своєму інстаграмі. Перероблена пісня Олександра Пономарьова, де замість «він чекає на неї» Байдак співає «він чекає донати» або пісня Івана Миколайчука «Піду втоплюся», де він обіцяє втілити в життя цю погрозу, якщо «два лями не зможе зібрать», не лише допомогли закрити ці збори та придбати допомогу ЗСУ, а й здобули схвальні оцінки та буквально стали вірусними. Блогерка Емма Антонюк свого часу сказала, що Василь Байдак «перетворив збори на окремий жанр».

«Детектор медіа» поспілкувався з Василем Байдаком про те, як йому це вдалося, де він знаходить ідеї для наступних відео і як втриматися від зневіри та не опускати руки.

— Як ти почав волонтерити — це було імпульсивне рішення чи ти дійшов до цього поступово?

— Це було поступово. Я спочатку відчув якусь відповідальність перед своєю аудиторією — в мене вона досить велика, я завжди підіймав їй настрій і зараз розумію, що вони всі у стресі, тому хотілося бути корисним, допомогти. На другий день вторгнення я читав «Тореадори з Васюківки» онлайн, люди просто доєднувалися, слухали й потім дехто мені писав, що слухав у підвалах, в укриттях під вибухами — і це їх трохи заспокоювало. Дружина моя одразу почала волонтерити, зв’язуючи людей — побачила у сториз, що комусь умовно треба дитяче харчування, а потім бачила, що в когось воно є, — і зводила цих людей. Я теж допомагав своїй аудиторії, а згодом зрозумів, що цей соціальний капітал можна використати з користю.

Як ти зрозумів, що збори мають бути креативними та що недостатньо просто написати «задонатьте»?

— Я розумів, що потрібно якось використовувати не лише ресурс аудиторії, а ще і власні здібності для того, щоб привернути увагу до збору. Я на початку більше думав про те, як використати свої можливості для того, щоб можна було закривати їх продуктивніше та швидше. Найперший збір, який ми робили, — на вакуумний апарат у Козелець для місцевої лікарні, куди тоді привозили поранених. Звідти до мене і звернулися. Цей збір не був креативний — ми просто згадали, що у нас удома є багато мерчу — футболки, кепки, світшоти зі стендапів — і подумали, що можемо долучитися як власним донатом, так і пообіцяти аудиторії цей мерч за їхні донати. Люди замовляли його, кидали більше, я все записував — і таким чином ми зібрали 160 тисяч гривень на вакуумний апарат, придбали його. Це було вперше.

Збір на БПЛА Shark із піснею «Піду втоплюся»

А потім я просто прийшов до того, що потрібно використовувати власні скіли, щоб бути максимально корисним і щоб ці збори краще поширювали у соцмережах.

Чи можеш ти бодай приблизно назвати суму, яку вдалося акумулювати тобі за цей час?

— За два роки, враховуючи збори, які відкривав я, стендапи за моєї участі, благодійні тури й аукціони,— близько 30 мільйонів гривень. Але ще були заходи, до яких я опосередковано долучався, і тут сума може бути більша. Таких заходів було дуже багато: це і збори, які я просто допомагав поширювати, купа якихось стримів, до яких я долучався, тощо. Тридцять мільйонів — це ті, що безпосередньо я акумулював, і на ці гроші я сам як волонтер купив багато різних речей. Щодо дотичних заходів — я навіть не знаю приблизної суми.

Великою мірою завдяки твоїм креативним зборам про тебе дізналися люди, які раніше не цікавилися стендапом і не знали, хто такий Василь Байдак. Ти взагалі очікував такого ефекту та чи думав про це?

— Я концентрувався на задачі, а вона виконана гарно й тому почала привертати увагу людей. Я не думав про те, як це оцінять, моя задача була зібрати гроші. Але продукт вийшов смішний, якісний, цікавий, тому люди почали підписуватися. Я дуже радий цьому, тому що в моєму інстаграмі почала збиратися аудиторія, яка готова донатити, — це чудова аудиторія, тому що я зараз постійно регулярно репощу збори й вони постійно закривають їх. Моя стрічка зараз — це місце, куди люди приходять і донатять. Тому я радий, що в мене така свідома аудиторія.

Збір на автівку для аеророзвідки «Треба бус»

Як ти вигадуєш ідеї для своїх відео?

— Це все інтуїтивно. Я керуюся більше відчуттями, ніж якимось математичним розрахунком. Це більше про емоції. Якщо уявити, як це відбувається, то я просто завантажую певні дані в голову. Це як зі штучним інтелектом: якщо ти хочеш, щоб він щось тобі видав — ти завантажуєш йому певні елементи. Так само і я «завантажую» те, що треба зібрати, наприклад, п’ять мільйонів на «Шарки» для такого-то підрозділу; що ця пісня має бути така-то; що збір повинен мати такий-то вайб і бути знятим у горах. З цим у голові я ходжу й думаю — а потім воно вистрілює. І в рекламних ідеях теж так завжди.

Ти підстриг волосся задля чергового збору. Що ти відчував, коли це робив?

— Це круто було — і підстригся, і ми зібрали гроші. Мене надихнула Ліза, моя дружина. Вона підстриглася перша: обрізала свої довгі коси й віддала їх одній компанії, яка збирала волосся, продавала його й на ці гроші купувала військовим рації. Але я розумів, що своє волосся я продати не зможу, — з нього максимум кікімори можуть зробити, тому що воно заплутане, ламке. Але я вже давно хотів підстригтися, бо мене люди вже сприймали за зачіскою — на «Лізі сміху» всі ці роки я був із цією шевелюрою, в стендапі я був із нею. Я хотів позбутися цієї фішки. На цьому ми й зіграли, перетворивши збір на таке собі змагання — підстрижуся чи ні. Тому ми створили дві банки.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Василь Байдак (@by_by_duck)

Серед блогерів побутує думка, що вони можуть самі тихо донатити, але писати про це в інстаграмі та закликати до цього аудиторію їм не треба, ніби вона сама має бути вмотивована. Що ти про це думаєш? Чи потрібна людям мотивація від інфлюенсерів і наскільки це важливо?

— Про це Антон Тимошенко гарно роз’яснив у своїй відеовідповіді блогерці Юлі Вербі. У людини є аудиторія — і ця аудиторія дуже часто повторює щось за інфлюенсером. Блогери заробляють на рекламі, бо те, чим вони користуються у своєму житті, часто має попит і серед їхніх підписників. Серіали, які вони рекомендують, теж дивиться їхня аудиторія. Якби ці люди рекомендували й постили збори, то великий відсоток аудиторії, я певен, повторював би й це. Коли ти цього не робиш, люди цього не бачать. Це точно не вплине на тих, хто і так донатить, — він не перестане донатити. Але це вплине на людей, які цього не роблять. Тому я вважаю, що інфлюенсери повинні висвітлювати війну, повинні писати про неї, публікувати збори. Не потрібно відокремлюватися від реальності.

Пам’ятаєте скандал з Young Business Club, коли військову попросили піти з заходу, бо молодих бізнесменів «лякає військова форма»? Нині буває, що різні заходи, так би мовити, легалізують себе тим, що запрошують військових або ініціюють якийсь збір — і часто це роблять для галочки або тому, що це модно. Чи шкодить це, на твою думку, справді щирим проявам підтримки армії?

— Я не знаю. Фільтрувати, для галочки чи не для галочки — важко. Купа бізнесів долучаються до допомоги й на цьому роблять собі ім’я. Мені здається, це нормальна історія. Якщо так розцінювати, то і мої збори теж збільшують мою аудиторію. Аудиторія — це моя монетизація, це мої потенційні глядачі тощо. Є багато свідомих бізнесів, як, наприклад, Comfy, Uklon... І їхня популярність зростає. Тут фільтрація не так важлива.

Звісно, можна навести приклад усяких «Космолотів» та інших казино, які справді досить часто так себе відбілюють. Вони пишуть «переможемо разом». А як ти переможеш разом? Ваша ж ціль — забрати у людей гроші й ви просто прикриваєтеся якоюсь допомогою армії.

У випадку з Young Business Club зрозуміло, що це експлуатація теми війни та військових, що це прикриття, немов би твоє волонтерство дає тобі якісь більші права.

Пісня «Просто скинь донат»

— Представники Young Business Club, коли просили пробачення, сказали, що за рік закумулювали 9 мільйонів гривень на армію. Але у клубі понад 1100 учасників, усі вони — молоді бізнесмени. Якщо поділити 9 мільйонів на цих людей, то виходить, що кожен задонатив менше, ніж по 500 гривень.

— Досить часто люди використовують фразу, що маленьких донатів не буває, щоб звичайні люди не соромилися кидати по 5-10 гривень, якщо більше немає. Але чомусь бізнеси думають, що це їх теж стосується. Але якщо ти — умовний «Космолот», маленькі донати бувають. Для тебе тоді 5 мільйонів гривень — це взагалі ніщо, бо відомо, що в країні багато гравців і серед військових зокрема. Тому по факту те, що ви так рекламуєтеся, може повертатися вам одразу.

— Щойно фейсбук показав рекламу івенту, де партнер заходу — Raiffeizen Bank, який не вийшов із російського ринку та платить там податки. Чи не нівелюють такі випадки саму ідею підтримки армії? Як людям відрізняти, де волонтерство щире, а де це паразитування на темі війни?

— Думаю, на власний розсуд. Я, наприклад, завжди репощу збори звичайних людей, які збирають своїм родичам і друзям. І взагалі намагаюся концентруватися більше на своїй роботі. Тому що умисний пошук різних негативних речей і явищ забирає дуже багато енергії, яка в результаті ніяк не монетизується і не приносить користі. Є речі, які не варто ігнорувати, наприклад, із цим Young Business Club чи з тими шахраями, які на вулицях збирали допомогу нібито на ЗСУ. З такими речами треба боротися, і я поважаю людей, які про це не мовчать і мають ресурс на це. Ясно, що якщо я таке помічу, я теж не буду мовчати. Але прямо вишукувати такі речі, думаю, не варто.

А людям просто раджу донатити або фондам, яким ви довіряєте, або конкретним людям, яких ви знаєте й також довіряєте.

— Ти вже дуже багато у своїх інтерв’ю говорив про випадок зі стендапером Андрієм Щегелем, який поїхав на гастролі за кордон і не повернувся. Чи є відлуння його вчинку досі й чи досі ця історія впливає на стендаперів-волонтерів?

— Відлуння залишилося тільки в питаннях інтерв’ю. Все. Цю тему постійно порушують. Уже давним-давно всі про це забули й уже варто про це не згадувати. Він уже налагодив там своє життя і я б до цього більше не повертався. Це варто відпустити.

— У чому, на твою думку, секрет успішного збору?

— Це комплекс усього. А як відкрити новий збір? Та сказати правду. Немає нічого, що більше мотивує і викликає довіру, ніж правда. Я завжди кажу: якщо ви збираєте якомусь своєму родичу, то скажіть чесно, тому що ми всі це переживаємо і всі це розуміємо.

— Ти виступав для військових. Який гумор вони люблять?

— Такий, щоб відволіктися просто й не замислюватися про реалії війни. Я пробував із різних боків заходити й зрозумів, що їм хочеться просто відволіктися від усього і посміятися. Це має бути цивільний гумор, комедія-спостереження, щось абсурдне, але не про війну, тому що їм її досить і немає сенсу про це ще й стендапи для них робити. Мотивувати гумором треба тут, у тилу, а там цього достатньо.

— Зараз у суспільстві є певна зневіра і через різні корупційні скандали, і через певну несправедливість. Як би ти радив людям з одного боку не дурити себе, що все добре, а з іншого боку — не зневірюватися далі?

— Це дуже важке запитання. Я знаю, що Росія — це одночасно тигр і гієна. Тигр, тому що нападає відкрито й робить усе, щоб здолати у двобої, а гієни — це такі тваринки, які дивляться, коли жертви умовно згризуть одна одну і стануть слабкими — й тільки тоді нападають. Тому треба точно пам’ятати, хто головний ворог і концентруватися на цьому. Я знайшов для себе ключик — це концентруватися на власних можливостях, на сьогоденні й на своїх задачах. Сьогодні моє завдання — проконтролювати, щоб 10 FPV-дронів, які ми замовили, дійшли на схід. І те, що відбувається навколо, ніяк не може вплинути на те, чи я куплю ці дрони.

— Не можу не запитати тебе про медіаграмотність, про те, звідки ти черпаєш інформацію.

— Я імпульсивний, тобто можу щось прочитати й одразу завестися. Наприклад, я прочитав про «правки Лозового» — й одразу скипів. А потім почав розбиратися і дізнався, що це правки, які були прийняті у 2017-му році попередньою Верховною Радою, і наша задача — щоб їх скасували. Їх скасували частково, але здавалося, що знову відбувається щось жахливе, погане.

Тому я всім раджу розбиратися й вчитуватися, хоча це важко й енерговитратно. Я підписаний на низку каналів відомих людей і медіа, але точно не читаю анонімні телеграм-смітники. Дуже важливо — не дозволяти засмічувати свою свідомість.

 

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду