In English

У середині вересня 2023 року армія Азербайджану почала «антитерористичну операцію» в Нагірному Карабаху — історичному регіоні на території Азербайджану, де проживають вірмени. На початку 90-х цей регіон у результаті війни проголосив незалежність і тридцять років існував як ніким не визнана республіка. В результаті військової операції Азербайджану, що тривала добу з 19 до 20 вересня, місцеві збройні формування Карабаху (вірмени називають цей регіон Арцах) капітулювали. Опісля у Вірменії розпочалися протести із закликом скинення влади, яка допустила «програш і національне приниження».

У цій історії є російський вплив, адже Москва постійно використовувала підхід «розділяй і владарюй», якщо говоримо про політику на Кавказі. В інформаційному плані Росія показує себе як «миротворця», який «сприяє» встановленню миру в регіоні. Але насправді Кремль намагається зберегти свій регіональний політичний вплив через інструменти гібридної війни.

Тим паче, що Росія намагається не втратити вплив на Вірменію, яка стає, на думку рупорів Кремля, другою Україною, орієнтучись у зовнішній політиці більше на Захід. Відтак для України те, що зараз відбувається на Кавказі, має стратегічне значення

Більше про Нагірний Карабах і тактики російської дезінформації про нещодавню ескалацію в регіоні розбираємо в матеріалі.

Гордіїв вузол Кавказу

Конфлікт у Нагірному Карабаху почався не у 2022 році, і навіть не в цьому тисячолітті. Історично Нагірний Карабах (Арцах) був вірменським від часів Великої Вірменії, що виникла у IV сторіччі до н.е., й існував у складі вірменських держав до XVIІ сторіччя н.е. Його послідовно завойовували Персія, Османська та Російська імперії, у складі якої регіон перебував до розвалу останньої у 1917 році. Але і в ці триста років населення Карабаху було переважно вірменським, хоча і входило в склад уже інших держав. Перша війна між Вірменією та Азербайджаном за цей регіон почалася ще у 1918 році й тривала, допоки обидві держави не були радянізовані та включені в СРСР. Спочатку у 1920 році планували включити Карабах у склад Вірменської РСР, але потім передумали й залишили його у складі Азербайджанської РСР як автономну республіку.

Вже за перебудови розпочалися протести за відокремлення Карабаху від Азербайджанської РСР і приєднання до Вірменської РСР. У 1988 році все дійшло до погромів азербайджанців у Вірменії та навпаки.

Розпад СРСР істотним чином посилив напруженість у питанні Нагірного Карабаху. У вересні 1991 року було проголошено Нагірно-Карабаську республіку («Республіку Арцах»), а в листопаді 1991-го НКАО було ліквідовано. Так виникла невизнана держава, яка де-юре входила до складу Азербайджану, але Вірменія вважала цю територію своєю через етнічний склад населення.

Створення самопроголошеної республіки призвело до війни між Вірменією та Азербайджаном у 1992–1994 роках, яку Єреван тоді виграв.

У зовнішній політиці Баку більше орієнтується на Туреччину, а Єреван — на Росію. І Азербайджан, і Вірменія на початку 1990-х років стали членами Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) — безпекового об’єднання Москви задля збереження військово-політичного впливу на теренах колишнього СРСР. У 1999 році Азербайджан вийшов з ОДКБ, а Вірменія досі є там.

Врешті-решт Вірменія стала державою, де російський вплив був чи не найбільш помітним серед трьох кавказьких країн. У Гюмрі розташована 102-га російська військова база. Ситуацію ускладнюють питання визнання геноциду вірмен у Османській імперії під час Першої світової війни на міжнародному рівні. Оскільки Туреччина є головною союзницею Азербайджану, то Вірменія намагається через численну діаспору й такі країни як Франція посилити свій голос у світі.

Нагадаємо, що офіційна позиція України така: Карабах — це територія Азербайджану в міжнародно визнаних кордонах, а конфлікт необхідно врегулювати політико-дипломатичним шляхом.

Геть Єреван від Москви

У 2020 році відбулася Друга Карабаська війна, коли Азербайджан розгромив збройні формування Карабаху й Вірменія втратила контроль над частиною цих територій. Тоді під час 44-денної війни Росія (вже традиційно) показала себе як «миротвориця». Після завершення бойових бій було встановлено, що присутність російських військових на території Карабаху буде головною гарантією миру в регіоні.

Повномасштабне російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року призвело до змін у зовнішній політиці Вірменії. Єреван почав більше контактувати з країнами Заходу. У вересні 2022 року спікерка Палати представників Ненсі Пелосі здійснила офіційний візит до Вірменії. Цікаво, що нині послом США у Вірменії є Крістіна Квін, яка була тимчасово повіреною у справах США в Україні у 2020–2022 роках.

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян в інтерв’ю la Republicca на початку вересня заявив, що партнерство з Росією було стратегічною помилкою. 11 вересня вперше було проведено спільні військові навчання Вірменії та США. І ось Азербайджан 19 вересня почав бойові дії в Нагірному Карабаху, які завершилися капітуляцією останнього.

«Вірменія погана, бо йде шляхом України»

Російська дезінформація та маніпуляція громадською думкою всередині Вірменії має на меті посіяти зневіру в чинній владі в Єревані. Це пов’язано зі зміною зовнішньої політики держави в бік тіснішої співпраці із Заходом. Пропаганда просуває тезу, що Вірменія обрала США й отримала воєнну поразку, а була би з Росією — і все було б добре.

Читайте також: В уряді Вірменії звинуватили роcійські ЗМІ у гібридній війні проти країни

Експерт із Азійсько-Тихоокеанського регіону аналітичного центру Ad Astra, автор проєкту «Пхеньянська правда» Антон Ганоцький пояснив у коментарі «Детектору медіа» особливості висвітлення подій у Карабаху з боку російської пропаганди.

«Російська пропаганда посилила свої заяви, спрямовані проти Пашиняна, який говорив, що стратегічне партнерство з Росією було помилкою. Так розпочалася інформаційна атака на чинну вірменську владу. Генеральний директор агентства "Россия сегодня" пропагандист Дмитро Кісельов на "Россия-1" розповідав, що Вірменія стане "другою Україною". Вірменія — "погана" держава, бо дружина Нікола Пашиняна Анна Акопян була в Києві на Третьому саміті перших леді та джентельменів», — коментує Антон Ганоцький.

Наступ армії Азербайджану спричинив гуманітарну кризу та хвилю біженців із Карабаху, які прагнуть виїхати до Вірменії. У цьому всьому Росія почала звинувачувати Єреван, який не захистив своїх. Тому є нібито «правильні» (з Карабаху) та «неправильні» вірмени. Останні прагнуть стати «маріонеткою Заходу».

«Російська пропаганда почала звинувачувати саме владу в Єревані за втрату Карабаху. Так Москва перенесла всю відповідальність на уряд Пашиняна, щоб розхитати суспільно-політичну ситуацію у Вірменії. Кремль прагне, щоб до влади в Єревані прийшла проросійська опозиція на чолі з Робертом Кочаряном — колишнім президентом Вірменії та першим президентом НКР», — сказав Антон Ганоцький.

Один із головних рупорів Кремля Володимир Соловйов запропонував відправити вірмен Карабаху воювати проти України в складі терористичних формувань російської армії на Луганщині.

Захоплену азербайджанською армією техніку у військових формувань Карабаху російські «миротворці» планують утилізувати. Хоча, скоріш за все, озброєння буде використано для подальшої збройної агресії Росії проти України.

«Москва не зрадила Єреван, а Пашинян — зрадник»

Антон Ганоцький, який моніторить телеграм-канали про події в Карабаху, виділив такі повідомлення:

«Можна зафіксувати низку меседжів, що Пашинян — зрадник, який, відійшовши від Росії, програв. Мовляв, ось вам покарання за те, що не підтримали Росію. Хоча з огляду на дії Москви, очевидно, чому Вірменія переглядає свою зовнішню політику — на відміну від Грузії», — розповів експерт.

Росіяни не приховують своєї зневаги до Пашиняна, який, як наполягає пропаганда, прийшов до влади (у 2018 році, переобраний у 2021 році) тільки для того, щоби здати національні інтереси, тобто Карабах віддати Баку. Для його дискредитації вдаються до тактики обкладання ганебними епітетами з метою сформувати «правильне бачення» цього політика за версією агітпропу. Називаючи Пашиняна зрадником, вони намагаються створити стійку негативну асоціацію, щоб підірвати довіру до його позиції та дій.

«Путін більший вірменин, ніж інші»

Пропагандист, українофоб і депутат Держдуми Росії Віталій Мілонов так схарактеризував вірменського прем’єра: «З приходом адміністрації Пашиняна одразу було зрозуміло — вони прийшли здати Карабах… Тим паче абсурдні спроби зараз звинуватити Росію. Вже хто-хто, а Росія зробила все можливе для збереження миру».

А ось як рупори Кремля висловилися щодо російських миротворців, Заходу й Вірменії.

Російський пропагандист, видавець Арам Габрелянов зазначав: «Причому тут миротворці, ви хоча б самі спробуйте спочатку щось зробити… Чому Путін має стати більш вірменином, ніж ви?»

Пропагандист і телеведучий Володимир Соловйов обурювався: «Де була армія Вірменії? Зараз тренуються кілька сотень людей з американцями? Ну, допомогли вам американці? Ви побачили, як американці стали пліч-о-пліч із вами, увійшли в цю зону конфлікту та стали воювати з Туреччиною, своїм союзником по НАТО?»

Головредка Russia Today, головного ретранслятора російської пропаганди у світі, Маргарита Симоньян заспокоювала: «А чого ми виправдовуємось, я не розумію? І перед ким? Перед плешивим іудушкою без серця, без честі… продавши власний народ за обіцяну йому худо-бідну пенсію десь у Лесику з барбекюшницею біля басейну? Росія взагалі нікому нічого не винна».

Читайте також: Ситуация вокруг Нагорного Карабаха и посылы российской пропаганды

Під час військової операції Азербайджану 20 вересня було обстріляно машину, де загинуло декілька російських військових, які були частиною «миротворчого контингенту». Серед них був і заступник командира підводних сил Північного флоту Росії з військово-політичної роботи, капітан 1-го рангу Іван Ковган. Президент Азербайджану Ільхам Алієв вибачився перед Путіним за це.

Російська пропаганда намагається представити цю історію як черговий «удар ножем у спину». Обстріл був схожий на полювання, нібито росіяни «потрапили в засідку».

«Російська пропаганда відносно Азербайджану була більш нейтральною. Були негативні відгуки деяких z-воєнкорів про обстріл колони російських "миротворців". Росіяни писали, що ті, хто вчинив це, мають бути покарані», — сказав Антон Ганоцький.

Росія фактично заявила, що не буде втручатися у справи Вірменії та Азербайджану. Вона і так надіслала «миротворців», які мали би врегулювати ситуацію. Іншими словами, Москва все зробила, щоби крові не було, але Азербайджан почав війну, а Вірменія не захистила своїх. Десь така логіка московських пропагандистів.

Ситуація в Нагірному Карабаху показала, що Росія продовжує маніпулювати ситуацією в регіоні. Ескалація була тільки на руку Кремлю, який прагне через заморожені конфлікти зберегти свій вплив на пострадянському просторі. Водночас влада в Єревані чіткіше висловила свою позицію, що майбутнє Вірменії — у співпраці із Заходом. Азербайджан за підтримки Туреччини став іще сильнішим геополітичним гравцем на Кавказі. Росія поступово втрачає вплив на Кавказі, але не залишить спроб втручатися у внутрішні справи Вірменії, Грузії та Азербайджану.