Лондонград з отруйною інформацією. Вплив російської пропаганди у Великій Британії

Лондонград з отруйною інформацією. Вплив російської пропаганди у Великій Британії

17:00,
23 Квітня 2024
2170

Лондонград з отруйною інформацією. Вплив російської пропаганди у Великій Британії

17:00,
23 Квітня 2024
2170
Лондонград з отруйною інформацією. Вплив російської пропаганди у Великій Британії
Лондонград з отруйною інформацією. Вплив російської пропаганди у Великій Британії
Як Росія інформаційно впливала на Велику Британію та що зробила країна, аби запобігти цьому.

Протягом десятиліть російські олігархи вкладали гроші в Британії — лише у нерухомість із 2016 по 2022 рік росіяни, пов’язані з Кремлем або підозрюванні у використанні корупційних схем для збагачення, вклали 1,5 мільярда фунтів. Фінансовий вплив, як зазначають дослідники,  перетворився на інформаційний і політичний. Понад те, попри охолодження дипломатичних відносин протягом останніх десятиліть, російський вплив у Великій Британії зростає. Лише спроба отруєння Скрипалів у березні 2018 року стала моментом усвідомлення британськими політиками російської загрози. Але навіть операція російських спецслужб, яка призвела до смерті громадянки Великої Британії, не одразу призвела до кардинальних змін. Наприклад, пропагандистські ресурси RT і Sputnik продовжували поширювати кремлівську дезінформацію у Сполученому Королівстві до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, після якого врешті-решт у країні заборонили мовлення російських каналів.

MediaSapiens і далі розповідає читачам про російську пропаганду в країнах НАТО, за допомогою якої Кремль намагається вплинути на внутрішню політику країни та зменшити підтримку України. 

Російські гроші для впливу у Великій Британії

Коли Путін став президентом Росії у 2000 році, то саме Велика Британія була тією країною, куди він здійснив свій перший офіційний закордонний візит. Тоді при владі були лейбористи на чолі з Тоні Блером (прем’єр-міністр Сполученого Королівства у 1997–2007 роках).

  

Відео The Associated Press про візит Путіна до Великої Британії у 2000 році. Джерело

Незалежний дослідник російських інформаційних операцій, голова Lvivsky consulting Адам Уре в коментарі «Детектору медіа» розповів, що Росія почала поширювати дезінформацію у Британії ще з моменту приходу до влади Путіна.

«З самого початку Путін справді добре розумів, як він може маніпулювати іноземними політиками. Коли Путіна запросили до Великої Британії, то він приїхав, адже хотів підписати газовий контракт із Великою Британією. У той час були журналісти, які писали про Путіна та порушення прав людини в Чечні. В Чечні було багато звірств. Наша (британська. — "ДМ") влада не дозволила тоді братися за Путіна. На Даунінг-стріт, 10 не пустили журналістів запитати Путіна про Чечню». 

У той же час російські олігархи, зокрема Борис Березовський, Олег Дерипаска, Роман Абрамович, Петро Авен, Михайло Фрідман, почали вкладати гроші у Великій Британії. У Лондоні були зацікавлені в інвестиціях, тому росіянам було надано зелене світло. Завдяки механізму «золотих віз» російські олігархи змогли вести бізнес у Великій Британії та претендувати на британське громадянство. Детально про те, як і чому російські олігархи (Березовський, Ходорковський, Абрамович і Дерипаска) переїхали з Росії у Британію, про їхній вплив у країні можна прочитати в книжці британських журналістів Марка Голінгсворта і Стюарта Ленслі «Лондонград. З Росії з грошима. Таємна історія олігархів».

            Петро Авен і Михайло Фрідман 

Подією, яка сталася, однак не призвела до змін у британській політиці щодо Росії, була смерть у листопаді 2006 року підполковника ФСБ у відставці Олександра Литвиненка у лікарні в Лондоні. Він емігрував до Британії, щоб почати нове життя та розповісти деталі диверсійної роботи російських спецслужб.

У січні 2016 року розслідування від Скотланд-Ярду оголосило, що його було отруєно полонієм-210, який підсипали в чай у готелі Millenium. Тоді не було жодної реакції з боку британської влади, що Росія насправді є загрозою національній безпеці для держави. Особами, яких британське слідство звинувачує у вбивстві Литвиненка, є Андрій Луговой і Дмитро Ковтун. Луговой нині є депутатом Держдуми та погрожує опозиціонерам, що за критику Кремля вони «помруть, як собаки». Ковтун, який помер у Москві від коронавірусної хвороби в червні 2022 року, аналогічно до Лугового заперечував свою причетність до вбивства Литвиненка та службу у ФСБ. 

У 2000-х роках росіяни й далі скуповували у Британії медіа, футбольні клуби, бізнес-школи. Колишній співробітник КДБ СРСР і ФСБ Росії, російський олігарх Олександр Лебедєв придбав у 2009 Evening Standard, а у 2010 році — The Independent. Причому ціна двох британських медіа була однаковою — 1 фунт стерлінгів.  Медіаімперію успадкував його син Євген

Ще два російські пропагандистські канали іномовлення з’явилися на британському ринку протягом 2010-х: RT UK було створено у 2014 році, а Sputnik — у 2016 році.  

Британська дослідниця російської дезінформації Люсі Бірдж, яка захистила в Манчестерському університеті дисертацію про Sputnik, розповіла в коментарі «Детектору медіа» про особливості роботи ресурсу в Британії. 

«Після російського вторгнення в Грузію в 2008 році у Москві виникло відчуття, що Росія повинна змінити брендинг подачі інформації. У 2014 році Sputnik, який до цього називався "Голос Росії", постав як ресурс антизахідного спрямування з наслідуванням практик західних редакцій, таких як CNN або BBC. Це виглядало вже як сучасний мовник. 

Після референдуму за незалежність Шотландії у 2014 році Sputnik вирішив переїхати і створити хаб в Единбурзі. Вони мали студію в Единбурзі, яка створювала радіоконтент і вебстатті. Головними завданнями Sputnik було просування незалежності Шотландії, критика Заходу, а також намагання як би прямо накласти російську лінію на події. У 2019 році його вирішили розформувати, зосередившись більше на США», — сказала Люсі Бірдж. 

Керівницею офісу Sputnik у Британії була Оксана Бражник. У профілі у LinkedIn вказано місце її роботи до Sputnik — Бражник була комунікаційницею під час підготовки та проведення Олімпійських ігор у Сочі 2014 року. А ще була політичною радницею заступника глави адміністрації Путіна В’ячеслава Володіна, якого внесли до чорного списку санкцій ЄС за його роль в анексії Криму.

Джоанна Росс була виконавчою продюсеркою Sputnik, хоча до того, як отримати посаду, лише два роки працювала журналісткою — а до того була менеджеркою на ресепшені в одному з шотландських готелів. Вона виступає за незалежність Шотландії та поширює в соцмережах антиукраїнські наративи. Так, у Х (колишній твіттер) Росс пише, що це саме Захід накопичував зброю проти Росії, а тепер каже, що не готовий до війни. У своєму блозі на Substack Росс пише про нібито подвійні стандарти США та Британії щодо Палестини та України. 

Люк Гардінг 

Іноземний кореспондент The Guardian Люк Гардінг, який пише про російські впливи у Британії, у коментарі «Детектору медіа» пояснив намагання російської пропаганди втрутитися в референдум в Шотландії: 

«Росіяни, окрім Брекзиту, також намагалися втрутитися в шотландський референдум. Вони хотіли отримати незалежність Шотландії не тому, що вони люблять Шотландію, а щоб послабити Велику Британію та створити проблеми для ядерного стримування. Бо на території Шотландії розташовується британська ядерна зброя. 

Путін — опортуніст, який намагається маніпулювати ворожими суспільствами, як британське, за допомогою пропаганди, замовних убивць і гібридної війни», — розповів Люк Гардінг.  

Референдум, що розколов державу

Референдум про перебування Сполученого Королівства в Європейському Союзі, який було проведено 23 червня 2016 року, став визначальним моментом не лише британської, але й світової політики. Брекзит став символом посилення тенденцій популізму, а також імовірного втручання Росії у внутрішні справи Великої Британії. Голосування призвело до розколу всередині країни: в Англії проголосували переважно за вихід з ЄС, а в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії — переважно проти. 

Тодішній прем’єр-міністр і лідер Консервативної партії Девід Кемерон через кампанію за вихід з ЄС прагнув отримати більше преференцій від Брюсселя. Але вийшло трохи інше, бо на рішення британців вплинули інформаційні кампанії з негативним образом іммігрантів. Оскільки звіт про російський вплив на Брекзіт і досі залишається не повністю опублікованим, питання того, чи докладала Росія зусилля (які саме та чи досягли вони мети) для поширення антимігрантських настроїв у Британії, залишається відкритим.

Кір Джайлз 

Старший консультант програми Росія та Євразія Chatham House Кір Джайлз пояснив у коментарі «Детектору медіа», що основна проблема в боротьбі з російською дезінформацією в Британії полягає у відсутності розуміння масштабів загрози.

«Про проблему з дезінформацією та шкідливі впливи загалом багато говорили, але відносно мало зробили. Соціальні мережі — це те місце, де вжито більше дій, порівняно з іншими елементами інформаційної загрози. Соцмережі важливі для захисту демократичного суспільства, але не є відповідними інструментами для використання, коли існує ворожа діяльність з метою експлуатації цього суспільства, щоб завдати йому шкоди. Отже, відбулося нерозуміння загрози та її значення, що призводить до відсутності дій для боротьби з нею», — прокоментував Кір Джайлз.

Шукачі шпилів у Солсбері   

4 березня 2018 року відбулася спроба отруєння колишнього працівника ФСБ Росії Сергія Скрипаля та його доньки Юлії в Солсбері. Двоє російських шпигунів під вигаданими прізвищами Петров і Боширов (справжні прізвища — Мішкин і Чепіга) поїхали туди, щоб «подивитися на 123-метровий шпиль». А заодно і отруїти Скрипаля нервово-паралітичним газом «Новічок», який був у флаконі парфумів Nina Ricci. Ця історія стала поворотним моментом у сприйнятті Росії як загрози для Британії. 

У порівнянні з тим, якою була реакція британської влади на отруєння і вбивство Литвиненка, у березні 2018 року було вислано дипломатів Росії, розпочато розслідування щодо загадкових 14 смертей російських бізнесменів, замороження активів тих росіян, які були причетні до справи Скрипалів. 1 травня 2018 року було затверджено поправку Магніцького у законі про санкції та відмивання грошей.  Попри те, що питання того, як саме Британія вийде з Європейського Союзу, було основним у тодішній британській політиці, російське втручання у Сполучене Королівство стало однією з тем суспільної дискусії.

Британські дослідники російської пропаганди Вера Тольц, Стівен Гатчінгс, Прешос Н. Чаттердже-Дудді, Ріс Крайлі написали статтю про особливості висвітлення справи Скрипалів російською пропагандою всередині Росії. Там було відзначено, що спочатку російські пропагандистські медіа давали інформацію на основі репортажів BBC News, а згодом почали звинувачувати Британію в роздутті скандалу навколо справи Скрипалів у медіа. В російській пропаганді багато поширювали конспірологічних теорій що отруєння Скрипалів, зокрема, що отруєння влаштували насправді британські спецслужби або британська держава, в Британії небезпечно жити, бо там убивають російських громадян.

Російський звіт

Після спроби отруєння Скрипалів британські політики вирішили детальніше проаналізувати російський вплив у державі. Так, розпочалося розслідування втручання Росії у справи Британії. Результатом цього став звіт комітету розвідки та безпеки парламенту Великої Британії під назвою «Росія», який було оприлюднено 21 липня 2020 року.

Публікація планувалася раніше. У листопаді 2019 року прем’єр-міністр Борис Джонсон сказав, що звіт буде оприлюднено після парламентських виборів 12 грудня 2019 року. Затримку публікації звіту медіа The Telegraph пов’язував із радником Джонсона, який тривалий час був досить впливовою фігурою в Консервативній партії, Домініком Каммінгзом. Він був одним із тих, хто лобіював ідею виходу Британії з ЄС, директором кампанії Vote Leave, і намагався не допустити публікації звіту. 

Видання Byline Times писало у жовтні 2019 року про зв’язки Каммінгза з українським проросійським олігархом Дмитром Фірташем: у 2008 році було зареєстровано британську компанію Firtash Foundation, де директором у 2008–2013 роках був Джек Вейкфілд — шурин Домініка Каммінгза. 

Домінік Каммінгз 

У листопаді 2019 року депутатка від Лейбористської партії Емілі Торнберрі сказала, що існують питання відносно зв’язків Каммінгза з росіянами, зокрема Владиславом Сурковим, а також фінансування Консервативної партії донорами з Росії. У матеріалі видання North East Bylines указано, що після закінчення Оксфорду Домінік Каммінгз провів три роки у Росії (1994–1997). 

У серпні 2022 року Каммінгз написав наступне у блозі на Substack про російсько-українську війну: «Наші (британські — «ДМ») політики не окреслили чітких цілей нашої дії в Україні. "Путін повинен зазнати поразки" не є чітким кінцем (і щодо його цілей існують сильні розбіжності). Визначення Трасс (міністра закордонних справ, Співдружності та розвитку Великої Британії на той момент — «ДМ») кінця як "вигнання Росії з Криму" є квитком до ядерної війни». 

У самому звіті щодо Брекзиту було наступне: «Дослідження відкритих джерел вказують на переважання історій за Brexit або проти ЄС на RT і Sputnik, а також використання ботів і тролів як доказ спроб Росії впливати на процес». 

Про вплив російських лобістів із метою просування інтересів Росії у Британії сказано: «Справа не тільки в олігархах: прихід російських грошей призвів до зростання галузі активістів — осіб та організацій, якими керують і які лобіюють російські еліти у Великій Британії. Юристи, бухгалтери, агенти з нерухомості та PR-професіонали зіграли свою роль, свідомо чи мимоволі, у поширенні російського впливу, з яким часто пов’язують просування мерзенних інтересів російської держави».

Кір Джайлз таким чином оцінює вплив російського звіту на британських політиків: 

«Окрім соціальних медіа, існує також проблема фактичного людського втручання в Британію тих, які працюють від імені Росії. На цьому було зосереджено увагу в звіті під назвою "Росія" парламентського комітету з розвідки та безпеки, який британський уряд тривалий час замовчував. Зрештою документ з’явився в липні 2020 року з дуже тривожними висновками, головним чином для членів парламенту. Останнім довелося вивчити, що Велика Британія робить, щоб захистити себе від російської загрози. Вони виявили, наприклад, що шпигунство навіть не було незаконним, якщо ви не досягли успіху. Шпигунство — це одна сфера, де принаймні щось повільно зрушило з запізненням. Зараз існує Закон про національну безпеку, який нарешті ускладнив роботу шпигунів, зокрема, отримання або розголошення захищеної інформації, отримання або розголошення комерційної таємниці та допомога іноземній розвідці стали кримінальними злочинами згідно з Законом про національну безпеку 2023 року».

Євген Лебедєв і Борис Джонсон 

Люк Гардінг вважає, що попри публікацію російського звіту, тодішня британська влада не зробила нічого, щоб зменшити вплив Росії у державі. Зв’язки консерваторів, які перебувають при владі в Британії з 2010 року, з російськими олігархами були незручною темою для британських політиків. Борис Джонсон, коли був міністром закордонних справ Великої Британії, у квітні 2018 року зустрічався та відпочивав на віллі Євгена Лебедєва. У 2020 році Лебедєв отримав від Королеви Єлизавети II почесне звання пера, яке означає довічне членство в Палаті Лордів — і цьому сприяв Джонсон.

«У парламентському звіті про Росію йшлося про втручання Росії в Brexit. Проте як конкретно втрутилася Росія, не сказано. Уряди Терези Мей, Бориса Джонсона та Ліз Трасс не розглядали те, що сталося, тому що були закохані в Брекзит.

Я, Керол Кадвалладр (журналістка-розслідувачка The Observer, письменниця — «ДМ») і ще кілька людей проводили розслідування щодо британських депутатів і їхніх зв'язків із росіянами. Щодо Солсбері, то це великий провал, тому що росіяни можуть зробити подібне знову. Цікаве питання, живі Петров і Боширов, чи ні. Якийсь час росіяни притихли в Британії. Я був одним із тих, хто говорив у 2021 році, що буде масштабна військова операція Росії проти України. Кремлівські тролі писали, що я в істериці та що я шпигун», — прокоментував Люк Гардінг. 

У березні 2020 року на тлі пандемії коронавірусної хвороби при МЗС Великої Британії було створено підрозділ із протидії дезінформації. Причиною такого рішення було поширення медичних фейків, але згодом робота була зосереджена на створенні стратегічних комунікацій проти російського інформаційного впливу у Британії. 

Що змінилося після 24 лютого 2022 року

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до більшої уваги до України з боку британців і усвідомлення того, що варто змінювати сприйняття Росії. 

Одним із наслідків 24 лютого була заборона мовлення RT на території Сполученого Королівства. Медіарегулятор Ofcom 18 березня 2022 року оголосив про це на тлі 29 розслідувань щодо порушень висвітлення російського вторгнення в Україну. Можливості здійснити такий крок раніше не було через політиків, які розуміли, що заборона RT може призвести до відповідних дій щодо BBC у Росії. Так сталося, наприклад, у 2021 році, коли Пекін заборонив мовлення BBC у відповідь на рішення Лондона відкликати ліцензію китайського мовника CGTV. 

Люк Гардінг у коментарі «Детектору медіа» розповів про основні напрями роботи російської пропаганди в Британії та основні рушійні сили. «Що росіяни робили і роблять у Великій Британії — поширюють пропаганду, теорії змови та те, що вони називають альтернативними новинами, через крайніх лівих (симпатиків комунізму та СРСР) та ультраправих (представників націоналістичних партій, які критикували ЄС під час кампанії щодо Брекзиту). Вся ідея полягає в тому, щоб дискредитувати та підірвати сучасний політичний центр. Ключові фігури — це Джордж Гелловей, Найджел Фараж. Я скажу, що Гелловей є ультраправим теоретиком змови. Він проросійський, каже, Бучі не було». 

Британський лівий політик, письменник Джордж Гелловей був депутатом парламенту від Лейбористської партії. З партії його було виключено, але в березні 2024 року Галловей знову став депутатом, щоправда цього разу вже від Робітничої партії, де є співзасновником. У 2012 році Гелловей назвав Путіна людиною року, яка має отримати Нобелівську премію миру. Свого часу Джордж Галловей працював на RT. У британській газеті The Spectator писали про те, що Гелловей вів програму «Супутник» на RT (2013–2022) разом зі своєю дружиною Гіатрі, де розповідав про те, що російського вторгнення не буде.

Політик поширює суголосні російській пропаганді тези, наприклад, що «російсько-українська війна — це спроба США завдати шкоди Росії» чи «Росія нібито вже завдала поразки Україні». У березні 2022 року Гелловей розповів у ефірі, що Зеленський дав зброю злочинцям, щоб «ґвалтувати і грабувати». 

Найджел Фарадж є колишнім лідером Партії за незалежність Сполученого Королівства, який був серед тих політиків, які виступали за вихід Британії з ЄС. Фарадж теж брав участь в антимігрантській кампанії, яку вважали такою, що розпалює ворожнечу, зокрема, він говорив, що «їх не треба пускати до Британії через загрозу терактів». Також Фарадж поширює наративи, суголосні російській пропаганді: наприклад, що перемога України неможлива, а Британія не в тому положенні, щоб надавати Україні військову допомогу; що Росія почала широкомасштабне вторгнення в Україну через «розширення НАТО та ЄС», а війна на сході України почалася через те, що ЄС підтримала людей на Майдані, але не треба було «тикати палкою в російського ведмедя». 

Фарадж казав, що якби Дональд Трамп був президентом США, то Путін не здійснив вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Кір Джайлз сказав, що основні сюжети російської пропаганди в Сполученому Королівстві не змінилися. Залишається відкритим питання блокування соцмереж, де було виявлено шкідливий контент.  

«Основна сюжетна лінія апарату російської пропаганди незмінна — це звинувачення Заходу в провокаціях Росії, яка начебто захищається, а країни Східної Європи населені "фашистами чи неонацистами". Немає жодних ознак прогресу щодо платформ, визнання російської загрози та визнання  ролі соцмереж у підриві суспільств, що дозволяє їм процвітати й отримувати прибуток. У деяких випадках це рух назад, як от у випадку з Twitter, який зараз набагато активніше сприяє кампаніям проти Заходу», — сказав Кір Джайлз. 

На думку Люка Гардінга, російський вплив у Британії зменшився через санкції Заходу проти олігархів: «Лондон більше не є комфортним місцем для олігархів, зокрема групи "Альфа" — Михайло Фрідман і Петро Авен покинули Лондон. Вони вели подвійною гру, де для Кремля вони були вірними патріотами, слугами, а в Лондоні — незалежними бізнесменами, не пов’язаними з російським урядом. Я вважаю, що простір Росії для маневру в Британії  трохи зменшився, тому що шпигуни працюють під дипломатичним прикриттям. А їх вигнали з країни. Але росіяни продовжують використовувати сторонніх громадян для шпигунства».

Питання поширення іноземної дезінформації в Британії обговорюють у парламенті. Так, у травні 2023 року були дебати на цю тему, під час яких міністерка внутрішніх справ Суелла Брейвеман сказала: «Протидія іноземній дезінформації, яка має на меті підірвати демократію, процвітання та безпеку Великої Британії, є життєво важливою». Депутатка від Лейбористської партії Голлі Лінч сказала, що уряд Великої Британії відхилив опозиційну вимогу щодо «надання річного звіту про масштаби дезінформації, що походить від іноземних держав». Лінч також нагадала про Звіт про цифровий захист Microsoft 2022, де було вказано, що Росія, КНР та Іран поширюють пропаганду через соцмережі, щоб розширити свій глобальний вплив. 

Кір Джайлз говорить, що поширюють російську пропаганду конкретні особи, а не медіа. Тому варто моніторити відповідних блогерів, журналістів.

«Поширення російської пропаганди дійсно залежить від окремих програм і окремих журналістів, тому що деякі більш обізнані в проблемах. Є деякі програми, які транслюють те, що Росія хоче, щоб британці почули, і є діаметрально протилежні. Це не чітка картина, яку робить кожна окрема медіаплатформа. І є так звані медіа, які відкрито обслуговують російську пропаганду, тому що це їхня робота», — підкреслив Кір Джайлз. 

Росія поширює тези, що Лондон нібито витрачає гроші на інформаційні операції проти Росії. Подібне писали на британському ресурсі Declassified UK у лютому 2022 року. У тексті Метта Кеннарда можна прочитати, що Британія витратила 80 мільярдів фунтів для того, щоб у 20 державах поблизу Росії поширювали потрібну Лондону інформацію. Відтак програми підтримки незалежних медіа, наприклад, Протидія дезінформації та розвиток медіа, оцінюються Кеннардом як частина інформаційних операцій Британії (де залучено й Міноборони) проти Росії.

Британський журналіст Джонатан Кук у блозі на платформі Substack писав у березні 2022 року, що це Захід винен у війні в Україні. На думку Кука, схожі заклики однозначно й одноголосно засудити дії Путіна в Україні не звучали щодо лідерів Заходу, коли було вторгнення США в Ірак у 2003 році. Це приклад так званого  whataboutism (наратив, де у відповідь на факти воєнних злочинів Росії нагадують про те, що всі забули, як Захід вів війни в Іраку та Афганістані). Робиться зміщення акценту на те, що Захід поганий, а не Росія.  

Також Кук писав у листопаді 2023 року, що це українські військові підірвали газогін «Північний потік-2». І що українські військові нібито повністю залежні в плані проведення операцій від Пентагону. Версію про те, що за підривом газогону, ймовірно, стоять США, Кук написав ще в жовтні 2022 року. Хоча зараз невідомо, хто підірвав труби, адже триває розслідування. Західні медіа давали різні версії, хто це міг зробити — норвежці, американці, українці. «Детектор медіа» писав про те, як Росія інформаційно маніпулює темою підривів на «Північних потоках». 

Журналіст і редактор Саймон Дженкінс у своїх текстах для The Guardian висловлює думку, що війна, яку розв’язала Росія проти України, насправді економічно вигідна НАТО. І що саме Альянс, ввівши економічні санкції проти росіян,  винен у тому, що тепер Путін формує антизахідну коаліцію. Дженкінс зміщує акценти з того, що Путін прагнув розв’язати агресію проти України та мати вплив на Заході, щоб маніпулювати суспільствами в інтересах Кремля, на провину НАТО. У березні 2014 року Дженкінс писав, що Захід має змиритися з тим, що Крим більше не буде українським. 

У жовтні 2023 року парламент Великої Британії прийняв закон про онлайн-безпеку. Закон зобов’язав онлайн-платформи стежити за наявністю шкідливого контенту, а медіарегулятор Ofcom має вживати кроків із його нейтралізації. Було також встановлено кримінальну відповідальність за поширення шкідливого контенту в інтернеті. 

Адам Уре пише, що основною перепоною для ефективної боротьби проти російської пропаганди в Британії є відсутність політичної волі з боку британських політиків. 

«Зусилля уряду зупинити російське втручання були повільними з низки причин. Бракувало політичної волі та стратегії протидії дезінформації. Ми частково це зробили, але наш спосіб розуміння російської інформаційної маніпуляції все ще вимагає багато роботи з точки зору розуміння короткострокового впливу, зокрема інформаційних операцій у Великій Британії», — підсумував Адам Уре. 

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду