Академія української преси створила тулбокс для вчителів з уроками та вправами, в які інтегровані елементи медіаграмотності. Ці вправи легко застосувати в уже наявні шкільні та позакласні заняття. 13 вересня Академія української преси провела онлайн-зустріч у межах проєкту «Медіаграмотність в умовах війни», на якій обговорювали важливість інформаційної безпеки й розвиток критичного мислення в учнів початкової школи. Говорили, в який спосіб можна підвищити рівень медіаграмотності дітей, як навчити їх ставити новини під сумнів і самостійно верифікувати інформацію, а також про контроль емоційного стану школярів в умовах війни. Своїм досвідом ділилася Оксана Ганик, вчителька-методистка львівської початкової школи «Дивосвіт», вчителька медіаграмотності, співавторка навчального посібника «Медіаосвіта в початковій школі». Вона розповіла про методи роботи з дітьми на уроках медіаграмотності й навела приклади вправ, які допоможуть учням початкової школи розвинути критичне мислення.

Оксана Ганик розробляє вправи на розвиток критичного мислення з 2009 року, використовуючи технології інтерактивного навчання. Тому коли почалася велика війна, вона продовжила цим займатися, адаптувавши роботу до нових реалій.

Учителькою медіаграмотності Оксана Ганик стала з ініціативи колишньої директорки школи «Дивосвіт»: у 2017 році та виділила учням початкових класів по дві години на цей предмет. «У нас було лише дві навчальні програми від різних авторів, із яких ми черпали матеріали, — розповідає пані Оксана. — Завдяки Академії української преси в жовтні з’явився методичний посібник із медіаграмотності, але до жовтня уроки треба було якось проводити. Отже, ми з моєю колегою Галиною почали створювати власні навчальні методики. Для нас це було не вперше, адже ще до появи Нової української школи ми, а також учителі деяких інших львівських шкіл, уже розробляли інтегровані теми до різних предметів».

Однією з технологій розвитку критичного мислення на уроках медіаграмотності в початковій школі є гра «Чи вірите ви, що...?» Учням пропонують зачитати різні твердження й поставити галочку під словом «так», якщо вони згодні з тим чи іншим твердженням, або під словом «ні», якщо не згодні. За бажанням школярі можуть також аргументувати свою думку. Потім дітям показують відео, яке або підтверджує, або спростовує запропоновану інформацію.

«Я відстежувала новини про війну й думала, що з усього цього можна розповісти дітям. Обирала маленькі перемоги українців, щоб показати, що ми — нація переможців; щоб викликати в учнів почуття гордості за свою країну, — ділиться Оксана Ганик. — До прикладу, перше запитання було таке: "Чи вірите ви, що маленька дівчинка може зібрати великий стадіон?" В учнів були різноманітні відповіді: "Так, якщо це дочка президента", "Так, якщо вона відома блогерка", "Так, якщо в неї багато грошей і вона заплатила за рекламу". Пояснюючи свої припущення, діти наводять неймовірні аргументи, і так розвивається їхнє критичне мислення. Із власного досвіду можу сказати, що зазвичай лише одна дитина знає, про яку саме новину йдеться в завданні. У березні-травні, на початку повномасштабного вторгнення, батьки, певно, берегли дітей від інформації. Тому більшість учнів не знали про випадок, коли маленька українка Амелія Анісович заспівала гімн України на концерті в Польщі, зібравши цілий стадіон слухачів».

За словами Оксани Ганик, після перегляду відео школярі заповнюють листок самооцінювання. Це один з інструментів формувального оцінювання, представлений у формі аркуша із записаними на ньому цілями. Усіх цілей діти повинні досягти впродовж певних термінів: уроку, місяця, семестру. У такий спосіб, у результаті проходження курсу медіаграмотності учні початкової школи навчаються добирати прості докази на підтвердження власної думки, розрізняти факти і судження, пояснювати наслідки поширення неправдивої інформації тощо. «У кінці кожного аркуша написано: "Наступного разу я можу більше". Це останнє речення і є інструментом розвивально-оцінювального судження, — пояснює пані Оксана. — Навіть коли діти оволоділи всіма необхідними вміннями, вони все одно повинні прагнути розвиватися». Важливою складовою уроків медіаграмотності є пошук інформації, фактчекінг, обговорення суперечливих запитань у класі. Пані Оксана наголошує, що під час занять із медіаграмотності важливо надавати дітям QR-коди та посилання, за якими вони зможуть самостійно верифікувати запропоновану інформацію.

Оксана Ганик радить використовувати смайлики на уроках медіаграмотності в початковій школі як інструмент формувального оцінювання. «Якщо листок оцінювання — це інструмент для рефлексії знань, то смайлики — для рефлексії емоцій. Потрібно стежити за дітьми протягом уроку й запитувати, чому вони так почуваються, чи хочуть змінити свій емоційний стан. Описувати власні емоції від прослуханого й побаченого — це вимога програми, обов'язковий результат навчання», — розповіла пані Оксана.

Про війну пані Оксана говорила з учнями і до повномасштабного вторгнення. Працюючи керівницею творчої групи, вона щороку розробляла навчальні матеріали до Дня захисників і захисниць України. «Для цього ми обрали оповідання українських письменниць Оксани Самари і Оксани Давидової зі збірки "Героям слава". Ці дві письменниці навіть погодилися дати нам інтерв'ю, запитання до яких я готувала спільно з моїми учнями, попередньо опрацювавши з ними твори цих письменниць на уроках. Отож, про героїв фронту і тилу я почала говорити з дітьми ще з 2014 року»,— каже пані Оксана.

Вона стверджує, що саме учні спонукають її розробляти уроки на тему війни, адже це те, чим вони зараз найбільше цікавляться. «Мені подобаються інтерактивні технології в НУШ, — ділиться Оксана Ганик, — тому після повномасштабного вторгнення я створила для своєї творчої групи "Абетку перемоги", у якій літерам нашого алфавіту відповідають терміни, актуальні у воєнний час».

Ефективним способом розвитку критичного мислення є мозковий штурм. Його можна використовувати, зокрема й порушуючи тему війни на заняттях у початковій школі. «На уроках медіаграмотності ми обговорювали з учнями, який колір має війна. Діти пояснювали, чому вона забарвлена в чорний та червоний, описували ті негативні речі, які відбуваються під час війни й асоціюються з цими кольорами. І коли я запитала, яким учні бачать мир, то вони, звичайно, відповіли, що синьо-жовтим», — розповідає пані Оксана.

Наприкінці зустрічі Оксана Волошенюк, менеджерка освітніх програм АУП і координаторка зустрічі, зауважила, що підхід Оксани Ганик збуджує критичне мислення, дозволяє дивитися на все неоднозначно, а представлені запитання є унікальним прийомом для уроків медіаграмотності. «Перед тим, як дати відповідь, учням треба подумати, на який бік вони стануть, якого кольору їхні емоції, що вони відчувають. Це розвиває критичне мислення, і тому важливо привчати дітей змалечку до такої роботи на уроках»,— наголосила вона.

Фото: np.pl.ua