26 лютого міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров звернувся до бізнесмена Ілона Маска у твітері: «Поки ви намагаєтеся колонізувати Марс, Росія намагається окупувати Україну. Поки ваші ракети успішно приземляються з космосу, російські ракети атакують мирне населення України! Просимо забезпечити Україну станціями Starlink, аби звернутися до притомних росіян, аби вони повстали». Наступного дня Маск відповів, що сервіс працює на території України, а необхідне обладнання йде до нас. 28 лютого перша партія терміналів Starlink прибула в Україну. Така неймовірна швидкість реакції згодом пояснилася: як повідомила президентка SpaceX Гвінн Шотвелл, компанія працювала майже шість тижнів перед тим, аби отримати від України дозвіл на розміщення у країні потужностей Starlink задля розширення послуг компанії в Європі. І твіт Федорова став тим самим «дозволом та запрошенням», сказала Шотвелл 7 березня.

Розбираємося, що таке Starlink, як він допоможе Україні та хто в нашій країні зможе ним користуватися.

Що таке Starlink?

Starlink — це платформа супутникового інтернету компанії SpaceX, яка належить американському бізнесмену Ілону Маску. Поки що вона розвивається: проєкт почали розробляти в 2015 році, тестові прототипи вивели на орбіту в лютому 2018 року, а першу групу із 60 супутників запустили у травні 2019-го. Зараз на орбіті вже майже дві тисячі супутників, а до 2027 року компанія планує запустити до космосу загалом 42 тисячі — й тоді, яка стверджує компанія, платформа прокриє майже всю планету інтернетом. Орієнтовна вартість проєкту — 20–30 мільярдів доларів США.

Хоча геомагнітні бурі та інші чинники іноді корегують плани Маска: наприклад, одна партія із 40 супутників майже одразу після запуску зійшла з орбіт через таку бурю та згорить в атмосфері протягом найближчого часу. Також у січні 2022 року стався збій у системі: протягом 90 хвилин доступ в інтернет був відсутній.

Супутник Starlink — це пласка панель вагою 295 кілограмів із чотирма антенами та сонячною батареєю, датчиком орієнтування за зірками, а також із двигунами, що працюють на криптоні, за допомогою яких супутник може маневрувати та обирати іншу орбіту. Starlink використовує систему стеження Міноборони США, аби супутники не врізалися в космічне сміття та не наближалися до інших станцій. На відміну від геостаціонарних супутників, Starlink не зависають над планетою, а мчать навколо неї з величезною швидкістю — приблизно 27 000 км/год. Зараз вони — найяскравіші об’єкти в небі, що трохи турбує астрономів: це може заважати спостереженням. Компанія пообіцяла виправити це, але поки що не зробила їх менш видимими.

Супутники перебувають на низькій навколоземній орбіті, приблизно у 550 кілометрах над поверхнею Землі, тому затримка сигналу майже непомітна — до 20 мілісекунд, на відміну від найближчих конкурентів, у яких сигнал може затримуватися на секунди. Із наземними станціями й терміналами користувачів зв’язок забезпечується Ка-антенами через радіодіапазони з частотою 12 ГГц, а між собою супутники взаємодіють на частоті понад 10 тисяч ГГц завдяки лазерному променю.

Як це працює?

У країнах, де вже працює Starlink, встановлені наземні станції-шлюзи. Ці шлюзи стоять по всьому світу й не можуть бути занадто далеко від користувача, який намагається підключитися. Тому кількість цих шлюзів — така ж принципова річ, як і кількість супутників у небі. Поки що шлюзи є не всюди, їхня мережа також поступово розширюється. До війни найближчий до України шлюз був у Польщі, й цього було достатньо, аби під ’єднатися до платформи в Україні.

Шлюз підключається до супутника, а той, у свою чергу, передає його сигнал на тарілку-термінал. По суті, супутник — дзеркало, яке ретранслює сигнал від наземної станції в одному місці до тарілки користувача в іншому. Умовно це виглядає так:

Як підключитися до Starlink?

У принципі, користуватися супутниковим інтернетом від Ілона Маска може кожний, але не зовсім. По-перше, щоби підключитися, потрібне спеціальне доволі дороге обладнання. По-друге, потрібно, щоб заявку на підключення підтвердила компанія, а вона обробляє заявки в порядку живої черги. Станом на травень 2021 року в компанії було близько пів мільйона заявок. При цьому в січні 2022 року бетаверсією інтернету користувалися лише 145 тисяч клієнтів із 25 країн — США, Канади, Чилі, Мексики, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії, Німеччині, Португалії, Іспанії, Італії, Польщі та інших країн Європи. Користувачі стверджують, що інтернет стійкий та швидкий, працює навіть в екстремальних погодних умовах. На початку тестування середня швидкість скачування коливалася від 80 до 175 Мбіт/с, що суттєво вище, ніж у конкурентів. А в лютому київський інженер Олег Кутков, який мав обладнання для підключення до StarLink іще до війни, одразу після офіційного повідомлення про початок роботи мережі в Україні зафіксував швидкість 200 Мбіт/с.

Початкова швідкість, яку зафіксував Кутков

Аби підключитися до мережі, потрібен термінал, який виглядає як невелика супутникова тарілка, штатив та роутер. Терміналу потрібне чисте небо без перешкод, тому потрібно ще встановити додаток, який підкаже, куди саме найкраще поставити тарілку. Комплект коштує близько 500 доларів, іще 100 — абонентська платня за місяць; у Великій Британії разом із доставкою обладнання підключення коштує 495 фунтів, абонплата — 90 фунтів. Скільки, хоча б теоретично, буде коштувати підключення в Україні, поки що невідомо. Про підключення звичайних користувачів зараз не йдеться: все обладнання отримала держава. І Мінцифри, і Держспецзв’язку відмовляються коментувати роботу Starlink в Україні. Єдине, що відповіли MediaSapiens на запити в обидва відомства щодо роботи платформи в Україні: Starlink працює лише для критичних об’єктів державної інфраструктури.

Звісно, ніщо не заважає вам купити обладнання й підключитися до платформи самостійно, але очевидно, що в нинішній ситуації черга та неможливість доставити обладнання в Україну робить фактично неможливим використання Starlink звичайними користувачами (виключення становлять ті, в кого обладнання вже є). Тим не менш, деякі українські користувачі намагаються це зробити. Наприклад, у коментарі Бі-бі-сі Степан Веселовський, виконавчий директор Львівського IT-кластера, розповів, що намагається отримати більше терміналів, але не дуже успішно.

Як держава буде використовувати Starlink?

Інформації про це немає — лише пост очільника Мінцифри Михайла Федорова в телеграм-каналі, де він пише, що в Україну надійшла друга, значна більша партія станцій Starlink. «Станції допомагають нашим військовим та підтримують роботу критичної інфраструктури й сервісів у медицині, фінансах, енергетиці», — пише Федоров.

Михайло Федоров з обладнанням Starlink

Народний депутат від «Слуги народу», експерт із питань кібербезпеки та телекомунікацій Олександр Федієнко вважає, що завдяки цій технології Україна зможе максимально підвищити стійкість внутрішніх мереж. «Тобто, наприклад, маємо село, де є громадяни та місцевий оператор. Але якщо в місцевого оператора зникає зовнішній канал зв’язку, тоді він може використовувати супутникову технологію Starlink. Так, це не дасть тих швидкостей (які надає звичайні провайдери. — Ред.), але принаймні населення буде мати доступ до інформації. Таким чином маніпулювати людьми інформаційно буде неможливо», — розповів він у коментарі MediaSapiens.

Starlink можна зламати? Він безпечний?

Одразу після повідомлень про початок роботи Starlink в Україні експерти почали сперечатися, чи може використання платформи бути небезпечним. Наприклад, Джон Скотт-Рейлтон, старший науковий співробітник проєкту Citizen Lab Університету Торонто, написав цілу серію твітів, у яких попереджав, що термінали можуть стати російськими цілями. «Росія десятиріччями вражає людей, націлюючись на їхній супутній зв’язок», — написав він.

Також у коментарі EuroNews Тім Фаррар, експерт із супутникового зв’язку, зазначив, що однією з проблем встановлення терміналів для кінцевих користувачів є місця встановлення — це зазвичай звичайні багатоповерхівки, які мають найкращий огляд неба без перешкод. І таким чином можуть стати цілями для російської зброї.

При цьому інші експерти вважають такий сценарій малоймовірним і кажуть, що Starlink хоча й не зможуть повноцінно замінити звичайних інтернет-провайдерів, але можуть бути вкрай важливими для журналістів, волонтерів, військових та держави. Про це в коментарі Бі-бі-сі розповів керівник IT-компанії NetBlocks Альп Токер. «Starlink може забезпечити зв’язок, створити особисту точку доступу для людей поблизу термінала. Це дуже корисно для журналістів, груп спротиву, уряду, аби донести важливу інформацію про Україну світу. Навіть якщо це невелика група людей — це краще, ніж повна відсутність зв’язку», — розповів Токер.

При цьому, вважають експерти, такий зв’язок фактично неможливо ані зламати, ані відключити: це можливо лише за умови, якщо пошкодити самі наземні станції, причому одночасно в декількох країнах, що вкрай малоймовірно. «Starlink — це супутниковий зв’язок, який включає телефон, телебачення та інтернет. І заблокувати його неможливо. Також неможливо перехопити канал та зняти інформацію. Ворог нічого не зробить і нічого не перехопить. Це нереально, таких технологій взагалі немає», — розповів «КП в Україні» виконавчий директор Лабораторії комп’ютерної криміналістики Сергій Денисенко. І додав, що навіть частково заблокувати сигнал не вдасться: оскільки платформа використовує не один, а ціле сузір’я супутників, які майже миттєво передають сигнал один одному й далі до користувача. Тому фактично Starlink — найстабільніша та найменш вразлива інтернет-мережа.

Фото: technoidhost.com