Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз

Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз

13:00,
25 Квітня 2024
1445

Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз

13:00,
25 Квітня 2024
1445
Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз
Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз
«Детектор медіа» провів дослідження, результати якого слугуватимуть інструментом для покращення якості медіа та відправною точкою для вимірювання ефективності ініціатив із розвитку критичного мислення українців.

Громадська організація «Детектор медіа» презентувала результати щорічного дослідження «Індекс медіаграмотності». Це четверта хвиля дослідження, яка дає уявлення про те, як на медіаграмотність українців вплинув другий рік повномасштабної війни. Перша та друга хвилі дослідження були проведені у 2020 та 2021 роках, третя — у 2022 — на початку 2023 року.

Презентація відбулася за партнерства програми з медіаграмотності «Фільтр» від МКІП. Мета дослідження — визначити рівень свідомого сприйняття й критичного ставлення українців до інформації, а також їхнє розуміння ролі медіа у суспільстві.

Презентували дослідження директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко та старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України Марта Наумова.

Відкриваючи презентацію, голова громадської організації та шеф-редакторка групи видань «Детектор медіа» Наталія Лигачова звернула увагу на те, що медіаграмотність не обмежується лише поняттям «медіаспоживання» та має багато складників. «У нашому дослідженні присутні чотири такі складники: розуміння ролі медіа, використання медіа, цифрові компетенції, стійкість до дезінформації. Саме за цими чотирма параметрами ми і робимо наш індекс медіаграмотності», — пояснила Лигачова.

В результаті, сказала вона, дослідження перетворюється на інструмент, використання якого сприяє зростанню якості наших медіа. Адже воно допомагає краще зрозуміти, на чому фокусувати зусилля, щоб досягти цього.

 

Наталія Лигачова

Протягом найближчих тижнів, повідомила Наталія Лигачова, «Детектора медіа» презентує ще три частини дослідження, які охоплюють такі великі сегменти суспільства, як ветерани війни, старші люди віком 65+ років і переселенці в Україні. Всі отримані результати можна буде порівняти з загальним індексом і розробити рекомендації.

«Ми відкриті до пропозицій щодо того, які ще сегменти суспільства потребують окремого дослідження», — сказала шеф-редакторка «ДМ».

Своєю чергою, директорка департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України Ганна Красноступ відзначила важливість подібних досліджень, адже вони, за її словами, дають можливість їй і її колегам по міністерству більш предметно та з більшим розумінням працювати над реалізацією державної інформаційної політики.

 Ганна Красноступ

«Всі управлінські рішення мають прийматися на підставі аналізу даних, соціології. І ми дійсно чекали результатів дослідження “Детектора медіа”, щоб отримати можливість побачити, як поліпшити свою роботу та врахувати під час подальшої роботи», — сказала Красноступ.

Індекс медіаграмотності: як досліджували, що з’ясували

Старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України Марта Наумова розповіла про методологію дослідження. За її словами, як і під час попередніх трьох хвиль опитування, всі дані, отримані в результаті застосування цієї методології, надійні та порівнянні. Вибірка репрезентативна — за віком, за статтю, типом і розміром населеного пункту, а також регіоном.

Втім, нинішнє дослідження відбувалося за уточненою моделлю, яка включає чотири категорії та 42 індикатори.

  1. Розуміння: роль медіа в суспільстві, глибина впливу медіа на свідомість на рівні фреймів сприйняття оцінки, а також поведінкових патернів; уявлення про роботу медіаіндустрії та сприйняття українського медіаландшафту; обізнаність у питаннях регулювання медіасередовища та ставлення до суспільного мовлення.
  2. Використання: кількість джерел інформації про суспільно-політичні новини за тиждень; тривалість знайомства з новинами на день; мотиви використання інтернету; пристрої, якими респонденти користуються для доступу в інтернет.
  3. Цифрова компетентність: інтернет як джерело новин на суспільно-політичну тематику; розуміння особливостей функціонування й термінології нових медіа; практики цифрової безпеки; практики створення власного медіаконтенту.
  4. Спотворений медіаконтент: чутливість до дезінформації/фейків, маніпулятивних технік і маніпулятивного медіаконтенту.

Говорячи про результати дослідження, Марта Наумова звернула увагу на те, що рівень загального індексу медіаграмотності українців за минулий рік значно змінився.

«Результати попереднього дослідження, за 2022 рік, засвідчили помітне зростання загального індексу медіаграмотності українців: частка аудиторії з вищим за середній рівень цього показника зросла тоді з 55% до 81%. Нинішнє дослідження продемонструвало певний відкат назад — частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника знизилася з 81% до 76%. Втім, відкат цей не надто значний, і загальний індекс медіаграмотності все ще залишається більш високим, ніж той, що був зафіксований у довоєнному 2021 році», — сказала науковиця.

 

Марта Наумова

Згідно з отриманими результатами за 2023 рік, медіаграмотність 3% українців є низькою (у 2022 році цей показник становив 6%), у 21% її рівень нижче за середній (у 2022 році — 13%), 62% мають вищий за середній рівень медіаграмотності (у 2022 році — 50%), і 14% — високий (у 2022 році — 31%).

Практики використання медіа — регулярність, інтенсивність і диверсифікація джерел інформації про суспільне-політичне життя — залежать від статі, рівня освіти, рівня добробуту та регіону проживання, пояснила Марта Наумова.

«Цікаво, що жінок у цілому, на відміну від чоловіків, характеризує більш диверсифіковане і тривале споживання медіаконтенту. Найбільш диверсифіковане використання медіа характерне для аудиторії з вищою освітою, високим і вищим за середній рівнем добробуту та жителів східних областей», — розповіла Наумова.

Крім того, за її словами, більш високий рівень медіаграмотності демонструють молоді люди 18–25 років (завдяки показнику цифрової компетентності) і низький — представники старшої вікової групи 56–65.

Що стосується розуміння українцями ролі медіа у суспільстві, то тут суттєвих зрушень не відбулося. Більша частка аудиторії (70%) у 2023 році, як це було й у 2022-му, вважає, що головною місією медіа є інформування громадян про суспільно значущі події. «Також звертає на себе увагу те, що за два роки війни вдвічі зменшилася кількість українців, для яких важлива розважальна функція медіа: з 25% у 2021 році до 14% у 2023-му. Тобто розважати аудиторію — не є головним завданням медіа, вважають українці.

Натомість у порівнянні з 2021 роком на 11% збільшилася частка тих, хто відзначає вплив медіа на емоційний стан людей. Звісно, те, що в медіа переважає інформація про війну, не може не засмучувати, хвилювати, дратувати чи навпаки радувати споживачів медіаконтенту. І аудиторія це відзначає», — сказала соціологиня.

 

Ще один показник, який, на думку Наумової, заслуговує на увагу, — це 25% тих, хто переконаний: медіа працюють в інтересах української держави та суспільства в цілому. «Правда, ще 30% вважають, що медіа працюють в інтересах своїх власників та інвесторів. Однак за два роки війни сформувався тренд, який свідчить про переконання аудиторії у тому, що медіа все-таки працюють в інтересах держави», — пояснила науковиця.

 

Марта Наумова та Галина Петренко

Також вона розповіла про погіршення ставлення українців до телемарафону «Єдині новини», яке сталося протягом минулого року. Дослідження показало, що частка тих, хто вважає формат телемарафону виправданим, знизилася з 58% до 41%. Кількість тих, хто не сприймає такий формат і ставиться до нього скоріше негативно, зросла з 12% у 2022 році до 27% у 2023-му. Більшість аудиторії — 74% опитаних — стверджують, що через брак різних точок зору на події в телемарафоні вони шукають інформацію в інших джерелах.

Вперше у дослідження було включено питання про ставлення громадян до критики влади у медіа. І кожний другий респондент (49%) висловився за припустимість такої критики. Причому більше тих, хто виступає за критику влади в медіа, виявилося серед представників старших вікових груп. Більше до цього схильні чоловіки та представники аудиторії з низьким рівнем освіти та низьким рівнем добробуту.

Окремо Марта Наумова зупинилася на ставленні аудиторії до суспільних медіа. Абсолютна більшість опитаних (76%) відзначили важливість існування суспільних медіа, адже вони працюють в інтересах усього суспільства, а не власника (52%) та висвітлюють теми, які не цікавлять комерційні медіа, — суспільні проблеми, культуру, науку (9%). Крім того, на думку 15% респондентів, суспільні медіа не зацікавлені в маніпуляціях. А у тому, що вони поступаються комерційним медіа у якості та професійності, впевнені лише 4% респондентів. Це, на думку, експертки, свідчить про зростання у суспільстві авторитету суспільних медіа і довіри до них.

Чи вміють українці виявляти дезінформацію та маніпуляції

За словами директорки ГО «Детектор медіа» Галини Петренко, дослідження зафіксувало високий рівень чутливості до спотвореного контенту серед українців. З цього можна зробити висновок про те, що аудиторія українських медіа стає все більш компетентною у відстеженні фейкової інформації. Частка тих, хто визнає значущість дезінформації, зросла до 64%, а у 2022 році цей показник складав 61%. І стабільною залишається кількість упевнених у собі громадян, які вважають, що завжди можуть вирізнити фейки та не звертати на них уваги.

Другий рік поспіль 17% респондентів, коли їх запитують, яким чином вони виявляють дезінформацію, кажуть, що роблять це інтуїтивно.

 

Галина Петренко

«До повномасштабного вторгнення це був найбільш популярний варіант відповіді (33%) і свідчив про віру в диво та переоцінювання своїх здатностей людиною. Цього разу однією з найбільш популярних відповідей на питання, як людина визначає дезінформацію, зайняло твердження: шукаю посилання на джерело в матеріалі. Так нам відповіли 37% респондентів. Ще 34% з них підтвердження правдивості інформації бачать у наявності різних точок зору на подію, а 30% орієнтуються при цьому на відео- та фотопідтвердження. Щоправда, у цьому криється великий виклик, який постане перед нами у найближчому майбутньому. Оскільки з розвитком штучного інтелекту і набранням обертів можливості створювати правдоподібні дипфейки перевіряти інформацію на достовірність за фото й відео буде все важче», — розповіла Галина Петренко.

Ще для 46% українців маркером правдивості інформації є її розміщення в медіа, якому вони довіряють. У 2022 році таких було 43%, а у 2021-му — 20%. За словами Петренко, усі, хто досліджує питання медіаспоживання та довіри до медіа, знають, що ці два показники корелюються, але ніколи не дорівнюють один одному. Довіра завжди значно відстає від споживання, подекуди у два рази. Існують великі частини аудиторії, які продовжують споживати медіа, не довіряючи йому.

«Ще у 2022 році, коли різко впав рівень споживання інформації з такого джерела, як телебачення, і значно зріс рівень користування соцмережами, показник довіри не рухався синхронно з цими змінами. Для глядачів телебачення, які продовжували його дивитися, дуже сильно зростала довіра до того, що вони бачили. А до соціальних мереж, при тому, що кількість їхніх користувачів росла, довіра не збільшувалася. Тобто люди шукали якісь додаткові джерела інформації, але ставилися до них з певною підозрою. Зараз ці тренди, щоправда, більш-менш вирівнялися», — пояснила директорка ГО «Детектор медіа».

Галина Петренко також звернула увагу на позитивну динаміку кількості українців, які перевіряють інформацію на достовірність, — їхній відсоток зріс за рік із 24% до 33%. А частка тих, хто ніколи не перевіряє медіаконтент, навпаки, знизилася — з 31% до 26%. Для того, щоб визначити, наскільки інформація достовірна, 66% споживачів шукають її підтвердження в інших медіа, 29% — оцінюють надійність джерела, на яке є посилання, а 25% — шукають першоджерело, на яке є посилання.

«Також не може не тішити високий рівень обізнаності споживачів медійного контенту щодо такої проблеми, як маніпуляції в медіа. Її актуальність визнають майже дві третини української аудиторії — 59%. 15% опитаних вважають її неактуальною і лише 14% взагалі не чули про таке явище, як маніпуляції в медіа», — сказала Петренко.

А ось у відповідях на питання «Хто і для чого спотворює контент у ЗМІ», медіаекспертка побачила тривожну тенденцію: «У 2023 році в порівнянні з 2022 роком помітно зросла частка тих, хто вважає, що саме держава може бути зацікавлена у спотворенні інформації. Якщо раніше так думали 22%, то зараз цей показник збільшився до 32%. Намагаючись знайти цьому пояснення, ми можемо припустити, що у людей розійшлася картина того, що вони бачать в реальності, з тим, що їм розповідають у медіа, які вони асоціюють із державою». Це, на думку Галини Петренко, — вагомий привід для представників влади замислитися над питанням довіри до них з боку громадян.

Держслужбовці, військові, представники нацменшин, викладачі та медійники — категорії окремих досліджень

Після презентації результатів дослідження відбулася дискусія, яку модерувала керівниця проєкту МКІП із медіаграмотності «Фільтр» Ольга Кравченко. Вона розповіла, що вимірювання рівня критичного мислення і виявлення медійних уподобань українців, яке «Детектор медіа» проводить четвертий рік поспіль, є дуже корисними для організацій, що займаються розвитком медіаграмотності в Україні. І нинішнє дослідження не є винятком.

  Ольга Кравченко

«Зокрема, нам це допомагає робити наші інтервенції, наші заходи такими, які б сприяли розвитку медіаграмотності громадян. Індекс медіаграмотності, представлений “ДМ”, є загальним, він охоплює все населення. Водночас ми бачимо потребу досліджувати більш глибоко конкретні групи людей, наприклад, ті, які є найбільш вразливими до різних шкідливих інформаційних впливів», — повідомила Кравченко. Тож саме з цього вона запропонувала учасникам заходу розпочати дискусію — обговорити, які ще сегменти аудиторії варто було б дослідити на предмет рівня їхньої медіаграмотності.

«Думаю, цікаво було б окремо дослідити таку аудиторію, як державні службовці та представники органів місцевого самоврядування. Тому що є чимало кейсів, коли через них запускають якісь фейки, а потім уже з посиланням на представників держструктур спотворену інформацію поширюють українські медіа. Також було б дуже цікаво дослідити рівень медіаграмотності серед військовослужбовців. Тому що це одна з цільових аудиторій російської пропаганди. І якщо на рівні офіцерського складу розуміння того, як працює пропаганда і дезінформація, є, то серед основної маси солдатів його не вистачає», — поділилася міркуваннями фактчекерка, авторка антифейкового проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк.

 

Альона Романюк

Ще один сегмент аудиторії, чиї навички з медіаграмотності варті уваги, — це самі медійники. Адже у різних журналістів, говорить Романюк, дуже різний рівень медіаграмотності, і дізнатися про те, як із цим справи у представників медіаспільноти, було б доволі корисно і цікаво.

Ігор Розкладай, заступник директора Центру демократії та верховенства права, висловився за те, щоб визначити індекс медіаграмотності жителів Закарпаття й Одещини — прикордонних територій, жителі яких можуть слугувати окремим сегментом для досліджень. «Можливо, окремо варто було б дослідити сегмент нацменшин, особливо тих, які живуть локальними групами. І окремо я би взяв у дослідження таку цікаву категорію, як таксисти. Таксисти — це досить показовий зріз населення, оскільки вони мають найбільшу кількість соціальних контактів і, відповідно, є найбільшими абсорбентами та поширювачами інформації. Недарма навіть колись лунали ідеї використовувати таксистів для просування медіаграмотності», — сказав Розкладай.

Ігор Розкладай

Крім того, пославшись на результати, які у представленому «Детектором медіа» дослідженні продемонстрували респонденти з початковою і середньою освітою, Ігор Розкладай запропонував звернути увагу на стан навчання медіаграмотності у школі. «Якщо люди з початковою і середньою освітою демонструють не надто високий рівень компетентності у сфері медіаграмотності, це значить, що у школі є проблеми з медіаосвітою», — сказав Розкладай.

Вадим Міський

Своєю чергою програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський повідомив про те, що у команди ДМ є плани заглибитися у питання медіаграмотності підлітків і спробувати проаналізувати її рівень за адаптованою методологією. «Щоб знайти ключик до розуміння, які навички є у молодого покоління, і що воно споживає», — пояснив Міський.

А заступниця директорки Internews в Україні Оксана Майдан, яка керує проєктом USAID «Медійна програма в Україні», запропонувала сфокусуватися на освітянах, учнях шкіл, їхніх батьках і студентах.

 

Оксана Майдан

«У процесі реформування середньої школи, який відбувається зараз, така компетенція, як критичне мислення, визначена одним із пріоритетів. Тобто людина, яка отримує середню освіту, має володіти компетенцією критичного мислення, яка дорівнює тому, що ми називаємо медіаграмотністю. І от цікаво було б шляхом майбутніх досліджень побачити, чи набули вчорашні учні, які стали студентами або навіть закінчили навчання у закладах вищої освіти, таку компетенцію і в якому обсязі. І це багато у чому допомогло би Міносвіти у його подальших кроках», — сказала Оксана Майдан.

Валентина Аксьонова, комунікаційна аналітикиня UNDP (ПРООН) в Україні, висловилася за те, щоб провести таке дослідження серед медичних працівників — медсестер, сімейних лікарів.

«Ми звертали на них увагу під час пандемії, коли саме від медиків значною мірою залежало ставлення населення до питання вакцинації. І, насправді, ставлення до вакцинації та до доказової медицини дуже пов’язане з питанням дезінформації. Всесвітня організація охорони здоров’я навіть оперує таким поняттям, як “інфодемія” та кожного місяця випускає дайджест, присвячений дезінформації в медицині та сфері охорони здоров’я», — розповіла Аксьонова.

 Валентина Аксьонова

До того ж, за її словами, індекс медіаграмотності варто було б виміряти серед представників органів місцевого самоврядування, керівників місцевих підприємств, комунальних підприємств, які користуються авторитетом у жителів місцевих громад.

Від констатації — до реалізації

Альона Романюк порушила питання застосування медіаграмотності на практиці. Вона звернула увагу на невідповідність великої кількості людей, які, згідно з дослідженням, мають високий і вище середнього рівень медіаграмотності з чималою кількістю тих, кого не цікавить авторство матеріалів у телеграм-каналах.

«Люди, дійсно, можуть виявляти високий рівень цифрової грамотності, застосовувати двофакторну аутентифікацію і мати акаунти в більш ніж трьох соцмережах, але коли доходить до практики — безконтрольно споживати контент сумнівної якості. Ну, бо це ж цікаво! Тому тут потрібно ставити перехресні питання. Це така собі задачка з зірочкою — подумати над формулюванням перехресних питань, які покажуть реальний стан медіаграмотності наших громадян», — сказала Романюк.

 

Тут є розрив — людина начебто має компетентність, але не завжди використовує її у повсякденному житті, погодилась з Альоною Романюк Марта Наумова. І пояснила це так: «Людська свідомість — абсолютно амбівалентна. Доволі часто респондент відповідає на однакові питання, що стоять на початку і в кінці анкети, по-різному. І це є нормальним, бо в кожному з нас присутня певна ірраціональність. Ми, дійсно, бачимо зростання рівня медіаграмотності, фіксуючи критерії, за якими аудиторія визначає дезінформацію і маніпуляцію. Люди стають більш компетентними. Але якщо говорити безпосередньо про практику, то тут треба зважати на купу нюансів. Багато залежить від того, що це за інформація, з якого джерела вона до людини поступає, наскільки людину бентежить та інформація».

У таких випадках, за словами науковиці, були б доречні якісні дослідження. Але вони мають свої мінуси, оскільки не є репрезентативними. Якісні дослідження дають більше відчуття аудиторії, але якщо говорити про розробку політики, про управлінські рішення, то вони мають ґрунтуватися на кількісних дослідженнях, сказала Наумова.

На думку медіаексперта, консультанта International Media Support Романа Кіфлюка, результатами презентованого дослідження можуть і мають користуватися у своїй роботі державні органи й установи — починаючи з Міністерства культури та інформаційної політики, закінчуючи Міністерством освіти та науки.

 Роман Кіфлюк

«Адже отримані результати мають велике значення для вироблення і реалізації стратегічних рішень і політик у галузі медіаосвіти та медіаграмотності. А головне — для координації цього процесу між різними відомствами. Розв’язувати проблеми та досягати поставлених цілей спільними зусиллями виходить набагато краще. Тому результати індексу медіаграмотності необхідно донести до влади», — сказав експерт.

На думку Олени Тараненко, менеджерки з розбудови потенціалу проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» (IREX), це важливо ще й з огляду на красномовність окремих результатів дослідження, які напряму стосуються влади.

«Мене вразили ті 32% відсотки учасників опитування, які вважають, що саме влада зацікавлена у викривленні інформації, яка подається в медіа. З цим абсолютно точно треба буде працювати. Але не менш важливо — зрозуміти, як саме працювати», — сказала Тараненко.

 Олена Тараненко

Директорка Центру демократії та верховенства права Олеся Холопік відзначила важливість тієї частини дослідження, у якій йдеться про ставлення українців до штучного інтелекту, їхні навички роботи з ШІ та вміння ідентифікувати хибний контент, згенерований ним. За словами Холопік, ЦЕДЕМ теж приділяє увагу вивченню питань, пов’язаних із впливом ШІ на всі сфери життя людей, а особливо — на їхній рівень медіаграмотності.

«Ми оцінюємо всю небезпеку, пов’язану зі стрімким входженням його у наше життя, вплив на поширення дезінформації, а отже — і на медіаграмотність людей. І тому вважаємо за необхідне вже сьогодні виробляти механізми протидії шкідливому впливу ШІ на наше інформаційне поле», — сказала Холопік.

 Олеся Холопік

Своєю чергою радник зі стратегічних комунікацій Представництва ЄС в Україні Сергій Гриценко, відзначивши надзвичайну важливість дослідження «Індекс медіаграмотності», погодився з думкою про те, що його результати необхідно донести до державних установ і представників влади України.

 Сергій Гриценко

«Мені здається, що міжнародні донорські організації мають цьому сприяти. Принаймні я у своїх рекомендаціях збираюся радити Представництву ЄС в Україні це робити», — пообіцяв Гриценко.

Читайте також:

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду