Коли ми говоримо про пропагандистів Медведчука і про те, що їм несправедливо зійшла з рук багаторічна робота на ворога, зазвичай маємо на увазі тих, хто сидить у телеефірах, а подекуди й у національних телемарафонах, зокрема Наташу Влащенко, Василя Голованова, Тиграна Мартиросяна. Або ж ми згадуємо Діану Панченко, яка і далі провадить антиукраїнську пропаганду тепер уже на окупованих територіях, куди якимось чином змогла виїхати до оголошення їй підозри. Ну або ж на думку спадає «тамада російської пропаганди» Макс Назаров, який далі вільно живе в Києві та навіть потроху реанімує проросійські наративи на своєму каналі й при цьому не має проблем, за винятком одного виклику до СБУ щодо контенту каналу «Наш».

• Читайте також: Нікого не забуто, нічого не забуто. Що робити з колишніми проросійськими журналістами

Якщо ви вважаєте несправедливим те, що ці люди й досі сидять у наших «ящиках», то не поспішайте. Серед колишніх рупорів проросійської пропаганди є й такий, що називає себе волонтером і навіть отримав відзнаку Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України. Мова про одесита Дмитра Співака. Дізнаймося, хто він такий, чим займається зараз і як змінилася його риторика з часу закриття медійної імперії Медведчука.

Трохи біографії

55-річний одесит Дмитро Співак за освітою хімік-технолог, вчився в Одесі. Другу вищу освіту за спеціальністю менеджмент здобув у Москві. Спочатку він був політиком — у 2007 році він був головою громадсько-політичного об'єднання «Справедлива Одеса» й уже тоді мав проросійську риторику. Зокрема він заявляв, що тодішня українська влада (а в ті роки президентом був Віктор Ющенко. — «ДМ») намагається переписати історію та «стерти факти спільної історії між Україною та Росією».

За інформацією руху «Чесно», Співак чотири рази безрезультатно балотувався — двічі до Одеської міської ради і двічі до Верховної Ради — і як самовисуванець, і від партій Сергія Тігіпка, Наталії Королевської та «Блоку Петра Порошенка». У 2002 та 2010 роках усе ж зміг обратися до Одеської міської ради — від партії «Яблуко» та від «Батьківщини» Юлії Тимошенко відповідно.

У 2019 році Співак був №33 у парламентському списку «Слуги народу», але його виключили за місяць до виборів.

• Читайте також: «Майстри перевзування»: Texty.org.ua дослідили, куди поділись «експерти», які раніше підтримували Медведчука

Проросійська риторика та робота на каналах Медведчука

На каналах Медведчука Дмитро Співак спочатку був частим гостем ефірів і позиціював себе кандидатом політичних наук і громадським діячем. Активно просував інтереси партії «ОПЗЖ» і виступав за «русскій мір».

Його ефіри на NewsOne (утім, як і решта програм телеканалу) неодноразово ставали предметом розгляду Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Незалежної медійної ради — через заклики до війни або її пропаганду та розпалювання ворожнечі.

Співак у своїх програмах стверджував, що США не потрібен мир в Україні, що американці та британці намагаються зіштовхнути Москву з Києвом, демонізував США через расизм, а ще постійно повторював мантру про зовнішнє управління в Україні, яку так любила та й досі любить російська пропаганда.

Так само Співак поширював різноманітні теорії змови, зокрема розповідав про «соросят» і «транснаціональні корпорації», які нібито написали законопроєкт про сексизм для України. Поширював вигадки про колишню очільницю МОЗу Уляну Супрун, зокрема що вона — «агент впливу» й США прислали її, щоб «угробити Україну до кінця». А також брав участь в інформаційній кампанії про «секретні лабораторії США в Україні».

А ще Співак хвалив часи Брежнєва та обурювався, що День захисників і захисниць України святкують у День УПА та козацтва, переконував, що в Україні насаджують націоналізм, покладав усю відповідальність за відкладення нормандської зустрічі на Україну та стверджував, що питання Криму треба тимчасово винести за дужки, бо «що ти зробиш із Росією?», брехав, що так званий мирний план Медведчука підтримали євродепутати, та, головне, постійно заперечував російську агресію.

Зараз усіх цих відео на ютубі вже немає, адже не існує самих каналів Медведчука, але «Детектор медіа» неодноразово писав про це, коли досліджував їхні телеефіри.

У 2019 році Дмитро Співак став ведучим токшоу «Не мовчи!» на іншому каналі Медведчука — «112 Україна», де продовжив свою проросійську риторику в тому ж стилі. Як і пізніше, коли у 2021 році він перейшов на канал Ахметова «Україна 24» та запустив програму «Правда з Дмитром Співаком». Згодом, у лютому 2022 року, тобто вже майже перед повномасштабним вторгненням, створив власний громадський рух із такою ж назвою та збирався поїхати в тур Україною.

За цю багаторічну пропаганду «Детектор медіа» вніс Дмитра Співака до спецпроєкту «Дошка ганьби», де перелічено політиків та медійних персон, які підтримали агресію Росії проти України. А видання «Texty.org.ua» внесло його до свого переліку псевдосоціологів і прихованих піарників. Крім того, в березні 2023 року Співак увійшов і до списку артистів, блогерів і політиків, які пропагують або «мовчки підтримують» війну — theylovewar.com, підготовленого командою українського блогера та продюсера Петра Заставного. Проте зараз його там немає, можливо тому, що він доволі вдало, скажімо так, змінив риторику.

Співак і повномасштабна війна

Дмитро Співак заперечував російську агресію після 2014 року в ефірах телеканалів і продовжував це робити на особистому ютуб-каналі, який зараз налічує 125 тисяч підписників. Наприклад, відверто глузував із попереджень США та союзників про те, що Росія от-от нападе на Україну. Скажімо, 16 лютого 2022 року він опублікував відео під назвою «Разводилово века: нам пообещали, но на нас не напали», у якому висміював попередження про вторгнення та переконував, що це нагнітання. Він говорив, що цими попередженнями «англосаксы типа помогают нам сопротивляться агрессору, но ухайдохали экономику не агресора, а нашу с вами» та глузував, мовляв, уже не зрозуміло — танки Путіна не можуть по льоду чи по болоту їздити, раз іще не заїхали до України. Також він висміював введене Володимиром Зеленським нове державне свято під назвою День єднання та казав, що українці у вишиванках готуються зустрічати ворога.

Глузувати з України та союзників Співак не перестав і 22 лютого 2022 року, коли Путін визнав «незалежність» маріонеткових терористичних утворень «ДНР» і «ЛНР», і продовжував стверджувати, що війни не буде. Ба більше, він виправдовував Путіна та звинувачував у цьому Україну («А давайте честно? А разве Луганск и Донецк были наши? Возможно де-юре, но там давно уже ничего украинского нет, кроме людей, большинство из которых моя страна Украина бросила») і переконував, що ми не можемо відірватися від Росії, адже залежимо від неї.

У це важко повірити, але велику війну між Росією й Україною Співак заперечував уже навіть 24 лютого, коли російські ракети полетіли в українські міста, а російська армія відкрито перетнула українські кордони. Того дня на його ютуб-каналі вийшло відео із заголовком «Россия напала на Украину. Паниковать не нужно: мы выстоим». Здавалося б, тут уже мали відкритися очі, проте Співак лише сказав, що «Путин пошел ва-банк», але «полномасштабного вторжения не будет». Він висловлював переконання, що Росія буде бити тільки по військовій інфраструктурі України, а серйозне загострення буде лише на Донбасі. А ще він закликав не панікувати й казав: «Город Киев, заканчивайте эти сирены. Это противовоздушная оборона или что это? Вы только нагнетаете». А на адресу тих, хто попереджав про війну, казав «ну вот и накаркали» та «вся эта четырехмесячная истерия должна была во что-то вылиться». Тобто все зрозуміло: Путін не планував нападати, але ж «накаркали» своєю «істерією»…

Лише на третій день повномасштабного вторгнення в черговому своєму відео він сказав, що ніколи не міг собі уявити, що Росія це зробить, та що дуже пишається ЗСУ й українцями, бо «дают такую — на украинском скажу — відсіч врагу, который пришел убивать». Також він нарешті прямо звинуватив Путіна та сказав, що йому не буде прощення.

Проте це фактично єдине, що змінилося в його риториці кардинально. Антизахідні висловлювання Співака хоч уже й не такі гострі, як у часи «біолабораторій», та все ж він постійно поширює скептицизм у стилі «они (країни Заходу. — «ДМ») не пошли за нас воевать и не взяли нас в НАТО — вот и не надо туда проситься», а про санкції каже: «Америка возвеличивается, экономика России потихоньку умрет, а нам-то что?».

• Читайте також: Єдині з Медведчуком? Ведучі спільних марафонів, які раніше працювали на кума Путіна

Нічого не змінилося, наприклад, після виділення Сполученими Штатами 40 млрд доларів для України. Він скупо дякує американцям, але одразу ж зазначає, що «это небезвозмездная помощь» і що вони «помогают, потому что это выгодно им в первую очередь».

Цей скептицизм був у його словах і коли Україні дали статус кандидата на вступ до ЄС, і коли було підписано зернову угоду, і безпосередньо перед останнім самітом НАТО. Його риторика про союзників України така: у НАТО Україні не треба взагалі — те, чого і хоче Росія, — а в ЄС іти варто хіба якщо для України скасують низку вимог, як-от вимоги обирати суддів Конституційного суду за участі міжнародних експертів, мовляв, інакше «какая ж это независимость».

Так само Співак і далі переконує, що «от русского языка не надо избавляться, так как он не принадлежит Путину», та розповідає, що «русскоязычных патриотов в Украине ломают через колено», виступає проти деколонізації топонімів та українського погляду на події Другої світової війни, бо «что бы там Путин ни сделал, это ж наша общая история».

Словом, у війні тепер нарешті винен Путін, агресорка — Росія, проте щодо всього іншого його риторика недалека від того, що просуває російська пропаганда.

Співак — волонтер і допомагає ГУР?

Але дещо за рік війни все ж таки змінилося. У грудні 2022 року Дмитро Співак отримав подяку від ГУР, а також похвалився подякою від 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ.

«Сейчас война. И я помогаю своей стране. Как умею. И как могу. Тихо и без ежедневных фото в камуфляже в освобождённых городах. Без рекламы своих фондов и пафоса. И мне не надо для этого переобуваться… И да, я очень ценю эти награды. Для меня это по-настоящему важно», — написав він тоді у своєму профілі у фейсбуку.

У коментарі «Детектору медіа» він сказав, що займається волонтерством, зокрема підтримкою гуманітарного штабу в Миколаєві та кількох частин ЗСУ. Чим заробляє на життя, не сказав, проте зазначив, що раніше працював, аби мати заощадження. А щодо нагороди від ГУР пообіцяв деталі після війни та лише сказав: «Немножко помогаю в обмене пленных».

Щодо Медведчука Співак сказав: «Он — враг Украины. Почему его обменяли и верный или неверный это шаг — решать руководству страны. Я не знаком с ним вообще, в принципе, никогда его не видел, несмотря на то, что принимал участие в разных его каналах. Лишь там можно было что-то говорить».

Співак заперечує своє підігрування російській пропаганді, мовляв, це була його позиція, змінив риторику щодо зрадника, якого не один рік підтримував, і на звинувачення про перевзування каже, що «йому не треба перевзуватися».

Мабуть, не треба, бо це вже зроблено.