Росіянин за походженням та американський офіцер за покликанням, Гарі Табах був на боці України ще до початку великої війни. І саме в Україні зустрів повномасштабне вторгнення. Він дає інтерв’ю на фоні прапора «Правого сектору», критикує телевізійних воєнних пророків і постійно закликає дати Україні більше зброї. Зокрема на американському телебаченні.

Але коли Федір Веніславський, нардеп від «Слуги народу» та член комітету з питань національної безпеки, повідомив, що безплатно найняв Табаха лобіювати у Сполучених Штатах постачання зброї для України, цю інформацію не всі сприйняли однозначно. Адже крім того, що Гарі Табах — публічний друг України, він ще й публічний ворог чинної адміністрації США. Переконаний трампіст, борець із Соросом, вірянин «крадіжки» американських виборів 2020 року та «деменції Байдена». Хто знає, куди заведе Україну таке лобіювання.

З Росії без любові

Тоді ще Юрій Табах народився і прожив перші чотирнадцять років свого життя в Росії. Як сам каже, у «російській єврейській культурі» та династії лікарів. З радянською владою в родини не складалося: роботу тата-професора опублікували на Заході, що спричинило скандал. Потім сестру Табаха не взяли в медичний інститут. Урешті батьки вирішили, що для їхніх дітей немає майбутнього в такій країні та вирішили емігрувати. Щоб Юрій зміг виїхати й не потрапити в радянську армію, мама-психіатриня сфабрикувала йому діагноз. У 1976 році Юрій Табах покинув СРСР та, проживши кілька тижнів в Австрії і майже рік в Італії, врешті опинився у США.

За власними словами, в Америці він одразу пішов у військове училище. Батьки наполягали на продовженні сімейної справи, тож Юрій також здобув освіту фармацевта. Проте вся його професійна кар’єра врешті була пов’язана з армією. Так само як і зміна імені, що не дуже добре звучало під час холодної війни: «Сержант морской пехоты мне сказал, что с именем Юрий я карьеры не сделаю [...] Конечно, близкие люди меня называют Юра».

Тепер уже Гарі Табах служив на флоті, зокрема, в медичній службі. І саме на бойовому американському кораблі вперше повернувся в Росію у 1988 році, коли судна СРСР і США символічно відвідали порти один одного. Як стверджує Табах, ні він, ні його сім’я ніколи не ностальгували за «совком». І наприкінці вісімдесятих ця країна справила на нього депресивне враження. Проте після розвалу СРСР Табах дуже хотів служити саме в Росії, вважаючи, що вона почне рухатися до цивілізації: «Меняется все, мы должны помочь, это другой мир». Батьки казали йому, що в Росії ніколи нічого не зміниться, і тепер він визнає, що вони мали рацію.

Проте тоді, у 1991 році, Табах стає помічником спеціального представника президента США у країнах колишнього СРСР. І до 1994 року працює в посольстві в Москві. Як стверджує виходець із Росії, йому пощастило: спеціальному представнику потрібен був офіцер, що спілкується російською, наче рідною. Узагалі ж Табах займався в посольстві пошуком зниклих безвісти американських військових.

З 1997 до 2001 року працював в агенції зі скорочення озброєнь між США та Росією. До речі, як стверджує Табах, він був частиною процесу Будапештського меморандуму, хоч і як зовсім молодий офіцер.

Його кар’єра не обмежувалася Росією, проте загалом трималася навколорадянського регіону. Він працював у місії ООН у Грузії, у посольстві США в Казахстані, посольстві США в Польщі, був заступником директора антитерористичного центру НАТО в Туреччині (2006–2008 роки). Останній займався навчанням, тренуванням і координацією.

Закінчилася кар’єра Гарі Табаха знову в Росії. З 2008 до 2011 року він очолював військову місію зв’язку НАТО в Москві, що займалася, як стверджують на її сайті, «розширенням діалогу між НАТО та Росією завдяки забезпеченню зв’язку взаємодії між Військовим комітетом НАТО в Брюсселі та Міністерством оборони Російської Федерації». Звідси Табах пішов у відставку в ранзі капітана І рангу військово-морських сил США. За його словами, це звання відповідає українському полковнику.

У своїх інтерв’ю Гарі Табах любить наголошувати, що став першим вихідцем із СРСР, який досягнув у США офіцерського звання.

Гарі Табах із донькою. Вона теж обрала шлях військової

На боці України

В українських медіа Гарі Табах почав з’являтися наприкінці 2017 року. Спочатку відставний військовий з американською родзинкою давав інтерв’ю здебільшого маргінальним медіа, на кшталт UkrLife. Та все змінилося з наближенням виборів у Сполучених Штатах 2020 року. Тепер уже військова кар’єра стала хіба що родзинкою для «Радіо Свободи» та токшоу «Право на владу» на «1+1». А кликали Табаха через унікальну по цей бік Атлантики політичну позицію — відкриту підтримку Дональда Трампа. 

Син Табаха у 2018 році навіть зняв десятихвилинне кринжове відео «Я думаю, що мій батько російський шпигун». У ньому він заявляє, що його батько дуже крутий, бо щодня ризикує життям, критикуючи Путіна на українському телебаченні. Найкращий момент цього фільму — «Комуністичне підземелля». Так син Табаха назвав фактично радянський музей у них вдома, звідки Гарі постійно виходить в ефір.

 Маленький фрагмент «Комуністичного підземелля»

Тогочасна публічність дозволила Табаху залишитися на радарах гостьових редакторів. І, наприклад, за час повномасштабної війни, за підрахунками «Детектора медіа», його 36 разів кликали в ефір «Єдиних новин» та марафону «FreeДом». Хоча востаннє — ще торік.

Крім того, американський військовий у відставці знайшов нове покликання та став блогером. На своєму ютуб-каналі він випускає власну програму інтерв’ю (On Target) і записує щотижневі монологи («Капитанская суббота»). Також Табах публікує свої гостьові появи в ефірі інших блогерів і медіа. Деякі з цих відео виглядають так, ніби Гарі не відмовляє нікому. І це майже правда, у квітні 2022 року він пояснював: «Была у меня такая политика, что я не буду изучать, к кому я хожу на интервью [...] Я не хотел быть предвзятым: это принадлежит этому олигарху, это принадлежит тому олигарху. Особенно я не хотел отказывать небольшим каналам».

На ділі це означає, що Гарі Табах може критикувати канали Медведчука, але при цьому дає інтерв’ю медведчуківцю Віталію Дикому. Може звинувачувати у проросійськості інтерв’юєрку-регіоналку Олену Бондаренко, але регулярно навідується на канал пропагандиста Макса Назарова. У 2020 році він стверджував, що не відвідує проросійські медіа, бо це їх легітимізує.

Інтерв’ю з Максом Назаровим, мабуть, відчувається як приїзд в СРСР у 1988 році.

З іншого боку, варто віддати американському офіцеру належне — коли мова заходить про російсько-українську війну, він завжди займає українську позицію. І робив так задовго до того, як це стало мейнстримом.

В інтерв’ю 2020 року Табах стверджував, що 2 травня 2014 року в Одесі майданівці намагалися врятувати людей із Дому профспілок. Пояснював, що Росія агресивна та небезпечна як країна — без Путіна російська система не зникне. Розповідав, що під час Революції гідності побачив різницю між українцями та росіянами — другі були кріпаками. Аналогічно про протести в Росії він говорив у 2017 році: «В России никогда такого не было, чтобы народ пошел против власти [...] Наверное, как-то исторически так сложилось: мой барин меня насилует, душит, бьет и унижает, но все равно я за барина душу отдам». Також у 2017 році він вважав, що Україна не повинна віддавати території в обмін на вступ у НАТО.

До повномасштабної війни Табах займався створенням служби психологічної допомоги учасникам АТО. Він розповідає, що вперше потрапив в Україну саме аби допомагати військовим із посттравматичним синдромом і сам страждає на важку форму ПТСР. Поїздки в Україну начебто допомагають йому, бо він відчуває, що робить щось важливе. Табах навіть отримав медаль за волонтерство від патріарха Філарета у 2021 році (блогер схвально відгукувався про Томос). Зараз під практично всіма відео Табаха на його каналі є благодійні збори на допомогу Силам оборони. Також американський офіцер викладає відео, де відвідує українських військових у госпіталі чи начебто на «нулі» (хоча до останнього формулювання можуть виникнути запитання).

У своїх відео Табах закликає дати Україні більше зброї. Також у перші дні повномасштабної війни він просив закордонних глядачів нарешті забути про Бандеру, Хмельницького та інші історії про начебто переслідування євреїв — сьогодні Україна інша і її необхідно підтримувати.

Окремо варто відзначити, що, попри військове минуле, Табах намагається — і постійно це підкреслює — не озвучувати воєнні передбачення чи навіть серйозні оцінки: «Никто не знает. И не должен знать». На каналі блогера справді не вдалося знайти якоїсь сенсаційної аналітики з приводу бойових дій. На початку повномасштабної війни він називав різноманітні «мітки» та «маяки» радше психологічною атакою.

Але, звісно, виходець із Росії не святий. Найчастіше в українських критичних матеріалах Табаху закидають неприязнь до української мови. Не те щоби він ображав українську. Але блогер справді системно закликає (ось, ось, ось) українців розмовляти на закордонну аудиторію якоюсь іншою, «зрозумілою» мовою. Англійською чи російською. Наприклад, він жалівся на інвестиційну конференцію, яка відбувалася українською з перекладом. Мовляв, він та інші іноземці погано розуміли, подія повинна була бути англійською. «А не говорить, да, если вы у нас в стране, вы должны по-украински говорить. Ну щас, все всё бросят и начнут, как я — изучать украинский язык. Нет, не будет этого», — стверджував блогер. Як за три роки після цієї заяви просунулося його вивчення української — невідомо.

Інша радше сумнівна річ в іміджі Гарі Табаха — це його російське / російськомовне оточення. Абсолютна більшість відео на каналі блогера — це розмови з іншими російськомовними мігрантами в США, просто росіянами чи навіть щонайменше одним російським військовим, який брав участь у повномасштабній війні, а потім якось розкаявся: «Желаю вам, сержант, счастливого будущего. Я честно вам скажу, что я вам верю», — сказав йому на прощання Гарі. У якості іронічного тесту на російськість: собаку відставного американського військового звати Шарік.

Водночас Табах гучно критикує популярних в Україні російських політичних коментаторів. Одного разу Андрій Піонтковський навіть обматюкав нашого героя в ефірі Суспільного. Але з цього правила є винятки, наприклад, «радник Путіна» Андрій Іларіонов.

Імовірно, найгірша компанія, в якій блогера можна застукати на відео (за винятком усіх колишніх ведучих Медведчука та Мураєва) — це Андрій Теліженко. Гарі Табах брав у нього інтерв’ю, коли на Теліженкові були санкції США. І після того, як додалися санкції України. Андрій Теліженко — це колишній співробітник посольства України у Сполучених Штатах, у якого забрали візу через втручання у вибори. Американці стверджували, що Теліженко належав до російської мережі впливу нардепа Андрія Деркача, який зараз підозрюється Україною в державній зраді.

Теліженко показує Табаху, де його чіпала Демократична партія

Проте справа навіть не в тому, що Теліженко токсичний дипломат. Річ у тім, що він — відвертий путініст. У 2021 році цей чоловік закликав президента Зеленського відмовитися від зустрічі з Джо Байденом, а натомість поїхати в Москву говорити з Путіним — тільки про газ, бо про мир у Росії тоді не хотіли говорити. Теліженко називав Україну єдиним форпостом «анти-Росії» у світі. Заявляв, що Віктор Медведчук зшиває країну. За три тижні до початку повномасштабної війни стверджував, що в Україну прибула група спеціалістів, яка має влаштувати провокацію проти Росії та покласти на неї відповідальність за конфлікт. Після початку повномасштабної війни продовжував звинувачувати Україну: Зеленський догрався, а тепер ховається за спецсилами, поки люди «за нього гинуть».

Тим часом Гарі Табах під час інтерв’ю у вересні 2021 року прирівняв Андрія Теліженка до українських військових: «Ты такой же герой, ты стоишь за правду, как и они [...] Ты своим сердцем прикрываешь свою землю». Звісно, ця розмова відбувалася до того, як Теліженко став на бік Росії обома ногами. Але вже тоді його позиція була очевидною. Табах запитав у гостя, чому той ходить на проросійські канали. Але легко задовольнився поясненням про «можливість виговоритися».

Цей зв’язок склався тому, що Теліженка й Табаха об’єднує (сподіваємося, з різних причин) спільний ворог — чинна адміністрація США. Й обидві розмови чоловіків стосувалися якраз цього — нібито героїчної спроби Теліженка викрити українське втручання в американські вибори на користь Демократичної партії, а також «помсти» й «гонінь» з боку демократів у відповідь. Оскільки Теліженко жалівся, що санкції в Україні — це нібито зовнішній вплив США, розмова закінчилася думкою Табаха: «Это начинается с Медведчука, а потом это закончится нами всеми».

Коли йдеться про Демократичну партію та Дональда Трампа, з Гарі Табахом щось відбувається.

Змова Байдена та Путіна

Імовірно, перше масове знайомство української аудиторії з Гарі Табахом відбулося у 2020 році, коли на токшоу «Право на владу» він коментував американські вибори. Відставний американський військовий стверджував, що під час президентських дебатів до Джо Байдена були підключені дроти, якими йому, можливо, вводили ліки. В іншому випуску гість заявляв, що Демократична партія розселяє неперевірених біженців у ті штати, де вони зможуть схилити голоси на користь демократів.

Ми не змогли знайти відео, де блогер підтримує «піцагейт» чи QAnon. Але в іншому Гарі Табах — типовий трампіст. Тобто деструктивний фанатик культу особистості й теорій змови, який називає штурм Капітолія 6 січня «мирним протестом»; ходить на акції проти «крадіжки виборів»; вважає Black Lives Matter терористичною організацією; стверджує, що у США немає расизму: «Нету в Америке никакого расизма. Все это раздуто и нагревается [...] В Black Lives Matter одни белые девчонки молодые. А вот чернокожие как раз и все лидеры чернокожие, и религиозные, и общественные лидеры, они все: “Вы че творите? Вы что, с ума сошли? Какой расизм? О чем вы говорите?”».

Три білих російськомовних чоловіки вирішили, що в США немає расизму

Політична позиція Табаха помітно затьмарює його судження. За кілька днів до повномасштабної війни він спекулював, що заяви про накопичення російських військ біля українських кордонів — це спроба Байдена відвернути увагу від розслідування проти своєї адміністрації. Пізніше американський військовий визнав, що не вгадав із прогнозами, що вторгнення не буде. Та й, будемо чесними, навіть українська влада публічно заперечувала потенційний напад Росії. Але справа в аргументації.

До типових пояснень про проблеми російської армії, які унеможливлюють наступ, Табах додавав, що проти України триває інша війна: міжнародний тиск, економічний саботаж. І це все почали американські «ліві демократичні медіа». «Ну, что они [росіяни. — «ДМ»], будут вас бомбить, ракетами? Ну, сегодня, в XXI веке, думаю, это только террористические организации этим занимаются. Это же будут военные преступления [...] Вас просто запугивают», — доводив коментатор за десять днів до того, як Україну почали бомбити.

Власне, все, що треба знати про цю історію, зібране у відео Табаха під назвою «Зачем Байден Назначил Атаку на 16 Февраля. Предательство, Жадность и Тупость». Спочатку Гарі жартує, що Росія не прийшла на війну. Потім зауважує, що не виправдовує Путіна та його поплічників. І починає: атака «призначена» на 16 лютого, бо цього дня опублікували звинувачення проти Байдена; якби раніше розслідували «корупцію Байдена» в Україні, ніякої воєнної паніки сьогодні не було б; у війні винен не лише Путін, але й Байден та його персональні й електоральні інтереси. В іншому відео Табах дійшов до фактично змови Байдена з Путіним та нового поділу світу.

Якщо це нагадує вам старі історії про ілюмінатів Сороса, то це, власне, вони і є. У квітні 2023 року на каналі Табаха вийшло відео з вичерпною назвою: «Сорос - этот человек разрушает мир. Теневой лидер!». У травні 2022-го заголовок відео попереджав: «Соросята Уже Воруют Украинскую Победу Для Демократов». У серпні 2022 року Табах звертався до українців: «Соровская власть, соровские деньги здесь в Украине огромные в СМИ. Вам преподают враньё». Чи, якщо хочете, гра слів про те, що «обамо-клинтоновская банда заСорит Украину».

У світі Табаха проблема не обмежується «соровско-клинтоновско-обамовской бандой». Його глобальне зло — це «ліві глобалісти Давоса». Ось трохи довга, але ілюстративна цитата з інтерв’ю Табаха «ТСН»: «И Путин левый, и Байден левый, и Макрон левый, и Трюдо — это все эти глобалисты левые из Давоса, которые решили, что к этому надо идти. Каждый идет своим способом — тут я не говорю про заговор. Заговора тут никакого нет, просто у каждого, когда он идет, мир начинает клониться влево, и каждый идет своим путем. Но они все идут к одной цели — создать один большой Китай, где они будут сверху, все остальные снизу. Закроют нам рты, будем только смотреть в фейсбук, ютуб, ходить в мегамаркеты, средний и малый бизнес будет уничтожен, частично или в основном использовать для этого Covid». З приводу коронавірусу в Табаха змішані коментарі  — він закликав носити маски та мити руки, але вважав, що людей штучно накручують.

Що буває, коли випадково натискаєш на банерну рекламу

Зауважте, що в цих історіях практично не згадується Джо Байден, адже Табах уже третій рік розповідає, що в президента США маразм і деменція. Власне, ще до виборів 2020 року блогер прогнозував, що Байден у разі перемоги пробуде президентом лише кілька місяців, бо вже не розуміє, де він і хто. Здавалося б, із часом реальність мала би переконати Гарі в протилежному, але ні. Він не просто порівнює Байдена з Брежнєвим і стверджує, що той уже здебільшого «відсутній» і нічим не керує. Табах щонайменше двічі (ось, ось) натякав в українському ефірі, що Джо Байден «наклал в штаны» під час зустрічі з Папою Римським і королівською родиною Британії. Це рівень демократії та політичного дискурсу, до яких Україні ще рости й рости.

Чи не єдині випадки, коли Табах говорить про Байдена суб’єктно, це коли звинувачує того у зраді України: вивів перед початком російського повномасштабного вторгнення посольство, запропонував евакуюватися Зеленському, не виділяє та недостатньо використовує гроші на зброю Україні, але, з іншого боку, заробляє політичні очки на допомозі Україні.

Ще більша проблема, за Табахом, у демократах, мовляв, саме під час їхнього правління сталися всі біди України: Будапештський меморандум, анексія Криму, повномасштабна війна. Крім того, блогер поширював теорії змови, нібито лендліз мав початися в жовтні 2022 року, аби допомогти демократам на виборах у листопаді. І називав причетних до цього рішення людей колаборантами й такими ж убивцями, як Путін.

Шоу під назвою «Прозоро: про головне». Розмова про потенційне повномасштабне вторгнення Росії. Табах розповідає, що Джо Байден начебто «наклав у штани» 

Якщо ви вже кілька хвилин перебираєте в голові контраргументи про республіканців, то, очевидно, ніколи не мали справи з трампістом. Табах розповідає, що саме республіканці запропонували дати Україні лендліз, але якось не згадує, що потім тільки десять конгресменів проголосували проти нього — десять республіканців. Якщо ви скажете Табаху, що частина прибічників Трампа зайняли антиукраїнську позицію, він відповість, що такі є і серед демократів. Мовляв, вони навіть написали листа Байдену про припинення допомоги Україні. Цей лист демократів справді існує, він справді шкідливий, але закликає «поєднати воєнні та економічні зусилля з дипломатичними». Тимчасом як аналогічний лист республіканців прямо стверджує: «Необмежена військова допомога Україні повинна припинитися. Ми будемо виступати проти будь-яких майбутніх пакетів допомоги, якщо вони не будуть прив’язані до чіткої дипломатичної стратегії».

Абсолютно божа роса починається, коли розмова заходить про Дональда Трампа. Для початку Табаху немає сенсу закидати жодні цитати та заяви колишнього президента, бо в нього є універсальне пояснення: важливо не що Трамп говорить, а що Трамп робить. З іншого боку, маніпулювати вчинками колишнього очільника Білого дому — теж не проблема. Наприклад, Табах стверджує, що Трамп не використовував владу, аби «викрити, посадити, звинуватити» Гілларі Клінтон. Це той Трамп, який сказав Клінтон під час президентських дебатів, що вона буде в тюрмі? Табах стверджує, що в часи Трампа було рекордне зростання економіки. Можливо, якщо не враховувати попередні роки. Табах стверджує, що республіканці, на відміну від демократів, не ставлять всілякі вивіски та не клеять наклейки за Трампа. Серйозно, подумайте про наймасовіший і найупізнаваніший сучасний символ політичної приналежності — це буде кепка Make America Great Again. І, звісно, жінок, які звинувачують Трампа в домаганнях, фінансують люди Сороса. Обшукувати прийшли не Трампа, а «всех нас». І так далі.

Окремо варто виділити історії Табаха про стосунки Трампа та України. Блогер намагається змалювати ситуацію так, наче демократична влада зливає Україну, а от Трамп допомагав нам боротися. Наприклад, одна з найпопулярніших речей, які повторює Табах, — Обама не давав Україні летальну зброю, а Трамп дав джавеліни. Це правда, от тільки відставний американський військовий забуває уточнити, що, за умовами продажі, джавелінами не можна було користуватися в межах ООС. І, якщо вже говорити про підтримку Трампом України, не можна не згадати про ситуацію, яка призвела до першого імпічменту цього президента. Намагання схилити Київ до розслідування проти Байдена, затримавши 400 мільйонів доларів військової допомоги. Її врешті надали після початку розслідування.

Також Табах порівнює, скільки українців загинуло на війні за президентських каденцій Обами, Трампа та Байдена. І стверджує, що в часи Трампа була призупинена війна між Росією та Україною: «Горячей войны не шло. Мира тоже не было. Но хотя бы не было того, что происходит сейчас». Подібні спекуляції лишимо на совісті вихідця з Росії.

У Трампа начебто вкрали вибори. Але не раніше, ніж він украв у Табаха серце.

Цитуючи Time, у світі немає більш розділеної розвинутої демократії, ніж Сполучені Штати. Градус політичного протистояння природно піднімає градус та абсурдність політичної дискусії. І це була б не наша проблема, що Гарі Табах підтримує Дональда Трампа та заперечує расизм. Якби Табах, як він сам каже, не представляв деякі інтереси України в США.

До речі, цікаво, як узагалі узгоджуються особисті погляди Табаха з публічними інтересами нашої держави? Адже американський блогер, наприклад, системно просуває використання лендлізу та навіть звинувачує Байдена в обмані з приводу цієї програми. Тимчасом як український Офіс президента каже, що лендліз поки не потрібен: «Лендліз — не безплатна допомога. Сьогодні все, що отримуємо, ми отримуємо як допомогу [...] Як тільки ми будемо розуміти, що він нам потрібен, це є виправдано — він запрацює. Немає ніяких запобіжників і ніяких перепон для того, щоб його використовувати».

Гарі Табах роками публічно підтримує Україну у своїх інтерв’ю. Але чи допомагають його імідж і погляди інтересам України у сьогоднішніх Сполучених Штатах?