«Де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?» — А ось вони!

«Де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?» — А ось вони!

08:25,
7 Травня 2021
4897

«Де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?» — А ось вони!

08:25,
7 Травня 2021
4897
«Де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?» — А ось вони!
«Де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?» — А ось вони!
Як авторки та автори подкастів «Це зробила вона» відкривають яскраві імена українок минулих століть та руйнують стереотипи про «жіночі професії».

Яким насправді було життя Роксолани, чим відома режисерка Кіра Муратова, з якими труднощами стикалася розвідниця Ольга Басараб, чому історикиня Наталія Полонська-Василенко, аби здобути освіту, мала запитати дозволу в чоловіка. Ці та інші історії розповідають у серії подкастів «Це зробила вона» — проєкті кампанії проти сексизму «Повага» та видавництва «Видавництво». Загалом автори та авторки проєкту розповіли історії 39 українок, які стали відомими в різних сферах — програмуванні, мистецтві, медицині. Історії видатних жінок ведучі розповідають разом із авторками статей про цих постатей, які й увійшли до однойменної книжки — «Це зробила вона». Про те, як виникла ідея створення подкастів, та про руйнування гендерних стереотипів за їх допомогою говоримо з однією з авторок проєкту Вікторією Єрмолаєвою.

— Вікторіє, розкажіть, будь ласка, про проєкт — серію подкастів «Це зробила вона». Як з’явилася його ідея, яка його мета?

— «Повага» створила цю серію подкастів у співпраці з Національним демократичним інститутом та видавництвом «Видавництво» за фінансової підтримки Швеції. Це нові історії, маловідомі факти й дивовижні долі видатних українок. Ми знаємо не так багато українських науковиць, художниць, письменниць та спортсменок. Насправді ж їх сотні, проте часто імена цих жінок не відомі широкому загалу. Спочатку друком вийшла книжка «Це зробила вона»  і продовження — «Це теж зробила вона». У 2020 році започаткували подкаст. Історії з двотомника отримали звукове оформлення, щоб залучити якомога ширшу аудиторію, і тепер доступні на Apple Podcasts та Google Podcasts, а також на окремій сторінці проєкту.

Авторками та авторами подкастів стали я та Ірина Славінська, письменник Сергій Осока, репер Freel. Виробництвом подкастів займалася команда «Радіо Поділ». Ми обирали тих героїнь, якими самі цікавилися.

— Цільова аудиторія книжки «Це зробила вона» — діти й підлітки. На кого спрямовані ваші подкасти?

— На людей, яким цікава історія. У тому числі ми б хотіли, щоби подкасти почуло якомога більше молоді. Молодим дівчатам і хлопцям важливо знати про внесок жінок у різні галузі та мати взірець для наслідування. Стереотипно патріархальне виховання часто веде до думки, що відкриття і зміни в суспільстві — справа виключно чоловіча. Ми намагаємося руйнувати цей міф. Бо героїні подкасту — це мисткині, науковиці, громадські діячки початку і кінця XX століття, дисидентки, військові та розвідниці, історичні постаті різних періодів. І це не вичерпний список.

— В українській сучасній армії служать чимало жінок, у тому числі зі зброєю в руках. Однак міф, що військова справа — не жіноча, зберігається. Ви записали подкаст про українську розвідницю Ольгу Басараб, яка була заарештована та закатована. Саме цей подкаст, гадаю, допомагає слухачам та слухачкам зрозуміти, що жінки брали участь навіть у Першій світовій війні. Які ще стереотипи чи міфи про так звані нежіночі професії, на вашу думку, спростовують ці подкасти?

— Якщо продовжити тему жінок на війні, то слід згадати також про Олену Степанівну. Вважається, що це перша жінка, яку офіційно зарахували на військову службу. Дуже цікава й постать Катерини Зеленко — першої в світі жінки, яка здійснила повітряний таран. Насправді, звісно, таких героїнь було набагато більше. На жаль, далеко не всі імена зберегла історія. Нині ж жінок у війську стає все більше. Звісно, це є перемогою в подоланні стереотипів, бо кожна і кожен має право самостійно вирішувати, якій галузі присвятити життя.

У жінок довго не було права здобувати освіту на рівні з чоловіками, вони мали займатися тільки дітьми та господарством. Це є банальною відповіддю на закид: «Якщо ви кажете, що всі рівні, то де видатні жінки-науковиці, фізикині та художниці?»

Наприклад, за двотомником Наталії Полонської-Василенко «Історія України», написаним десь у 60-70-ті роки минулого століття, досі навчаються студенти вишів. Хоча для того, щоб навчатися, їй потрібно було брати офіційний дозвіл чоловіка! Це історикиня, археологиня, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць з історії Запоріжжя та Південної України. 

Ще одна жінка, яка руйнує стереотипи, — Катерина Ющенко. Її називають мамою теоретичного програмування. Ще й досі можна почути думку, що програмування — чоловіча галузь. Але ця жінка стояла біля її витоків ще у XX столітті.

Якщо копнути ще глибше, можна побачити і першу (відому нам) дослідницю медицини. Перша жінка, яка написала медичний трактат, —  українка Євпраксія Мстиславівна, яка жила у XII столітті. Є багато інших прикладів яскравих внесків жінок і в культуру, і в науку, і в громадянське суспільство.

— Життя жінок, про яких ви розповідаєте, не було простим, і на шляху до успіху вони стикалися з купою труднощів. Історію якої жінки було розповідати найважче? 

— Найважче для мене говорити про жінок і війну. На жаль, ця тема актуальна в Україні й досі.

Труднощі, з якими стикалися героїні подкастів, і є їхнім шляхом, їхньої історією. Неможливо розказати про життєвий шлях кінорежисерки Кіри Муратової і не сказати про цензуру, яка забороняла її фільми. Або ділитися історією громадської діячки та розвідниці Ольги Басараб і не наголосити, що жінка була закатована… На жаль, труднощі, недопуск до освіти й роботи, дискримінація — велика частина життя більшості наших героїнь.

— Як говорити про жінок так, аби ці розмови не були сексистськими? Наприклад, інколи про героїню можуть написати чи сказати щось таке: «вона була чарівною жінкою» або ж іншими словами описати її зовнішність. Чи уникали ви подібних висловлювань у своїх подкастах? Як вважаєте, чи можна допускати подібне?

— Є штампи та фрази, недопустимі у гендерночутливій журналістиці. А що гендерна рівність є одним зі стандартів журналістики, можна сказати, що такі вислови недопустимі в журналістиці загалом. Це фрази, які або дискримінують, або об’єктивують жінку. Наприклад, «слабка стать» чи «тендітна жінка» тощо. Бо називати жінок «слабкою статтю» несправедливо, а фразу «тендітна жінка» часто використовують для протиставлення. Часто таке можна почути в репортажах про жінок-військовослужбовиць. Щось на кшталт: «Сержантка Катерина — тендітна жінка з красивим манікюром, яка тримає в руках зброю».

Щоби перевірити себе, чи немає в матеріалі дискримінації чи сексизму, можна використати принцип дзеркала. Чи доцільно сказати: «Сержант Антон — мужній  чоловік із красивим манікюром, який тримає в руках зброю»? Мабуть, ні. На зовнішньому вигляді чоловіків увагу ми акцентуємо дуже рідко. А на зовнішньому вигляді жінок — весь час. Часто при цьому забуваючи запитати, що вона може і вміє, чи приділивши недостатню увагу роботі та здобуткам своєї героїні.

Я вже згадувала про розвідницю Ольгу Басараб. Це єдина героїня в подкасті, щодо якої я сказала фразу «тендітна жінка». У цьому випадку це виправдано, бо зріст і статура Ольги стали одним із аргументів у розслідуванні про її загибель.

Проте в тому, щоб описати зовнішність героїні, якщо це історична постать, щоб уявити портрет, немає нічого поганого. Надто у звуковому форматі, коли ви не маєте змоги показати фото. Головне — не допускати характеристик, які можуть образити чи дискримінувати.

— Про кого з видатних українських жінок ви хотіли б записати подкаст, однак їхніх історії немає у книжці?

— Мені цікаво було би знайти історії перших журналісток та видавчинь, відкрити для себе нові імена, дізнатися більше про роботу преси минулого століття. Я впевнена, що десь ховається дивовижна історія, яку ми ще не знаємо.

А якщо говорити про сучасниць, то хотілося б розповісти про Наталю Ворожбит — фантастичну драматургиню, режисерку, сценаристку. Про Дарину Дмитрієвську — сімейну лікарку, яка руйнує медичні стереотипи. Реперку Alyona alyona, яка присвячує себе соціальним проєктам та подоланню нерівності… Таких жінок у моєму списку, мабуть, сотня, якщо не більше.

— Чи задоволені ви результатами проєкту та відгуками аудиторії? 

— Наші подкасти й розшифровані версії деяких із них, які опубліковані на сайті «Поваги», мають широке охоплення. Деякі історії провокують у соціальних мережах жваві дискусії, десь нас навіть намагаються виправити в якихось деталях — і це прекрасний результат. Отже  люди цікавляться цими біографіями, досліджують життя та внески українок.

Фото: колаж Микола Шиманський, фейсбук-сторінка Вікторії Єрмолаєвої

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду