Результати дослідження стануть відправною точкою для вимірювання ефективності ініціатив громадянського суспільства та держави, спрямованих на впровадження культури медіаграмотності та критичного мислення серед українців усіх вікових груп.

29 березня ГО «Детектор медіа» презентувала результати дослідження «Індекс медіаграмотності української аудиторії». Дослідники опитали 2000 респондентів методом інтерв'ю обличчя-до-обличчя за допомогою планшета за стандартизованим опитувальником (CAPI). Польовий етап виконали ТОВ «Інфосапієнс» і ТОВ «Смарт дата сервіс» із 23 грудня 2020 року по 10 січня 2021 року. Загалом дослідження «Детектор медіа» готував майже рік, — розповів модератор презентації, програмний директор організації Вадим Міський.

Індекс медіаграмотності країн ЄС досліджують із 2017 року в «Open Society Institute — Sofia» і формують відповідний рейтинг. Україна в ньому не представлена. Натомість дослідження «Детектора медіа» — перша спроба поставити діагноз щодо медіаграмотності саме українському суспільству та зробити це максимально точно, — наголосили учасники обговорення.

Індекс медіаграмотності планують вимірювати щороку, — повідомила Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа». «Усі наші зусилля — громадянського суспільства і держави — щороку будуть вимірюваними. Ми будемо розуміти, наскільки підвищується, або залишається на тому ж рівні, або, раптом, знижується рівень критичного мислення, медіаграмотності наших співгромадян. Ми сподіваємося, це дасть поштовх для того, щоб і держава, і громадянське суспільство докладали більше зусиль тому, щоб критичне мислення пішло в маси», — сказала спікерка.

Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа»

Наталя Лигачова додала, що не вважає отримані результати негативними, однак наразі не можна сказати, що медіаграмотність українців на дуже високому рівні. На думку голови ГО «Детектор медіа», це робить українців чутливими до поширення зловмисних інформаційних впливів та гібридної війни, «яку веде проти нас Росія. А під час пандемії викликають побоювання й зусилля Китаю в поширенні дезінформації».

Індекс медіаграмотності: як досліджували, що з'ясували

Методологію та результати дослідження презентувала Марта Наумова, кандидатка соціологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України.

Вона розповіла, що дослідження мало два етапи — якісний і кількісний. Спершу провели низку фокус-груп і за результатами сформували 42 запитання-індикатори для опитування за концепцією британського дослідника медіаосвіти Лена Мастермана. Виділені ним чотири основні категорії медіаосвіти адаптували до українських реалій, — пояснила Марта Наумова.

Тож індекс медіаграмотності складається з чотирьох категорій:

1. Розуміння ролі медіа в суспільстві — глибини їхнього впливу, уявлення про роботу медіаіндустрії, сприйняття українського медіаландшафту, обізнаність щодо регулювання медіасередовища та ставлення до суспільного мовлення.
2. Власне використання медіа — кількість джерел інформації, які використовують респонденти, тривалість знайомства з новинами в день тощо.
3. Цифрова компетентність — розуміння особливостей нових медіа, навички цифрової безпеки та створення власного медіаконтенту.
4. Чутливість до спотвореного медіаконтенту — до дезінформації / фейкових новин, прихованої реклами, замовних матеріалів і маніпуляцій.

   

   Учасники презентації 

На основі відповідей респондентів дослідники оцінили їхні навички за шкалою 0–10 (де 0 — це відсутність медіаграмотності, 5 — середній рівень, 10 — найвищий рівень медіаграмотності) та поділили на чотири рівні для зручності. Результат — 48% опитаних мають індекс медіаграмотності (далі — ІМ) нижче середнього, а 52% — вище середнього. Водночас не виявлено людей із нульовою або взірцевою медіаграмотністю, — акцентувала Марта Наумова.

Фрагмент інфографіки дослідження «Індекс медіаграмотності української аудиторії»

Як зазначила науковиця, ІМ очікувано залежить від базових соціальних і демографічних особливостей, у тому числі статі, віку, регіону проживання, рівня освіти та доходу.

Дослідники узагальнили профілі людей відповідно до рівня ІМ і знайшли певні закономірності. Наприклад, серед опитаних із високим ІМ (8%) — 61% чоловіків, це аудиторія віком до 45 років, здебільшого Північного регіону (сюди входить і Київ) та великих міст, 95% яких користуються інтернетом щодня, вважають суспільне мовлення важливим тощо.

Фрагменти інфографіки дослідження «Індекс медіаграмотності української аудиторії»

Марта Наумова назвала результати своєрідними, оскільки вони містять суперечності.

Усі результати дослідження оприлюднені тут. Кілька цікавих висновків:

1. Більше 2/3 українців вважають, що роль медіа — інформувати, просвітлювати. Водночас 25% вказали, що медіа ніяк не впливають на них, а 24% — що впливають сильно.
2. 67% українців вважають, що медіа працюють в інтересах власників, а 88% знають, що медіа належать приватним власникам. Натомість лише 34% зацікавлені, кому саме. Марта Наумова констатувала відсутність інтересу до власників медіа при розумінні їхньої ангажованості.
3. Лише 28% українців знають, що медіа регулюються державою. Лише 35% опитаних знають, що в Україні є суспільні ЗМІ, а 31% упевнений, що таких немає.
4. Соціально-політичний контент 57% опитаних отримують із розважальних телеканалів. 50% звертаються за новинами до соцмереж; зростає частка месенджерів як джерел новин (19%).
5. Ґаджет-лідер — смартфон (81%). Більше половини українців витрачають на отримання інформації менше години на день.
6. По всіх групах недостовірної інформації (дезінформація, маніпуляції, замовні матеріали) близько 55–57% опитаних вважають це проблемою і звертають увагу. Близько 32% відчувають маніпуляції, визначають інтуїтивно. Перевіряють інформацію близько 24% опитаних.
7. Суб'єктивні оцінки власного рівня медіаграмотності в респондентів трохи вищі за її фактичний рівень.

Рекомендації експертів громадянського суспільства та поточні дії національного проєкту з медіаграмотності

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа»

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», назвала рекомендації для покращення рівня медіаграмотності населення, розроблені спільно з Коаліцією «Реанімаційний пакет реформ»:

1. Збільшувати кількість бюджетних коштів, виділених на підвищення і популяризацію медіаграмотності, зокрема через систему освіти.
2. Шукати нові формати розвитку критичного мислення у громадян різних вікових категорій, зокрема інструментами інфотейнменту (подача інформації у форматі розваг. — MS).
3. Створювати курси з медіаграмотності для дорослих.
4. Створювати доступний і зрозумілий контент із медіаграмотності для дітей, зокрема з елементами створення журналістських матеріалів дітьми власноруч.
5. Підтримувати виробництва медіаматеріалів, що спонукають до вивчення медіаграмотності (наприклад, через програму Українського культурного фонду) для охоплення дорослого населення.
6. Використовувати різні канали поширення інформації з медіаграмотності за допомогою залучення блогерів, суспільного мовника тощо.
7. Підвищувати кваліфікацію педагогів, які викладають медіаграмотність. Додавати елементи вивчення медіаграмотності до різних предметів, щоб її вивчення стало насрізним.
8. Популяризувати медіаграмотність через події, наприклад запровадити Національний тиждень медіаграмотності.
9. Вдосконалювати технічну інфраструктуру для поширення інформації. Розвивати мережі поширення сигналу суспільного мовника. Розвивати українське мовлення на прикордонних територіях. Розвивати технології мобільного інтернету.
10. Посилювати державну комунікацію в питанні медіаграмотності, зокрема створення відчуття медіаграмотності як чогось модного, важливого для життя, виживання в сучасному світі.

Галина Петренко наголосила, що, як показало дослідження, низький рівень медіаграмотності безпосередньо пов'язаний із бідністю. Тому важливо пам'ятати про це та розробляти зручні матеріали для чутливих категорій громадян і забезпечувати до них доступ, — резюмувала спікерка.

Валерія Ковтун, менеджерка Наіцонального проєкту з медіаграмотності

Дані презентованого «Детектором медіа» Індексу медіаграмотності — цінні для  Національного проєкту медіаграмотності, зауважила Валерія Ковтун, менеджерка Національного проєкту з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики, оскільки вони стануть відправною точкою для вимірювання ефективності обраної політики. «У нас у планах є створення комунікаційного документу, який показав би українському населенню, який зараз його рівень медіаграмотності, яка проблема і як ми намагатимемося її вирішити. Дуже добре, що завдяки дослідженню ми матимемо змогу щороку бачити, що вдалося зробити, які прогалини є, можливо, як змінювати нашу політику, як адаптуватись до цього», — сказала вона.

Деякі з озвучених рекомендацій уже втілюють у рамках Національного проєкту з медіаграмотності — повідомила Валерія Ковтун. Вона додала, що детально плани проєкту озвучать після його офіційної презентації. Серед них — акцент на роботі з молоддю, максимальний вихід на її платформи, створення книжки для дітей дошкільного віку, масштабування ініціатив упровадження елементів медіаграмотності у школах, розширення каналів комунікації зі сторони держави. Також у рамках проєкту вже розробляють курси з медіаграмотності для дорослих, — повідомила Валерія Ковтун.

«Нам дуже важливо створити певний образ медіаграмотності, який буде актуальним для різних вікових груп. Тому що ми бачимо, що люди, які мають низький рівень економічної стабільності, не замислюються про свій рівень медіаграмотності. Наша задача складна: актуалізувати саме для цих людей питання медіаграмотності», — сказала Валерія Ковтун.

Валерія Ковтун зауважила, що частково результати дослідження Індексу очікувані, а частково — шокують. Зокрема, одне з ключових завдань — допомогти українцям усвідомити, що дезінформація — це проблема. За її словами, в міністерстві не бачать сенсу робити інформаційну кампанію, оскільки цим уже займаються низка організацій. Натомість важливо створити узагальнену базу, де вже зацікавлені цими кампаніями люди зможуть читати більше, — акцентувала спікерка. «Завдання проєкту з медіаграмотності — зібрати та систематизувати інформацію. Тому ми зараз максимально комунікуємо з громадськими організаціями та партнерами для того, щоб ми розуміли, хто чим займається і могли налагоджувати партнерства», — сказала Валерія Ковтун.

Медіаграмотність і освіта

Наталія Бєскова, заступниця директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти міністерства освіти і науки

У системі освіти напрямок медіаграмотності пріоритетний, і це зафіксовано в державному стандарті, — зауважила Наталія Бєскова, заступниця директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти міністерства освіти і науки. Вона нагадала, що медіаграмотність почали впроваджувати через заклади освіти з 2011 року за ініціативою ГО «Академія української преси». Наразі медіаграмотність інтегрували у зміст різних предметів: у суспільствознавчий напрямок, українську мову та літературу, у галузі «мистецтво».

Спікерка акцентувала, що медіаграмотність посідає значне місце в концепції Нової української школи. Зокрема, інформаційно-цифровий компонент освіти затверджений у державних стандартах початкової і базової (5‒9 класи) освіти. Розвивати тему продовжуватимуть і шляхом введення курсів за вибором, інтеграції в інші проблеми, а можливо — і введуть окремий курс «Медіаграмотність». Поки що вона здебільшого представлена у складі предмету «Громадянська освіта», — резюмувала Наталія Бєскова.

Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітних програм ГО «Академія української преси»

Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітних програм ГО «Академія української преси», узагальнила результати дослідження ІМ фразою, якою можна схарактеризувати ставлення українців до медіа: «не довіряємо, але споживаємо». Спікерка зазначила, що потенційно Індекс дозволить масштабувати освітні, тренінгові, просвітницькі програми до потреб кожного регіону з огляду на регіональні розбіжності між мешканцями західних, східних, південних, північних областей.

«Підручники і програми проходять сьогодні гендерну та і антидискримінаційну експертизу. На часі запровадити медіаосвітню експертизу, щоб не «розхлюпати» потенціал упровадження медіаграмотності у новому стандарті», — додала Оксана Волошенюк.

Любов Квасюк, старша менеджерка IREX, окреслила результати проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» (2018‒2021). Роботу ведуть не лише у школах, а в інститутах післядипломної освіти вчителів, на педагогічних факультетах вишів, на платформах онлайн-освіти. Медіаграмотність інтегрують у різні предмети 8‒10 класів; так кількість годин і навантаження на вчителів і учнів не збільшується, а навички медіаграмотності формуються завдяки вправам, — пояснила Любов Квасюк. За її словами, вчителі часто самостійно інтегрували основи медіграмотності в, на перший погляд, неочікувані предмети: фізкультуру, працю, хімію, фізику, біологію тощо.

Фрагмент презентації Любові Квасюк

Програму з медіаграмотності для дорослих в IREX розробили в 2016 році, — додала Любов Квасюк. Її пройшло 15 тисяч українців. Спікерка розповіла, що за півтора року після навчання виміряли результати та з'ясували, що 13% краще виявляють дезінформацію, 25% більше перевіряють інформацію в різних джерелах, а 28% краще розуміють медіапростір.

«Маємо спонукати населення всієї держави — і молоде, і доросле — до більш критичного сприйняття медіа. Водночас маємо спонукати довіряти медіа. Все ж не можна спонукати не довіряти медіа: треба розповідати, що треба довіряти якісним медіа. Коли ми бачимо результати, що люди не довіряють майже нікому, це теж не добре для держави, тим більше яка веде війну», — резюмувала дискусію Наталя Лигачова.

Фото: Руслан Новосьол, Віталій Носач, Facebook

Обкладинка: medium.com