Майже половина українців мають нижчий за середній індекс медіаграмотності – дослідження «Детектор медіа»

Майже половина українців мають нижчий за середній індекс медіаграмотності – дослідження «Детектор медіа»

11:00,
29 Березня 2021
2036

Майже половина українців мають нижчий за середній індекс медіаграмотності – дослідження «Детектор медіа»

11:00,
29 Березня 2021
2036
Майже половина українців мають нижчий за середній індекс медіаграмотності – дослідження «Детектор медіа»
Майже половина українців мають нижчий за середній індекс медіаграмотності – дослідження «Детектор медіа»
Більшість з них ніколи не перевіряє повідомлення медіа на достовірність. Ще чверть українців вважають проблеми дезінформації, джинси та маніпуляцій в медіа неактуальними

Громадська організація «Детектор медіа» провела комплексне дослідження (read in English here), аби визначити індекс медаграмотності українців – тобто  рівень вміння свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа.

Індекс медіаграмотності вимірювали як в цілому, так і для окремих верств населення (за віком, статтю, місцем  проживання, освітою тощо). 

В основу моделі індексу медіаграмотності було покладено концепцію Лена Мастермана та результати якісного етапу дослідження «Практики медіаспоживання українців: концептуальна розробка індексу медіаграмотності аудиторії», підготовленого на замовлення ГО «Детектор медіа» у січні 2020 року старшою науковою співробітницею Інституту соціології НАН України Мартою Наумовою.   Далі дослідницька агенція «Info Sapiens» на замовлення «Детектора медіа» провела  у грудні 2020 – січні 2021 року кількісне репрезентативне для всієї України опитування. 

Щоб оцінити рівень медіаграмотності, респондентів опитували за переліком питань, розподілених на чотири категорії:

  1. Розуміння ролі медіа в суспільстві,  глибини його впливу; уявлення про роботу медіаіндустрії та сприйняття українського медіаландшафту; обізнаність у питаннях регулювання медіасередовища та ставлення до суспільного мовлення.
  2. Власне використання медіа – кількість джерел інформації, які використовують респонденти, тривалість знайомства з новинами в день тощо;
  3. Цифрова компетентність – розуміння особливостей функціонування й термінології нових медіа, навички цифрової безпеки та створення власного медіаконтенту;
  4. Чутливість до медіаконтенту – до дезінформації/фейкових новин; прихованої реклами, замовних матеріалів та маніпуляцій.

Оцінювали індекс медіа грамотності за шкалою від 0 до 10,  де 0 – це найнижчий рівень, 10 – найвищий, 5 – середній показник. За цією шкалою медіаграмотність 15% українців є низькою, у третини (33%) — нижча за середню, 44% аудиторії характеризує вищий за середній рівень медіаграмотності і лише 8% — високий.

Як доводить дослідження, рівень медіаграмотності залежить від статі, віку та рівня освіти. Частка чоловіків із високим рівнем медіаграмотності вдвічі більша, ніж жінок (11% vs 6%). Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18–25 років (за рахунок цифрової компетентності) й низький серед старшої вікової групи 56–65 років.

Чим нижчий освітній статус, тим нижчим є й рівень медіаграмотності. Так, серед опитаних, що здобули лише загальну середню освіту, медіаграмотність «низька» та «нижча за середню» у 63%, натомість серед тих, хто здобув повну/неповну вищу освіту — лише у 30%.

Спостерігається залежність між типом населеного пункту та рівнем медіаграмотності: найнижчий рівень у мешканців сіл, найвищий — у містах із кількістю населення понад 500 тис.

Щодо регіональних розбіжностей, то дещо вищий рівень медіаграмотності в північному регіоні, а дещо нижчий — на півдні. Частки осіб із «нижчим за середній» і «низьким» показниками, відповідно, 41% і 58%.

Найбільші відмінності в рівні медіаграмотності між особами з різним матеріальним статусом. Очевидно, що чим вищим є рівень добробуту, тим вищою буде й медіаграмотність. Серед категорії, яким грошей вистачає лише на їжу, 72% мають «низьке» та «нижче за середнє» значення показника. Тимчасом як серед опитаних, яким вистачає на все і які заощаджують кошти, ця частка становить лише 33%.

 

Чи впливають медіа на думку українців?

На думку майже двох третин українців (63%), головна місія ЗМІ полягає в інформуванні громадян про суспільно значущі події.

Медіа мають також освічувати, надавати корисну інформацію і транслювати певні цінності, важливі для суспільства та держави (відповідно по 39%). Кожен третій (32%) вважає, що ЗМІ мають бути платформою для діалогу між державою та суспільством. 28% вважають, що медіа покликані розважати аудиторію, а для чверті (25%) ЗМІ є інституцією для критики і контролю влади. 16% бачать у медіа майданчик для дискусій між пересічними людьми.

Фактично рівні частки українців вважають, що медіа ніяк на них не впливають (25%) або впливають суттєво — змінюють життєві цінності та інтереси (24%). Найбільша частка опитаних (36%) визнає, що ЗМІ впливають на їхні оцінки суспільно- політичної ситуації; кожен третій (33%) констатує зміну емоційного стану після знайомства з певним контентом; 31% вважає, що медіа формують «порядок денний», привертаючи увагу до певних подій. Медіа також впливають на ставлення до публічних персон (27%), політичний вибір (24%), вибір товарів та послуг (19%).

Уявлення про роботу медіаіндустрії: чи існує цензура, суспільні мовники та  чи важливі власникі?

На думку аудиторії, основні критерії відбору подій, про які інформують ЗМІ це:

  • актуальність (39%);
  • зацікавленість власників ЗМІ у їх висвітленні (33%);
  • суспільна значущість (32%);
  • сенсаційність (29%) та присутність відомих персон: політиків, зірок та інших (29%).

Двоє з трьох українців (67%) вважають, що медіа працюють в інтересах їхніх власників, а не держави (8%) чи суспільства (8%).

88% опитуваних знають про те, що більшість українських ЗМІ належать приватним власникам. 4% вважають, що медіа контролює держава, а 2% — народ України.

Але лише для третини українців (34%) важливо або скоріше важливо знати, хто є власником медіа, 59% не цікавить така інформація.

Найбільша частка українців поінформована про власників таких телеканалів як: 5 канал (63%), «1+1» (58%), «Україна» (45%) та «Рада» (44%). Не більше чверті аудиторії знає, хто контролює «Інтер» (18%), «112» (24%), Прямий (23%), СТБ (18%), NewsOne (23%), ICTV (18%) та ZIK (19%). Лише 21% знає, що «UA:Перший» — це канал суспільного телебачення.

При цьому більшість українців вважає, що на контент ЗМІ головним чином впливають їхні власники (71%). Кожен четвертий (25%) припускає, що на характер повідомлень впливає ринкова конкуренція, а 9% вважають, що діяльність медіа регулюють самі журналісти. Лише 28% опитуваних знають, що діяльність медіа регулюється з боку держави.

Кожен другий (52%) вважає, що в Україні офіційно немає цензури медіа з боку держави, але 38% із них переконані, що фактично вона існує, а 16%, що цензури немає ані офіційно, ані фактично. На думку третини опитаних (33%), цензура в державі існує офіційно, при цьому 19% вважають, що ЗМІ цензоруються офіційно і фактично, а 14% — що лише офіційно, а фактично зміст повідомлень ніхто не контролює. 14% не знають, чи є в Україні цензура, чи ні.

Дві третини української аудиторії (68%) підкреслюють важливість існування суспільних ЗМІ, адже вони працюють в інтересах усього суспільства, а не власника (32%); висвітлюють теми, які не цікавлять комерційні ЗМІ, — суспільні проблеми, культуру, науку (19%); крім того суспільні медіа не зацікавлені в маніпуляціях (17%). Чверть (24%) не зацікавлені в розвитку суспільного мовлення, адже, на їхню думку, медіа не може бути незалежним (19%), та суспільні ЗМІ програють комерційним у якості та професійності (5%).

66% людей або не знають, що існують суспільні ЗМІ, або впевнені, що їх нема; лише третина аудиторії (34%) знає про їхнє існування. Останні найчастіше згадували «UA: Перший» - 73% та «UA: Культура» - 41%.

Розважальні канали  - основне джерело новин про суспільно-політичне життя

Саме національні розважальні телеканали (СТБ, «1+1», «Інтер», «Україна» тощо) є лідерами серед джерел інформації про суспільно-політичне життя: до них звертається 57% аудиторії. Кожен другий (50%) користується соціальними мережами; спілкування з друзями та членами родини назвали відповідно 37% і 31%. Національні новинні телеканали дивляться  лише чверть респондентів (28%), а інформаційні інтернет-ресурси  ще менше – 24%. До месенджерів звертається 19% аудиторії; суспільні національні або регіональні канали використовують 12%.

Найбільша частка українців (38%) знайомиться з новинами протягом дня від 30 хв. до однієї години; 27% — до 30 хв.; 21% —  від однієї години до двох; і 11% - більше двох годин.

До більшості медіа українці ставляться підозріло — довіряють лише частково (від 67% до 74%). Найбільшою довірою користуються месенджери (24%), радіо (23%) та друковані ЗМІ (11%). Максимальний рівень недовіри викликає контент телебачення (10% довіряють / 18% не довіряють).

Користування інтернетом та цифрова компетентність

Лише 15% українців не користується інтернетом. 71% є інтенсивними користувачами мережі — звертаються до інтернету щодня або майже щодня; 11% — 2–5 разів на тиждень; 3% — один раз на тиждень або рідше.

Серед пристроїв для доступу в інтернет лідером є смартфон — 81% користувачів користуються ним найчастіше. На другій позиції з великим відривом ноутбук та стаціонарний комп'ютер (по 7%). 3% найчастіше користуються планшетом і 2% — смарт-ТБ.

Серед основних мотивів користування інтернетом: пошук необхідної інформації (74%); знайомство з новинами (61%), спілкування в соцмережах та месенджерах (60%) та перегляд відеоконтенту (56%). Лише 16% є проактивними користувачами інтернету: створюють і розміщують власний контент (публікації, фото-, відео-, аудіофайли) (15%) або створюють власні сторінки, канали, сайти із професійною, комерційною або репутаційною метою (7%).

Медіаграмотність: третина людей визначає правдивість новин «інтуїтивно»

Найбільша частка аудиторії (32%) визначає достовірність новини інтуїтивно; 28% — шукають посилання на джерело інформації; для 26% важливим маркером є представленість у матеріалі різних точок зору або наявність фото/відео, яке підтверджує інформацію. Кожен четвертий (25%) схильний довіряти новині, якщо вона не суперечить його уявленнями та схожа на правду. Для 23% критерієм достовірності новини є довіра до видання, в якому вона розміщена, а для 21% — добра репутація автора або популярність автора (14%). 11% довіряють майже всім повідомленням, поки не побачать спростування.

При цьому  42% українців ніколи не перевіряють інформацію на достовірність; 31% — не так перевіряють, як шукають повнішу деталізовану інформацію; перевіряє медіаконтент лише чверть аудиторії (24%). 

Дезінформація, джинса та маніпуляції 

Проблема дезінформації актуальна для 57% української аудиторії; 28% вважають її неактуальною; 6% вперше чують про неправдиві новини, а 9% не змогли визначитися.  Приблизно такі самі результати опитування і щодо маніпуляцій в медіа: маніпуляції в ЗМІ актуальна для 57% аудиторії; 25% вважають її неактуальною; 8% вперше чують про маніпулятивні повідомлення, а 10% не змогли визначитися.

27% аудиторії визначають маніпулятивне повідомлення інтуїтивно; 31% підозрюють маніпуляцію, коли в матеріалі висвітлено лише один бік події; для 26% важливим маркером є неповна або неточна інформація. Майже кожен четвертий (23%) схильний не довіряти новині, якщо в ній замало аргументів, багато кліше, ярликів, стереотипних суджень; у 21% надмірна емоційність та відсутність посилань на джерело викликає підозру в бажанні авторів зманіпулювати свідомістю аудиторії. Рідше називалися такі ознаки маніпулятивних матеріалів, як емоційна маніпуляція, залякування (17%), невідомі або упереджені експерти (13%), викривлення цифр та даних соціологічних досліджень (12%), презентація фактів разом із оцінками (12%) та цитати, висмикнуті з контексту (12%).

Проблема замовних матеріалів у ЗМІ актуальна для 55% української аудиторії; 23% вважають її неактуальною; 9% уперше чують про джинсу, а 13% не змогли визначитися.

35% аудиторії визначають замовний матеріал інтуїтивно; 38% підозрюють джинсу, коли в матеріалі висвітлено лише позитивні чи негативні аспекти персони, групи або товару; для 29% важливим маркером є той факт, що матеріал може сприяти впізнаваності персони, організації чи товару. Опитані також звертають увагу на наявність оцінок (позитивних або негативних) та коментарі упереджених або невідомих експертів (по 22%). Аудиторія підозрює замовний матеріал, коли ідентичні повідомлення з'являються в інших ЗМІ (19%) та коли матеріал інформує про протокольні заходи чиновників, державних діячів, які не мають суспільної значущості (14%).

 

Про дослідження: загальнонаціональне кількісне опитування проводився дослідницькою агенцією «Info Sapiens» на замовлення «Детектора медіа» у грудні 2020 – січні 2021 року. Дані зібрані за допомогою інтерв’ю face-to-face за допомогою планшета за стандартизованим опитувальником (CAPI), що проводилися серед жителів України віком від 18 років особисто. Вибірка: 2000 респондентів, репрезентативна за віком, статтю, областю і типом населеного пункту (за винятком Криму та непідконтрольних уряду України регіонів Донецької та Луганської областей).

Фото: unsplash.com

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Щоб додавати коментарі потрібно Авторизуватись.
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду