Протести в Білорусі тривають уже одинадцятий день (про події попередніх днів читайте тут,тут і тут). Країна бунтує скрізь: на вулицях, заводах, у лікарнях. На невизначений час роботу зупинили рудовидобувні шахти. Випускники відмовляються від грамот, які отримували від освітніх закладів, вчителі котрих брали участь у фальсифікації цьогорічних президентських виборів.

Поки що, після офіційно засвідченої загибелі трьох протестувальників, ОМОН більше не застосовує насилля до білорусів, а 17 серпня відбувся найбільший мирний мітинг у центрі Мінська — за даними білоруського видання TUT.BY, там було до 200 тисяч людей.

Усі вони скандують «Іди геть» у бік поки ще президента Олександра Лукашенка, вимагаючи чесних виборів і звільнення політв’язнів. Але в міру того, як у мережі з’являються моторошні фото та розповіді затриманих, які з ізолятора тимчасового утримання на вулиці Окрестіна в Мінську потрапляють у лікарні, з’являються й нові гасла. «Припиніть катування», «Окрестіна —це Освенцим», «Не пробачимо», — пишуть люди в соціальних мережах і на плакатах. Серед жертв також є журналісти —як місцеві, так і іноземні.

«Людський килим» та ОМОН

29-річного Микиту Теліженка, журналіста російського видання Znak.com, силовики пересадили у свій автозак просто з маршрутки, якою він добрався до центру Мінська. «Я намагався пояснити, що я журналіст, але нікого це не зачарувало», — розповідав чоловік службі BBC.

У момент, коли Теліженко запримітив силовиків, він почав описувати ситуацію колегам із редакції, тож телефон тут же вихопили. Перш ніж завезти до ізолятора, Теліженка разом з іншими затриманими доставили до РУВД «Московський» (Районне відділення внутрішніх справ). Там його найбільше вразив «людський килим» — затримані лежали впритул одне до одного, а омонівці йшли ногами просто по них, змушуючи те ж саме робити новоприбулих.

Людей зрідка водили до туалету, не давали води та їжі, а хто намагався вертіти головою —тут же били ногами чи дубинками. У результаті натовп лежав у калюжах крові та власних екскрементів. Когось змушували годинами стояти на колінах, молитись або ж співати гімн Білорусі.

Коли Теліженко вже потрапив до ізолятора, на вході так і сказали: «Прощайтесь з життям, тут вас будуть вбивати». Та за кілька годин його, російського громадянина, вивели до представника консульства. Сьогодні журналіст знаходиться у Смоленську, йому заборонили в’їзд до Білорусі на 5 років.

Білоруську журналістку Олену Дубовик із «Белсата»разом із колегою Тетяною Белашовою10 серпня затримали біля РУВД «Центральний», куди вони приїхали шукати ще одного журналіста своєї редакції, Віталія Дубика. На жінках були жовті жилети з написом «преса», але це не завадило ОМОНу їх затримати.

Олену відразу ж почала бити якась жінка у формі. У відділенні остання була за наглядальницю, й била всіх затриманих дівчат. Журналістку змушували підписати заяву про те, що її затримали біля торговельного центру «Рига», як і більшість протестувальників того дня, проте вона відмовилась, отримавши за це коліном у живіт. Через три дні Олену випустили, й тепер вона лежить у лікарні з підозрою на розрив яєчника.

Журналістка та її родичі збираються скаржитись у всі можливі організації, в тому числі міжнародні. Крім того, Олена шукає по країні дівчат, які теж постраждали від «ніг та рук» тої самої наглядачки, намагаючись з’ясувати особистість і самої кривдниці.

Про історію Олени Дубовик повідомляє Білоруська асоціація журналістів. У своєму телеграм-каналі вони розповіли, що станом на 17 серпня відомо про принаймні ще двох журналістів, Євгенія Глаголєва-Васьковича та Олександра Чигиря, а також блогера Андрія Паука, яких досі тримають в ізоляторі.

Слід зауважити, що й частина протестів перенеслася саме до відділків. Там чергують рідні затриманих і лікарі. Є побоювання, що ті, кого досі не випускають, перебувають у вкрай тяжкому стані. Колеги з Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі, Росії, України, Казахстану, а також країн Прибалтики та Центральної Європи закликають білоруську владу припинити репресії проти журналістів, а винних —покарати. Про свою «стурбованість» уже заявили в ООН. 

Цькування у мережі та заява Білоруського союзу журналістів 

Поки реакції з боку влади в Білорусі лише чекають, народ бере справу в свої руки. Коли стало відомо про те, що журналістка Олена Дубовик шукає наглядальницю з ізолятора —блондинку на ім’я «начебто Христина», інші затримані теж почали розповідати свої історії. Чоловікам якась жінка на тій же вулиці Окрестіна розставляла ноги, б’ючи дубинкою у пах. І хоча згодом з’ясувалась, що звали її таки не Христина, а Карина, серед співробітників МВС соціальні мережі вже нібито знайшли винну.

Користувачі почали публікувати фото Христини Казаной —прапорщиці відділу охорони та відомого в Білорусі майстра спорту з самбо, що нібито і працює на вулиці Окрестіна. «Мразь», «інквізиція», «ментовська підстилка», — такі слова в Instagram почали писати дівчині 16 серпня, на що вона відреагувала відеозверненням. Як з’ясувалося, приблизно рік тому Казаной отримала серйозну травму ока, а тому вимушена була працювати на кафедрі, й не має відношення до ОМОНу.

Тепер користувачі приносять їй свої вибачення. «Але після слів «Умри, мразь» та «Вб’ю тебе і твою сім’ю» отримати "Вибачте, я помилився" — таке собі», — розповіла Казаной в інтерв’ю «Комсомольська правда Білорусь». Тепер їй страшно виходити з дому: за інформацію про її адресу нібито оголосили нагороду в 500 доларів, постійно дзвонять невідомі.

Після того, що сталося, Христина не вірить в історію про свою тезку або людину зі схожим ім’ям з вулиці Окрестіна. Каже, що нікого з тамтешніх співробітників не знає, проте «фейку про мене люди повірили просто так, на основі однієї фотографії».

Трапляються випадки цькування провладних журналістів. Популярний телеграм-канал NextaLive, який через все ще часті перебої інтернету залишається важливим джерелом інформації та координації протестувальників ( за останнє засновника Степана Путило оголосили в розшук) опублікував скрин пропагандистської статті видання «Белорусьсегодня». До нього додали фото авторки, журналістки Людмили Гладкой, яка підтримує діючу владу та виступає на захист правоохоронців. «А уяви на секунду, що цей безликий солдат – це твій брат, сусід, батько, шкільний друг», —написала вона у своєму тексті, ведучи до того, що протестувальники (яких вона називає «погромщики») ображають та б’ють співробітників ОМОНу.

Через такі думки автори Nexta Live порекомендували журналістці пакувати валізи, бо «білоруський народ їй не пробачить». Там же білорусів закликали задавати «свої питання» Людмилі Гладкій у Facebook із посиланням на її акаунт. Деякі з користувачів скористалися порадою й тепер цькують журналістку в коментарях до її фото та постів, у яких вона продовжує писати про «звірині тактики» протестувальників.

Можливо, саме цю історію мав на увазі Білоруський союз журналістів, коли 15 серпня виступив із заявою про те, як у тому числі «так звані нові медіа» намагаються розділити білорусів за політичними поглядами.Та загалом заява викликає подив. У БСЖ нарікають, що лише 0,1 % публікацій таких популярних ЗМІ як Tut.by, «Белсат», «Белорусский Партизан», «Радіо Свобода» та інших висвітлювали повну порушень виборчу кампанію в позитивному ключі. Організація згадала також і про затримання журналістів, але фактично їх же в цьому і звинуватила.

«Визнаємо, що частина наших іноземних колег працюють в Білорусі без акредитації, не інформують влади республіки, посольства і представництва своїх країн, професійні об'єднання і союзи журналістів про перебування в зоні масових заворушень. Ряд колег відмовляється слідувати рекомендаціям Міжнародної федерації журналістів по роботі в надзвичайних обставин, не позначає себе як "преса" спеціальними елементами одягу, проявляє легковажність і безтурботність до власної безпеки», —відзначили в БСЖ.

Телевізор говорить натяками 

Журналістів, які публічно виступають на підтримку протестувальників, більшає. Зі згаданого вже видання «Белорусь сегодня» вже звільнилося четверо людей — журналісти та редактори новинного відділу Аліна Янчур, Олександр Костик, Вадим Шундалов, Світлана Галузо. Остання навіть перепросила в кандидатки у президенти Світлани Тіхановської та екс-банкіра Віктора Бабарика (якого не зареєстрували кандидатом) за «образливі тексти». Також звільнився спеціальний кореспондент газети «СБ. Беларусь сегодня» Володимир Степан.

На той момент із державних телеканалів та радіо звільнилися щонайменше 23 людини, серед яких і колишній начальник президентського пулу Дмитро Семченко.

Ті ж, хто не звільнився, теж не мовчать. 13 серпня щонайменше 160 співробітників державних ЗМІ («БЕЛТА», «БелорусьСегодня», «Минская правда», «Витебские вести», «Настаўніцкая газета», «Полосатаягазета»,ОНТ, «ТВ-3», СТВ та інші), в тому числі заручившись підтримкою незалежних медіа (TUT.BY, Onliner), виступили з офіційним зверненням до міністра інформації Білорусі. Медійники зазначили, що звільнення їхній колег —це «не фейк, а поклик сумління», і серед усього іншого попросили не перешкоджати роботі медіа та припинити затримувати журналістів.

«Згідно зі законом про ЗМІ, Конституцією та міжнародного права, вони (журналісти. —Ред.) можуть висвітлювати акції. Більше того, ЗМІ зобов’язані з різних боків розповідати про події, що відбуваються», —йдеться в заяві. У той же день білоруси страйкували біля державних телеканалів і вимагали, щоби там показували правду.

Свої питання до керівництва напряму висунули співробітники державної Белтелерадіокомпанії. Голова Ради Республіки Білорусь Наталя Кочанова та колишній прессекретар Лукашенка Наталя Ейсмонт провели зустріч із телевізійниками. Та за словами останніх, там їм переливали з пустого в порожнє, лякаючи обвалом економіки країни через протести. «Якщо сьогодні ви будете розгойдувати ситуацію, то завтра з неї просто так не вийдеш. Не вийдеш —повірте мені», —говорила Кочанова.

У результаті канали СТВ, ОНТ, Белтелерадіокомпанія, Білоруське радіо бастують, а ТРК «Гродно» публічно звернулося до голови Національної телерадіокомпанії Республіки Білорусь Івана Ейсмонта. Телевізійники висунули вимоги: визнати результати виборів недійними та призначити нові, звільнити голову ЦВК Лідію Єрмошину, не допускати насилля над мирними протестувальниками, притягнути до відповідальності всіх правоохоронців, які незаконно робили це досі, визволити всіх політичних в'язнів та затриманих на акціях людей, а також скасувати цензуру в державних ЗМІ, надаючи можливість об’єктивно висвітлювати події.

«Зараз ми готові надати платформу для конструктивного діалогу на радіо й телебаченні, як прихильникам, так і тим, хто не згоден з чинною владою», —йшлося у заяві ТРК «Гродно». Після якої наступного ж дня від роботи відсторонили журналістів-лідерів кампанії Дмитра Чекана, Дмитра Лютомськогота Сергія Гадзеєва.

За словами Лютомського, на каналі почали показували лише новини про погоду. А коли там з’явилось відео з насильницькими розгонами пікетів, звільнили також керівника ТРК Ельшада Акберова. Крім того, чоловіка обвинувачують у трансляції «думок іноземних політологів про ситуацію в Білорусі». Втім, ще один державний канал міста, «Гродно Плюс» того ж 17 серпня показав пряму трансляцію протестів — поки без наслідків.

Є у державних телеканалів й інші стратегії. Користувачі соціальних мереж помітили, як на фоні протестів своїх співробітників «Білорусь-1», «Білорусь-2» і «Білорусь-3» почали ставити у свої програми серіали та шоу з іронічними красномовними назвами: «Ніхто крім нас», «Папа пропал», «Саша-Сашачка», «Третій повинен піти», «Останній день». Також 17 серпня в ефірі «Білорусь-1» показали пусту студію.

Чогось вдалось досягнути: 16 серпня «Білорусь-1» та державне інформагентство «БЕЛТА» вперше нейтрально розповіли про демонстрації, не вживаючи слів «несанкціоновані», «заворушення» та не називаючи людей на вулицях збіговиськами «наркоманів» та «алкоголіків».

До страйку приєднались великі міжнародні компанії типу Danone та Nestlé: вони починають відмовлятись від реклами на білоруському телебаченні. А сьогодні понад 20 працівників Білоруського радіо не вийшли на роботу: кажуть, що і не повернуться, поки вимоги їх та їхніх колег не почують.

Працівників Белтелерадіокомпанії, які бастують чи підтримують протестувальників, 19 серпня не пустили на роботу. Як розповіла білоруському «Радіо Свобода» співробітниця компанії Дарія Войтович, в охоронців будівлі є списки учасників бунтів і в них забирають пропуски для входу. За словами ще одного співбесідника видання, у студію Белтелерадіокомпанії натомість приїжджали колишні та нинішні співробітники RussiaToday, а також фрилансери. Серед них —режисери, технічний персонал та кінооператори, яким показували, як працює обладнання. Це ж підтверджує «Белсат», якому за день до того повідомляли про те, що на роботу в Агентство телевізійних новин Белтелерадіокомпанії привезли шістьох російських фахівців. Їм пообіцяли соціальний пакет та 5 тисяч білоруських рублів (більше 55 тисяч гривень) зарплати.

Між іншим, у газет теж проблеми. 18 серпня черговий номер «Комсомольської правди в Білорусі», на першій сторінці якого була фотографія з рекордного недільного протесту, не надрукували в типографії Білоруського будинку друку. Редакція визнає, що довго працювала над цим номером і пізно здала його в друк. Утім, так триває вже останні два тижні, й досі проблем не було. У ніч же на 18 серпня журналістам повідомили, що в типографії різко зламалася друкарська машинка. «Як зазвичай», —написав у своємуфейсбукужурналіст видання Сергій Малиновський. 

Лукашенко в нових умовах

Щоденно білоруси виходять на протести. Люди стають усе більш організованими: засновують фонди допомоги тим, хто через протести втратив роботу, а також фінансово підтримують постраждалих в ізоляторах.

Жителі різних населених пунктів продовжують викликати «до розмови» своїх мерів, а робочі —директорів заводів. На вихідних ці ж заводи на своєму вертольоті навідав Олександр Лукашенко, під час промови якого білоруси скандували йому в обличчя: «Йди геть».

У свою чергу Світлана Тіхановська, яка досі перебуває в Литві, заявила, що готова стати національною лідеркою. За її дорученням уже створили Координаційну раду «для забезпечення передачі влади». Крім координаторів виборчих штабів і довірених лиць Тіхановської, туди ввійшли журналісти, художники, лікарі, економісти, юристи, —серед них Світлана Алексієвич, нобелівська лауреатка з літератури.

Залишається з’ясувати, ким у нових умовах вважати Лукашенко. «Українська правда» вже визначилась, і в своїх публікаціях називатиме політика «в. о. президента», так само вважають журналісти російського видання «Новая газета»: від 15 серпня президент Лукашенко для них «самопроголошений президент».

Фото: DPA