Автори фільму-розслідування «Я — бот»  — журналісти «Слідства.інфо» Євгенія Моторевська, Дмитро Реплянчук і Василь Бідун. Останній перед парламентськими виборами влаштувався в піар-агентство Pragmatico, яке надавало різним політичним силам специфічні послуги — підтримку іміджу в соціальних мережах за рахунок коментарів від фейкових акаунтів (ботів).

«По-перше, ми хотіли показати, як це працює зсередини. Адже ми наче всі знаємо, хто такі боти і як вони можуть псувати життя в соціальних мережах. По-друге, ми хотіли показати ринок цих послуг, що дуже важко зробити. Ботоферма, діяльність якої ми висвітлюємо, працювала з дуже різними клієнтами. Їм не було різниці, з ким співпрацювати. Спочатку вони писали коментарі проти партії “Голос”, а потім підтримували її», — розповіла Євгенія Моторевська під час презентації фільму.

Василь Бідун більше місяця працював на цій ботофермі. За цей час він написав понад тисячу хвалебних коментарів та майже стільки ж критичних. Журналісту доводилося критикувати в соціальних мережах, наприклад, Ігоря Смешка, а також київського мера Віталія Кличка (коли на вело-пішохідний «скляний міст» виїхала автівка).

Також боти Pragmatico отримали завдання критикувати опонентів лідера «Громадянської позиції» (яка не пройшла до Верховної Ради) Анатолія Гриценка і схвально відгукуватися на його користь. За підрахунками журналістів, боти піар-агентства написали більше 24 тис. коментарів в інтересах Гриценка. Крім того, понад 6 тис. коментарів вони створили на користь Святослава Вакарчука — лідера партії «Голос», яка на виборах отримала 5,8 % голосів. Утім, сам Вакарчук заперечив журналістам використання ботів партією, піарники «Голосу» після виходу фільму теж це заперечили.

Скриншоти. Facebook

Ботську підтримку отримали і Сергій Сивохо (балотувався до Верховної Ради від партії «Слуга народу» по 49-му мажоритарному округу, але не пройшов), і Сергій Шахов (позафракційний, став народним депутатом IX скликання від 114-го виборчого округу на Луганщині).

Медійники називають керівником Pragmatico політтехнолога Валерія Савчука. В офісі компанії вони також зустріли Ігоря Давидюка — рідного брата головного політтехнолога «Голосу» Миколи Давидюка.

Водночас керівниця проекту «Слідство.інфо» Анна Бабінець зауважила: довести документами, хто є замовником цих інформаційних кампаній, дуже важко. «Тут немає підтверджених транзакцій, це все чорний ринок. Але ми показали, як це працює, і тепер політики або ж їхні піарники сто разів подумають, чи варто користуватися такими послугами, якщо все це може бути викрито», — зазначила вона.

Pragmatico займалося розкруткою не лише політиків. Це піар-агентство, зокрема, просувало контент сайтів холдингу «Знай медіа», які поширювали клікбейтні повідомлення та дезінформацію: Znaj.ua, Politeka, Hyzer. 16 вересня компанія Facebook видалила їхні сторінки зі своєї платформи. Загалом соцмережа цього дня видалила 168 акаунтів, 149 сторінок та 79 груп, розкруткою яких займалася Pragmatico. За підрахунками Facebook, піар-агентство витратило на їх просування близько 1,6 млн доларів.

«Детектор медіа» поспілкувався з Василем Бідуном про те, яким чином йому вдалось проникнути на ботоферму та як організована її робота.

«Шукали райтера на суспільно-політичну тематику»

— Василю, скільки часу у вас пішло на створення фільму-розслідування?

— Над темою почали працювати на початку літа. Всього робота над фільмом зайняла більше трьох місяців. Ми розуміли, що, використовуючи лише відкриті джерела, встановити повну картину роботи ринку маніпуляцій у соціальних мережах навряд чи вдасться. Тому ми вдалися до роботи під прикриттям.

Хтось вважає це не зовсім етичним, але, зваживши всі «за» та «проти», ми вирішили, що іншим способом, швидше за все, у нас не вийде отримати потрібну інформацію.

Я працював «у полі» — піар-агентстві Pragmatico, яке надавало такі послуги, зокрема, політикам. А колеги намагалися це розслідувати публічно. Вони також зверталися до політиків, на яких працювала ця ботоферма, але ніхто з них не визнав, що користувався її послугами.

— Чому ви вирішили взятися за цю тему?

— Це було саме перед парламентськими виборами і, як відомо, політичні сили вкладають у свої піар-кампанії великі кошти. Ми знали, що політики користуються послугами піар-агенцій. Але є чистий піар, а є маніпулювання свідомістю. Ботоферми масово пишуть коментарі під різними постами на підтримку чи проти певних політиків. І звичайні користувачі, думаю, не можуть відрізнити коментар бота від реальної людини. І це впливає на формування суспільної думки.

Крім того, це є елементом чорного піару, коли один політик прямо замовляє критику для іншого. Нам, приміром, давали завдання, щоб ми в інтересах Анатолія Гриценка критикували і обзивали його опонентів, серед яких був, приміром, Ігор Смешко.

— Де ви знайшли оголошення про таку роботу? Як воно виглядало?

— Більше тижня ми моніторили сайти з пошуку роботи. Потрібне оголошення знайшли на Work.ua, але не від Pragmatico, а агенції «Допінг». Проте в процесі подальшого розслідування ми зрозуміли, що це фактично одна й та ж структура, яка фігурує під різними назвами.

В оголошеннях про набір у такі ботоферми зазвичай використовують фрази про копірайт і рерайт. У цьому оголошенні шукали райтера на суспільно-політичну тематику. Вони писали, що в обов’язки входить робота в соціальних мережах, обслуговування сторінок політиків — натякали на те, яка це може бути робота.

— Далі — стандартна співбесіда?

— Так, усе було неочікувано просто. По вакансії ми зв’язалися в п’ятницю, а вже у вівторок я прийшов на співбесіду. Ще двадцять хвилин переговорив з куратором офісу. Питали загальні речі про минулу роботу. Про це ми придумали з командою історію, але особливо нічого не вигадували. Єдине, що я замовчував, — це робота на «Слідство.інфо».

Офіс цього агентства у звичайній квартирі на Подолі. Там не було ніяких вказівників. Я казав, що я журналіст і приїхав з Луцька, що є правдою. Навіть куратору скидав деякі посилання на свої публікації. Не розслідування, а більш прості матеріали. Тоді він ще сказав, що вони шукають людей у компанію, які зможуть писати замовні статті. На питання, чи це для Znaj.ua та Politeka, він відповів «так, але не тільки». Він наголошував, що стосунку до цих медіа вони нібито не мають, але з ними співпрацюють.

— Як вам вдалося не видати себе за час роботи?

— Думаю, ніхто не зрозумів, чим насправді я там займався. Принаймні, ніхто не показував, що запідозрив мене в чомусь. Влаштовувався я туди під своїм справжнім іменем. Перед цим ми намагалися почистити сторінки в соціальних мережах, видалили інформацію про те, що я працюю на «Слідство.інфо». Хоча навіть після цього мене можна було ідентифікувати. Не знаю, чи вони цим цікавилися. Можливо, просто злегковажили.

— Були якісь заходи безпеки з їхнього боку?

— Ні. Вони були або досвідчені, або самовпевнені. Одного разу стався витік інформації (інформацію про роботу Pragmaticoв липні опублікував блогер Олександр Коваленко. — ДМ), коли писали, що на цій ботофермі у всіх працівників відбирали телефони, перевіряли. Насправді нічого з цього не було. Мене навіть не питали особливо, звідки я і хто. Можливо, якби вони мене загуглили і побачили, що я зі «Слідства.інфо», то це було б для них пересторогою.

Скриншот. Facebook

— Контракту про нерозголошення інформації теж не було?

— Коли мене наймали, я з ними ніяких договорів узагалі не укладав. Мені сказали, що вони «тільки створюють юридичну особу, тому поки кошти будуть платити на руки».

Мабуть, вони намагалися організувати роботу так, щоб у разі виникнення проблем, вони могли уникнути відповідальності.

«У зміні працювали близько десяти людей»

— Як організовувалася робота?

— Спочатку працюєш три дні, за які нічого не платять. У день треба писати 300 коментарів. Потім два тижні випробувального терміну, за який вони платять 2,5 тис. гривень. Далі йде ставка 9-10 тисяч. Загалом я отримав понад 9 тис. гривень.

Місяць я працював в офісі, а потім ще близько двох тижнів — з дому на фрілансі. У цей період мені скидали тезові завдання у Telegram і я виконував їх з дому. Платили одну гривню за коментар.

До речі, колеги Дмитро Реплянчук та Євгенія Моторевська ходили на зустріч із куратором ботоферми спочатку як представники замовника, а потім як журналісти. Він розповів, що в найкращі часи їм замовник платив за коментар до двох доларів. Це близько 50 гривень, а ботам-фрілансерам вони віддають одну.

— Працювали позмінно?

— Було три зміни: з 8:00 по 15:00; з 12:00 по 18:00; з 18:00 по 23:00. У компанії постійно щось міняється. Колеги розповідали, що раніше було дві зміни.

Я працював спочатку у другій, а потім — у першій. У кожній зміні працювали близько десяти людей. Але сказати чітко не можна, бо була постійно текучка кадрів.

«Ми мали “зростися” з фейковим акаунтом»

— Чи існує у таких ботоферм ієрархія?

— У моїй групі було п’ять людей. Це чотири рядових боти, яким давали писати коментарі. Спочатку ми писали їх просто у вордівський файл. Пізніше нам давали доступ до фейкових фейсбук-акаунтів. Також над нами був куратор, який у Telegram надсилав посилання на публікації, які треба було коментувати і таким чином піднімати їх угору в стрічці фейсбуку.

— Були якісь текстівки-заготовки, які треба було поширювати?

— Так, разом із завданням нам надсилали короткі тези. Більш досвідчені боти могли вже писати самі, якщо орієнтувалися в темі. Коли знаєш політика, то розумієш, за що його можна хвалити. Можна розставляти акценти, чи це «молодий політик», чи «досвідчений».

— Як вам радили писати ці коментарі?

— «Нам потрібно, щоб ця людина була в парламенті, бо вона заслуговує», — писали такі загальні речі, приміром. Від нас вимагалося, щоб коментарі були максимально схожими на реальні.

Коли ми на початку писали їх просто у файл, то нам скидали посилання і кілька тез. Ми мали написати 25 коментарів до цього посилання. Тут була вимога, щоб коментарі були безособові, без чоловічого чи жіночого роду. Ми їх скидали куратору, який, наскільки я розумію, за допомогою спеціальної програми, далі поширював їх від різних облікових записів.

Коли ж нам дали доступ до фейкових фейсбук-акаунтів, то просили, щоб ми ці сторінки максимально дослідили і подивилися, наприклад, яке вказано місце проживання, якою мовою пише бот тощо. Ми мали «зростися» з фейковим акаунтом.

Приміром, коли на аватарці був гарно вдягнений старший чоловік, то він за легендою розбирався в політиці і писав більш обґрунтовані коментарі. Коли була молода дівчина, то я міг писати простіші коментарі від людини, яка в політиці не сильно розбирається. Треба було старатися, щоб ці персонажі були між собою не подібні і схожі на реальних.

Ще додатково нас просили створювати між фейковими акаунтами «гілки» — обговорення під постами. Суть обговорення мала зводитися до хвали політикам. Також було завдання «пролайкувати» коментарі. Інколи мої коментарі йшли підряд, але акаунти були різні.

— Коли я досліджував політичних ботів перед президентськими виборами, то на сторінці Юлії Тимошенко бачив такі вервечки ботських коментарів, які публікувалися від одного акаунта (детальніше читайте в матеріалі «Ботолюбов. Як розпізнати порохоботів, юлеботів і ЗЕботів»).

— Це вже не дуже професійна робота. Якби в нас таке побачили, то дуже сварилися б. Коментарі треба залишати від різних акаунтів.

«У фальшивого акаунта була аватарка народного депутата від “Слуги народу”»

— Як виглядали ці фейкові облікові записи, якими ви керували? Чи можна їх відрізнити від справжніх?

— Як правило, ці облікові записи були одне на одного схожі. Але, думаю, пересічна людина не могла сказати, що це акаунт бота. У них завжди були одна-дві фотографії на аватарці і кілька фотографій знизу. За нашими спостереженнями, вони були створені у 2017 році. Ми повністю гортали їхню сторінку, бачили, як поступово вони набирали «друзів» і лайки. У багатьох було близько тисячі «друзів».

Відрізнити їх від справжніх важко. Інколи люди теж не повністю заповнюють свій профіль. Хоча для мене часто підозріло, коли є пости на стіні в акаунта, але немає жодного коментаря. Треба розуміти також, що ботоводи зараз дуже хитрі і намагають створювати акаунти максимально подібними до справжніх.

Наша журналістська команда проводила фокус-групу, під час якої ми просили людей визначити фейковий акаунт. Однозначної позиції не було, думки розділялися 50 на 50.

— Звідки було взято аватарки для фальшивих профілів?

— Майже весь офіс мав доступ до гугл-таблиці, яку щодня заповнював кожен бот. Я міг проглядати всі дані, які вони вносили. У цій таблиці була окрема частина з переліком акаунтів і поряд посилання на сторінку реальної особи (зазвичай із «Вконтакте»), у якої взяли фотографії.

До речі, був один акаунт Любомир Кукурудза, з якого всі сміялися. Це був смішний нік, і ми постійно жартували, що до підтримки політиків «треба терміново підключати Любомира Кукурудзу». Виявилося, що на аватарці цього акаунта була фотографія новообраного народного депутата від «Слуги народу» Дмитра Костюка.

— Які були показники звітності в цій таблиці?

— Основне — це, скільки коментарів ми написали. Коли ми писали їх просто у файл, то норма була — 300 коментарів. Після того, як нам дали доступ до акаунтів, можна було написати 170. За перевиконання норм не платили більше.

Мені здається, що це був підробіток для студентів. Зі мною працював хлопець, який ці 300 коментарів писав за три години і йшов до дому. Я в перший день дуже довго писав і дуже старався. Потім зрозумів, що не треба так гарувати і почав писати їх простіше. У мене йшло теж 3,5-4 години.

— Скільки у вас було фейкових акаунтів? Чи треба було наповнювати їхню «стіну»?

— Кожному боту дали щонайменше по сім фальшивих облікових записів. Куратори планували довести цю кількість до десяти, але їм це так і не вдалося. Декілька разів нас просили, щоб ми зайшли і постили на сторінку будь-які дописи. Але особливо про правдоподібність цих облікових записів ніхто не турбувався.

— Чи поширювали ви ще пости в групах?

— Ні, але, як я розумію, то наші куратори могли робити дописи від себе. Мабуть, вони вже мали бути своєрідними лідерами думок.

«Нас просили не робити підтримку політика очевидною»

— Як узагалі ваші колеги ставилися до такої роботи? Це ж політичні маніпуляції, нікого совість не мучила?

— Більшість працівників там були студентами, яким треба був підробіток. Якщо відкинути моральні, етичні принципи, то це доволі проста робота. Я намагався з ними не входити сильно в контакт, не дуже хотів підставляти людей.

Це рядові працівники. Негідниками тут є організатори й ті, хто займають вищі щаблі, які точно розуміють свою роль і завдання, який це має вплив на аудиторію фейсбуку та суспільство.

— Блогерка Юлія Смаль нещодавно про свій досвід бота написала книгу. Вона розповідала, що для неї було важко вести ці інтернет-холівари. Якою ця робота була для вас?

— Мені було неприємно. Я мусив писати речі, щодо яких у мене інша позиція, і нав’язувати іншим штучні думки. Мені дещо пощастило, що політики, в чиїх інтересах ми писали, не були «агентами кремля». Якби мені довелося їх підтримувати, то це було б значно сумніше. У такому випадку не впевнений, що я би пережив цей місяць. Ми підтримували відносно адекватних політиків, у яких я міг виокремити позитивні риси.

З іншого боку, було дуже кумедно. Політики полюбляють постити фото з подій чи прислів’я. Ми мали про це все схвально відгукуватися, але інколи я просто кепкував з цього.

Одного разу ми просували відео, в якому Гриценко допомагає Зеленському обіграти в шахи Путіна. Більшість із нас вважали ролик дуже смішним і недолугим, але треба було писати, що він крутий, а режисерська робота неперевершена.

— «Детектору медіа» стало відомо про організацію ботоферми партією «Батьківщина» до парламентських виборів (детальніше читайте в матеріалі «Скільки можна заробити, якщо ти фейсбук-троль політиків»). Тоді наше джерело казало, що ця політична сила вирішила не залучати піар-агентства та організувати ботоферму своїми силами. Цю партію ви не просували?

— Ні, ми навіть з ними ворогували. Одного разу нам скинули посилання на ЗМІ, і ми мали писати коментарі на підтримку Святослава Вакарчука. Тоді швидко підключилися боти «Батьківщини» і почали з нами вести баталії.

— То ботоферми політиків просто воюють одна з одною? Вам узагалі казали, яка мета у вашої діяльності?

— Рядовим ботам ніхто нічого не пояснює. Ніхто питань теж не ставить. Тобі кидають тези, завдання, а ти сидиш і пишеш. Але я розумів, що ми намагаємося збільшити охоплення інформації і зробити так, щоб наші коментарі читали. Коли є сто чи триста коментарів з певною позицією, то користувач Facebook може і «клюнути» на ці тези. Крім того, чим більше коментарів, тим краще читаються пости.

Нас також просили не робити підтримку політика очевидною. Ми мали тезово писати про те, що цей політик відстоює.

«Якось нас почали масово блокувати, і це викликало паніку в офісі»

— Компанія Pragmatico надавала повний спектр такої «підтримки» чи брала лише певну частину роботи?

— Для фільму ми досліджували конкретно ринок ботів і її роботу в цьому напрямку. Але Pragmatico надає й інші послуги. Офіс, у якому ми працювали, мав спеціалізацію суто на коментарях у Facebook від фейкових акаунтів. Але ми також з’ясували, що ця компанія мала щонайменше три офіси.

У головному працював основний куратор Pragmatico і, ймовірно, аналітики й таргетологи.

— У заяві компанії Facebook йдеться, що Pragmatico допомагала розкручувати фейсбук-сторінки сайтів холдингу Znaj Media («Знай медіа»). Чи брали ви в цьому участь?

— Я щодня писав коментарі під сторінками різних медіа у Facebook. Як правило, це були сторінки саме цих ЗМІ: Znaj.ua, Politeka, Akcenty, Hyzer. Від Znaj Media Holdings було відсотків 80 наших замовлень. Переважно ми писали про політиків: або на підтримку, або проти. Нам скидали в Telegram посилання на матеріал (зазвичай цих ЗМІ) і тезово, що треба писати.

Крім політичних діячів, ми також «розганяли» у Facebook різні проєкти. Приміром, це була передача «Недобрый вечер», яка, ймовірно, також має стосунок до «Знай медіа». Майже щодня нам скидали посилання на неї, щоб ми її розганяли.

Скриншот. Facebook

— Як ви оцінюєте боротьбу Facebook з такими маніпуляціями?

— Думаю, однією з причин, чому нам дали доступ до акаунтів, стали також блокування з боку соціальної мережі. Одного разу нас почали масово блокувати, і це викликало паніку в офісі. Ми в той день вибилися з графіка, і я написав лише 30 коментарів.

— Facebook каже, що видалила 168 акаунтів, 149 сторінок та 79 груп, які допомагало розкручувати агентство Pragmatico.

— Я почав помічати, що ті акаунти, з яких я сидів, уже не можу знайти у Facebook. Але 168 акаунтів — це дуже мало. Можливо, це чітко виявлені боти за їхніми критеріями.

Але блокування розкручених сторінок Znaj.ua та Politeka — це величезна втрата для них. Вони вкинули в розкрутку цієї кампанії більше мільйона доларів. За українськими мірками, навіть компанія, яка займається реальним виробництвом, не завжди може оперувати такими сумами. Думаю, це показує, що у Pragmatico були величезні обороти. Навіть утримання цих ботоферм — це близько півмільйона гривень на місяць.

Я бачу, що це все працює в комплексі. Є медіа і ботоферми, які їх розганяють. І раптом Facebook обламав їм великий шматок бізнесу. Відновити це буде непросто.

Це бізнес, який заробляє в тому числі й на політиці. Вони, думаю, розганяють не тільки політичну тематику. У мене була політика, але це було спрямовано суто від вибори, бо керівництво цієї ботоферми розуміло: це сезон для гарного заробітку.

— Чи пов’язана ця діяльність зі «Слугою народу»?

— Фактів, які могли б це підтвердити, ми не знайшли.

— Окрім фільму, ви плануєте ще якось описати свій досвід. Можливо, це буде книга?

— Ми випустимо ще текстовий матеріал для «Слідства.інфо». Думаємо про блог. Також плануємо продовжувати більше працювати в темі таких маніпуляцій.