In English

Як повідомляв Центр протидії дезінформації при РНБО, просування російських сил на певних напрямках стало приводом для запуску інформаційної спецоперації щодо «падіння українського фронту». «Прогнозується активне просування наративів ворожими медіа, нібито ЗСУ не можуть протистояти ЗС Росії, а також що Росія добʼється поставлених цілей “СВО”. Насправді ЗСУ навіть в умовах нестачі боєприпасів і техніки довели здатність успішно протистояти ворогові. Нині ж, після надання Києву американської допомоги, характер бойових дій істотно зміниться», — йшлося в повідомленні.

За останній тиждень команда Центру досліджень «Детектора медіа» помітила посилення пропагандистських спекуляцій у декількох інформаційних напрямках одночасно. Мовляв, Україна назавжди втратила стратегічну ініціативу на полі бою, росіяни впевнено просуваються на кількох напрямках фронту одночасно, і навіть західна допомога не рятує ситуацію. На фоні розвалу фронту Україна відчайдушно тягне в окопи громадян з-за кордону, а моральний дух військовиків украй низький. Приїзд Генсека НАТО Єнса Столтенберга до України — знак близької поразки. Вочевидь, російська пропаганда робить це заради досягнення синергетичного ефекту та нав’язування відчуття про те, що в України «пропало все».

«Розвал фронту», деморалізація та «м’ясник» Сирський

Російські пропагандисти користуються складною ситуацією на фронті, намагаючись подати кожне просування російських військ як симптом нібито «повної деморалізації та розвалу» Сил оборони України. Те, що ситуація на фронті важка, а окупантам вдається досягати тактичних здобутків, не заперечують і визнають як українські воєнні оглядачі, так і офіційні особи. Зокрема, про запеклі бої на багатьох напрямках і вимушений відступ у районі Бердичів повідомляв головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Про закріплення окупантів у селищі Очеретине повідомив речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Назар Волошин.

Проте робота російської пропаганди спрямована не просто на те, аби щодня повідомляти про нові квадратні метри, зайняті окупантами (і точно не на те, якою ціною їм даються ці метри). Головним її завданням є переконати свою аудиторію, що війну Росія вже виграла і з кожним днем «виграватиме» ще більше. Для цього пропагандистські медіа проводять емоційну «накачку», супроводжуючи свої повідомлення якомога більшою кількістю подробиць та обставин, що мають вписати події на фронті в загальний наратив Кремля: «ЗСУ в паніці, російські війська легко здобувають перемогу за перемогою». Для цього щось перебільшується і генералізується, щось замовчується, а щось просто вигадується.

Головний акцент у зв’язку з подіями на фронті пропаганда робить саме на «повній деморалізації» солдатів та офіцерів СОУ. Один із найпопулярніших анонімних телеграм-каналів (понад 400 тис. підписників) стверджує, що саме з нею пов’язані просування російських військ, а зовсім не з перевагою ворога у вогневих засобах ураження чи його постійних штурмових діях на різних напрямках. До тези про деморалізацію і просування росіян вони прив’язують дискусії щодо виключення положень про демобілізацію з нового закону про мобілізацію: «Причина навіть не в дефіциті боєприпасів. Проблема в тому, що влада військових кинула... Справа не в посиленні натиску ЗС РФ, а у втраті надії бійцями ЗСУ».

З темою деморалізації пов’язуються також питання мобілізації та СЗЧ (самовільного залишення військової частини). За твердженнями іншого великого пропагандистського анонімного телеграм-каналу (понад 1 мільйон підписників): «90% українців готові тікати з України в будь-який спосіб. Завдання Зе — не дати українцям цієї можливості, а загнати всіх воювати в ім’я західних кредитів». Той же телеграм-канал додає, нібито навчання українських військових у західних країнах зменшують через ризик «масових утеч із тренувальних баз». Ще один анонімний телеграм-канал на 1 мільйон підписників розгортає цю тезу з більшою фантазією і додає власний «інсайд з ОП» про те, що «минулого року майже 20% чоловіків не повернулися, цього року відсоток збільшився до 35%».

Завдяки тезі про «деморалізовані ЗСУ, які самі тікають із позицій», пропагандисти намагаються досягнути іншого завдання — зобразити російський наступ як швидкий, раптовий і легкий для окупантів, а не як череду виснажливих, кривавих «м’ясних штурмів» із постійною втратою бронетехніки та вимушеним використанням будь-яких підручних засобів аж до мотоциклів і гольф-карів. Питання втрат російських військ не порушують і не обговорюють узагалі. Штурмові дії, які тривали тижнями, або, у випадку деяких напрямків, місяцями, «забуваються», і висвітлюється лише їхній кінцевий результат — продавлювання Сил оборони на певній ділянці — як узятий сам по собі та досягнутий за декілька днів. Відхід із позицій, які внаслідок продавлювання виявилися під загрозою обходу чи ударів із флангів, подається як «раптова здача одразу низки сіл через деморалізацію ЗСУ та їх утечу». Загалом стверджується, що «села ЗС РФ навчилися зараз брати швидко». Підтвердженням цього, мабуть, є Роботине, яке зазнавало численних, кривавих і безрезультатних штурмів уже багато місяців і про відхід ЗСУ з якого певні пропагандисти вже встигли повідомити цього тижня, щоб через декілька днів знов написати: «В Роботине бої».

Утім, не всі пропагандисти дотримуються єдиної лінії. Дехто стверджує, що все ж головним фактором у просуванні російських військ стала їхня вогнева перевага. Хоча і в цьому випадку проводиться риторична операція заміни об’єктивних показників роботи авіації та артилерії на присутність у ЗС Росії «вундерваффе», яке неможливо подолати. Мова про керовані авіаційні бомби, які в Росії почали виготовляти через переоснащення старих звичайних авіаційних бомб уже після початку повномасштабного вторгнення. Як і у випадку з тактичними успіхами російських військ, навряд хтось буде заперечувати небезпеку від російських КАБів і шкоду, якої вони завдають. Проте завдання пропагандистів — довести емоційний ефект від цієї зброї до максимуму, стверджуючи, що тепер навіть «велике місто при наступі буде триматися не дуже довго». Приклад Авдіївки, яка трималася вже після початку масованого застосування КАБів майже пів року, пропагандистів не зупиняє. Стосовно шляхів протидії російській авіації агітпроп також намагається заздалегідь знищити будь-яку надію: «ППО майже немає, авіація закінчується, нову ніяк не дають, оборонні споруди вже не зупиняють росіян».

Ще одна тема для пропаганди — дискредитація командування СОУ та особисто головкома Збройних сил Олександра Сирського. Інформаційні атаки проти нього почалися ще до його призначення на цю посаду і тривають дотепер. Ситуація на фронті також використовується для того, щоб звинуватити особисто Сирського в невдачах. Головкому приписують і «бездарне командування», через яке ЗСУ втрачає позиції, і «стиль керівництва... який у військах називають “паралізуючим ефектом м’ясника”», і нібито відсутність авторитету, через яку цілі підрозділи відмовляються виконувати накази. Зокрема, популярністю в таких «інсайдах» користується 3-тя штурмова бригада, яка, за версією пропагандистів, спочатку нібито відмовилася виїхати в район Часового Яру, а потім відмовилася «закривати провал» в Очеретиному (а ще до того «самовільно залишила позиції в Авдіївці»). «В армії вважають Сирського “нефартовим”, оскільки з його приходом ЗСУ тільки відступають і зазнають величезних втрат», — додає «аргумент» один з анонімних телеграм-каналів.

«Ухиллесова» п’ята мобілізації: «ЗСУ або рабство в країнах ЄС»

Прийнятий 11 квітня 2024 року закон про мобілізацію передбачає, що чоловіки віком 18–60 років зобов’язані протягом 60 днів оновити свої облікові дані у військкоматі, центрі надання адмінпослуг (ЦНАП) або в електронному кабінеті призовника. Закон набуде чинності 18 травня 2024 року, та ще наприкінці квітня в МЗС України прийняли рішення про тимчасове припинення прийому нових заяв на вчинення консульських дій від призовників, які тимчасово перебувають за кордоном. «Після оновлення даних військового обліку в ТЦК громадянин України чоловічої статі у віці від 18 до 60 років із дійсними військово-обліковими документами матиме доступ до консульських послуг згідно з законодавством у повному обсязі», — йдеться в роз’ясненні. Цей крок викликав резонанс серед українців. Одні засуджують це рішення уряду, аргументуючи тим, що держава порушує конституційні права громадян і аж ніяк не мотивує їх повертатися, а лише демонструє неспроможність достатньо зацікавити тих чоловіків, що залишилися в Україні, до укладання контрактів. Інші ж виправдовують подібну політику, аргументуючи це тим, що перебування за кордоном не звільняє від обов’язку перед батьківщиною. В МЗС дали роз’яснення рішення про тимчасове призупинення прийому нових заяв щодо надання консульських послуг для чоловіків за кордоном, із ним можна ознайомитися тут.

Агітпроп скористався цим непопулярним рішенням українського уряду та випродукував власне пояснення ситуації. Маніпулятори намагалися подати це рішення МЗС як нав’язане Заходом, цим самим повторюючи наратив про зовнішнє управління. Пропагандисти в телеграм-каналі на 22 тисячі підписників запевняли, що Україна, мовляв, не розв’язує питання обліку призовників, а просто сліпо виконує забаганки Заходу, цього разу — щоб отримати фінансову та гуманітарну підтримку: «Територія України опинилася поза правовим полем. Вони можуть обговорювати хоч обмір черепів, хоч примусову кастрацію, все, що завгодно, аби тільки виконати ті завдання, які отримали від західних країн в обмін на виділення західної допомоги». Те, що писав агітпроп із приводу надання Штатами 60,84 мільярда доларів допомоги Україні, ми детально описували в цьому матеріалі.

Захід буцімто розробив план, щоб уярмити українських чоловіків і ввести панщину XXI сторіччя, узаконивши їхнє використання як дешевої робочої сили. «Вибирайте: ЗСУ чи рабство. Польща та Литва заявили про готовність висилати українських чоловіків призовного віку на вимогу салорейхівської влади для їхньої подальшої могилізації. Насамперед поляки та литовці позбавлять українців із протермінованими документами всіх пільг. Далі буде заборона на виїзд за межі країни, а можливо, і району реєстрації. Тобто українців, по суті, прив’яжуть до одного місця та змусять працювати», — йшлося в іншому телеграм-каналі з півмільйонною авдиторією.

З метою нагнітання ворожі ресурси почали «попереджати», що на тлі масштабного наступу ЗСУ розпочнуться масові депортації призовників до України. Україна не буде примусово повертати чоловіків призовного віку з-за кордону, сказала у Брюсселі в інтерв’ю Deutsche Welle Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, однак пропагандистів офіційна позиція українського уряду не задовольнила. «Можливі депортації українців з-за кордону розпочнуться наприкінці року, але за умови, що Україна почне обіцяний “піхотний”, масовий наступ наприкінці літа/осені», — «інсайдить» канал із мільйоном підписників. Стефанішина також повідомила, що у травні Україну відвідає єврокомісарка з питань внутрішніх справ і міграції Ілва Йоганссон, щоб залагодити питання подальшого юридичного статусу українців за кордоном, оскільки чинний механізм тимчасового захисту в ЄС буде діяти до березня 2025 року.

В умовах воєнного стану, постійних екзистенційних і фізичних загроз українцям і державності з боку агресора, немає популярних і приємних рішень. Як ми писали в дослідженні «"Захист Батьківщини ― кара", "партія ухилянтів перемогла би “Слугу народу”". Тези російської пропаганди щодо мобілізації в Україні», агітпроп намагається зіграти на побоюваннях українців щодо рекрутингу, особливо тих українців, які перебувають за кордоном, тому про ситуацію в Україні дізнаються з новин чи чужого досвіду, що, своєю чергою, робить їх більш вразливими до зловмисних інформаційних маніпуляцій. Агітпроп нав’язує вороже ставлення до мобілізації та нормалізує «ухилянтство»; мовляв, потрапити до лав ЗСУ означає вірну смерть, мобілізовані не проходять підготовки, потрапляють на фронт ледь не одразу з військкоматів, масово гинуть; українські чоловіки масово стають мобілізованим «гарматним м’ясом», бо так хоче влада тощо.

«Столтенберг приїхав пересвідчитись у поразці України»

29 квітня 2024 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг прибув до Києва з неанонсованим візитом для переговорів про підтримку України з боку Альянсу. За словами генсека, через затримки з наданням зброї довіра України до своїх союзників по НАТО підірвана і тепер необхідно переглянути координацію міжнародної військової допомоги Києву. Столтенберг сказав, що країнам Альянсу буде «дешевше» допомагати Україні у війні, ніж дозволити російським окупантам перемогти: «Звичайно, забезпечення того, що Україна переможе, коштуватиме грошей. І в таких війнах, у якій зараз Україна, завжди є ризики. Але ще більший ризик — якщо Путін візьме гору», — сказав він. Але пропагандисти трактували це на свій манір: «Генсек НАТО в Києві Єнс Столтенберг намагається переконати Європу віддати Україні останнє. Тобто й надалі вкладатися у війну до останнього українця», — писав канал із 90 тис. підписників.

Оскільки вони твердять, що поразка України «дуже близько», то візит Столтенберга трактували як те, що він приїхав, аби особисто пересвідчитися в «початку кінця». «Що за поспіх? Генсек прилетів, щоб дізнатися особисто від генералів ЗСУ з фронту та від Зеленського, яка ймовірність того, що фронт ЗСУ обвалиться у найближчі тижні», — йшлося у телеграм-каналі на 125 тис. підписників.

«Я з нетерпінням чекаю на зустріч із вами на саміті у Вашингтоні», — сказав Столтенберг, звертаючись до президента Зеленського. Таким чином, Зеленського запросили на 75-й саміт НАТО, що відбудеться 9−11 липня 2024 року у Вашингтоні. На початку 2024 року президент сказав, що сподівається від саміту оборонних і політичних рішень — зокрема, про передачу нових систем ППО та про конкретні кроки назустріч членству України в Альянсі. «Зеленського запросять на саміт НАТО, на якому Україні відмовлять у запрошенні до Альянсу», — зреагував один із пропагандистів у телеграм-каналі на 255 тис. підписників, наголошуючи, що в липні 2024 року Київ не отримає запрошення до Альянсу. Про надання членства під час Вашингтонського саміту не йшлося. Під час зустрічі з генсеком Альянсу президент Зеленський сказав: «На мою особисту думку, ми будемо в НАТО, тільки коли переможемо. Я не вважаю, що у час війни нас візьмуть у НАТО».

Подібні маніпуляції цілком органічно лягають у канву пропагандистського полотна про те, що кожен саміт НАТО міг би ознаменувати членство України в Альянсі, але цього не відбувається, тому всі євроатлантичні зусилля Києва марні. У нас є ціла низка матеріалів про інформаційні атаки проти головного антагоніста російської пропаганди, зокрема про суперечливий образ НАТО як «слабкого», але водночас «сильного й цинічного», про те, як НАТО репетирує початок третьої світової війни, а також про 50 відтінків реакцій Росії на розширення Альянсу.

Ілюстрація та інфографіка: Наталія Лобач