«Детектор медіа» підбиває підсумки медіароку-2023 традиційними оглядами ключових подій і тенденцій у світі медіа.

Тексти про цей рік читайте за тегом «#Підсумки року 2023». Ми вже виокремили основні теми, меседжі, вкиди, фейки й маніпуляції, які створював Кремль із 1 грудня 2022 року по 1 грудня 2023 року, наводили оцінку Ocean Media Plus груп та агенцій телевізійного ринку України за їхніми телевізійними бюджетами за рік, а також оглядали, як висвітлювали Україну провідні іноземні медіа на своїх обкладинках не лише у 2023-му, а за всі 20 місяців великої війни в Україні, оцінювали, що прогнозували проросійські телеграм-канали на цей рік та що вони пророкують на 2024-й, згадували про головні події на медіаринку за рік, що минає.

Нині — про те, чим намагалася дивувати російська пропаганда у 2023-му.

Росія, прагнучи змінити наявний світовий порядок, використовує інформацію як зброю, поширюючи свою пропаганду по всіх регіонах світу. Росія маніпулює громадською думкою про Україну за кордоном, зображуючи українців як нацистів, а українських біженців як таких, що нібито паразитують на соціальній допомозі в Європі.

Відтак основною тезою російської пропаганди, особливо в країнах НАТО, було те, що про Україну забули та її вже менше підтримують. Натомість країни Заходу нібито більше думають про Близький Схід, бо там розпочалася війна через напад ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.

Держави Африки в уяві російської пропаганди мали залишатися друзями та союзниками Росії. Тому другий саміт Росія — Африка в Санкт-Петербурзі в липні 2023 року мав продемонструвати солідарність із Москвою.

Окрема позиція в російській пропаганді відводиться Китаю як другу Москви. Більше співпраці між РФ і КНР агітпроп подає як перемогу. Щоправда, і сам Китай аналогічно з Росією поширює власну пропаганду, спрямовану проти Заходу. Тільки Пекін не сприймає Росію як рівноправну партнерку й тим паче союзницю, попри схвальну риторику щодо Китаю в російських медіа.

У 2023 році Росія впливала на виборчі перегони (Словаччина, Польща, Аргентина, Нідерланди) по всьому світу. Це вже традиційна тактика Росії зі втручання у внутрішні справи інших держав через політиків, медіа, щоб мати змогу змінити думку про Україну. Після проведення виборів російський агітпроп або радів обранню відповідного кандидата, або дискредитував політика через прагнення надалі підтримувати Україну.

Пропонуємо короткий огляд тенденцій російської пропаганди у світі у 2023 році.

Іn English

Для Росії НАТО є основним жупелом пропаганди, яке винне у всьому поганому, що відбувається у світі: війни, перевороти, політична дестабілізація. З російської перспективи це саме Північноатлантичний Альянс воює проти Росії руками українців. Цей погляд залишився головним у 2023 році.

Напередодні та під час саміту НАТО у Вільнюсі, який відбувся в липні 2023 року, російська пропаганда розповідала, мовляв, «Україну не візьмуть в Альянс». І взагалі Захід нібито дотримується стратегії «воювати до останнього українця». Цим російська пропаганда пояснює зволікання з наданням Україні військової допомоги від країн НАТО.

• Читайте також: Що пропагандисти писали про саміт НАТО у Вільнюсі

Вибори у світі, зокрема у країнах НАТО, стали приводом для активізації там російської пропаганди. Наприкінці вересня на парламентських виборах у Словаччині через присутні в словацькому публічному просторі антиамериканські настрої переміг Роберт Фіцо, а жовтневим виборам у Польщі передувала кампанія з розпалювання конфлікту навколо блокування українських вантажних перевезень зерна польськими перевізниками. Проросійські телеграм-канали роздмухували скандал, формуючи негативне уявлення, що блокування кордону України з боку Польщі та Словаччини означає кінець українській євроінтеграції.

• Читайте також: Захоплений російськими наративами друг України: насторожливі результати виборів у Словаччині
• «Наша пісня гарна й нова». Меседжі російської пропаганди в 11 країнах колишнього соціалістичного табору
• Православ’я, Росія-визволителька, Кустуріца. Як діє російська пропаганда на Балканах

На виборах у Нідерландах у листопаді 2023 року перемогла Партія свободи, яку очолює Герт Вілдерс. Через схожу зачіску та популізм його називають «голландським Трампом». Вілдерс за політичними поглядами належить до євроскептиків і виступає проти ісламу. Коли у 2016 році в Нідерландах був референдум щодо Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС і там більшість проголосувала «проти» — це був наслідок роботи російської пропаганди. Тоді Герт Вілдерс назвав референдум «початком кінця Євросоюзу».

Але оскільки ще треба сформувати урядову коаліцію, то вплив Вілдерса на прийняття рішень буде компенсований з боку інших партій. Відтак не існує загрози зменшення підтримки України з боку Нідерландів. У цьому запевнив міністр закордонної торгівлі Нідерландів Джеффрі ван Льовен в інтерв’ю The Kyiv Independent: «Я впевнений, що який би уряд (Нідерландів. — "ДМ") ми не отримали, буде величезна підтримка для продовження нашої політики підтримки України».

За даними Держдепартаменту США, Росія у 2023 році фінансувала інформаційні кампанії в Латинській Америці, щоби підживлювати антиамериканські настрої, а також громадську думку в латиноамериканських країнах проти НАТО та за зменшення підтримки України. Залученими в процес російської дезінформації в ЛА є Агентство соціального дизайну, Структура й Інститут розвитку інтернету.

• Читайте також: «Веде Аргентину в русофобський табір», «продасть економіку Америці»: як російський агітпроп оцінює перемогу «аргентинського Трампа»

Нині Росія мімікрує, видаючи агентів впливу за «незалежні новинні ресурси». Саме подібні сайти, на думку авторів звіту, поширюють конспірологічні теорії. Такі тенденції є ще одним підтвердженням того, що Росія маніпулює свободою слова у світі, представляючи свої наративи як альтернативу до того, що можна почитати в мейнстримних медіа.

Згідно з дослідженням динаміки та розвитку російської пропаганди у 2014–2023 роках від Aspenia Online, структура нинішнього агітпропу виглядає так: державні медіа, неурядові організації, церква, «фабрика тролів», сфера освіти, політики, дипломати, селебритиз.

• Читайте також: Another brick in the wall: як російська пропаганда використовує селебрітіз для легітимації власних наративів

В Африці Росія продовжила практику з дестабілізації ситуації, використовуючи найманців із «групи Вагнера», яку український парламент визнав міжнародною злочинною організацією. Причому організація державних переворотів в африканських державах супроводжувалася, зокрема, залученням ботоферм. Оскільки влітку 2023 року відбувся «путч» Пригожина, а потім і його загибель, то вплив вагнерівців на африканські справи зменшився, але аж ніяк не зник.

Згідно з дослідженням Європейської цифрової медіаобсерваторії та Африканської перевірки, російська пропаганда в Африці була зосереджена на таких твердженнях. По-перше, що «Росія має значну підтримку в Африці та навпаки». Росія справді прагне показати себе «новим СРСР» у плані допомоги африканцям, але вплив (зокрема інформаційний) Москви на Африку не такий всеохопний, як здається.

Другим твердженням є те, що Росія є впливовою державою через наявність ядерної зброї. Це розраховано на те, щоб залякати африканські країни підтримувати Україну. І третя теза стосується того, що українці є нацистами. Тому фабрикуються відповідні фото та відео «докази» цього.

Близький Схід — регіон, де активно працює російська пропаганда через такі канали як Sputnik Arabic і RT Arabic. Москва експлуатує радянський досвід впливу на арабські держави за часів холодної війни, коли СРСР надавав їм військову допомогу, щоб боротися проти Ізраїлю, а також гроші на інфраструктуру.

• Читайте також: «Постминуле»: проєкт, що розвінчує історичні міфи та просуває українські наративи в арабськомовних країнах

За даними аналізу Вашингтонського інституту близькосхідної політики, Росія просуває свої наративи на Близькому Сході через регіональні медіа, які беруть новини з російських пропагандистських каналів. Так, арабський ресурс Nabd робить републікацію новин RT Arabic.

• Читайте також: Війна і битва наративів: Як російська пропаганда діє в медійному просторі Глобального Півдня

Коли ХАМАС напав на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, то вся увага світових медіа перемкнулася з України на Близький Схід. На «Детекторі медіа» вже було опубліковано аналіз цієї теми, зокрема про твердження, що «у тому, що відбувається в Ізраїлі, винні США», «Україну не підтримають, бо США нададуть допомогу Ізраїлю», маніпуляції темою мігрантів, якими лякала Росія Євросоюз, а також конспірологічну теорію про «Небесний Єрусалим», згідно з якою начебто існує план масового переселення євреїв на південь України.

Водночас Ізраїль не був єдиною темою інформаційних маніпуляцій Росії на Близькому Сході. Російський президент Володимир Путін з’їздив до Об’єднаних Арабських Еміратів на початку грудня 2023 року в рамках 28-ї Конференції сторін ООН з питань зміни клімату, яка відбулася в Дубаї 30 листопада — 12 грудня. Російська пропаганда подала цей візит як перемогу — мовляв, ось, подивіться, дипломатичної ізоляції Росії не існує, а Путін — впливовий політик, який проводить переговори зі світовими лідерами. Насправді Росія маніпулює кліматичним порядком денним для збільшення експорту нафти й газу (викопних джерел енергії) за кордон, зокрема в держави Близького Сходу.

У парадигмі російської пропаганди в Росії є декілька ключових союзників, головним із яких можна вважати Китай. Обидві держави борються проти «гегемонії США» та «розширення НАТО».

У 2023 році відбулися дві важливі події в російсько-китайських відносинах: візит Сі Цзіньпіна до Москви в березні та участь Володимира Путіна у форумі проєкту «Один пояс, один шлях».

У матеріалі видання The Diplomat наголошено на значній ролі російських державних медіа у висвітленні березневого візиту Сі до столиці Росії. Так, пропагандистське медіа «Россия 24» запустило другий сезон телепрограми «Улюблені цитати Сі Цзіньпіна». Це спільний проєкт із China Media Group і Департаментом пропаганди Компартії Китаю. У Росії є філіали основних державних медіа КНР: Xinhua, CGTN, People’s Daily.

Російська пропаганда всіляко підкреслювала міцну дружбу між Росією і КНР, вихваляючи лідерські риси Путіна та Сі. Така риторика є наслідком співпраці між головними державними медіа двох держав. З 2017 року відбувається щорічно китайсько-російський медіафорум. А під час березневого візиту Сі, Xinhua і ТАСС оновили угоду про двосторонню співпрацю, а між Китайською медіагрупою та «Российской газетой» було підписано меморандум.

Під час 9-ї щорічної конференції «Стратегічні вибори Європи» (27–28 листопада 2023 року) від Chatham House, Фонду Конрада Аденауера та Інституту політики Кільського університету, учасником якої був автор, окрема панель була присвячена дезінформації.

Алекс Краснодомський, Якуб Каленський, Сімона Кожокару, Тамар Кінцурашвілі, Ніно Мачарашвілі на конференції «Стратегічні вибори Європи»

Під час панелі конференції співзасновниця та директорка ForSet Ніно Мачарашвілі розповіла про зростання ролі штучного інтелекту як інструменту російської пропаганди у світі: «Проблеми з ШІ стануть ще більш розгалуженими. Для їхнього розв’язання треба залучати громадянське суспільство та креативні студії».

Мачарашвілі згадала про проєкт Mantis Analytics, за допомогою якого можна виявляти загрози в інформаційному просторі та захищатися від них.

• Читайте також: Штучний інтелект і дезінформація: як російський агітпроп використовує дипфейки у війні з Україною

А виконавча директорка Media Development Foundation Тамар Кінцурашвілі сказала, що важливо «розбудовувати стійкість за умов, коли є такі, як Такер Карлсон, який заявив про те, що США оголосили джихад Росії. Психологічні операції є достатньо небезпечними, адже під час них маніпулюють людськими емоціями та відчуттями».

Усвідомлюючи, що російська дезінформація не має як державних, так і технологічних кордонів, Україні варто більше звернути увагу на формування власних стратегічних наративів. Розвінчання фейків — це чудово, але лише як частина більшої роботи з інформаційної політики за кордоном. Росія ставить собі за мету контролювати світовий інформаційний простір, нав’язуючи власний порядок денний. Події на міжнародній арені 2023 року показали, що настав час адаптуватися до новітніх реалій, які передбачають більш стратегічний аналіз дій ворога та його цілей у різних регіонах світу.

Фото Chatham House, інфографіка — Наталія Лобач