«Україна без суб’єктності»: російська пропаганда — про безпекову угоду України з Великою Британією
«Україна без суб’єктності»: російська пропаганда — про безпекову угоду України з Великою Британією
Однією з головних подій січня 2024 року стало підписання двосторонньої безпекової угоди між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії. Це відбулося 12 січня під час візиту британського прем’єра Ріші Сунака до Києва.
Для України угода важлива тим, що в ній міститься перелік заходів, які має втілити Сполучене Королівство щодо України. В українській версії угоди зазначено основні компоненти зобов’язань щодо безпеки (в англійській версії — security commitments), надані Україні Сполученим Королівством у сфері оборони й безпеки, а також економічної допомоги. Сам документ було підписано на десять років і він є першим із серії угод, про які було домовлено Групою Семи (G7) в липні 2023 року, коли тривав саміт НАТО у Вільнюсі.
У заяві G7 було наступне: «Кожен із нас працюватиме з Україною над конкретними, двосторонніми, довгостроковими зобов’язаннями та домовленостями у сфері безпеки».
Російська пропаганда оцінила українсько-британську безпекову угоду як документ, який тільки сприятиме продовженню війни. «Політичний протокол без гарантій», «втрата суб’єктності України», «через угоду Україні не дадуть вийти з конфлікту шляхом переговорів», — так вони писали про документ. Для Росії важливо показати нібито зменшення підтримки України з боку Заходу, а також те, що війна «триватиме до останнього українця через вказівки Британії та США».
Розберімо основні тези російської пропаганди щодо безпекової угоди між Україною та Сполученим Королівством у загальному контексті зобов’язань партнерів щодо підтримки України.
Згідно з угодою, «основними компонентами зобов’язань щодо безпеки, наданих Україні Сполученим Королівством у цій Угоді», є три компоненти: «надання Україні всебічної допомоги для захисту та відновлення територіальної цілісності в її міжнародно визнаних кордонах; запобігання та активне стримування і протидія будь-якій військовій ескалації та/або новій агресії з боку Російської Федерації; підтримка майбутньої інтеграції України до євроатлантичних інституцій, зокрема шляхом підтримки планів реформ України та сумісності з НАТО».
Для виконання цих завдань Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії буде підтримувати навчання ЗСУ, розвиток Військово-морських сил і Морської охорони Держприкордонслужби. Особлива увага буде приділена переходу сектору оборони й безпеки України до концепцій і оперативних процедур НАТО. Обсяг військової допомоги Україні від Сполученого Королівства у 2022 і 2023 роках — 2,3 мільярда фунтів щорічно, у 2024-му вона буде складати 2,5 мільярда.
У тексті угоди згадано й про санкції Сполученого Королівства проти Росії: Лондон «вживатиме рішучих дій із партнерами для боротьби з усіма формами обходу санкцій, а також для посилення власної внутрішньої стійкості до незаконного фінансування, пов’язаного з Росією, та еліт, пов’язаних із Кремлем». Також окремий пункт угоди присвячений співпраці у сфері інформаційної безпеки.
Читайте також: Гарантований безпековий самообман: що насправді обіцяють Україні ключові партнери
Документ, який було підписано 12 січня, — це безпекові зобов’язання (security commitments), а не гарантії безпеки (security guarantees). Тобто «Сполучене Королівство продовжуватиме надавати підтримку Україні впродовж десяти років дії цієї Угоди» (п.8, ч.ІІ). Згідно з інформацією британського парламенту, загальна сума останньої після 24 лютого 2022 року складає 12 мільярдів фунтів.
А гарантії безпеки — це трохи інше. Їх Україна зможе отримати, лише ставши членкинею НАТО. Гарантії безпеки передбачають готовність однієї держави воювати за іншу. Нині партнери готові надавати Україні озброєння, тренувати українських військових, ділитися даними розвідки, проте аж ніяк не надсилати сюди свої війська.
У світовій практиці є декілька моделей безпеки. Одна з них — це військово-політична організація НАТО, яка була створена після Другої світової війни. Тоді основним гарантом безпеки країн Західної Європи виступили американські війська, які були дислоковані там. У Вашингтонському договорі 1949 року, який створив Північноатлантичний Альянс, є 5-та стаття, в якій написано, що напад на одну країну означатиме атаку на всю організацію. 5-ту статтю було застосовано лише один раз — після терактів 11 вересня 2001 року. Тоді США закликали союзників розпочати війну проти міжнародного тероризму. Так почалася найдовша війна НАТО в історії — антитерористична операція в Афганістані, яка тривала 20 років.
Другий приклад безпекової моделі — корейський. Після завершення Корейської війни (1950–1953) відбувся поділ на дві Кореї — комуністичну КНДР і прозахідну Республіку Корея. У жовтні 1953 року було підписано угоду про спільну оборону між Сеулом і Вашингтоном. Документ був покликаний просувати мир, захищати від зовнішніх загроз і посилювати колективну безпеку в Тихоокеанському регіоні. На території Республіки Корея дислоковані американські війська (нинішня чисельність — 28,5 тисячі осіб). І це є головною гарантією безпеки корейців від потенційного нападу від КНДР чи КНР.
Ще один варіант безпекової співпраці є між США і Тайванем. Після поразки в громадянській війні та встановлення комуністичного режиму в Китаї, лідер партії Гоміндан Чан Кайші разом із прибічниками евакуювався на Тайвань у 1949 році. Відтоді Тайвань став одним із ключових союзників США в регіоні Східної Азії. Після того як КНР посів місце Тайваню в Радбезі ООН і було відновлено дипломатичні відносини Пекіна та Вашингтона, у 1979-му Конгрес США затвердив Закон про відносини з Тайванем (Taiwan relations act). Там стверджувалося, що «Сполучені Штати надають Тайваню такі оборонні вироби та оборонні послуги в такій кількості, яка може бути необхідною для того, щоб Тайвань міг підтримувати достатній потенціал самооборони, як це визначено Президентом і Конгресом».
Тому США (не маючи офіційних дипломатичних відносин із Тайбеєм) можуть надавати військову допомогу Тайваню, по суті, без обмежень, виходячи винятково з потреб острова та безпекової ситуації в регіоні.
У вересні 2022 року було оприлюднено Київський безпековий договір (The Kyiv Security Compact), який було підготовлено групою Расмуссена — Єрмака. Андерс Фог Расмуссен був генсеком НАТО у 2009–2014 роках, а зараз консультує Офіс президента щодо міжнародних гарантій безпеки для України. У Київському безпековому договорі було зазначено: «Прагнення України приєднатися до НАТО та скористатися перевагами його угод про взаємну оборону закріплено в її Конституції. Це прагнення є суверенним рішенням України. У проміжний період Україні потрібні тверді гарантії безпеки. Вони надходитимуть переважно — хоча й не виключно — з країн НАТО».
Проте сам Київський безпековий договір містив більш загальні формулювання, які стосувалися того, як можуть виглядати гарантії подальшої оборонної підтримки з боку партнерів. Зараз Велика Британія показала приклад іншим державам G7 і НАТО, як можуть бути сформульовані безпекові зобов’язання.
15 січня Посол Канади в Україні Наталка Цмоць у коментарі «Європейській правді» сказала, що Оттава вже передала Києву проєкт безпекової угоди: «Прем’єр-міністр Трюдо ще у вересні, під час візиту Зеленського до Канади сказав, що Канада прагне покласти на папір свої зобов’язання щодо багаторічної підтримки — для того, щоби Україна була впевнена у передбачуваності такої підтримки у майбутньому». Вже 26 січня відбувся новий раунд канадсько-українських перемовин щодо угоди про безпекові зобов’язання.
Основою для українсько-британської безпекової угоди стала Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, яка була підписана в жовтні 2020 року в Лондоні під час візиту президента України Володимира Зеленського.
Угода про стратегічне партнерство була ратифікована Верховною Радою України в грудні 2020 року та переглядалася декілька разів після російського повномасштабного вторгнення в Україну.
Росія щодо підписання українсько-британської безпекової угоди поширювала тези, які мали на меті поставити під сумнів її ефективність і необхідність. Речниця МЗС Росії, пропагандистка Марія Захарова сказала, що це гарні обіцянки Україні, за якими нічого не стоїть: «Українцям просто вручили загорнутий у яскраву обгортку набір обіцянок здебільшого консультативної та дорадчої допомоги, обставили все це гарними запевненнями підтримки України, які не мають жодної юридично зобов’язальної сили, жодного юридично зобов’язального характеру».
Заступник голови Ради безпеки Росії, пропагандист Дмитро Мєдвєдєв у своєму звичному стилі в черговий раз «погрожував» Великій Британії в разі подальшої підтримки України: «Сподіваюся, … британці розуміють, що розміщення їхнього офіційного військового контингенту в Україні означатиме оголошення війни нашій країні».
А проросійські телеграм-канали писали про угоду як про «втрату суверенітету»: «Наші (українські. — "ДМ") пропагандисти вчора (12 січня. — "ДМ") весь день кричали, що це історичний день, але насправді цей документ свідчить про втрату Україною суб’єктності та повне підпорядкування інтересам Британії».
Там же на каналі було порівняння з Будапештським меморандумом 1994 року, коли Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Документ підписали Україна, Росія, Велика Британія та США, спостерігачами виступили Франція та КНР. Суть меморандуму була в тому, що Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на безпекові запевнення (security assurances) та дотримання державного суверенітету й територіальної цілісності України з боку підписантів. В українській версії тексту меморандуму йдеться саме про «гарантії безпеки».
Нагадаємо, що у грудні 2022 року в МЗС України заявили, що «Будапештський меморандум довів, що жодні домовленості з Росією не працюють, якщо Росія зберігає фізичну здатність і мотивацію їх порушувати. Зухвале порушення Росією своїх зобов‘язань підкреслює необхідність вироблення нової якісної системи безпекових гарантій для України та світу, які унеможливлять повторення російської агресії».
Проросійські телеграм-канали, аби знецінити україно-британську угоду, писали про Будапештський меморандум: «Останні два роки всі критикували Будапештський меморандум, але він був підписаний у форматі рівних», — натякаючи на те, що у двосторонній угоді Україна не є рівною партнеркою. Коментуючи слова прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, що Київ теж буде захищати Британію в разі нападу Росії, проросійські телеграм-канали писали: «Традиція Британії використовувати підкорених тубільців як живу силу нікуди не поділася».
Фантазії російської пропаганди навіть вистачило на те, аби пов’язати придбання австралійською компанією European Lithium українського ТОВ «Європейський літій Україна» з безпековою угодою між Україною та Британією. Інформація про продаж української компанії з’явилася того ж дня, що і підписали угоду, — 12 січня. І через те, що кінцевим бенефіціаром European Lithium є британець Тоні Сейдж, який живе в Австралії, проросійські телеграм-канали писали, що таким чином Україна розрахувалася «за гарантії безпеки». При цьому сама угода про продаж української компанії готувалася щонайменше з 2021 року — тобто за два роки до війни та за три до укладення двосторонньої угоди з Британією.
Також російська пропаганда просувала тезу, що безпекова угода — це «зрада» України: Захід нібито забув про Україну та менше допомагає, а сама угода з британцями начебто більше про зобов’язання України, ніж «гарантії безпеки» від Британії. Також пропаганда використовувала угоду в загальному наративі про «війну до останнього українця, яка ведеться в інтересах Британії та США».
- Читайте також: Україна та Велика Британія співпрацюватимуть у сфері інформаційної безпеки та боротьби з маніпуляціями та пропагандою
Британія, як і інші країни НАТО, поступово приходить до думки, що суспільствам варто готуватися до потенційної війни з Росією. Україна нині захищає свою державність від імперських амбіцій і геноциду з боку Росії. Київ має право на самооборону, а партнери допомагають Україні здолати агресора. Але російська пропаганда вперто продовжує нав’язувати думку про те, що «Україна — це маріонетка Заходу», «Захід кинув Україну», називає власну агресивну війну «війною НАТО проти Росії руками українців».
У реальності Велика Британія є однією з ключових партнерок і союзниць України. Саме на території Британії з літа 2022 року триває тренування українських військових (операція INTERFLEX), у яких беруть участь також Канада, Литва, Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, Румунія, Нідерланди, Австралія та Нова Зеландія. Велика Британія стала першою країною, яка оголосила про надання Україні бойових танків — це було в січні 2023 року.
