«Уранові хвилі». Як Росія поширює пропаганду про збіднений уран

«Уранові хвилі». Як Росія поширює пропаганду про збіднений уран

13:08,
7 Квітня 2023
7038

«Уранові хвилі». Як Росія поширює пропаганду про збіднений уран

13:08,
7 Квітня 2023
7038
«Уранові хвилі». Як Росія поширює пропаганду про збіднений уран
«Уранові хвилі». Як Росія поширює пропаганду про збіднений уран
Євроскептики, популісти, критики НАТО — багаторічні союзники Росії в поширенні пропаганди про використання конвенціональної зброї, яка є на озброєнні й у самій Росії.

21 березня заступниця міністра оборони Великої Британії Аннабель Голді заявила, що країна разом із танками Challenger 2 планує надати Україні бронебійні снаряди, які містять збіднений уран. Ця новина викликала хвилю заяв найвищих посадовців Росії, які зненацька почали перейматися довкіллям України, станом здоров’я українців і перспективами українського експорту продуктів. Але цей потік постав не на порожньому місці.

Росія десятиріччями розповідала про «загрозу збідненого урану».  Російські ЗМІ ще у 2016 році писали про «брудні бомби Пентагона», а у 2011-му — про «засіяну урановим пилом Лівію». У таких статтях російські пропагандисти розповідали про «страшні наслідки бомбардувань НАТО в Іраку», де тепер «народження здорової на вигляд дитини є величезним щастям», про «сяючих від радіоактивного пилу лівійців», про «надвисоку захворюваність» жителів Сербії, насамперед на рак.

До великої війни істерія в російських ЗМІ зазвичай збігалася з черговою хвилею заяв самої Сербії або опозиційних європейських політиків, які вимагали розслідування використання снарядів зі збідненим ураном — залежно від електорального циклу цих країн або від інших чинників. Наприклад, дослідження різних «синдромів».

Синдром війни

Наприкінці дев’яностих і на початку двотисячних у Європі та Північній Америці точилася запекла дискусія між науковцями, політиками, лікарями та військовими: всі намагалися встановити причини «синдрому війни в Затоці», або «балканського синдрому». Багато військових — тисячі або навіть сотні тисяч ветеранів війни в Перській затоці, в Сербії та Косово по обидва боки океану — жалілися на десятки різних симптомів, серед яких найчастіше траплялися хронічна втома, біль у м’язах, проблеми з когнітивними функціями та втрата координації.

Та були й інші, менш поширені, — зокрема, ветерани хворіли на рак, у когось були інші серйозні хронічні захворювання, а також часом у них народжувалися діти з генетичними відхиленнями. Наперед скажемо, що й досі, за більш як тридцять років після операції міжнародної коаліції проти Іраку, причина «синдрому війни в Затоці» не встановлена достеменно. Остання та найпопулярніша версія, яка базується на дослідженнях британських та американських вчених, — отруєння солдатів газом «Зарин», який міг потрапити в повітря після бомбардувань хімічних заводів Іраку. Але навіть після виходу цього дослідження у 2021 році науковці не дійшли згоди про причини синдрому. А на початку 2000-х узагалі не існувало достатньо переконливих досліджень чи навіть припущень.

Достеменно відомо одне: коли знадобилося пояснити, чому ветерани хворіють, політики згадали про масове використання і під час «Бурі в пустелі», і під час «Союзної сили», тобто операції проти Югославії, снарядів зі збідненим ураном. 

Що таке збіднений уран

Збіднений уран (depleted uranium, DU) — бічний продукт збагачення природної уранової руди. Щоби створити ядерну зброю або ядерне паливо з природного урану, виділяють найбільш радіоактивні ізотопи U-235 та U-234. Усе, що залишається, — величезна кількість ізотопу U-238, який і називається збідненим ураном. Природний уран на 99,27 відсотка складається з «некорисного» U-238, тож у результаті ядерних перегонів і розквіту атомної енергетики у США та СРСР накопичилося чимало збідненого урану. Його багато де використовували: з нього виробляли противаги для літаків (зараз від цієї практики відмовилися, але ще двадцять років тому літаки могли брати на борт до 1,5 тонни збідненого урану), килі на кораблях, робили навіть протези для зубів і фарбували посуд. І зараз із нього створюють контейнери для перевезення радіоактивних вантажів і використовують як захист при променевій терапії.

Його широке використання військовими пов’язане з декілька важливими якостями речовини: по-перше, він надважкий; його щільність — в 1,67 раза більша за щільність свинцю і трохи менша за щільність вольфраму. По-друге, він дешевий — майже вполовину дешевший, ніж вольфрам, який використовували в снарядах. По-третє, уран — пірофор, тобто самозаймається при зіткненні з іншими речовинами, а також самозаточується, стає ще гострішим при входженні у тверду речовину. Наприклад, у танкову броню.

Окрім того, збіднений уран менш небезпечний. Як і будь-який важкий метал, він токсичний, вражає насамперед нирки, якщо потрапить в організм. Але його радіоактивність — 60% від радіоактивності природної руди, а період напіврозпаду — 4,5 мільярда років, тобто радіоактивної загрози як такої він не несе. Дослідження, яке провели американські вчені на вимогу Пентагону, свідчить: людина, яка голими руками буде тримати снаряд з осердям зі збідненого урану протягом 250 годин, отримає дозу в 50 берів (бер — біологічний еквівалент рентгена, 100 берів — це 1 Зіверт). Удвічі більше — 100 берів — потрібно, аби людина отримала найлегший ступінь променевої хвороби. Навряд чи хтось буде обіймати протитанковий снаряд протягом 20 діб.

Через такі корисні для військових якості й у США, і в СРСР у 70-х роках почали розробляти снаряди з осердям зі збідненого урану або броню на танки з того ж матеріалу. У 1973 році в США розробили ураново-титановий сплав U-0,75Ti для бронебійних снарядів з урановим осердям. А в Радянському Союзі у 1978 році створили снаряд з урановим осердям 3БМ32. Зараз боєприпаси зі збідненим ураном є на озброєнні армій США, Великої Британії, за даними ЗМІ — також Росії, Франції, Німеччини та Ізраїлю, але звітували про використання цієї зброї лише США та Велика Британія.

Наукові дані

Дослідження Пентагону виникло не просто так, а було прямо пов’язано із «синдромом війни в Затоці». Саме під час «Бурі в пустелі» у 1991 році США та союзники вперше масово використали бомби та протитанкові снаряди зі збідненим ураном. За деякими оцінками, в землі Іраку та Кувейту залишилося до 300 тонн збідненого урану. І коли дебати з приводу загадкового синдрому досягли піку, а кількість позовів до армії США рахувалася тисячами, Пентагон замовив купу досліджень. Наприклад, оцінювали стан здоров’я групи ветеранів, які живуть з осколками уранових осердь; порівнювали дані груп ветеранів, які були в Перській затоці та не були; зважували, міряли, робили сотні аналізів. Пізніше науковці поїли пацюків водою зі збідненим ураном і навіть вивчали черв'яків у тих зонах, які піддалися бомбардуванням; збирали дані про воду, ґрунт і повітря. Дослідження тривають понад 30 років; до вивчення проблеми долучилися ВООЗ, МАГАТЕ та інші міжнародні організації. Результати такі: жодні дані переконливо не доводять вплив збідненого урану на ветеранів або мирне населення. Але ветерани справді хворіють, іноді дуже важко, і помирають. Тому всі організації рекомендують продовжувати дослідження.

Усі також визнають токсичність урану, особливо для тих, хто вдихнув гарячий аерозоль, на який він перетворюється після вибуху. Звісно, вдихання уранового пилу — найменша проблема для тих, хто перебуває всередині танку, куди влетіла на величезній швидкості уранова стріла (в момент використання снаряд втрачає оболонку і в техніку летить винятково тонке осердя з DU). Але ті солдати, які можуть бути поруч — ближче, ніж 50 метрів, — мають бути обережними, оскільки вдихання пилу може призвести до серйозних захворювань.

Також усі експерти наголошують: потрібно прибрати техніку, яка була знешкоджена такими снарядами, і ретельно її утилізувати — аби потім не наражати мирне населення на небезпеку, насамперед запобігти отруєнню важким металом. Його в жодному разі не можна зберігати як сувенір чи використовувати в будь-яких інших цілях. Відомі випадки отруєння людей, які носили прикраси з цього металу або навіть робили з них хрести — в країнах колишньої Югославії. Також потрібно сповіщати людей про небезпеку та огородити місця, де були масові влучання таких снарядів у ґрунт, до їхньої утилізації.

Численні резолюції, прийняті в ООН щодо таких снарядів, закликають з обережністю використовувати цю зброю; ставити до відома держави, на території яких їх використовували, та допомагати ретельно утилізувати її. Але зброя і досі залишається конвенціональною, тобто не забороненою — наприклад, жоден член Радбезу ООН не голосував за заборону такої зброї, і навіть Росія утрималася при голосуванні за ці резолюції.

Попри нескінченні дослідження (ООН робить доповіді на тему використання DU у воєнних цілях кожні два роки, останні доповіді — тут) є декілька країн, які на національному рівні окремо обговорюють вплив такої зброї на військових і цивільних — це Італія, Сербія, а також Ірак, представники якого часто наголошують на тому, що в їхній країні після використання цих снарядів значно зросла захворюваність на рак. Це справді так: в усьому світі зростає кількість онкологічних захворювань — і Ірак не є винятком. При цьому, за даними самих іракських експертів, у цій державі досі нижча захворюваність на рак, ніж у середньому у світі. Найвища в регіоні вона в Ізраїлі, на території якого не використовували подібну зброю.

Уран і суди

Італійська опозиція роками домагалася від міністерства оборони рішень про стан здоров’я військових, які брали участь у міжнародній місії на Балканах і могли постраждати через снаряди зі збідненим ураном. Врешті-решт суди визнали провину міністерства оборони Італії — насамперед через те, що військових не попередили про небезпеку та правила поведінки з цими снарядами чи враженою ними технікою, як це зробили в інших арміях світу. Сім'ям декількох постраждалих призначили компенсації (всі ці рішення були винесені у 2019–2022 роках, процеси тривають і зараз; точна кількість виграних справ невідома, але італійський «Євроньюз» пише про 300 виграних справ, посилаючись на слова адвоката, який їх вів). У рішеннях деяких судів також ідеться про те, що військові могли постраждати від азбестового пилу — тобто суд не встановив, що саме збіднений уран призвів до хвороби та загибелі військових. Адже і в Іраку, і в Сербії бомбардували хімічні заводи та інші промислові об’єкти, які горіли та викидали в повітря багато шкідливих речовин. Війна завжди шкодить і довкіллю, і здоров’ю людей, які перебувають біля епіцентрів вибухів, — навіть якщо снаряди й не містять збідненого урану.

Читайте також: Екологиня Катерина Полянська: «Екологічні наслідки війни — це не лише руйнування»

Попри те, що американські суди відхилили всі позови про шкоду цих снарядів, а італійські винесли дуже мало рішень на користь позивачів, адвокати й політики в Сербії тут же активізувалися. І зараз погрожують «притягнути НАТО» до відповідальності та заявляють про тисячі постраждалих, зокрема і цивільних громадян. Але поки що жодних справ до суду не доведено. У своїх виступах юристи наполягають, що Сербія постраждала саме через бомбардування НАТО — і провладні видання активно поширюють ці заяви (оскільки НАТО, м’яко кажучи, не користується підтримкою в країні).

І юристи, й місцеві політики наголошують: Сербія — перша за смертністю від раку в Європі, і в цьому винен збіднений уран. Але це відверта маніпуляція: Сербія справді має високий рівень смертності від раку, особливо від раку молочної залози та легенів. Але це, як стверджують місцеві спеціалісти-онкологи, свідчить лише про якість медицини та недостатню кількість скринінгів, які потрібні, аби виявити рак на ранній, виліковній стадії. До того ж у Сербії не вистачає спеціалістів, тому пацієнти занадто довго чекають на допомогу.

Попри гучні заяви, захворюваність на рак у Сербії не найвища в Європі (18-те місце) — Данія та Угорщина суттєво випереджають Сербію за кількістю онкологічних захворювань на сто тисяч населення (ось дані про кількість випадків серед чоловіків і жінок). При цьому ані Данію, ані Угорщину ніхто не бомбив. І смертність у цих країнах суттєво нижча — через вищу якість медицини.

Російська пропаганда проти

Усі ці нюанси, звісно, не хвилюють російську пропаганду. І якщо російські ЗМІ раніше лише час від часу використовували заяви сербських маніпуляторів заради того, аби звинуватити НАТО чи США, то після того, як Велика Британія офіційно заявила, що надасть Україні снаряди зі збідненим ураном, російські засоби пропаганди поставили на потік вироблення фейків про таке озброєння.

Основні тези російської пропаганди такі:

— в країнах, де використовували такі снаряди, зростає кількість онкологічних захворювань;

— через потрапляння у ґрунт збідненого урану сільгосппродукція з цих країн є отруєною і не може постачатися в інші країни;

— снаряди зі збідненим ураном — це використання ядерної зброї або «брудна» ядерна бомба;

— через використання таких снарядів виникає хмара радіоактивного пилу;

— розміщення ядерної зброї в Білорусі — відповідь на постачання таких снарядів до України.

Жодна з цих тез не має нічого спільного з реальністю — це вигадки та маніпуляції, які використовує Росія для внутрішньої аудиторії, аби вчергове довести, що війна проти України є «справедливою», виправдати ескалацію чи вкотре погрозити світові використанням ядерної зброї.

Наприклад, тезу про те, що Велика Британія «постачає зброю з ядерним компонентом», озвучив сам Путін. Хоча збіднений уран не має жодного відношення до ядерної зброї: зараз не існує технології, як перетворити цей матеріал на речовину, придатну для її виготовлення. Для того, аби стався ядерний вибух, потрібна неконтрольована реакція в ізотопах, яких збіднений уран не містить. Так само в результаті використання цього металу не може виникнути «радіоактивна хмара» — він узагалі здебільшого згоряє при влучанні в ціль. Через тривалий період напіврозпаду радіоактивність DU надзвичайно мала, а альфа-частинки, які й несуть цю радіоактивність, не здатні подолати шкіру. Небезпеку становить лише токсичний пил, коли він потрапляє в легені людини або всередину організму з води чи їжі. Рукавички, одяг та навіть аркуш паперу суттєво знижують ризик отримати небезпечну дозу цієї речовини, вважають численні комісії, які досліджували вплив збідненого урану на військових. Небезпечні також шматки металу, які можуть влучити в тіло, — але і в цьому випадку «світитися», як пише російська пропаганда, людина не буде.

Цікаво, що пропагандисти, поширюючи фейки про «ядерну зброю» зі збідненого урану, іноді посилаються на українське видання «Обозреватель». На цьому сайті у 2017 році вийшла новина, де командир взводу танкової роти Іван Начовний заявив, що «Україні потрібно нарощувати свою ядерну зброю» — і що навіть снаряди зі збідненим ураном можуть ефективно завдавати «локальних ударів» на Донбасі. Згодом редакція «Обозревателя» видалила новину — можливо, вирішила, що танкіст Начовний не є експертом з ядерної зброї. Але в російських ЗМІ посилання на неї залишилися.

Як не існує «ядерного компонента» в снарядах з DU, так не існує й наукових доказів, що після бомбардувань сільгосппродукція, яка виросла на цих територіях, містить токсини. Принаймні, такі загрози не враховує сама Росія: за даними Торгово-промислової палати Сербії, Росія доволі активно імпортує звідти фрукти та овочі. І «зараження Сербії збідненим ураном» ніяк цьому імпорту не заважає.

Але найбільшою нісенітницею виглядає «асиметрична відповідь Заходу», яку просуває російська пропаганда із посиланням на слова свого президента. «Росії є чим відповісти на постачання снарядів зі збідненим ураном», — сказав Путін. Раніше такими самими словами він уже відповідав на постачання Україні західних танків — здається, що ця фраза заготовлена спічрайтерами Путіна на всі випадки його виступів. Він також говорив, що «Росія має сотні тисяч таких снарядів» — але чомусь замість планів використання їх у відповідь на західні танки Путін вирішив розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі.

І навіть це — маніпуляція: Лукашенко ще в липні минулого року звернувся до Путіна з проханням розмістити ядерну зброю в Білорусі. І тоді ж, у липні, Путін заявив, що «в найближчі місяці» надасть Білорусі ракетні комплекси «Іскандер», які можуть використовувати ракети з ядерною зброєю. Новиною в березні стало лише те, що Росія збирається до 1 липня 2023 року побудувати в Білорусі сховище для ядерних ракет — але і це потребує підготовки й часу. Тому очевидно, що розміщення на території Білорусі російської ядерної зброї не мало відношення до постачання Україні снарядів зі збідненим ураном. Це лише риторична заява, яку пропаганда використовує для чергової погрози світу ядерною зброєю.

А щоби поширювати ці тези в зовнішній світ, російська пропаганда  має активних союзників на Заході — тих самих опозиційних політиків у різних країнах, які роками критикували держави за використання снарядів зі збідненим ураном, посилаючись на недостовірні, здебільшого ненаукові або недоведені факти. Наприклад, членкиня партії «зелених» Уельсу Піппа Бартолотті, яка заявляла, що «Росію не можна обвинувачувати» в розв’язанні війни й потрібно припинити постачати Україні зброю. Тепер вона пише у фейсбуку, що «родюча українська земля» після використання снарядів з DU на 200 років буде «токсичною». І що цією «токсичною» сільгосппродукцією Україна начебто буде потім труїти жителів Африки, які є основними покупцями українського зерна. Такі самі заяви робить міністерка охорони здоров’я Сербії Даніца Груїчич, соратниця президента Сербії Вучича, яка роками поширює недоведену інформацію про «екологічну катастрофу в Сербії». Такі самі заяви робить і колишній прем’єр Італії, популіст Джузеппе Конте.

Також поширювати «точку зору Росії» не забувають і китайські ЗМІ: запрошують експертів, які висловлюють стурбованість використанням такої зброї в Україні, цитують Лаврова із його заявами про «забруднені продукти з України», які в майбутньому ніхто не буде купувати, тощо. Таку суголосність можна пояснити цікавим розслідуванням, яке провів проєкт «Система» (розслідувальний проєкт «Настоящего времени» та «Радіо Свободи»). За даними журналістів, принаймні з 2019 року Роскомнагляд за домовленістю з Китаєм прибирає з російського інформаційного простору інформацію, яка «заважає» Китаю. Можна припустити, що у відповідь Китай підтримує «партнера» у своєму інформаційному полі.

І, врешті-решт, ці ж самі тези Росія поширює за допомогою сторінок російських посольств по всьому світу.

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду