«Детектор медіа» продовжує розповідати нашим читачам про суспільно-політичні ютуб-канали, які виникли чи активізувалися за два роки війни, мають великі аудиторії та поширюють багато контенту — на кшталт Ukraine World News і «Сейчас». А також канали з відверто сумнівним контентом — «Вишка», Politeka, Golos.eu та «Да, это так» ексведучого медведчуківських каналів Макса Назарова. Ми допомагаємо таким чином нашим читачам робити усвідомлений вибір джерел інформації.

Ще один канал, що також активно працює та має немалу аудиторію, — «Новини.Live». Він входить до орбіти впливу народного депутата й бізнесмена Вадима Столара, який до 15 березня 2022 року був членом фракції нині вже забороненої «ОПЗЖ», а згодом увійшов до депутатської групи «Відновлення України». Зараз цей канал має 2 мільйони 130 тисяч підписників і постійно нарощує аудиторію. Розповідаємо, як він працює та який контент показує.

Столар за ширмою

У липні 2022 року народний депутат Вадим Столар продав свої медіаактиви співзасновниці креативних агентств «We know how» і «Badoev ID» Ганні Ковальовій, яка після цього дала інтерв’ю «Детектору медіа». Вона сказала тоді, що «придбала групу компаній із ліцензіями на телевізійне мовлення, інтернет-сайтом і двома телеграм-каналами — і на момент купівлі мовлення телеканалів уже було призупинене».

 Ганна Ковальова

І справді, на той час юридичні особи каналів «Odesa.live» (ТОВ «Медіамережі. Одеса» та ТОВ «ТРК “Клуб-ТВ”»), «Типовий Київ» (ТОВ «Телерадіокомпанія “Купол”») і «Live» (ТОВ «Медіамережі»), власницею яких стала Ковальова, мали ліцензії в Києві й Одесі. Перша була чинна лише до 2024 року, а друга — по 2025 рік. Однак канал їх не використовував і перейшов винятково в диджитал — на сайт і в соцмережі, зокрема ютуб. На запитання, чому Ковальова не придбала лише диджитал-проєкти, без компаній, які мають телевізійні ліцензії, вона відповіла так: «Це була обов’язкова умова попереднього власника. Тобто для купівлі мені запропонували проєкт із певним переліком медіаактивів. Але ці проєкти були мені цікаві — ще від того часу, як я від власної агенції працювала над розробкою маркетингової стратегії для холдингу “Live.Network”. Проєкти холдингу мали перезапуститись у березні 2022 року, але війна все змінила. Оскільки в мене було бачення, як розвивати диджитал-майданчики проєктів, я прийняла пропозицію придбати ці медіаактиви. Розвивати телевізійні активи стало дуже важко, а ретранслювати марафон — невиправдано та дорого».

Попри «невиправдано», «важко» і «дорого», вже в листопаді 2023 року канал «Новини Live» (юридична особа — ТОВ «Медіамережі») подався на конкурс на загальнонаціональне мовлення в мультиплексах провайдера оператора цифрового телебачення «Зеонбуд». Ганна Ковальова особисто тоді презентувала «Новини Live» у Нацраді й розповідала про велике бажання отримати цю ліцензію. За її словами, сайт і соцмережі її активів розвиваються, нарощують аудиторію, а в компанії є власний продакшен, корпункти у Великій Британії, Польщі, Німеччині, США та Австралії, на ютубі вже вийшло понад три тисячі прямих трансляцій і репортажів. «Ми не відмовимося від інформаційного контенту. Ми хочемо не лише інформувати, а й надихати», — казала тоді Ганна Ковальова. Однак Нацрада цю заявку не підтримала.

Зрештою, цікава не стільки деяка непослідовність заяв власниці, скільки те, чи може бути Ганна Ковальова номінальною власницею цього медіабізнесу і чи може він бути й досі пов’язаний із Вадимом Столаром. Офіційних підтверджень причетності Столара до роботи медіапроєкту немає, але є речі, які можуть на це вказувати. Зокрема те, що Ганна Ковальова — не стороння людина, яка вирішила придбати медіаактиви, а на момент придбання була і, схоже, досі залишається CEO благодійного фонду Future for Ukraine, підтримуваного Вадимом Столаром. Принаймні, у вкладці «про фонд» на його сайті є фото команди, разом із Ганною Ковальовою.

Те, що Столар досі підтримує цей фонд, доводять і його аналогічні дописи на двох різних його фейсбук-профілях.

Крім того, на ресурсах «Новини.Live» доволі часто піарять як і Future for Ukraine...

 Кожна з цих новин — про Future for Ukraine

 ...так і інший, цього разу вже іменний благодійний фонд Вадима Столара.

Усе це, а також наші особисті компетентні джерела, які схотіли лишитися анонімними, вказують на те, що Столар і досі фактично контролює цей медіаактив. Все просто: продаж продиктований небажанням потрапити до реєстру олігархів, який запроваджує закон про деолігархізацію. Столар — не єдиний медіавласник, який подібним чином відреагував на цей закон. Наприклад, Ігор Коломойський юридично майже не має стосунку до своїх медіаактивів, а Рінат Ахметов закрив медіагрупу «Україна».

Обличчя каналу

Як указано на сайті «Новини.Live», канал, крім головної київської редакції, має також редакцію з чотирьох журналістів в Одесі, невеликі корпункти (по одному журналісту) у Львові та Харкові, а також, як зазначалося вище, корпункти у Великій Британії, Польщі, США, Німеччині, Ізраїлі, Франції та Німеччині.

Та найцікавіше все ж відбувається в Києві, й саме київська редакція продукує найбільше контенту.

Однією з головних ведучих каналу — принаймні саме вона робить дуже багато студійних інтерв’ю — є журналістка Юлія Литвиненко.

Юлія Литвиненко

Донедавна Юлія Литвиненко працювала на ютуб-каналі «Сейчас». Нагадаємо, це перейменований ютуб-канал новин «Сьогодні», які колись виходили на телеканалі «Україна», до закриття медіагрупи. Нині актив офіційно належить Ростиславу Буняку, якій раніше був керівником департаменту диджитал-напрямку «Новинної групи Україна». «Ми завершили співпрацю з Юлею», — повідомив Ростислав Буняк «Детектору медіа», давши зрозуміти, що був здивований побачити її на «Новинах.Live». Але в Литвиненко настільки багата біографія, що дивуватися насправді нічому, — працювала на «1+1», СТБ, «Інтері», була генеральною продюсеркою «Радіо Весті», працювала на NewsOne та ZIK спочатку до Медведчука, потім перейшла на Прямий, а потім повернулася на ZIK, уже коли каналом володів Медведчук. У 2020 році вона вже працювала в структурах Столара — вела авторську програму на каналі «Kyiv.Live».

 Лана Шевчук

Вочевидь, Юлія Литвиненко прийшла на «Новини.Live» на вакантне місце, яке звільнила «зірка» медведчуківського й нині забороненого в Україні телеканалу NewsOne Лана Шевчук. Телеведуча Шевчук ближче до початку повномасштабного вторгнення також встигла побути і співведучою проєкту «П’ятниця. Вечір» на каналі «Наш» ще одного проросійського політика Євгенія Мураєва. Тепер Лана Шевчук працює на «Вишці». Вона перестала з’являтися в ефірах «Новини.Live» приблизно в той час, коли програми почала вести Литвиненко, — десь три місяці тому. «Детектор медіа» звертався до Юлії Литвиненко з проханням про коментар. Вона прочитала запитання щодо своєї нової роботи, однак не відповіла на них.

 Діна Бернацька

Ще одним обличчям каналу є Діна Бернацька. Про неї відомо небагато. На своїй сторінці у фейсбуку вона вказала, що до «Новин.Live» працювала також на «Апостроф ТБ», а ще раніше — у Печерському райсуді Києва. З відкритих джерел також відомо, що у травні 2022 року вона стала обличчям місцевого каналу «Чернівці». Як повідомляло тоді місцеве медіа «Чернівецький промінь», співвласником цього каналу є ще один представник нині забороненої «ОПЗЖ» Михайло Папієв. Ще у 2019 році Діна Бернацька була учасницею реаліті-шоу «Холостяк» на СТБ, героєм якого тоді був блогер і ведучий Нікіта Добринін.

Віталій Прудиус та Ольга Волкова

Програму «Ранок.Live» ведуть Віталій Прудиус (або Прудіус — на каналі його підписують то так, то так) та Ольга Волкова.

Про Віталія Прудіуса на сайті «Новини.Live» вказано, що він «у сфері медіа із 2002 року». Про початок його кар’єри відомо мало, але у 2014 році він працював редактором на «112 Україна», пізніше був ведучим на «Україна 24». Також відомо, що працював на медведчуківському NewsOne. Під час війни (і до закриття медіагрупи «Україна») вів національний марафон «Єдині новини», працював на ютуб-каналі «Politeka».

Про його партнерку по студії Ольгу Волкову на сайті «Новини.Live» — жодної інформації. Але її повна тезка, дуже схожа на ведучу ранкового ефіру на «Новини.Live», з 2017-го і до середини 2021 року працювала на нині забороненому в Україні проросійському сайті «Страна.ua». Судячи з профілю авторки на сайті «Страни», Ольга Волкова також працювала в газеті «Весті» та 17-му каналі. На «Стране» збереглося багато матеріалів Волкової — наприклад, про «День побєди», де є відео параду з Путіним і розповідь про «націоналістів», які «атакують ветеранів». Судячи із заголовків, Волкова спеціалізувалася на темах щодо справ Майдану, правих, ПЦУ тощо — і її матеріали витримані цілком в дусі «Страни»: ПЦУ — «несправжня церква», а 8 травня — несправжнє свято з «несправжніми» ветеранами.

 Галина Остаповець

Ще одна ведуча та журналістка каналу «Новини.Live» — Галина Остаповець. Вона багато працює: часто відвідує різні події та робить звідти репортажі, інколи записує студійні інтерв’ю. Раніше упродовж приблизно десяти років вона працювала у виданні «Обозреватель», а ще раніше — в «Газеті по-українськи» та в журналі «Країна».

 Сергій Гулюк

Ведучим каналу є і журналіст Сергій Гулюк, який на початку 2000-х працював у «Фактах» на ICTV, а далі на якийсь час заглибився у більш шоубізнесові проєкти на М1, «Мелорамі» на «Інтері» та «Шоуманії» на Новому каналі.

 Марія Гураль

У журналістки Марії Гураль на каналі своя програма. До цього Марія Гураль працювала в медіа «Стоп корупції», яке у 2019 році навіть виключили із Глобальної мережі журналістів-розслідувачів GIJN, бо рада організації вважала, що ГО «Стоп корупції» «занадто залучена до політичної активності, а також були тривожні твердження про відсутність журналістського професіоналізму та про конфлікти інтересів». Детальніше про це можна прочитати в колонці Ірини Виртосу на «Детекторі медіа». На «Новини.Live» Марія Гураль знімає різні програми про проблеми Києва, з певним докором у бік мера столиці Віталія Кличка. Не те щоб ми були прихильниками Віталія Кличка, але саме тут одразу помітна певна упередженість і негативне ставлення медіа до очільника столиці.

Не можна не помітити, що чільне місце на цьому каналі посідає лікар Євген Комаровський. Інколи здається, що телевізійного досвіду в нього більше, ніж власне лікарського. Бо у 2021 році він був головним експертом нової програми «Підсумки місяця» на каналі «Україна 24». І того ж року Центр Разумкова навіть вносив його в опитування про те, хто з неполітиків міг би позмагатися на президентських виборах. У Комаровського було 12% підтримки й друге місце, а на першому — його друг Дмитро Гордон. На «Новинах.Live» виходить програма з оригінальною назвою «Комаровський Live», у якій він справді розказує Діні Бернацькій про різні речі, що стосуються медицини — як-от міфи про аутизм чи про алкоголь, про грудне вигодовування, віруси або чому людина хропить. Але також він коментує законопроєкт про мобілізацію або висловлює свої претензії до президента Зеленського. Словом, схоже, він «експерт з усього».

Новини, багато розмов, «хороші росіяни»

Якщо увімкнути посеред дня канал «Новини.Live», глядач побачить звичайний інформаційний етер, у якому повідомляють про наслідки обстрілів, кореспонденти працюють із місця подій, а поточні новини у студії обговорюють із різними гостями, часто онлайн зв’язуються з представниками місцевої влади, транслюють відеозвернення президента чи якісь коментарі чиновників на брифінгах.

Ось, наприклад, новину про те, що колектив єдиного телемарафону забронювали від мобілізації, з ведучими в студії обговорюють народний депутат від «Слуги народу» Олег Семінський, футуролог Віталій Кулик, а по відеозв’язку ввімкнувся Ігор Петренко, який є бенефіціарним власником каналу «Ми — Україна», що якраз бере участь у телемарафоні. Насправді нічого особливого.

В описах до відео часто є посилання на якісь збори грошей на потреби української армії — і це добре. Крім того, канал навіть визнає помилки та робить спростування. Наприклад, 26 березня ведуча Ольга Волкова перепросила за те, що її колеги з телеграм-каналу «Новини.Live» некоректно подали цитату голови Мукачівської РДА Сергія Гайдая про нібито ймовірний наступ росіян на Сумщину.

Єдине, чим можуть роздратувати денні ефіри прискіпливих глядачів, — це опитування людей на вулиці на різні теми. Наприклад, одне з таких недавніх опитувань у Києві стосувалося того, чи доцільно зараз витрачати 500 млн грн на рік на національний телемарафон «Єдині новини». Що ж, тут відповідь киян була однозначна — всі опитані проти телемарафону. Приблизно такої ж думки дотримуються й експерти, яких наприкінці лютого опитував «Детектор медіа», щоправда, експерти дають ґрунтовніші відповіді.

Але проблема з опитуваннями на вулицях завжди одна й та сама: ними можна легко маніпулювати — вибірка непоказова й узагалі незрозуміло, які відповіді вирізали на монтажі. Наприклад, в опитуванні про те, чи на часі зараз мовне питання, хоч багато перехожих і сказали, що почали більше спілкуватися українською, але все одно переважали відповіді в дусі «не на часі, треба спочатку закінчити війну», «не треба нікому вказувати, якою мовою розмовляти». Можливо, всі люди, яких опитали, дали такі відповіді; серед них були й ті, хто сказав, що українська все ж принципово важлива. Але чомусь хвилину з п’ятихвилинного сюжету віддали жінці, яка вважає, що питання не принципове; інші отримали в ефірі менше часу.

Але все найцікавіше відбувається в ефірі «Новини.Live» під час інтерв’ю. Звісно, на канал запрошують багатьох різних спікерів. Серед них ветеран та активіст Олег Симороз, історик і військовий Олександр Алфьоров, дипломат Руслан Осипенко, експерт з озброєння та головний редактор Defense Express Олег Катков, народний депутат та очільник Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, поет, військовий і лауреат Шевченківської премії Дмитро Лазуткін, який на днях став речником Міноборони   та інші. Також там багато різного штибу військових оглядачів, як-от Олександр Коваленко, Іван Ступак, Олександр Мусієнко, Роман Світан, Валерій Романенко й Олексій Гетьман, та політичних коментаторів — Дмитро Снєгирьов, Борис Тизенгаузен, Тарас Загородній, Олег Хом’як, Володимир Фесенко й інші. А ще різні депутати, посадовці та найрізноманітніші експерти — словом, усі ті, кого можна побачити чи то в телемарафоні, чи то на інших каналах. Серед них є й такі, які, здається, тільки тим і займаються, що дають коментарі та ходять від студії до студії.

Але бувають в ефірі й дуже дивні гості. Наприклад, у студії Волкової та Прудіуса закон про мобілізацію вирішили обговорити з адвокатом Ростиславом Кравцем. Нагадаємо, що Кравець — це той самий адвокат, який подавав позов проти Кабміну щодо запровадження нового українського правопису; просував антизахідні та проросійські погляди та просив ДБР визнати Центр протидії корупції «екстремістською організацією». І щодо мобілізації у Кравця теж є позиція: саме він, наприклад, написав звернення до ДБР, за яким відкрили справу проти голови ЦПК Віталія Шабуніна, який начебто ухиляється від мобілізації. В ефірі Кравець давав поради Дмитру Гордону піти на фронт, ну і взагалі розповідав, що головна мотивація для людей під час мобілізації — це поява в окопах «міністрів, депутатів і їхніх дітей».

Тобто гості в каналу бувають дуже специфічні, скажімо так. В ефірах — особливо Діни Бернацької та Юлії Литвиненко — достатньо проросійських спікерів, які зараз вдають із себе патріотів-опозиціонерів.

Щоправда, останніх зараз, коли з «Новин.Live» пішла Лана Шевчук, стало значно менше. Принаймні Михайло Чаплига, наприклад, був там востаннє сім місяців тому і якраз у Шевчук. Нещодавно затриманий співробітниками СБУ Дмитро Корнейчук — одинадцять місяців тому. Дмитро Співак — три місяці тому, Руслан Бортник — також три місяці тому, як і Кость Бондаренко. Словом, враження, що цих колишніх завсідників каналів Медведчука Лана Шевчук забрала на «Вишку».

Але не всіх, бо на «Новинах.Live» бувають Вадим Карасьов, Андрій Єрмолаєв та Андрій Золотарьов, які встигають побути й на «Вишці», і на «Да, это так», і на «Politeka», а раніше були завсідниками каналів Медведчука.

Карасьов в інтерв’ю Литвиненко в січні казав, що Україні не треба поспішати звільняти окуповані території, навіть якщо буде така можливість, бо «там живут много антиукраинских нелояльных» людей, а ще підводив до завершення війни на нинішніх позиціях. «Мы должны четко понять в 2024 году, кто мы. Мы воюем дальше или мы стремимся завершить войну и перейти в новое послевоенное состояние? Потому что если будет война, она будет истощать наши ресурсы и силы», — казав він.

Єрмолаєв, треба зазначити, саме на цьому каналі намагається бути значно обережнішим, ніж на «Вишці». Щоправда, це виходить не завжди. Ось, наприклад, як він виправдовує агресію Росії. «Военный способ обеспечения, как это понимает путинский Кремль, своей безопасности, своего жизненного пространства, мне понятен. И я думаю, что спусковым крючком к военному решению стали не столько конкуренция, противостояние с украинскими элитами неполитическими, сколько те потрясения, которые начались по периметру России в связи с событиями в Беларуси, Казахстане. То есть российский Кремль в 20-е годы столкнулся с тем, что вместо успешных проектов — ЕврАзЭС, Союзное государство — у них начало трещать по швам, причем не без внешнего вмешательства», — каже Єрмолаєв. Звучить так, ніби Росія була собі мирна й нікому не погрожувала, але її, бідолашну, змусили напасти на Україну якісь білоруські чи казахстанські опозиційні протести. Чомусь він не згадав про Придністров’я, Грузію, Сирію тощо.

Андрій Золотарьов розмовляв із Діною Бернацькою кілька днів тому і в традиціях заборонених медведчуківських каналів розказував про те, яка Україна несамостійна: «У США, к сожалению, есть те рычаги, которые не позволяют украинской политической элите быть абсолютно самостоятельной и независимой в своих решениях». А кількома тижнями раніше підігрував твердженню про нібито тотально корумповану Україну. Звісно, не обійшли Бернацька і Золотарьов увагою рішення Українського інституту нацпам’яті щодо Михайла Булгакова. «Ну, эти эксперты хотя бы поинтересовались семьёй Булгакова — его отец, будучи цензором, специально говорил не об украинском наречии, как это было принято в Российской империи, а об украинском языке, в доме стоял бюст Кобзаря. Да и сам Булгаков прекрасно владел украинским языком (...) Последняя инициатива Института нацпамяти снести Арку дружбы народов — ну, за металлолом тысяч 100 долларов заработаем, а вот если сократить Институт нацпамяти — это полтора или два миллиона долларов ежегодно», — каже Золотарьов.

Звісно, Бернацька не заперечувала. Та й узагалі ведучі, та ж сама Литвиненко, поблажливо ставляться до гостей ефірів.

Заходять на «Новини.Live» і «хороші росіяни», хоч і нечасто. Один із них — Ілля Пономарьов, який досі нас повчає, як нам воювати з Росією, та, як і на початку вторгнення, все обіцяє «падение кремлевского режима».

Юлія Литвиненко та Ілля Пономарьов в етері «Новини.Live»

Також на цьому каналі постійно присутні Костянтин Боровий, Геннадій Гудков, Леонід Гозман і Євгеній Чичваркін. Переслухати й детально розібрати всі їхні балачки — справа непосильна й дуже невдячна. Але загалом всі вони самою лише своєю присутністю ніби говорять, що це не росіяни винні, а «лише» Путін і його посіпаки, та повчають нас. Ну і, звісно, розповідають про «домовленості США та Росії», як-от Боровий: «В соответствии с договоренностью, которая существовала между Путиным и Баденом — Байден об этом открыто говорил — Соединенные Штаты не возражали против маленького локального конфликта, маленькой локальной войны».

8 березня в ефірі в Литвиненко була російська журналістка Юлія Латиніна і чомусь говорила не лише про смерть Навального, що було б логічно. Але вона також коментувала й ситуацію на фронті, й оборонні укріплення біля Авдіївки, й заміну головнокомандувача ЗСУ. Цікаво, чи після того, як вона звинуватила Україну в теракті у «Крокусі», про що писав і сайт «Новини.Live», цей канал знову її покличе до свого етеру?

Якщо вже згадали про Навального, то на «Новинах.Live» йому було присвячено чимало уваги; так, ніби його життя та загибель — дуже важлива тема для українських глядачів. Говорив про це і запрошений в ефір Литвиненко український кіно- і телепродюсер Олександр Роднянський, який працював у Росії тривалий час, але у 2022 році виїхав із країни. Роднянський коментував Литвиненко здобуття українською документальною стрічкою «20 днів у Маріуполі» кінопремії «Оскар», за який він як член Американської кіноакадемії теж віддав свій голос. Коментуючи те, що з міжнародної телеверсії «Оскара» вирізали нагородження українських кінематографістів, Роднянський згадав, що у 2023 році перемогу фільму «Навальний» показали. І, наче виправдовуючи таке рішення, Роднянський сказав: «Навальный — страшнее угроза для русской власти, чем, простите, украинская армия, потому что это может взорвать Россию изнутри». Дивне порівняння. А Юля Литвиненко, слухаючи ці дифірамби російським опозиціонерам, кивала зі згодою.

Загалом «Новини.Live» виглядають як збірна солянка, як і на будь-якому іншому інформаційному ютуб-каналі. Тільки тут ця солянка трохи тхне прокислими російськими щами, бо серед умовно 80% більш-менш непоганого контенту там домішують 20% тез про те, які росіяни бувають «хороші», а колишні завсідники відверто проросійських медіа — це просто мудрі люди, яких нам досі треба дослухатися. Можливо, це справді погляди окремих людей із каналу, бо чомусь у ведучого Сергія Гулюка немає жодного інтерв’ю з такими людьми. Але неприємно, що притомних політиків, чинних посадовців, а ще військових і різних експертів використовують як тло для «хороших росіян» і проросійських спікерів.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»