Уночі та зранку 2 січня 2024 року Росія здійснила черговий удар по Україні різними видами ракет і шахедами. Було запущено близько 100 ракет, загинуло шестеро людей, ще більш ніж 130 постраждали. Поки пожежники гасили пожежі, а лікарі допомагали пораненим, в анонімному телеграм-каналі «Вертикаль», який вважається наближеним до Офісу президента, з’явилося повідомлення, де невідомий адміністратор хвалив телеграм-канали та їхній «внесок» у безпеку жителів України:

«Якби не телеграм-канали, багато людей не пішли б в укриття сьогодні та дізналися б про загрозу хвилин за 20–30 до неї, а не за декілька годин. Нафталіну цього не зрозуміти». Під нафталіном, очевидно, маються на увазі традиційні медіа, які систематично критикують телеграм-канали. Критикують із різних причин — але, зокрема, й за те, що цей російський месенджер, який Україна ніяк не контролює та до якого є суттєві нарікання з огляду на безпеку та модерацію, використовує  наша держава, толеруючи й анонімні телеграм-канали також.

На повідомлення «Вертикалі» відреагувала головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, яка написала: «Це такий треш… За майже два роки війни держава не спромоглася, маючи “Дію”, створити нормальну офіційну систему оповіщення населення про ракетну небезпеку. Люди мають самі розуміти, самі вирішувати, на які анонімні телеграм-канали підписуватися, кому вірити. Сидіти під час тривог в анонімних телеграм-каналах, вишукуючи інформацію».

Проблема зі сповіщеннями про повітряні тривоги з початку великої війни викликає багато запитань. Одне з них — чому анонімні чи навіть неанонімні телеграм-канали взагалі отримують інформацію та публікують її часто раніше, ніж офіційні джерела? Де в такому випадку вони її отримують і чи можна їй довіряти? Також постає питання, чи можна виправити становище, коли майже вся країна користується месенджером, до даних якого, судячи з численних прикладів, має доступ російська ФСБ? І чи не становить загрозу ця монополія телеграма зі сповіщення людей про повітряні атаки?

Як реакція на цю монополію, на початку січня виник канал Повітряних сил у вотсапі, а згодом і інших державних структур, зокрема ДСНС і ГУР. Поки що в каналу Повітряних сил у вотсапі — 5 тисяч підписників (у телеграм-каналі — 625 тисяч), і нові канали інших державних чи місцевих структур зростають повільно. Також майже відсутня публічна комунікація щодо поширення серед людей знань про існування цих каналів, а також інформаційна кампанія, яка б заохочувала людей приєднатися до них і поступово знизити залежність від єдиного джерела повідомлень про загрози ракетних ударів.

«Детектор медіа» поговорив з експертами про роботу телеграм-каналів, які сповіщають про повітряні тривоги, а також про те, чи загрожує така монополія українцям. Усім опитаним ми поставили такі запитання:

1. Зараз телеграм — єдина соціальна мережа, де українці можуть отримати детальну інформацію про повітряні тривоги: потенційні цілі ракет, дронів, їхню кількість, тип загрози. Як ви оцінюєте таку монополію телеграм-каналів і які потенційні загрози в цьому бачите?
2. Офіційний телеграм-канал Повітряних сил повідомляє про пуски та потенційні цілі ракет і дронів. Але також у телеграмі вистачає анонімних каналів, які надають значно більше інформації (від кількості ракет до їхнього збиття), що дозволяє українцям краще розуміти загрозу. Як ви оцінюєте таку ситуацію та загалом використання анонімних телеграм-каналів, щоби повідомляти українцям життєво важливу інформацію?
3. Як, на вашу думку, має виглядати здорове інформування українців про повітряні тривоги?

Павло Фіалковський, аналітик агенції «Мольфар»:

1. Плюси в тому, що люди сповіщені про небезпеку та про її типи. Ні для кого не секрет, що люди вже знають типи різних небезпек і вивчили закономірності, можуть самі для себе приймати рішення, як їх оминати. Проте це палка з двома кінцями, оскільки люди, не військові чи експерти, приймають рішення, наприклад, не йти в укриття, бо це лише Міг чи «парочка "шахедів"».

Можемо сказати, що в телеграм-каналів монополія саме на детальне оповіщення про рухомі цілі. Проте не треба забувати, що є застосунки, які також сповіщають про тривогу, наприклад «Київ Цифровий» чи застосунок «Тривога», тому теоретично цей широкий функціонал сповіщення може згодом перекочувати в застосунки. І не потрібно забувати про вотсап, у якому нещодавно з’явилася функція каналів, аналогічна телеграмним.

2. Ніхто не може бути застрахований від помилок адміністрації цих каналів та від того, що в моменти, коли вам буде конче потрібна ця інформація, — вони її вам не надаватимуть. Тобто, з одного боку, добре, бо все в одному місці, з іншого — відповідальності за це ніякої ні в кого. Ти сам прочитав певну інформацію від анонімного джерела та зробив висновки.

3. Напевно, тут усе доволі прозаїчно: це мають робити офіційні представники, за допомогою, до прикладу, застосунку, зі збалансованим рівнем деталізації загрози, проте із достатнім обмеженням, щоб не допомагати ворогу.

Ксенія Ілюк, співзасновниця LetsData, експертка зі стратегічних комунікацій:

1. Успішна система кризового інформування зажди має бути диверсифікованою. Мова не про комунікацію з аудиторіями, а про кризове інформування. Бо для першого потрібно йти туди, де є твоя аудиторія, для другого — мати запасний план для чорного дня. Уявімо, що завтра з якихось причин телеграм стає недоступним для українців. Це насправді дуже реалістичний сценарій у контексті повномасштабної війни. Уявіть сценарій, де телеграм не працює, Росія запускає сотні ракет і дронів — і українцям необхідно протягом 10 хвилин бути в укриттях. Як вони про це дізнаються з надійного, перевіреного і звичного джерела, якщо телеграм не працюватиме? Додаток, який покриває лише частину населення країни, чи сирени, які за два роки повномасштабного вторгнення так і не запрацювали в частині міст і селищ? Тому використовувати один канал кризового інформування, який не контролюється тим, хто є відповідальним за це інформування, дуже небезпечно та створює чудовий ґрунт для операцій впливу ворога.

Анонімне джерело — не джерело. Й тут не може бути дискусій, оскільки ми ніколи не знаємо, хто ховається за ширмою анонімності та які в них мотиви. Велике питання — звідки й чому анонімні телеграм-канали знають і публікують більше про ракетну загрозу, ніж Повітряні сили України, й чому за два роки повномасштабної війни нема чітких протоколів, яку інформацію доносити. Ба більше, заманювання читачів такою інформацією в телеграм-канал і подальша, дуже поступова й майже непомітна маніпуляція дискурсом — звична практика для проросійських каналів у телеграмі.

2. У кризового інформування мають бути дві ключові характеристики. Перша — кризовість. Тобто перевірена, безпечна й завчасно представлена населенню інфраструктура, яка миттєво може запуститися попри будь-який сценарій кризи: відсутність електроенергії чи знищена вежа мобільного зв’язку. Важливо, щоб люди очікували повідомлення з конкретного джерела. Уявіть, якщо раптом у дуже кризовий момент масового ракетного обстрілу вам подзвонить хтось на телефон і скаже, що це дзвінок від Повітряних сил і людині потрібно йти в укриття. Якщо ви не будете чекати умовного дзвінка, які шанси, що ви йому повірите?

По-друге, вичерпність. Я не тямлю у військовій справі й не знаю достеменно, що і коли можна повідомляти про ракету, яка летить, тому не можу перерахувати специфічні деталі й час їх оприлюднення. Проте кризове інформування має бути вичерпним, тобто таким, щоб на його основі можна було приймати зважене рішення. Й у жодному разі не таким, що спонукає панікувати й витрачати цінний час на пошук додаткової інформації деінде.

3. Державним органам потрібно розгорнути систему справжнього кризового інформування, яка не зав’язана на месенджерах чи соціальних мережах. І справа тут не лише в телеграмі, а в тому, що комунікація з населенням і кризове інформування — не одне й те ж саме.

Щодо самого телеграма. Є різні індикатори, що вказують на незахищеність і непрозорість платформи. Ба більше, є безліч досліджень того, як Росія використовує анонімні телеграм-канали для ворожих інформаційних впливів. Проте стверджувати, що він контролюється Росією, ми не можемо. Для цього необхідно розслідувати потенційні зв’язки, аналізувати випадки використання персональних даних і системно комунікувати ризики населенню.

Паралельно необхідно повністю делегітимізувати анонімні телеграм-канали. Питання, звідки телеграм-канали мають інформацію щодо ракетних обстрілів, яку не повідомляють Повітряні сили, поки без відповіді. Як і те, чому випадки публікації телеграм-каналами фото й відео одразу після влучень ігнорують, при тому що журналістам такий контент публікувати заборонено. З іншого боку, треба не використовувати анонімні телеграм-канали як джерела інформації, що вкотре легітимізує їх і збільшує до них довіру без жодних на те підстав.

Валентин Кучерук, співзасновник Інституту дослідження кібервійни:

1. По-перше, телеграм не є спеціалізованим додатком для сповіщення про повітряні тривоги. Існує додаток «Повітряна тривога», де, вказуючи район та область, місто свого перебування, людина отримуватиме сповіщення про тривоги. Для жителів столиці інформування про тривоги відбувається за допомогою «Києва цифрового». По-друге, слід звернути увагу на надійність таких джерел. Вбачаючи ризики ІПСО та загалом агентурної роботи на території України, телеграм-канали є ідеальним місцем для проведення психологічно-маніпуляційних операцій над суспільством. Більшість власників популярних телеграм-каналів є анонімними, притягнення до відповідальності чи до суду таких осіб, блокування від розробників за розповсюдження дезінформації ми ще не бачили.

Звісно, коли лунає повітряна тривога, більшість людей починає переглядати телеграм-канали, щоб отримати більше інформації про тип загрози. Але для пересічної людини це примарна безпека, оскільки така інформація в жодному разі не захистить від ракетного удару, а, навпаки, може створити ілюзію безпеки чи посіяти паніку. Так, я особисто неодноразово помічав, коли деякі популярні телеграм-канали писали про виліт понад 20 бомбардувальників і про пуски сотень ракет, які насправді виявилися не такими масштабними або взагалі не відбулися. Коли лунає повітряна тривога, потрібно спускатися в укриття — і жодна інформація про тип ракети та кількість носіїв чи установок, що їх запускає, не зможе вас захистити.

2. Офіційні джерела повідомляють про небезпеку, а уточнювати інформацію про кількість ракет, а також про маршрути прольоту ракет чи спрацювання ППО є роботою на ворога. Завдяки такій інформації людина ніяк не зможе власними силами зупинити ракети чи прорахувати траєкторію польоту й дізнатися, чи в безпечному вона місці. Ворог же, навпаки, знаючи маршрути прольоту ракет за такими публікаціями, як «працювало ППО в такому-то районі», враховує це при наступних атаках та корегує наступні удари.

Іншою та дуже суттєвою загрозою є фото й інформація, яку телеграм-канали просять або купують у своїх підписників, а потім фото прильотів з’являться в російських каналах, і з них наш ворог може спокійно дізнатися про ефективність чергової атаки та врахувати цю інформацію для наступних.

Оцінити рівень небезпеки завдяки публікаціям у телеграм-каналі неможливо, а от піддатися уявній безпеці — так. Наприклад, телеграм-канали неодноразово публікували інформацію про пуски ракет «Кинджал», а потім спростовували таку інформацію роботою РЕБ. Тривоги тривають по декілька разів на день і супроводжуються подібними публікаціями про пуски — і що ми маємо в результаті? Я впевнений, що люди, які читали такі дописи, наступного разу можуть не спуститися до укриття, виправдовуючи тривогу роботою РЕБ і наражаючи таким чином себе на небезпеку.

3. Це має бути офіційний додаток, наприклад «Повітряна тривога». Також упевнений, що потрібно краще вибудовувати комунікацію між людьми та офіційними джерелами, систематично та зрозуміло пояснювати, чому інформування відбувається саме в такій формі та чому не можна розповідати більше, ніж говориться.

Олексій Півторак, заступник голови Центру досліджень «Детектора медіа»:

1. Месенджер телеграм точно не єдине місце в інтернеті, де є можливість інформувати людей, обмінюватися повідомленнями чи блискотливими гіфками з Матінкою Божою на свята. Так само як і канали в телеграмі не є єдиними джерелами інформації про реальний світ. Паралельно з ними існують новинні видання різної якості. І чим більше цінує видання репутацію, тим більше старається перевіряти джерела та перепрошує за помилки у фактажі. Що не надто часто роблять адміністратори найпопулярніших телеграм-каналів, які женуться за гарячими темами, тому не мають часу перевіряти інформацію.

У магазинах додатків для мобільних пристроїв є багато інших месенджерів, не створених росіянами. В яких теж є можливості робити канали, групи, розсилки та сповіщення про тривоги.

Для інформування про тривоги можна обійтися без будь-якого месенджера. Не веду до того, що треба постійно бути на вулиці й чекати звуку сирени. Сирени, тим більше, не всюди лунають. Є додатки для смартфонів, які створили українські розробники. На деяких із них поряд із логотипами та назвами розробників стоїть лого Міністерства цифрової трансформації України.

Ще про тривоги інформують мобільні додатки громад, які розвивають цифрові послуги. Так, наприклад, у столиці про це повідомляє додаток «Київ цифровий». Зараз ці додатки здебільшого не повідомляють про тип загрози. Але Повітряні сили ЗСУ, на мою думку, можуть передавати цю інформацію розробникам додатків, так само як публікують її в телеграмі.

2. На мою думку, варто не переставати спиратися на офіційні джерела. Адміни телеграм-каналів точно не перебувають при всіх пусках ракет і не мають розвідувальних даних про них. Першоджерелом інформації про пуски ракет чи дронів усе одно є державні органи. Які мають обов’язок і ресурси вести розвідку та протидіяти загрозі з повітря.

У нашому випадку головними розпорядниками інформації про пуски ракет, керованих бомб і дронів є Повітряні сили. Ніхто, крім них, не може бути офіційним джерелом інформації. Якщо є запит на інформацію про кількість і траєкторію руху повітряних загроз, то вони, якщо мають таку інформацію і вона може бути оприлюднена з точки зору безпеки, могли б її повідомляти. І цим уже змусити адміністраторів телеграм-каналів посилатися на офіційне джерело.

3. Ми заслуговуємо на якнайповнішу інформацію про загрози від бойових дій. І способів доставити інформацію не може бути замало. Але першоджерелами інформації мають бути не анонімні люди з російського месенджера, а представники держави.

У нашому випадку телеграм теж працює як спосіб отримати інформацію про загрози. Але ми не знаємо тих, хто цю інформацію повідомляє. Головні мінуси телеграма сьогодні — російське коріння, дезінформація та псування людям нервів постійними сповіщеннями про події, які не завжди мають значення.

Відмова від телеграма зі збереженням того ж рівня поінформованості про загрози можлива вже сьогодні завдяки додаткам, які повідомляють про тривоги. Єдине, що варто в них поліпшити для поінформованості громадськості, якщо є офіційне джерело, яке володіє перевіреними даними, — це давати більше інформації про типи загроз.

Оновлення: після публікації цього матеріалу до MediaSapiens звернувся представник компанії Telegram Ремі Вон та заперечив зв'язок з Росією та доступ до даних месенджера російських спецслужб: