Наприкінці грудня російський пропагандист Юрій Подоляка отримав заочний вирок — 12 років позбавлення волі за виправдовування російської агресії та колабораційну діяльність. На сайті Офісу генпрокурора йдеться, що блогер називає себе «головним спікером війни» та допомагає росіянам «мобилизоваться и держать информационный удар». На жаль, цей боєць «русского мира» — українець і до 2014 року жив і працював у Сумах. Ба більше, за його словами, у 2004 році він був організатором сумського майдану, в дитинстві відвідував «гурток юного націоналіста», але потім «прозрів» і переїхав до Росії.

Що відомо про цього пропагандиста, який вважає себе воєнним оглядачем та істориком — в матеріалі MediaSapiens.

Юрій Подоляка народився 21 лютого 1975 року в селі Піщане на Сумщині та закінчив Сумський державний університет за спеціальністю «Промислова електроніка» (конструювання медичних приладів). В армії Подоляка не служив, але це не завадило йому стати «воєнним експертом» у Росії. Сам блогер пояснює це тим, що йому з дитинства подобалася військова історія та техніка, а також він «малював карти битв з дев’яти років».

Своє особисте життя блогер не афішує, проте згідно з українським судовим реєстром, шлюб Подоляки тривав з 1998 по 2017 рік. Після Революції гідності Подоляка переїхав до Росії один, залишивши дружину з двома дітьми. «Будучи батьком доньки та неповнолітнього сина, які потребують утримання, відповідач не надає їй в добровільному порядку матеріальної допомоги. Неповнолітній син являється інвалідом з дитинства по слуху і потребує постійної медичної допомоги, на лікування та реабілітацію сина нею витрачаються значні кошти, а батько дитини ніякої участі в цьому не приймає. Відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дітей добровільно, весь час висував додаткові умови для отримання коштів. Він працює на території Російської Федерації, має доходи, які дозволяють сплачувати аліменти у заявленому розмірі», — йдеться в рішенні Ковпаківського районного суду міста Суми за 2020 рік.

За даними Офісу генпрокурора, до Росії Подоляка виїхав у 2014 році, та це не заважало блогеру вести бізнес в Україні — офіційно він був підприємцем аж до 2019 року. На нього в рідному селі Піщане зареєстрована фірма з ремонту автівок «Метасистеми сервіс», однак із січня 2023 року РНБО ввела санкції проти Подоляки, що заблокувало йому використання будь-яких активів в Україні. В червні Подоляка потрапив до санкційного списку Канади, а після заочного засудження до 12 років на все його майно на території Сумської області було накладено арешт.

За 10 років життя в окупованому Криму та Росії Подоляка встиг розвинути свої блоги так, що за кількістю контенту вони нагадують інформагентство. До повномасштабного вторгнення в Україну в його соцмережах щодня виходили в середньому по два відеоролики на день з дуже різноманітних тем: вакцинація, економіка й енергетика Росії та України, військові конфлікти — зокрема Карабаський, історія, демографічні проблеми країн світу, спорудження будинку в Криму, концепція російської залізниці, були навіть ролики з назвою «Куди рухається людство?».

Тобто філософські теми теж бентежать Подоляку. А от життя співвітчизників його цікавило куди менше: за 2021 рік було лише два відео, присвячених Донбасу, — обидва наприкінці року, коли всі світові медіа почали говорити про можливість вторгнення Росії в Україну. Якщо, за логікою пропагандистів, «Донбас бомбили» всі вісім років, то Подоляку це особливо не бентежило.

Відео виходили щодня майже без вихідних, при цьому блогер встигав готувати різну аналітику (звісно, якщо робив це сам). І починав він ці ролики, зазначаючи свою освіту. «Я як інженер розумію…», — так, наприклад, Подоляка починав відео про інформаційну війну. Наче інженер — це універсальний експерт із будови всесвіту.

Коли почалася повномасштабна війна, Подоляка перетворився на воєнного експерта, причому одразу показав ступінь своєї експертності:

«Війна в Україні: Держуправління країною втрачено, наступ військ Росії, що буде далі? Власне, ось і все. “Друга армія Європи” дуже швидко програє війну першій армії Європи. Та й за великим рахунком війною це назвати не можна. Це побиття немовлят», — його допис 24 лютого 2022 року.

Після такої заяви він продовжив розвивати свої навички в аналізі бойових дій і долучився до вихваляння злочинів російської армії — зокрема, дій Євгена Пригожина та його терористичного угруповання «Вагнер»:

«Війна в Україні — це закінчення великої громадянської війни в пострадянському просторі… ПВК “Вагнер” роблять те, чого не можуть робити інші. Чим більше я вивчаю систему, які створює Євгеній Пригожин, тим більше я згадую нашого вихователя Макаренка… Ця система дає фантастичні результати».

Фото: Подоляка з Михайлом Онуфрієнком і Олегом Царьовим

У Подоляки безліч ресурсів, де він просуває свій контент. Разом із проросійським блогером харків’янином Михайлом Онуфрієнком він є засновником сайту «Насправді», куди дублює свої статті та відео з соцмереж. Ютуб-канал блогера заблокований від початку повномасштабного вторгнення, тож зараз він публікує свої відео переважно на рутубі. А от телеграм-канал Подоляки вже налічує 2,7 мільйона підписників. Водночас у його соцмереж і сайтів не один десяток клонів із подібними назвами: «Мир сегодня с «Юрий Подоляка» або така сама назва тільки без лапок, «Юрий Подоляка Сводки», «Юрий Подоляка (резерв)», «Подоляка.ру» та багато інших. Навіть є окремий фан-сайт із текстовими версіями його відео. Така тактика дозволяє обходити блокування. Він також публікувався на різних російських пропагандистських ресурсах, таких як «Военное обозрение» та «Інфокс.ру».

Фото: Юрій Подоляка на премії «Знання»

Після початку великої війни кількість контенту тільки збільшилася. Згідно з російськими реєстрами, торік у січні Подоляка розпочав діяльність рекламних та інформаційних агентств і зареєструвався як підприємець у Севастополі. Його стали запрошувати в етери найпопулярніших російських пропагандистських програм «Першого каналу» та «Росія 24». Тепер він відвідує економічні форуми, проводить лекції для «молодих лідерів думок» і «майбутніх управлінців» окупованих частин Донеччини й Луганщини: «Російська цивілізація чим цікава, російська душа дозволяє зрозуміти іншого. Наприклад, західна цивілізація, англосаксони, вони не можуть цього зрозуміти. В англійській мові немає аналога до слова “совість”». Так він перетворився на «експерта» з англійської мови.

Зусилля Подоляки оцінила російська держава. Разом зі зрадником із Запоріжжя Володимиром Роговим і росіянином засновником пропагандистських ТРК «Таврія», «Zа ТВ» та «Маріуполь 24» Олександром Малькевичем Подоляка отримав медаль «Спешите делать добро» від російського омбудсмана. Також він став переможцем у номінації премії «Знання-2022» «За загальний внесок в освіту», отримав нагороду як кращий блогер Рунету. А в лютому 2023 року Володимир Путін оголосив блогеру подяку за внесок у роботу Російського військово-історичного товариства. Звісно, бо він же відомий експерт з історії.

У 2024 році Подоляка бере участь у передвиборчій агітації як член «Команди Путіна» у Москві.

Фото: Юрій Подоляка в «Команді Путіна»

Чи був Подоляка учасником Помаранчевої революції

Розповідаючи про своє життя, Подоляка нерідко згадує, що у 2004 році він начебто був організатором Помаранчевої революції в Сумах: «Я був комендантом сумського майдану, його організовував. Організація була дуже весела». Перевірити правдивість його заяв зараз доволі складно: Подоляка з 2011 року веде сторінку в Live journal, але видалив усі дописи до 2014-го.

Але він усюди розповідає, як збирав людей на Майдан. Наприклад, про це він розказав під час лекції з Курсу молодого бійця «Інформаційний фронт» для майбутніх блогерів і лідерів громадської думки: «Я прийшов на центральну площу міста. Ніхто мене не купував, я завжди був людиною відкритою і чесною. Я побачив чотирьох людей, які теж там тусувалися явно не тому, що їм так хочеться. Я сказав: дівчата, вириваємо аркуші паперу, пишемо “Сьогодні о 17:00 буде мітинг” і носимо площею. Так зібралося три тисячі людей».

Коли в інтерв’ю його питають, чому він змінив свою думку і перейшов на бік Росії, він каже, що ніколи не міняв своїх цілей, просто тоді обрав не той шлях: «Ціль моя одна — щоб мій народ і моя земля жили добре і щасливо. Ще до Майдану я був упоротим націоналістом. У мене були старші товариші, які ще в 90-х поїхали в Канаду та США, потім на зламі віків вони повернулись і робили перший Майдан». Пояснення, чому у Подоляки виникли розбіжності у поглядах з іншими учасниками Майдану, дуже «конкретні» — він хотів іти кудись, а інші — деінде: «Після перемоги у першому Майдані ми почали вести розмову: “Ми хочемо зробити для свого народу добре, й ось це — добре. Вони кажуть: “Ні — ми йдемо туди”. Я кажу: “Ні, щоб добре — це сюди”. Питаю: “А чому ми йдемо туди?” Вони кажуть: “Так треба”. А кому треба? У нас цілі були зробити щастя народу — ось воно ж видно, де щастя народу. Вони кажуть: нам треба туди, а значить, нам не по дорозі».

Цікаво, що саме Подоляка вважає «щастям народу»? Ймовірно, щоденні обстріли українських міст. У яких, звісно, винен сам народ, який влаштовував «провокації». «Російські війська вже в центрі Харкова, щоправда, місто ще не до кінця зачищене від засівших частин ЗСУ, що прикриваються мирним населенням. Але сьогодні випуск буде присвячений місту Охтирка, де місцева тероборона провокувала й організувала загибель місцевого населення. Мені дзвонять мої рідні з Сум і кажуть: “Ну як же так, російські війська не могли розстріляти місто ні за що, ні про що», — виправдовував росіян Подоляка, поширюючи дезінформацію, що ЗСУ віддали окупантам Харків і обстрілюють власні міста.

Образ «упоротого націоналіста», який перетворився на російського патріота, влаштовує не всіх. Наприклад, депутата Російської Держдуми Євгенія Федорова обурює, що Подоляка не стидається розповідати, що брав участь у Майдані: «Це була боротьба зі зброєю в руках зі Сполучених Штатів Америки на території України проти Росії. Він був організатором усього цього процесу. Очевидно, що він входив у декілька тисяч американських спеціалістів. Ми взяли солдата-ворога. І тут він раптом очолює патріотичний табір».

Попри обурення депутатів і заяви самого Подоляки, участь блогера у подіях 2004 року викликає чимало запитань. По-перше, Подоляка не каже конкретно, за які ідеї він виходив на протести, а «щастя народу» — поняття дуже абстрактне. По-друге, жодного разу він не показав ні відео-, ні фотопідтвердження своєї участі. По-третє, риторика Подоляки спрямована на підтримку російських наративів від начебто очевидця подій. Мовляв, він бачив, як «заокеанські куратори ставлять завдання, що суперечать цілям, проголошеним на Майдані». Що повністю вкладається в пропагандистський наратив про «руку Америки в кольоровій революції на Майдані».

Помаранчева революція була спровокована нечесним проведенням президентських виборів, у результаті яких переміг проросійський кандидат Віктор Янукович. Мітингувальники ж домоглися перевиборів, за підсумком яких президентом України став Віктор Ющенко. Водночас Подоляка каже: «Я об’їхав три штаби українських партій: ющенківська, тимошенківська та Мороза. Усі вони сказали: “Ми чекаємо команди з Києва”. Іноді людина повинна брати відповідальність на себе та рухати історію вперед». Якщо він не хотів діяти злагоджено з партіями, які й були учасницями Помаранчевої революції та були не згодні змиритися з фальсифікацією виборів, то що тоді Подоляка організовував? Можливо, він просто зводив особисті рахунки?

«Я дуже багато років боровся на тій стороні фронту. Я дуже добре знаю людей, із якими я борюся, і вони мене добре знають. Один із тих, хто вчив мене, зараз головний ідеолог українського націоналізму — Олег Медуниця», — каже Подоляка.

Олег Медуниця — нині депутат Сумської обласної ради від «Європейської солідарності», був народним депутатом у попередніх сьомому та восьмому скликаннях. Справді, він є головою ОУН (р) – «Організація українських націоналістів революційна» та брав участь у Помаранчевій революції. Проте Медуниця повідомив MediaSapiens, що Подоляки у тих подіях він взагалі не пригадує: «Я не знаю такого організатора. Я був у Сумах. Під час Помаранчевої революції я тримав Майдан. Він точно не відігравав жодної ролі, це непублічна тоді була особа. Я вперше його побачив, коли почалася нова фаза вірменсько-азербайджанської війни, він тоді активно розкручував свій телеграм, у нього було купа інсайдів. Але зараз відписався. Він працює на ФСБ Росії давно».

Те, що Подоляки не бачили серед організаторів сумського Майдану у 2004 році, анонімно та публічно підтверджують ще декілька осіб. Зокрема, колишній мер Сум та учасник Помаранчевої революції Геннадій Мінаєв каже: «Ми 22 листопада на Київ рвонули, а в Сумах були Положій, Такул, Медуниця. Але “організатором” він (Подоляка — “ДМ”) точно не був. Після приїзду за 3 тижні я вже взяв “віжки” з організації захисту результатів третього туру “Нічним дозором” (громадська ініціатива Сумського обласного об’єднання громадян — “ДМ”). Його точно не було ніде, хоч тут був хаос і багато “командирів”».

Що про Подоляку кажуть інші блогери та пропагандисти

Чужим серед своїх блогеру доводиться бути й у Росії. Дає про себе знати не лише «майданне» минуле, про яке він заявляє, а й постійні помилки в повідомленнях про події на фронті. Погані стосунки у Подоляки склалися і з воєнним злочинцем Ігорем Гіркіним, який перебуває під вартою в Росії за підозрою в екстремізмі. «З Юрою Суми я знайомий із кінця 2014 року. У нас була доволі довга щира бесіда, а потім він полив мене лайном, а я такі речі не забуваю. Він нестримно брехав у перші тижні спецоперації, збуджуючи у своїх слухачів необґрунтовані надії, дезінформуючи їх про перебіг операції. Він не аналітик, він просто пропаганд*н. Подоляка сидить глибоко в тилу, ніс на фронт не суне і розповідає про стратегічні операції, придумуючи їх на ходу. Принцип такий: якщо вигоріло, то він такий: “Я говорив”, а якщо не вигоріло, то він або про це забув, або сказав, що не вийшло».

Автор російського ютуб-каналу «Вестник бури» Андрій Рудий каже, що Юрій Подоляка – диванний експерт, якому «неймовірно пощастило»: «Аналітика ніяка, в прогнозах маса провалів, якість роликів і за подачею, і за зйомкою, і за монтажем просто огидна. Але причин для зльоту все ж таки немало… Українець за походженням з характерною говіркою, при цьому мовить із позицій, компліментарних до російської влади».

Ще одного «воєнного експерта» росіянина Сергія Колмогорова збентежили мапи, які Подоляка показує в кожному випуску зведень з фронту: «У нього карта інша. Є багато людей, які висвітлюють війну, у них карти або з військового відділу, або те, що робить Міноборони. У нього є лінії цільні, а є уривчасті. Є направлення удару стрілочкою, а є точечками. Він був натхненником і комендантом Майдану… зв’язок з Дердждепом на лице. Нациків не можна перевиховати».

Але найгучнішим критиком Подоляки виявився ще один проросійський блогер українського походження — Анатолій Шарій, який переховується в Іспанії: «Його представляють Путіну. Це людина, яку буквально вштовхнув у експертну спільноту Сергій Кирієнко — перший заступник голови адміністрації президента РФ».

Етери Подоляки на «Першому каналі»

У Подоляки з Шарієм складні публічні стосунки. Подоляка не раз робив ролики про Шарія, його зв’язки з депутатами ОПЗЖ, звинувачував його у використанні ІПСО та просто називав тупим. У відповідь Шарій теж перейшов на особистості: колишня дружина Подоляки розповіла представнику Шарія, що чоловік покинув її з донькою та сином, який із дитинства має інвалідність через втрату слуху. За її словами, методи виховання Подоляки були дуже жорсткими, а зараз він зовсім не допомагає сину з лікуванням. Вона каже, що на Майдан Подоляка все ж ходив, проте скаржиться, що не піклувався про сім’ю, а після переїзду до Росії знайшов іншу жінку, через надвисокий інтерес до політики відсунув потреби сім’ї на останнє місце. Поспілкувались представники Шарія і з братом Подоляки, який має проукраїнську позицію. Подоляка ж відповів, що не має зв’язків зі своїм братом, адже той «упоротий націоналіст».

Одне зі своїх відео, яке вже видалене ютубом, Юрій Подоляка назвав «Не пробачаю дві речі — зраду та брехню». Цікаво, як він сам оцінює свої дії. З огляду на те, наприклад, що у вересні 2023 року Служба Безпеки України також повідомила, що Подоляка наводив російські ракети на Миколаїв. За даними слідства, блогер отримував дані від іншого зрадника — колишнього очільника Миколаївської окружної прокуратури, а потім переправляв їх «кураторам» із російських спецслужб.