До великої війни ведучі центральних телеканалів не мали ані потреби, ані великого бажання ставати відеоблогерами й опановувати ютуб. Їхня основна робота приносила достатньо слави і грошей, а онлайн-відео було хіба що додатковим інструментом розбудови особистого або корпоративного бренду. 2022 рік — війна, майже повне зникнення рекламного ринку, закриття низки великих телеканалів (каналів Медведчука, каналу «Наш», а потім каналів Ахметова) і перехід багатьох із тих, що лишились, до суто інформаційного мовлення, — підштовхнув багатьох телеведучих до створення і розкрутки авторського каналу в ютубі. Для деяких із них — тих, що до 24 лютого працювали на проросійських каналах, — це тепер чи не єдиний спосіб залишатися в медіапросторі. А тим, хто має велику аудиторію, заробити на ютубі стало легше, ніж на рекламі в телевізійному ефірі. Дослідження Інни Сергієнко і Ореста Білоскурського восени 2022 року показало, що ведучі успішно конвертують свою телевізійну впізнаваність у кількість підписників. Крім того, для деяких із них ютуб — єдине місце, де вони можуть звертатись до аудиторії російською мовою і говорити про політику.

«Детектор медіа» поцікавився, як ведеться ютуб-каналам вісьмох телеведучих — Василя Голованова, Тетяни Гончарової, Сергія Лиховиди, Дмитра Танковича, Макса Назарова, Наталії Мосейчук, Ангеліни Пичик і В’ячеслава Соломки.

Василь Голованов, 80 тисяч підписників

Василь Голованов у 2020 році перейшов на канал Ахметова «Україна 24», однак ми пам’ятаємо його як колишнього ведучого й топменеджера каналів Медведчука. До того ж, як наочно доводив Ярослав Зубченко, Голованов посилено тягнув спікерів із проросійськими поглядами в ефір «України 24», що додавало цьому загалом нейтральному телеканалу «медведчуківського» флеру. На початку великої війни Голованов з’явився в етері новоствореного телемарафону російськомовного іномовлення «FreeДом», покликаного «відкрити очі росіянам». Медійники протестували проти участі Голованова та низки інших відверто проросійських ведучих у національних марафонах, однак Міністерство культури та інформаційної політики відповіло, що це не на часі, а медіагрупа «Україна» — що не має «сумнівів ані щодо їх професіоналізму як журналістів, ані щодо їх проукраїнської громадянської позиції, яку вони публічно неодноразово заявляли». Хай там як, невдовзі медіагрупа «Україна» закрилась, і Голованов лишився без телеефіру. У новому проєкті колишніх працівників медіа Ахметова — «Ми — Україна» — місця ані Голованову, ані іншим колишнім вихідцям із каналів Медведчука не знайшлося.

В кінці літа Голованов почав співпрацювати з ютуб-каналом «Фабрика новин», створеним на базі колишнього ютуб-каналу «України 24»; ця співпраця триває дотепер. Але у спільний онлайн-ефір Голованов виходить під логотипом власного каналу «Голованов».

Цей канал зареєстрований 21 вересня 2022 року; відтоді він набрав 80 тисяч підписників. На каналі вийшло триста відеороликів. Усі вони в одному й тому самому форматі: інтерв’ю онлайн з одним гостем про поточні події в Україні та за її межами. Ведучий доволі скупий на слова та емоції — він лише ставить питання і не перебиває спікера. Поодиноких гостей автор каналу запрошує з якогось конкретного приводу, і вони можуть розповісти щось нове. Наприклад, мер Дніпра Борис Філатов після влучання російської ракети в житловий будинок.

Більшість же героїв інтерв’ю Голованова — журналісти, блогери, політкоментатори, політтехнологи, а також чимало російських опозиціонерів (Євген Чичваркін, Марк Фейгін, Ігор Яковенко, Геннадій Гудков, Андрій Ілларіонов та інші). Вони відповідають на будь-які запитання та здатні годинами обговорювати плани Кремля, майбутній програш Росії, західну допомогу, дипломатію, партизанів, ФСБ, вагнерівців та чорта у ступі. От, наприклад, ведучий без жодних сумнівів питає в Євгена Чичваркіна, якого він представив як виноторговця з Лондона, «чи продовжаться цього тижня російські ракетні обстріли?» Істина у вині, але скільки треба випити, щоби вважати Чичваркіна експертом із російських ракет?

Взагалі, український інфопростір перенасичений «експертами широкого профілю». Тому дивитися їхні чергові прогнози на каналі Голованова є сенс або якщо глядач є палким прихильником самого пана Василя, або якщо заюзаний спікер раптово видасть на-гора щось незвичайне. З огляду на те, які заголовки дає своїм відео автор каналу, робити ставку лише на власних шанувальників він не наважився. Голованов вириває з інтерв’ю щось максимально клікабельне та намагається в такий спосіб здивувати потенційних глядачів.

Наприклад, перше відео каналу — 45-хвилинне інтерв’ю із доктором Євгеном Комаровським — має плашку «Мобілізація в РФ запустить страшні процеси» і назву «Комаровський: Путіну подарують Запоріжжя, у Кремлі все спихнуть на діда, три поради на зиму». Єдине, що з анонсованого відбулося точно, — Комаровський дав поради (не лише на зиму, до речі, і більше, ніж три, але то дрібниці). Він жодного разу не назвав процеси, які спровокувала мобілізація, «страшними», Путіна — «дідом», а про Запоріжжя говорив іронічно — це був приклад чогось малоймовірного. Але понад 30 тисяч глядачів прибігли подивитися, чого б це дитячий доктор був упевнений у здачі Запоріжжя. Всі інші заголовки витримані в тому ж дусі низькосортної сенсації з частими згадками про російського диктатора (Путіна вб’ють, Путіну одягли помийне відро на голову, Путіну залишився місяць тощо), а відео збирають десятки тисяч переглядів (на «Фабриці новин» у гостьових інтерв’ю Голованова бувають і мільйони).

Голованов говорить із гостями переважно російською, хоча з деякими — наприклад, із колишнім головою Служби зовнішньої розвідки України Миколою Маломужем, політкоментатором Володимиром Фесенком та екскомандиром «Азова» Максимом Жоріним, — усе ж українською.

Коментарі на каналі відкриті, але є велика підозра, що вони жорстко модеруються, адже там — суцільні подяки та компліменти. Й ніхто з дописувачів не нагадує Голованову, як він хотів «поговорить» із російським телеканалом і роками прислужував Медведчуку.

Тетяна Гончарова, 23 тисячі підписників

Віктор Медведчук, Андрій Деркач, Вадим Столар, Олександр Клименко… Окрім роботи на Росію, цих людей об’єднує ще дещо: у їхніх компаніях працювала Тетяна Гончарова. Ще у 2020 році вона вела програми на каналі медведчука ZIK, але вже в кінці 2021-го їй знайшлося місце в ефірі перезапущеної «Ради», де Тетяна відтоді й працює. А з лютого 2022 року ще й веде ефіри «Єдиних новин». Ані протести медійників, ані щотижневі нагадування «Детектора медіа», що обличчям проросійських каналів не місце в національному телемарафоні, цьому не завадили. До того ж, Тетяна — соратниця Володимира Петрова, чорного політтехнолога й ідеолога оновленої «Ради».

Свій канал із лаконічною назвою «Гончарова» Тетяна створила 30 червня 2022 року, а на початку липня завантажила перше відео. Підписників у неї за цей час назбиралося не так уже й багато — близько 24 тисяч. Особливо образливою така скромна кількість мала би бути з огляду на зусилля, яких Тетяна докладає для створення контенту. Адже якщо інші ютуб-інтерв’юєри останнім часом переважно спілкуються зі своїми героями по відеозв’язку, Тетяна запрошує співрозмовників до затишної кімнати-студії. Інколи приводить із собою собаку Дюка, якого взяла із притулку.

На сьогодні Тетяна виклала вже понад 80 інтерв’ю. Герої — актори, співаки, телеведучі, зіркові бізнесмени, психологи. Хоча є й герої нового часу: поранений адвокат Масі Найєм, волонтерка Тата Кеплер, ветеран «Азова» Владислав Коренок та інші.

Окрім інтерв’ю, Тетяна намагалась робити дискусійний формат «Поясніть Гончаровій», у якому кілька експертів із авторкою обговорювали актуальні теми, але після п’яти відео, які набирали по кілька тисяч переглядів, активність у цьому напрямку заморозила. Інтерв’ю Гончарової часом бувають успішнішими: розмова з Дашою Астаф’євою набрала понад триста тисяч переглядів, із телеведучим Ігорем Ласточкіним — понад двісті п’ятдесят тисяч. Хоча показники більшості відео значно скромніші.

Ідея інтерв’ю Гончарової — показати, як на героя вплинула війна. Гості розповідають, де і як зустріли 24 лютого минулого року, що відчували та відчувають, що роблять зараз, чим допомагають Україні і що змінилося в їхніх головах. Відповіді гостей цікаві хоча б тому, що можна порівняти їх з особистим досвідом та зробити висновки, що ти не один такий. Це не стільки інтерв’ю, скільки розмова як між двома добрими знайомими, хоча незручні питання теж бувають. Ну як, наприклад, Гончарова поцікавилася у грузинської співачки Ніно Катамадзе, з якою обговорювала російсько-грузинську війну та навалу російських біженців після оголошення мобілізації, навіщо Катамадзе до 2019 року гастролювала в Росії. Мова спілкування завжди українська, навіть із Ніно Катамадзе чи росіянами Євгеном Чичваркіним та Марком Фейгіним. Все б чудово, але чому сама ведуча так довго «гастролювала в Росії»?

Макс Назаров, загалом 1,2 мільйона підписників

Після запровадження санкцій щодо каналів Медведчука головним проросійським майданчиком українського телебачення цілий рік був канал «Наш». А головним (і відверто проросійським) обличчям цього каналу — Макс Назаров. Він не покинув «Наш» навіть тоді, коли щодо нього запровадили санкції. А після 24 лютого виявився не тільки «українським патріотом», а й — зненацька — власником ютуб-каналу «Наш» із мільйоном підписників. Що про це думає інвестор каналу «Наш» Євгеній Мураєв, ми не знаємо — він заліг на дно ще в кінці лютого, а у травні виїхав з України.

На базі ютуб-каналу «Наш», старий контент якого Назаров приховав, а також окремого ютуб-каналу, який розвивали з нуля, Назаров із колишньою колегою Ярославою Масловою запустили проєкт «Да, это так». Зараз обидва канали мають назву «Да, это так» і вкупі в них мільйон двісті тисяч підписників. Стартували якраз у травні. Й невдовзі відзначились улесливим інтерв’ю з одним із лідерів «Опозиційної платформи — За життя» Юрієм Бойком, який спробував зняти із себе відповідальність за проросійські діяння партії й перекласти її на Медведчука.

В кінці літа архівом каналу «Наш» почала цікавитись СБУ. Можливо, саме через це Назаров зосередився на розбудові меншого каналу, залишивши більший для анонсів. На каналі зараз близько трьох сотень відео.

Це, знову ж таки, переважно інтерв’ю, які проводяться відеозв’язком чи в офлайні наживо. Інтерв’ю беруть то Назаров, то Маслова. Часом вони спілкуються між собою, обговорюючи актуальні події. Що ж до персоналій героїв, то тут усе як до великої війни: Назаров запрошує до розмови тих самих завсідників пропагандистських проросійських каналів — Максима Бужанського, Андрія Пальчевського, Михайла Чаплигу і їм подібних. Говорять із більшістю героїв російською. Хоча проросійську публіку тут чекає розчарування — Макс Назаров, хоч і запрошує старих друзів, говорить із ними з підкреслено проукраїнської позиції. Він навіть обговорив із Наташею Влащенко — ще однією колишньою зіркою каналів Медведчука — Степана Бандеру.

Хоча, якщо уважно придивитись до проукраїнської позиції Макса Назарова, починаємо бачити нюанси. Наприклад, він досі має багато зауважень до української влади через «мовну тему» — мовляв, налаштували проти України Угорщину (а ще пропонує «відрядити на переговори до Угорщини гарних дівчат», щоб залагодити конфлікт). Назаров не модерує коментарі, тому там можна знайти повний спектр глядацьких претензій до ведучого і його героїв, а також нагадування про їхню проросійську позицію. Втім уваги глядачів Назарову не бракує — наприклад, найсвіжіша розмова з Михайлом Чаплигою за тиждень зібрала 76 тисяч переглядів, а одна з давніших — також із Чаплигою — понад 400 тисяч.

Чаплига, якого Назаров представляє то політичним експертом, то правозахисником, то чомусь провісником, — явний улюбленець ведучого. Він з’являється на каналі мало не щотижня, щоби сказати, наприклад, що Захід «зрадив Україну, погодившись надати танки», бо Росія «законно підняла ставки вже зараз, а танки будуть за пів року». Чаплига каже, що прагне «підняти больовий поріг українців», аби підготувати їх до гіршого. Але, здається, глядачам це не потрібно — щоб дивитись Назарова і Чаплигу, треба бути цілком нечутливим до болю.

Ангеліна Пичик, 32 тисячі підписників

Колишня співведуча Макса Назарова на каналі «Наш», а формально — навіть співвласниця цього каналу, ще 16 лютого скаржилася Комітету з свободи слова Верховної Ради на незаконне, на її думку, припинення мовлення. А також на загрозу життю працівників каналу з боку «праворадикалів». Після 24 лютого «радикали» більше не бентежать Ангеліну, а на її каналі — жодних згадок про канал «Наш» і його проросійсько-пропагандистську історію. «Тут ви почуєте шокуючі історії українців, які пережили російську окупацію. А також найцікавіші думки різних спеціалістів, експертів та політиків», — описала концепцію каналу Ангеліна Пичик під першим відео, яке з’явилося за три дні після відкриття каналу.

Дебютом Ангеліни Пичик стало інтерв’ю з працівником ритуальної служби на Київщині Ігорем Середою, який брав участь в ексгумації загиблих у Бучі. Герой розповів, що він побачив на власні очі під час окупації та після звільнення Київщини, як ексгумували тіла, скільки їх було та що він думає про тих, хто не вірить у реальність масових вбивств цивільних у Бучі. «Пишуть, що мішки ворушаться… Що, ті всі люди, що лежали на кладовищі, всі актори? Відкрийте будь-який рефрижератор — тіла там досі лежать», — обурився він.

Під цим відео авторці «прилетіло». «Ти робила все, щоб ці окупанти прийшли до нас. Ми нічого не забудемо», — попередив у коментарях до відео блогер і волонтер Сергій Стерненко. Але й проросійські прихильники каналу «Наш» вбачають у діях «перевзутої» ведучої зраду.

Попри критику, Пичик знімала й публікувала відео зі звільнених міст Київщини. Аж раптом концепція каналу повністю змінилась — Ангеліна Пичик поїхала в Америку. Тепер вона робить відео про «справжнє життя в Америці». І якщо перші відео на каналі набирали від сили пару тисяч переглядів, то у відео про Лас-Веґас уже поза сім тисяч. Якщо перші відео Пичик на каналі були російською, то після переїзду в Америку вона перейшла на українську. Можливо, це черговий експеримент «під прикриттям», мета якого — викрити «зовнішнє управління», про яке роками товкмачили Пичик та її колеги?

Наталія Мосейчук, 450 тисяч підписників

Ведуча новин і токшоу на «1+1» Наталія Мосейчук не мала потреби працювати в ютубі до початку 2022 року — визнання й глядацької уваги їй не бракувало. Коли «1+1» почав транслювати марафон «Єдині новини», в якому не знайшлося місця політичним токшоу (та й взагалі цей жанр фактично зник з українського телепростору), Мосейчук знайшла віддушину в ютубі під брендом «Права на владу», хоча фактично з колишнім токшоу на «1+1» її ефіри не мають нічого спільного, крім логотипа. Мосейчук спілкується з гостем або кількома гостями онлайн, і за форматом це, знову ж таки, інтерв’ю. Частина цих відео потрапляє у блоки «1+1» у спільному телемарафоні, і часом там навіть пропонують глядачам дивитись повну версію на ютуб-каналі ведучої — отже канал не є цілком приватною ініціативою Мосейчук.

Герої Мосейчук — українські воєнні експерти, російські опозиціонери, а також одіозний аграрій Олександр Поворознюк, із яким Мосейчук за десять місяців поговорила чотири рази. Ці відео щоразу набирають масу переглядів: перше, травневе, мало понад два мільйони. Друга найпопулярніша після Поворознюка героїня — астрологиня Анжела Перл, розмова з якою набрала 1,3 мільйона переглядів. Для порівняння: інтерв’ю з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн — менше, ніж тридцять тисяч. Натомість Поворознюк сказав, що Путін буде помирати довго та в муках, а Анжела Перл пообіцяла, що ядерної війни не буде.

Мова каналу — українська, але з росіянами — Іллею Пономарьовим, Марком Фейгіним і тому подібними — Наталія Мосейчук переходить на російську. На каналі є різні типи відео — порівняно невеликі, які потрапляють у рубрику «Ексклюзивно з Наталією Мосейчук», й розгорнуті з рубрики «Повна версія». Також на головній сторінці каналу увагу привертає ролик «Новий рік першого» зі зворушливою обкладинкою — це нарізка-привітання з Днем народження від Мосейчук колишньому колезі по групі «1+1» Володимиру Зеленському. У ролику Мосейчук усіляко підкреслює свою близькість до президента.

Але, як бачимо, до астрологів і Поворознюка Зеленський не дотягнув.

Сергій Лиховида, 98 тисяч підписників

На відміну від описаних вище, Сергій Лиховида не займався політичними темами. Канал ICTV, де він працював ведучим, із початком великої війни включився у спільний телемарафон. Частина команди виробляє продукт для «Єдиних новин», частина — для «FreeДома», але Лиховиді в цих проєктах роботи не знайшлося. Тож він звернувся до ютуба і у квітні 2022 року почав вести свій канал «Розмова», створений на початку 2021 року. Нові відео Лиховида викладає нечасто, але регулярно — і це, звісно ж, інтерв’ю.

Зустрічі завжди особисті, а не онлайн. Співбесідники Лиховиди — переважно відомі люди: телеведучі, співаки, відеоблогери, які під час війни зіткнулися з тими ж проблемами, що й  пересічні українці. Наприклад, телеведучий Олександр Педан розповів, що пів року не працює, бо Новий канал зупинив виробництво; кухар Євген Клопотенко згадав, що взагалі не вірив у реальність російської загрози; актор Олександр Бородавка з’ясував, що був малоросом. Найбільше переглядів у розмови з колегою Лиховиди по медіагрупі — телеведучим, волонтером і політиком Сергієм Притулою, яка за три місяці зібрала понад мільйон переглядів. Там, до речі, Притула сказав, що на телебачення не повернеться. Зазвичай він неохоче говорить про особисте, але з Лиховидою про що тільки не поговорив: від враження, яке на нього справив російський гурт «Іванушки Інтернешнл», до планів на політичне майбутнє.

Деякі герої «Розмови» — не дуже публічні люди: наприклад, подружжя переселенців із Херсона або стоматологиня з Харкова. Ці випуски збирають порівняно менше переглядів, ніж розмови з кимось на кшталт Володимира Дантеса — але це свідчення, що Лиховида націлений у своїй роботі не лише на кількість переглядів.

В’ячеслав Соломка, 625 підписників

Спробу ведучого каналу «Київ» зіграти в ютуб, очевидно, вже можна визнати невдалою. У серпні 2022 року він оголосив про створення власного проєкту «Свідомі» й пообіцяв щотижня розповідати про «героїв нашого часу — військових і волонтерів», які «власними історіями нагадають тилу, що війна триває». Героєм першого відео став волонтер Женя Целік, який пройшов пішки з Києва до Запоріжжя, щоб зібрати мільйон на армію. Попри свіжого героя, харизматичного ведучого й невимушену бесіду, відео глядачів не зачепило — не дотягнуло навіть до тисячі переглядів. Наступні розмови часом дотягували до кількох тисяч, але не більше. Є на каналі й відео в іншому форматі, наприклад, про збиття іранських дронів (аж 80 переглядів). Останнє відео з’явилось на каналі першого листопада — це двадцятихвилинна розмова по відеозв’язку з командувачем оборони Харкова Сергієм Мельником. Військовослужбовець провів для глядачів каналу такий собі майстер-клас: як не стояти мовчки, але при цьому не відповісти по суті на жодне запитання. Чотири тисячі переглядів… І, здається, на цьому все. Соломка перестав оновлювати канал і, принаймні, ані на ютубі, ані в інстаграмі ніяк не пояснив глядачам, чому більше не публікує нових відео.

Дмитро Танкович, 1,7 тисяча підписників

І ще одна історія неуспіху. Як і Соломка, телеведучий Дмитро Танкович працював на каналі «Київ», де вів гумористичну програму «лише добрих новин» «Добрий вечір, ми з Києва». Білорус Танкович вів цю програму, до речі, українською мовою. У квітні 2022 року він зареєстрував для неї ютуб-канал. Однак обрав найгіршу з можливих на ютубі тактик — викладати відео й чекати, що глядачі самі зацікавляться й полюблять. Не зацікавились. Більшість зі ста відеороликів, опублікованих на каналі Танковича, не набрали й сотні переглядів. Гумор у «добрих новинах» специфічний — наприклад, про російського військового, якому відірвало ногу: «Замміністра оборони Росії, що відвідав шпиталь, не уточнював, чи ногу відірвало під час бою, чи може ногу відірвали товариші, коли намагалися поділити останній прострочений сухий пайок, а може солдат сам її собі відірвав, щоб не брати участь у злочинній війні».

У вересні Танкович цю справу закинув, і тепер канал мертвий. До речі, одночасно з «Добрий вечір, ми з Києва» він почав вести програму «А я сейчас вам покажу» на білоруському опозиційному ютуб-каналі Nexta Live. Концепція проєкту та сама, що в української програми, мова — російська, а ось кількість переглядів — у тисячу разів більша. Можливо, те, що українському глядачу жарти про відірвані ноги не зайшли, — це і є добра новина.

Головне фото: pixabay.com