Леопарди на волі. Як Україна отримала основний бойовий танк багатьох держав НАТО

Леопарди на волі. Як Україна отримала основний бойовий танк багатьох держав НАТО

12:55,
27 Січня 2023
4084

Леопарди на волі. Як Україна отримала основний бойовий танк багатьох держав НАТО

12:55,
27 Січня 2023
4084
Леопарди на волі. Як Україна отримала основний бойовий танк багатьох держав НАТО
Леопарди на волі. Як Україна отримала основний бойовий танк багатьох держав НАТО
Слідом за «джавелінами», «байрактарами» і «хаймарсами» звання культової зброї переходить до «леопардів».

Дипломатичні бої за німецькі танки Leopard тривали багато місяців, і ось нарешті питання вирішене. 25 січня уряд Німеччини ухвалив рішення надати українським збройним силам танків Leopard 2 зі складів Бундесверу та дозволив реекспорт «леопардів» з інших країн. З’ясовуємо, що це за танки, чому саме вони потрібні Україні, з яких причин Німеччина так довго не давала згоду на поставки, чому врешті погодилася і як нове озброєння може вплинути на хід війни. 

Що це за танки

Leopard — це перший німецький танк, створений після Другої світової війни. Німеччина почала його розробку у 1956 році за підтримки Франції й Італії, адже Європа мала потребу в сучасній бойовій техніці для стримування агресії Радянського Союзу. Конструкторське бюро Porsche запропонувало найпотужніший проєкт, і невдовзі Leopard (потім його перейменували на Leopard 1) став основним бойовим танком понад десятьох держав. Франції серед них немає, адже ще на етапі розробки вона вирішила створювати свій танк.

Серійне виробництво «леопардів» почалося у 1965 році і тривало майже 20 років, до 1984-го. За цей час базову модель декілька разів модернізували (останній — Leopard A5), але врешті зняли з виробництва на користь сучаснішого Leopard 2, що вже випускався з 1979 року. Загалом танків Leopard 1 різних модифікацій виготовили понад 6,5 тисячі (із них основних бойових танків майже 4,8 тисячі). У німецькій армії Leopard 1 був повністю виведений з експлуатації у 2003 році, але ці танки досі є на озброєнні Греції, Туреччини, Бразилії і Чилі.

Leopard 2 — це вже розробка не Porsche, а компанії Krauss-Maffei, на чиїх заводах виготовляли перші «леопарди». Як і попередник, «Леопард Другий» із часом вдосконалювався, тому зараз також має декілька версій (найсучасніший — 2A7, а наймасовіший — Leopard 2А4). Ці машини стали основними бойовими танками у 13 європейських державах та декількох державах поза межами континенту, зокрема в Канаді та Сінгапурі. За даними Krauss-Maffei Wegmann, танк продавали 19 державам.

Серійне виготовлення Leopard 2 триває досі, і не лише в Німеччині, а й у низці інших країн, що отримали ліцензію — Іспанії, Швеції, Греції. Виготовлені вже понад 3,6 тисячі Leopard 2, з них щонайменше дві тисячі перебувають у Європі.

У 2030 році, тобто за 50 років із початку експлуатації, Німеччина планує перейти на Leopard 3. Розробка танка нового поління почалася ще у 2015 році за участю Франції. 

Чому Україні потрібні саме «леопарди»

Досі танкові війська України використовували радянську техніку. Це танки, що були на озброєнні нашої армії до початку великої війни, трофейні російські (теж переважно виготовлені в СРСР, за винятком Т-90) та модернізовані Т-72, які торік дали нам Польща, Чехія, Македонія і Словенія. Будь-який західний танк нового покоління кращий за старий радянській, навіть оновлений.
Так, усі «леопарди 2» мають якісну оптику, зокрема тепловізійну, яка дозволяє працювати вдень і вночі, а також збільшення і лазерний далекомір для відстеження цілей. Ці танки швидші за Т-72 (72 кілометрів на годину проти 60), а також маневреніші за T-моделі, які, наприклад, не можуть рухатися заднім ходом на швидкості. До того ж, Leopard 2 використовує стандартизовані НАТО 120-міліметрові боєприпаси, які забезпечать Україні доступ до більшої кількості постачальників, ніж її нинішні танки, яким потрібні 125-міліметрові.

Головне: в «леопардах» краще захищені люди. Наприклад, боєприпаси в них зберігаються у спеціальних відсіках, а в радянських танках Т-72 — під екіпажом, тому в разі вибуху шанси на порятунок у німецьких танках вищі.

Але справа не лише в якості, а й у кількості. Запаси радянської техніки вичерпуються, принаймні в Європі, і відновлювати втрати вже нема чим. Радянські Т-55 та Т-72 ще є в Африці, але зусилля, що потрібні на їх викуп, ремонт, модернізацію і транспортування, не варті результату. Отже потрібні західні зразки. Звісно, Україну задовольнив би перехід на будь-які сучасні танки — чи то французькі Leclerc, чи то британські Challenger 2, чи то американські M1 Abrams.  Але «леопарди» очолили вішлист у першу чергу через їхню масовість (для порівняння: Велика Британія має трохи більше за 220 «челенджерів», а Франція — менше за 400 «леклерків») та наявність у багатьох сусідів України. Із тисячами «леопардів» можуть посперечатися лише 2,5 тисячі «абрамсів», але американці програють через відстань. Доставка, обслуговування та навчання екіпажу для керування американськими танками потребує помітно більше часу порівняно з «леопардами». А ще «абрамси» використовують реактивне паливо, яке набагато важче отримати порівняно з дизелем, що його використовує Leopard 2 .

Втім «челенджери», «абрамси», а можливо, і «леклерки» в нас теж будуть, але «леопарди» — це, як то кажуть, база.

 

Як Україна просила танки

Україна офіційно звернулася до Німеччини з проханням надати танки через тиждень після початку великої війни, 3 березня 2022 року. Успіху не мала, адже на той час про надання важкої зброї від будь-якої держави взагалі не йшлося. «Колективний Захід», як згодом з’ясувалося, був упевнений у програші України, тому вважав, що все надане озброєння з новітніми технологіями опиниться в руках Росії.

Але вже у квітні, після втечі росіян із Київщини, Чернігівщини й Сумщини, ситуація почала змінюватися, адже прогнозована поразка України не відбулася. В кінці квітня Німеччина вперше погодилася на поставку важкого озброєння — зенітних самохідних установок Gepard. За місяць і США схвалили постачання своїх HIMARS. У другій половині літа західна зброя принципово змінила ситуацію на фронті, і світ побачив черговий «акт доброї волі» росіян на Харківщині, а потім і в Херсоні. Але навіть попри великі поразки Росія не припинила агресію.

«Немає жодних ознак того, що президент Путін змінив свою мету — підкорити Україну. Ніщо не вказує на те, що він готується до миру. Він готовий пожертвувати десятками тисяч російських солдатів у цій невиправданій війні. Він мобілізував понад 200 тисяч військових, планує мобілізувати ще більше і працює над тим, щоб отримати більше зброї від інших авторитарних держав, таких як Іран та Північна Корея. Ми знаємо, що Росія планує нові наступи, і ми повинні бути до них готові. Ось чому так важливо, щоб ми продовжували посилювати нашу підтримку України»,закликав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Читай — «повинні надати танки», адже на легші види зброї табу вже давно скасоване.

Велика Британія стала першою державою, що пообіцяла надати важкі танки західного зразка — 14 «челенджерів». Але більшість держав, що рвалися нам допомогти, не мали змоги це зробити. Щоби поставити Україні «леопарди», які стоять у них на озброєнні, потрібна була згода уряду Німеччини.

Відповідно до німецького «Закону про контроль над військовою зброєю», власники німецької зброї потребують схвалення Берліна, щоби передати її іншій державі. Запити на реекспорт зазвичай отримують зелене світло, якщо йдеться про передачу іншим членам НАТО або державам, які є союзниками Альянсу. У дозволі відмовляють, якщо є підстави припускати, що «поставки суперечитимуть прагненню Німеччини підтримувати добрі відносини з іншими державами». Те саме стосується випадків, коли зброя може бути використана для ведення агресивної війни або якщо дозвіл на реекспорт може порушити зобов’язання Німеччини згідно з міжнародним правом.

 

Чому Шольц не давав згоди на поставки танків

Насправді ніхто точно не скаже, чому Шольц блокував постачання «леопардів». Офіційно поставки не виходять за межі німецького законодавства: Україна є союзницею НАТО, жертвою неспровокованої агресії та жодним чином не порушує міжнародні зобов’язання Німеччини. До того ж, Німеччина вже постачає інші види важкої зброї в Україну і є за обсягами допомоги другою державою після США.

Але дозволу саме на танки не було. У світі навіть з’явився термін «шольцологія» — мистецтво розуміння рішень канцлера Німеччини. Ще одне лінгвістичне надбання останнього часу — дієслово «шольцінг» (scholzing). Воно означає «повідомлення про добрі наміри лише для того, щоб використати / знайти / винайти будь-яку уявну причину, щоб відтермінувати їх і/або запобігти їх реалізації». Адже найчастіше канцлер саме так і робив.

Одним із озвучених  командою канцлера пояснень стало важке минуле Німеччини. Після Другої світової війни держава старанно ухилялася від участі в збройних конфліктах (окрім деяких миротворчих операцій НАТО) та має найсуворіше законодавство у сфері експорту зброї. Канцлер вважав, що через постачання танків Росія визнає Німеччину стороною конфлікту, а це «неприпустимо» з огляду на роль Німеччини у розв’язанні попередньої війни. Окрім того, Олаф Шольц побоювався ескалації, адже Росія не раз погрожувала, що через постачання західної зброї може статися «глобальна катастрофа».

«Якщо Вашингтон і країни НАТО постачатимуть зброю, яка буде використовуватися для ударів по цивільних містах і спроб захоплення наших територій, як вони погрожують, це призведе до заходів у відповідь із застосуванням більш потужної зброї. Аргументи, що ядерні держави раніше не застосовували зброю масового ураження в локальних конфліктах, є неспроможними. Оскільки ці держави не стикалися з ситуацією, коли була б загроза безпеці їхніх громадян і територіальній цілісності країни», — погрожував спікер Держдуми Росії В'ячеслав Володін. Саме через ці погрози, як повідомили декілька медіа, Шольц висунув США вимогу поставити танки разом із Німеччиною, щоб у процес була залучена і ядерна держава. (На Велику Британію, яка перша вийшла з ініціативою, він, мабуть, не розраховував.) Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заперечив цю версію, але згода на постачання «абрамсів», яка надійшла одночасно зі згодою на «леопарди», говорить сама за себе.

Важливо також, що соціал-демократи, які зараз при владі, завжди виступали «за взаємодію» з Росією, отже Шольц не мав підтримки, навіть якби сам щиро прагнув дозволити поставки танків. Не було впевненої підтримки цієї ідеї і в німецькому суспільстві. Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічним інститутом Insa на початку січня, 50 % респондентів відповіли негативно щодо можливості поставок танків Leopard, а 38 % висловилися «за».

Всі інші версії, що пояснюють поведінку канцлера, заходять на поле конспірології: від побоювань, що через масові поставки «леопардів» в Україні європейські країни перейдуть на американські «абрамси», до наявності в Росії товстенної папки компромату на Шольца та його прибічників.

 

Чому все ж таки дали

На думку багатьох експертів, у російсько-українській війні наближається вирішальний момент: обидві сторони готуються до великого наступу, який переломить хід війни. Більшість союзників досягли принципової згоди на надання Україні танків. Тому на Шольца почався шалений дипломатичний тиск. Надати танки закликали депутати Європарламенту, президент Європейської ради Шарль Мішель, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та багато хто ще.

Найгучнішою була Польща. Заступник міністра закордонних справ Польщі Аркадіуш Мулярчик сказав, що позиція Німеччини суперечить принципам міжнародного права, територіальної цілісності, суверенітету країн, верховенству законів та прав людини.

«Німеччина, не погодившись відправити танки, потрапляє в певну міжнародну ізоляцію і їхнє становище буде дуже слабким, якщо вони будуть далі займати цю позицію»,заявив він.

Польща взагалі заявила, що готова поставити Україні «леопарди» без дозволу Німеччини. Більш того, пообіцяла створити коаліцію держав, які готові вчинити так само. За таке свавілля поставникам загрожувала якнайменше відмова Німеччини в постачанні комплектуючих до «леопардів». Але в найкращих традиціях «шольцінгу» німецький уряд спробував скористатися викликом Польщі на свою користь. Міністр закордонних справ Анналена Бербок заявила, що Німеччина не проти реекспорту, але свої поставки ухвалить якось «незабаром». Можливо, канцлер вислизнув би і цього разу, але він отримав шквал критики не лише ззовні, а й ізсередини. Парламентська опозиція назвала канцлера «впертим», а його небажання надати танки — «ознакою неадекватності», за постачання «леопардів» виступили багато організацій, наприклад, Асоціація резервістів Бундесверу, а в Берліні після січневого «Рамштайна», під час якого Німеччина в черговий раз не погодила поставки, відбулася численна акція протесту.

Також по світу прокотився ініційований Україною флешмоб, під час якого користувачі публікували в соцмережах свої фото в одязі чи аксесуарах із леопардовим принтом. «Про леопардовий одяг давно забули, але зараз настав час переглянути свій гардероб. Одягніть свій улюблений леопардовий одяг і опублікуйте селфі з #FreeTheLeopards», —  закликав офіційний інстаграм-акаунт України.

Може, флешмоб став для Шольца останньою краплею, хтозна. Хай там як, він сказав «так».

 

Що нам пообіцяли

Німеччина погодила відправку танкової роти (за стандартами НАТО це 14 танків) Leopard 2А6. Це одна з останніх версій. Вона б’є на 1,6 кілометра далі за попередню модель і має кращі показники бронебійності. Також значно покращена оптика машини й система наведення вогню. Окрім навчання, пакет допомоги також включає «логістику, боєприпаси та обслуговування систем».

Підготовка українських екіпажів для «леопардів» має розпочатися найближчим часом у Німеччині.  За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень, для досягнення базової кваліфікації експлуатаційним бригадам і допоміжному персоналу знадобиться від трьох до шести тижнів. За словами Бориса Пісторіуса, танки «леопард» прибудуть в Україну до кінця березня.

Олаф Шольц також заявив, що в перспективі постачання танків можуть продовжити. А представник німецької збройової групи Rheinmetall повідомив, що компанія може поставити в Україну 139 бойових танків Leopard 1 та 2 протягом року.

Але важливе не лише скільки «леопардів» нам надасть Німеччина, а й те, що Шольц дозволив реекспорт. Відтепер усі держави, які вже давно та щиро бажають передати Україні Leopard, можуть це зробити. В першу чергу це Польща, Фінляндія, Нідерланди (держава позбулася своїх Leopard 2 ще десять років тому, але зараз має намір викупити 18 танків для України) та інші —  загалом ідеться про 12 держав. Відомо, що європейські партнери хочуть укомплектувати два батальйони, кожен із яких має 40 основних бойових танків Leopard.

На останньому «Рамштайні» обговорювалося питання щодо переваги поставок однорідного автопарку для полегшення обслуговування та керування. Отже, якщо німці беруть участь із ротою Leopard 2A6, то перший батальйон складатиметься з танків цієї моделі. Є дані, що 2А6 надійдуть також від фінів, іспанців і нідерландців. Другий батальйон, імовірно, складатиметься з типу 2A4. Його збирають у першу чергу поляки та норвежці. Можливо, батальйонів буде більше, адже лише Іспанія заявила про готовність передати 53 танки Leopard 2. Також США анонсували поставку 31 основного бойового танка M1 Abrams, хоча пізніше попередили, що через складну логістику та навчання не встигнуть їх поставити до весняного наступу. Натомість Польща десь знайшла для нас іще 60 модернізованих Т-72, які приїдуть вчасно.

За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень, щоб танки Leopard 2  мали значний вплив на бойові дії, знадобиться близько ста одиниць. Анонсована кількість танків західного зразка, включно зі згаданими британськими «челенджерами», вже відповідає цьому показнику. А ще тривають перемовини із президентом Франції Макроном щодо поставок «леклерків», принципову згоду на які він уже дав, лишається питання лише кількості й термінів.

З іншого боку, навіть 150 танків — це лише половина від того, про що у грудні казав Валерій Залужний. «Мені потрібно 300 танків, 600–700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого. Але двома бригадами я не зможу», — сказав він в інтерв'ю британському виданню The Economist. Міністр оборони Олексій Резніков в ефірі спільного телемарафону долив оливи у вогонь, наголосивши, що названі Залужним цифри — це потреби для конкретної операції. «Для повної перемоги, повного звільнення українських земель станом на 1991 рік, включаючи і Крим, і Донецьк, і Луганськ, звісно, треба більше техніки і озброєння, про що ми інформуємо наших партнерів», — повідомив Резніков. Виглядає так, наче кількість поставлених танків є маркером того, як бачать сценарій закінчення війни західні партнери. Але це лише теорія, адже Україна ще на початку великої війни з одними «джавелинами» та «байрактарами» спростувала всі похмурі прогнози.  

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду