Владислав Рашкован, заступник виконавчого директора від України в МВФ, назвав сім проблем із вакциною від COVID-19. Він не є експертом у медицині, проте влітку в Фонді вивчали цю проблематику, зокрема через лекції від нобелівських лауреатів.

Свої висновки Рашкован описав у колонці для НВ.

1. Вакцину треба винайти.

Автор звертає увагу на те, що жодна з вакцин ще не пройшла всі необхідні етапи клінічних випробувань. На третьому та фінальному етапі нині перебувають 11 вакцин, коли препарат вводять тисячам пацієнтів, вивчаючи можливі побічні ефекти.

Основні надії сьогодні покладають на вакцини американських компаній Moderna та Pfizer. Johnson&Johnson, які в минулому винайшла вакцину від Еболи, 12 жовтня тимчасово припинила випробування через побічні ефекти в одного з пацієнтів. Труднощі має і британсько-шведська компанія AstraZeneca, що працює над вакциною спільно з Оксфордським університетом.

Російські та китайські вакцини, які дозволили до обмеженого користування, вважають ненадійними. «Експерти західного світу говорять, що фармацевтичні компанії, що пройшли на цей рівень, не кваліфіковано пройшли третій етап, і отже, вакцина несе великі ризики для пацієнтів», – пише Рашкован.

2. Вакцину необхідно законтрактувати.

«Наприклад, уряд США законтрактував ще в липні у Pfizer 100 млн вакцин за $1.9 млрд ($19 одна доза) і ще 100 млн вакцин на $1.5 млрд у Moderna в серпні ($15 одна доза). Аналогічно зробили уряди ЄС, Японії та інших розвинених країн», – пише Рашкован.

Та в той час, як заможні країни можуть дозволити собі заздалегідь домовитись про закупівлю вакцин для своїх громадян, у бідніших країнах такої можливості немає. Для цього організація Access to COVID-19 Tools (ACT) Accelerator, створена зусиллями Фонду Білла та Мелінди Гейтс та альянсу Gavi та CEPI, розробила програму-інструмент під назвою COVAX, що дозволить охочим біднішим країнам отримати вакцину принаймні для 20% свого населення. Україна теж подала заявку.

3. Компанія, яка винайде вакцину, має виготовити її у великих масштабах.

Мільярди доз необхідно буде виготовляти дуже швидко, і з цим можуть виникнути труднощі.

«Подумайте про те, що, наприклад, вакцину будуть виробляти на заводах в Індії або Бразилії, де хворіє велика кількість людей, а виробник буде планувати вивезти вакцину в інші країни, залишивши країну-виробника без необхідної кількості вакцин. Такі плани можуть призвести до бунтів у цих країнах. Уряди можуть вимагати велику частку вакцин залишити в своїй країні. Підприємства можуть націоналізовуватись, – пише Рашкован.

Я, звичайно, перебільшую, але проблема абсолютно не надумана. Одне можна сказати точно — виробничі потужності готуються або контрактуються вже».

4. Успішну вакцину необхідно логістично доставити в різні країни до кінцевого споживача.

З логістикою теж непросто. Наприклад, уже відомо, що вакцини Moderna і Pfizer мають транспортуватися в стані глибокої заморозки до мінус 80 за Цельсієм та перебувати в такому стані аж до моменту ін’єкції.

І якщо заможні країни з цим впораються, то в бідніших можуть виникнути проблеми. Рашкован пише, що за підрахунками економістів, не менше 25% буде втрачено через погану роботу митниць чи брак необхідного обладнання.

5. Необхідно придумати механізм розподілу вакцини всередині кожної країни.

Йдеться про етичні проблеми, тобто кого щеплювати передусім. Тих, хто може заплатити, чи групи ризику? Існують варіанти прищепити якомога більше молоді, ігноруючи літніх людей старших 60-ти,  розподіляти вакцину рівномірно по країні чи пропорційно – певній кількості населення в окремих регіонах.

ВООЗ пропонує чотири принципи: рівність (всі мають право вижити), ймовірність кращого результату (рятуємо тих, кого можемо), перевага найбільш складним випадкам (групам ризику в тому числі), а також необхідному персоналу (лікарі, волонтери). «У будь-якому випадку лікарям і МОЗу доведеться приймати складні рішення», – підсумовує Рашкован.

6. Доступність вакцини.

Ціна вакцини масового виробництва досі невідома та варіюється від 3 до 20 доларів.

«Виникає запитання: хто за вакцину повинен буде заплатити всередині країни?» – запитує Рашкован. У розвинених країнах, пише він, є страхова медицина, натомість у країнах, що розвиваються, витрати можуть лягти чи на плечі держави (субсидії, дотації) чи роботодавців.

7. Потрібно переконати людей вакцинуватися.

У вересні дослідницька компанія Ipsos провела опитування в 27 країнах, виявивши, що 74% громадян готові вакцинуватись. Показники варіюються від країни до країни: у Китаї охочих 97%, у Росії 54%, у Польщі та Угорщині – по 56%. Більш ніж половина людей, які відмовляються від щеплень, бояться побічних ефектів.

У США ця тема ще і політизована: серед прихильників демократів щеплення готові робити 81%, серед прихильників республіканців – 47%. В Україні, згідно з вересневим опитуванням компанії R&B Group, на безкоштовну вакцину не погодяться 50% українців.

«З огляду на усі ці передумови, можна зробити висновок, що, найімовірніше, вакцина буде винайдена до кінця першої половини наступного року, на її промислове виробництво і доставку в країни піде не менше 4−5 місяців, – підсумовує Рашкован.

І потім настане момент самої вакцинації людей: з одного боку черги свідомих, з іншого — переконання несвідомих і які не вірять ні у вакцини, ні у вірус».

Нагадаємо, що раніше ми більш детально розповідали про те, як відбуваються клінічні випробування вакцин, що не так з російською вакциною, а також про те, чому в Україні такі сильні антивакцинаторські настрої.

Фото: Олександр Медведєв, НВ