In English

У понеділок 6 травня 2024 року міноборони Росії оголосило про навчання за дорученням Путіна «практичного відпрацювання питань підготовки та застосування нестратегічної ядерної зброї». Пізніше було оголошено, що до відповідних ядерних навчань приєднується Білорусь, на території якої віднедавна зберігається тактична ядерна зброя Росії.

Тактична (нестратегічна) ядерна зброя розрахована для застосування на безпосередньому театрі бойових дій, на фронті чи в найближчих тилах ворога для ураження важливих цілей чи скупчень військ. Її потужність для порівняння вважається переважно меншою (кілька кілотонн тротилу) за потужність застосованих США під час ядерного бомбардування Японії бомб у 1945 році (15–20 кілотонн тротилу). Хоча окремі заряди можуть сягати потужності до 100 кілотонн тротилу. Носіями відповідних зарядів може бути, крім ракет, навіть звичайна артилерія, що ускладнює виявлення підготовки противника до застосування такої зброї. Уявлення про нижчу потужність чи ближчий радіус дії може дещо психологічно знижувати бар’єр застосування нестратегічної ядерної зброї, та розмиті юридично незафіксовані межі такого поділу означають після порушення ядерного табу ймовірний швидкий перехід від «маленької» до «великої» ядерної війни.

Міноборони Росії назвало навчання відповіддю «на провокаційні заяви та погрози окремих західних офіційних осіб на адресу Російської Федерації». Ближче до вечора МЗС Росії опублікувало заяву, в якій ядерні погрози вперше на офіційному рівні прив’язували до конкретних дій чи слів західних посадовців із підтримки України. Навчання в цій заяві були покликані «остудити “гарячі голови” в західних столицях, допомогти їм усвідомити можливі катастрофічні наслідки стратегічних ризиків, що ними генеруються, і утримати їх як від сприяння київському режиму в його терористичних акціях, так і від втягування у пряму збройну конфронтацію з Росією». Того ж дня МЗС Росії викликало до себе послів Великої Британії та Франції, щоб уже персоналізовано вручити кожному з них по букету погроз.

У цьому тексті розбираємо, як і для чого Москва та її пропагандистська машина використовує ядерну риторику, і чому саме зараз шантаж запрацював із новою силою.

Ядерний шантаж тепер документується

До опублікованого МЗС Росії документа 6 травня ядерні погрози Москви на офіційному вищому рівні мали переважно непрямий характер. Якщо спікери державного телебачення дозволяли собі фантазувати щодо знищення Британії одним пуском, то Путін під час оголошення, наприклад, повномасштабного вторгнення в Україну абстрактно грозився тим, хто буде заважати Росії, «наслідками, з якими вони у своїй історії ще ніколи не стикалися». Подібні натяки пізніше Путін застосує не раз. Водночас риторика офіційної Москви щодо постачань західного озброєння до України була показово спокійною і впевненою. Мовляв, російська армія все може перетравити на полі бою, американське озброєння, за словами Путіна, російське ППО «лускає, як горіхи». І всі ці постачання буцім лише затягують, а не змінюють характер і результати бойових дій. Водночас червоні лінії щодо номенклатури постачань озброєння Україні західні лідери до цього моменту окреслювали собі самі. Тепер же Москва самостійно перерахувала свої больові точки, або принаймні ті точки, які бажає зобразити своїми больовими для Заходу.

Першими в документі згадують слова глави МЗС Британії Девіда Камерона від 2 травня про право України бити британською зброєю по території Росії. Надалі згадують новоприбулі в Україну версії американських ракет ATACMS збільшеного радіуса дії, які, пише МЗС Росії, можуть бити вглиб російської території. Далі МЗС Росії відходить від російсько-української війни та звинувачує США в розміщенні по світу наземних комплексів ракет середньої та малої дальності, обмеження на розробку та розгортання яких діяли за відповідним договором до 2019 року. Кремль обіцяє дзеркальні заходи з цього питання.

Далі по тексту Москва знов повертається до України та заявляє, що поставлені в Україну винищувачі F-16 у будь-якій модифікації розглядатиме як носіїв ядерної зброї, а відповідне постачання вважатиме цілеспрямованою провокацією. У бажанні прирівняти постачання F-16 до постачань ядерної зброї, ймовірно, контекстуально приховано погрозу застосувати ядерні засоби задля ліквідації відповідної нібито ядерної загрози від цих літаків для Росії. Надалі згадується бажання Польщі розмістити американську ядерну зброю в себе та заяви президента Франції Макрона про невиключену можливість направлення в Україну військових контингентів окремих країн НАТО. Детальніше про реакцію агітпропу на заяви Макрона ми розбирали тут.

Далі МЗС Росії з посиланням на деякі нібито західні медіа пише про вже можливу присутність «найманців французького “Іноземного легіону”» в Україні. «Це важко сприймати інакше, як вияв готовності та наміру вступити в пряму збройну конфронтацію з Росією, що означало б лобове військове зіткнення ядерних держав», — говориться в документі. Про нібито розгорнутий у Слов’янську на підтримку 54-ї ОМБ французький «Іноземний легіон» писали напередодні проросійські телеграм-канали з посиланням на статтю колишнього помічника заступника глави Пентагону США Стівена Браяна для видання Asia Times. Офіційний Париж спростував ці чутки.

Надалі в документі Кремль переходить до безпосередніх погроз:

«Режиму в Києві та його західним натхненникам слід нарешті усвідомити, що їхні безрозсудні кроки дедалі ближче підводять ситуацію до накопичення вибухонебезпечної “критичної маси”… Викладені вище оцінки лягли в основу прийнятого рішення про проведення російськими військовими навчань із залученням частини сил і засобів ядерного стримування, які покликані стати протверезним сигналом Заходу та його маріонеткам у Києві».

Послів Великої Британії та Франції викликали до МЗС Росії. На сайті відомства пізніше з’явились повідомлення щодо цих викликів. Було сказано, що заяви Камерона означають визнання де-факто його країни стороною конфлікту. «Найджела Кейсі [посла Великої Британії у Росії] попереджено, що відповіддю на українські удари із застосуванням британської зброї по території Росії можуть стати будь-які військові об’єкти та техніка Великої Британії на території України та за її межами».

У звіті щодо виклику посла Франції було сказано: «Наголошено, що спроби французької влади створити своїми безвідповідальними заявами про можливе відправлення західних військових контингентів на Україну “стратегічну невизначеність” для Росії приречені на провал. Цілі та завдання спеціальної військової операції будуть виконані».

Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова пізніше на брифінгу так висловилася щодо Макрона: «Характерно, що сам президент Франції Е. Макрон пояснює її [свою риторику] бажанням створити для Росії “стратегічну невизначеність”. Вимушені його розчарувати. Для нас ситуація виглядає більш ніж визначено. Ми давно визначились. Якщо французи з’являться у зоні конфлікту, вони неминуче стануть цілями російських збройних сил. Докази цього Париж уже має… Подібними заявами та кроками у підкріплення цих заяв руйнується вже не лише європейська безпека (вона вже зруйнована), а й власна безпека Франції».

Удар по слабких місцях Заходу чи виказування власної слабкості

Інститут вивчення війни (ISW) оцінив ескалаційну риторику Москви як кампанію рефлексивного контролю. На думку його аналітиків, рефлексивний контроль є ключовим елементом російського інструментарію гібридної війни — це тактика, яка ґрунтується на налаштуванні супротивника за допомогою цілеспрямованої риторики й інформаційних операцій таким чином, щоб супротивник добровільно чинив вигідні Росії дії.

Москва, пише ISW, вже використовувала брязкання ядерною зброєю протягом повномасштабного вторгнення в Україну, щоби змусити Захід (супротивника, який Росія самовизначила) припинити надавати військову підтримку Україні. Нібито маргінальні свіжі погрози заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва щодо «настання світової катастрофи» аналітики вважають спланованою частиною відповідних заходів Кремля.

Останню хвилю залякування дослідники пов’язують з очікуваним прибуттям  в Україну великих партій західної зброї та трактують як спробу обмежити ці постачання чи обмежити простір застосування новоприбулої зброї. При цьому ISW продовжує оцінювати вірогідність застосування тактичної ядерної зброї на полі бою в Україні чи деінде як украй низьку.

Ефективність ядерного шантажу Кремля вочевидь залежить від єдності та рішучості країн Заходу. Можливо, Москва активізувала агресивну риторику через певну розсинхронізацію в риториці західних країн в останні місяці. У перші два роки великої війни простежувалася єдина публічна позиція країн Заходу щодо необхідності допомоги України, хоч і з недопущенням ескалації російсько-української війни до світової через долучення до неї країн НАТО. Бажання умиротворити агресора декларували при цьому лише поодинокі лідери невеликих європейських країн. Приміром, угорський прем’єр Віктор Орбан чи з осені 2023 року словацький прем’єр Роберт Фіцо, які під тиском інших союзників відмовилися від блокування допомоги Україні. Орбану вторили представники другорядних опозиційних партій інших партнерів України. Саботаж допомоги України до останнього залишався помітною, але маргінальною на Заході позицією.

Та те, що частині Республіканської партії США разом із її майбутнім кандидатом у президенти Дональдом Трампом вдалося на пів року відкласти ключовий пакет військово-фінансової допомоги Україні, вивів пропозицію умиротворення Путіна з маргінесу. В таких умовах чи то задля балансу, чи то через песимізм щодо динаміки фронту, чи то через гостріше усвідомлення загальноєвропейської загрози від режиму в Москві на Заході з’явився третій табір на чолі з президентом Франції Макроном, який почав допускати порушення тих червоних ліній, які західні лідери самі собі накреслили до та під час повномасштабного вторгнення.

Гра на розбіжностях цих трьох таборів може бути однією з цілей ядерної риторики Росії. Сама Москва весь час чергує примирювальну риторику з ядерними погрозами задля дезорієнтації та провокування розколу серед західних еліт. Про гру Росії з Заходом у хорошого і поганого поліцейського ми окремо писали тут.

Ядерні погрози Москви з’явилися цього разу також на тлі візиту голови КНР Сі Цзіньпіна, який вперше за 5 років прибув із турне до Європи. Першої країною для відвідин стала Франція. У статті Сі Цзіньпіна для французької преси з нагоди початку його візиту відведено окремий параграф, у якому російську агресію названо «українською кризою», Росію там не згадано жодного разу. Проте в статті сказано про повагу до принципів суверенітету й територіальної цілісності та є застереження, що «не можна застосовувати ядерну зброю і не можна вести ядерну війну».

Іншим поясненням нової хвилі ядерних погроз могло стати зростання рішучості окремих країн Заходу як у риториці, так і в номенклатурі поставленої Україні зброї. В такому разі Кремль через ядерні погрози засвідчив свою вразливість перед цією рішучістю й фактично визнав те, що змушує Москву по-справжньому нервувати: F-16, ATACMS, удари вглиб Росії чи французький контингент в Україні.

«Попередження напередодні інавгурації» vs «ядерний шантаж уже перестав лякати»

Пропагандисти по-різному реагували на ядерний шантаж Кремля: від схвалення «радикалізму» та «вміння» Кремля чітко окреслювати червоні лінії, перекладання вини за спробу ескалації на французького президента Макрона — до глузування з подібної риторики, звинувачень російських політиків у голослівності та невиправданому віроломстві.

«Росія стовпить територію: якщо хтось залізе — буде ядерний удар, ми готові, а ви? Заходу пропонується не розширювати рамки поточного конфлікту, тобто або закінчувати його переговорами, або повільно спостерігати, як тане територія України разом із заставами за кредитами у вигляді енергетики й іншої інфраструктури. Гра Макрона зіграла проти нього самого та України», — писав пропагандистський канал на 416 тис. підписників, апелюючи до риторики Макрона, який кілька місяців як перестав виключати можливість відправлення військ країн НАТО до України. Це типова практика агітпропу — плутання причинно-наслідкових зв’язків і перекладання своєї вини в агресивних діях на когось іншого.

Намагаючись хоч якось виправдати поновлення ядерного шантажу Росією, деякі пропагандисти пов’язували його з інавгурацією Путіна, яка відбувалася наступного дня. «Схоже, Росія риторичною ескалацією намагається переконати Захід не завдавати удару в ніч перед інавгурацією», — писав телеграм-канал на пів мільйона підписників, мовляв, брязканням ядерною зброєю Путін усього-на-всього хоче забезпечити відносно спокійну ніч напередодні заповітного інавгураційного дня, не більше. «Сьогоднішня дата запам’ятається як день, коли Росія транслює рішучість у повній відповідності до жорсткої риторики Заходу. Можливо, це попередження напередодні інавгурації. Як відомо, з того боку фронту було багато заяв про бажання саме цього дня завдати ударів по Кримському мосту», — прокоментував зрадник Олег Царьов. Силкуючись додати Путіну грізності та величності напередодні важливої для нього події, пропагандисти, навпаки, продемонстрували, що в нього не залишилося жодних переконливих аргументів чи ефективних рішень, окрім залякування.

«Авжеж, нищення “абрамсів” стало буденністю, тому Росія заявила про початок навчання з практичного відпрацювання питань підготовки та застосування нестратегічної ядерної зброї», — іронізував автор одного із z-каналів на 670 тис. підписників, ніби глузуючи з російського військового керівництва за надто швидкі стратегічні рішення.

Траплявся і скепсис як щодо реалістичності виконання апокаліптичних обіцянок, так і дієвості подібної риторики та досягнення бажаного результату — притлумлення свавілля Заходу. «Не думаю, що брязкіт тактичною ядерною зброєю (ТЯЗ) якось вразить колективний Захід. Моя думка, що ніхто там не здасть, а продовжить підвищення ставок і далі. Сумніваюся, що там реально хтось вірить, що у Кремлі сидять настільки фанатичні люди, які заради ідеї готові перетворити весь світ на попіл», — писали в одному із ворожих каналів на більш ніж пів мільйона підписників.

«Уявімо, що прийнято рішення і оборону ЗСУ почали пробивати за допомогою ТЯЗ. Той же Часів Яр можна за пів дня взяти. Далі — Костянтинівку, Вугледар і Слов’янськ із Краматорськом за пару тижнів. Харків — за місяць, Херсон із Запоріжжям, з урахуванням необхідності форсувати Дніпро — трохи довше… Після застосування ТЯЗ у цю зону мають зайти російські військові, що не викликає захвату ні в них самих, ні в їхніх рідних. Що далі робити із забрудненими землями та постраждалими від радіації людьми й навіщо Росії як одне, так і інше?» — йшлося в іншому дописі цього ж каналу.

Захід публічно тримає удар

Показова ефективність ядерного шантажу паралізувала б міжнародне право по всьому світу та стала б катастрофою для міжнародних відносин, оскільки нормалізувала б і заохотила цю практику. Західні країни це усвідомлюють і намагаються  публічно тримати удар. Велика Британія 8 травня через два дні після ядерних погроз Росії оголосила про видворення російського військового аташе, позбавлення дипломатичного статусу деяких об’єктів нерухомості, а також обмеження терміну дії російських дипломатичних віз. Міністр внутрішніх справ Великої Британії Джеймс Клеверлі пояснив ці дії наслідком зловмисної діяльності Росії по всій Британії та Європі.

Франція відкинула залякувальну риторику Москви й заявила про послідовність у своїй подальшій підтримці України. «Франція відзначає, що дипломатичні канали вкотре були використані для маніпулювання інформацією та залякування… Франція продовжуватиме підтримувати Україну в довгостроковій перспективі, оскільки вона захищає свій суверенітет і територіальну цілісність від російської агресії», — йдеться в заяві французького МЗС.

Продемонстрували впевненість перед войовничою риторикою Кремля і США. Так відповідні погрози прокоментував координатор Ради національної безпеки США зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі: «Якщо Путін і російські офіційні особи стурбовані тим, що їхні війська в Україні можуть бути уражені зброєю, яку виготовили в інших державах, то найлегший спосіб уникнути цього — це просто вивести свої війська… Для лідера великої ядерної держави це просто безрозсудно та безвідповідально — брязкати ядерним арсеналом і натякати на його потенційне використання. Очевидно, що ми стежимо за цим зараз і продовжували дуже уважно стежити раніше. Можу вам сказати, що поки що ми нічого не побачили, навіть попри безрозсудну риторику, що змусило б нас змінити нашу позицію стратегічного стримування», — додав Кірбі.

Та неможливо ігнорувати те, що ядерний статус Росії від початку російсько-української війни грає одну з ключових ролей у стримуванні військово-політичної підтримки України. Опосередковано це вчергове підтвердив Камерон, пояснюючи, чому західні країни не можуть відбивати російські ракетні атаки на Україну подібно до того, як відбили іранську ракетну атаку на Ізраїль.

Сходинки ядерної ескалації Кремля

Путін поступово під час свого правління риторично та юридично послаблював бар’єри для застосування ядерної зброї. У 2010 році тодішній формальний президент Росії Дмитро Медведєв затвердив нову військову доктрину. Згідно з нею, Росія може послуговуватися ядерною зброєю у відповідь на застосування проти неї або її союзників зброї масового знищення, а також у разі агресії проти Росії із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування держави. З доктрини було видалено розділ про заборону застосування ядерної зброї проти країн, які не мають такої зброї.

У 2018 році у фільмі пропагандиста Володимира Соловйова «Миропорядок-2018» Путін риторично запитував: «Навіщо нам такий світ, у якому не буде Росії?». Пізніше того ж року на Валдайському форумі Путін запевняв, що у випадку ядерної війни росіяни як жертви агресії та мученики потраплять до раю, а їхні супротивники «просто здохнуть, бо навіть покаятися не встигнуть».

В опублікованому у 2020 році указі президента «Про основи державної політики Російської Федерації у сфері ядерного стримування» бар’єр застосування ядерної зброї ще більш послаблювався. Там сказано, що політика ядерного стримування спрямована на захист суверенітету й територіальної цілісності держави, на стримування потенційного противника від агресії проти Росії або її союзників, а також для «недопущення ескалації» воєнних дій і припинення їх на прийнятних для Росії та її союзників умовах. Указ відображав підвищення популярності в Кремлі концепції «ескалації для деескалації», коли через ядерну ескалацію можна досягти нібито навпаки розрядки міжнародної напруги.

У червні 2023 року близький до Кремля «експерт по зовнішній політиці» Сергій Караганов у своїй програмній статті закликав Москву першою застосувати ядерну зброю задля нібито порятунку людства. Стаття була перекладена й англійською мовою та, ймовірно, була також покликана вразити західні еліти.

У лютому цього року видання Financial Times нібито на основі витоку секретних документів Росії засвідчувало, що поріг застосування ядерної зброї в Росії навіть нижчий, ніж вона коли-небудь публічно визнавала. Зниження ядерного бар’єра нібито продиктоване суттєвим переважанням потенційних супротивників Росії у звичайному озброєнні. Залишається незрозумілим, чи витік був справжнім, чи спланованим Кремлем задля посилення ядерного тиску на Захід.

Росія використовує ядерний статус як частину інформаційно-психологічного тиску. Задля цього вона поступово в риториці та діях підіймається сходинками ескалації, щоб її політика стримування союзників України принесла результати. В такому разі за навчаннями можуть, наприклад, слідувати табуйовані нині ядерні випробування. У будь-якому разі, задокументовані погрози важливо сприймати серйозно. Саме письмові російські ультиматуми до Заходу передували повномасштабному вторгненню в Україну. Та сприйняття погроз серйозно не означає необхідність слідувати ядерному шантажу.

Деякі західні політики впродовж довгого часу були та залишаються сприйнятливими до войовничої риторики Кремля, побоюючись передумов до ядерного знищення. Москва цинічно використовує цей страх, постійно нагадуючи Заходу про ризики великої ядерної війни. Кремль завуальовано погрожував застосувати ядерну зброю впродовж останнього десятиліття, а з часу повномасштабного вторгнення 2022 року Москва почала регулярно про це говорити.

У вересні 2022 року Путін заявив, що у випадку «загрози» територіям Росії Кремль застосує всі доступні методи захисту. Саме тоді Росія посилила тиск на Україну та світ через мінування Запорізької АЕС і донині продовжує цю стратегію. Депутати Держдуми та генерал на держтелебаченні відкрито говорять, що можуть «ударити по Берліну та Британії», а російські закони й доктрини, включно з ядерною, мовляв, поширюватимуться і на окуповані території України. Подібною риторикою Кремль намагається довести, що Росія досі «могутня», з нею повинні рахуватися, як рахувалися з СРСР під час Холодної війни.

Єдина ж адекватна відповідь на ядерний шантаж тотожна відповіді на будь-який інший вид шантажу. Йти в нього на поводу означає посилити його й накликати ще гірші наслідки, аніж у випадку ігнорування його, як би боязко від цього не було. Ефективність же ядерного шантажу зруйнує світопорядок не менше за застосування ядерної бомби, яка навіть імовірніше буде застосована для подальшого залякування у випадку слабкості міжнародної спільноти перед войовничою ядерною риторикою.

Ілюстрація та інфографіка: Наталія Лобач