In English

27 лютого 2024 року президент Франції Еммануель Макрон сказав, що не виключає можливості відправлення військ країн НАТО в Україну, щоб допомогти Києву стримати агресію Росії. Обговорення відбувалося під час організованого ним саміту в Парижі. Макрон додав, що перспектива обговорювалася відкрито, втім європейські лідери не дійшли згоди щодо цього питання. Французький лідер не уточнив, що саме мав на увазі: дислокування військових підрозділів, солдатів матеріально-технічного забезпечення, інструкторів чи операторів західних систем озброєнь.

Але сказав, що західні партнери поступово збільшили свою підтримку до рівня, який у 2022 році здавався нереалістичним. Він навів приклад Німеччини, яка пропонувала Києву шоломи та спальні мішки на початку повномасштабного вторгнення, а зараз працює над тим, щоб постачати більше танків і ракет.

«Я не зніматиму двозначності сьогоднішніх дебатів, називаючи імена. Я кажу, що це питання було порушене як один із варіантів. Багато людей, які нині кажуть “ніколи, ніколи”, — це ті самі люди, що два роки тому казали “жодних танків, жодних літаків, жодних ракет дальнього радіуса дії”. Маймо смирення визнати, що ми часто відставали від графіка на шість — дванадцять місяців. Це й було метою сьогоднішньої дискусії: усе можливо, якщо це корисно для досягнення нашої мети», — сказав Макрон.

Британське видання Financial Times припустило, що заява Макрона — не якась обмовка чи помилка, а цілеспрямована відповідь на неодноразові запитання журналістів.

На ситуацію зреагував генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, сказавши, що альянс не має планів про надсилання своїх військ до України: «Союзники по НАТО надають Україні безпрецедентну підтримку. Ми робили це з 2014 року й активізувалися після повномасштабного вторгнення. Але немає жодних планів щодо розміщення військ НАТО на території України». Своєю чергою низка європейських чиновників виступила проти пропозиції Макрона. Серед них були деякі з прихильників України, зокрема Сполучене Королівство, США, Польща, Чехія, Іспанія, Італія, Німеччина, а також Угорщина та Словаччина — країни, лідерів яких критикували за їхню антиукраїнську позицію. Втім, країни Балтії схвально сприйняли ідею Макрона: прем’єрка Естонії Кая Каллас сказала, що західні лідери не повинні виключати можливість введення сухопутних військ в Україну. А міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс зауважив, що на «полях битв України вирішується доля Європи», тож «ініціатива, що стоїть за вчорашньою зустріччю в Парижі, варта уваги».

• Читайте також: Антиукраїнське суголосся Фіцо й Орбана: як деякі заяви сусідів України підігрують російській пропаганді

Коментуючи заяву французького колеги, президент Зеленський сказав, що всі ініціативи, спрямовані на посилення України у відбитті російської агресії, є хорошими для всього світу. Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України Володимира Зеленського, привітав «початок дискусії». Він сказав, що подібна риторика в колах європейських політиків вказує на чітке розуміння, на якому відповідальному етапі повномасштабної війни з Росією ми перебуваємо.

Речник Кремля Дмитрій Пєсков сказав, що поява військових НАТО на території України призведе до неминучого прямого конфлікту Альянсу з Росією та ескалації ситуації.

У цій статті розбираємо, як російський агітпроп відповів на слова Макрона про ймовірність уведення військ НАТО в Україну.

Макрон — Наполеон-невдаха і блефун

Низка пропагандистів та офіційних представників російської влади порівняла Еммануеля Макрона з іншим французьким лідером — Наполеоном І (Бонапартом), якого росіяни зазвичай згадують у контексті французько-російської війни 1812 року. Пропагандисти часто зображують Наполеона розпалювачем Французько-російської війни й агресором, який вдерся в Росію в 1812 році, але «приехал Кутузов бить французов» — і ті програли. Поразка армії Наполеона та її відступ подається як тріумф Росії. На тлі цього «бонапартизм» Макрона розцінюється як амбітна, втім наперед програшна стратегія.

Глава російської Держдуми В’ячеслав Володін у своєму телеграм-каналі назвав заяви Макрона бажанням підвищити рейтинги, дорікнув довготривалими протестами руху «жовтих жилетів», стагнацією економіки та політичними поразками Франції на Африканському континенті. «Макрон забув, як кілька років тому, порівнюючи сучасну Францію з часами Наполеона, говорив, що Бонапарт “не зважав на втрати”, але з того часу країна “ставить людське життя понад усе”… Щоб зберегти особисту владу, Макрон не вигадав нічого кращого, ніж розпалити третю світову війну. Його ініціативи стають небезпечними для громадян Франції», — написав Володін.

Пропагандистів Соловйов у своєму телеграм-каналі також дорікнув французькому лідеру в «бонапартизмі»: «Макрон — політичний вискочка, який, зважаючи на все, вирішив уявити себе ще й Наполеоном».

«Випорожнення Наполеона, спитай у предків, чим закінчилися для Франції в 1812 році подібні витівки… І знаєте, товаришу Макроне, у нас народ такий, що й без обмундирування піде лапки жаб’ячі відривати, хоч голими руками, якщо вони в наш бік потягнуться», — обурювалися в анонімному телеграм-каналі, що поширює прокремлівську риторику (93 тис. підписників).

Частина маніпулятивних повідомлень стосувалася ідеї, що французький президент буцімто не має на увазі реального відправлення військ до України, а лишень створює медійні сенсації. Мовляв, якби й справді були такі наміри, союзникам України не потрібні були б додаткові домовленості, консенсуси та дозволи. Приміром, анонімний телеграм-канал (403 тис. підписників), що поширює ворожі наративи, написав: «Консенсусу членів зустрічі Макрону не вистачило? Це ж не була зустріч у рамках НАТО чи ЄС (де потрібен консенсус для ухвалення рішення)! Зрештою, щоб сидіти в Африці, Макрону консенсус не потрібен. Відправити німецький корабель воювати з хуситами Шольцу консенсус не потрібний, а тут раптом потрібний консенсус».

Російська пропагандистка й дипломатка Марія Захарова у своєму телеграм-каналі (475 тис. підписників) глузувала, що ця витівка геть несерйозна, адже Макрон буцімто збирається «організувати дивізію “Шарлемань II” (Charlemagne deux) для оборони бункера Зеленського», маючи на увазі 1-шу французьку дивізію в складі військ Ваффен-СС Третього Рейху і таким чином вкотре апелюючи до «нацистської природи» України та нагадуючи про «денацифікаційну» місію Росії. А також учергове повторюючи поширене твердження російської пропаганди про те, що всі нинішні європейські політики самі є нащадками нацистів.

 «Капітуляція Києва близько, Захід окупує Україну, а Росія застосує ядерку»

Пропагандисти сприйняли пропозицію відправлення військового контингенту як ознаку близької поразки Києва. Маніпулятори також просували ідею, що, мовляв, якщо союзницькі війська ввійдуть до України, це означатиме її фактичне захоплення: територію просто розділять між різними державами. Приміром, проросійський телеграм-канал із мільйонною аудиторією писав: «Якщо європейці починають обговорювати цей сценарій, значить справи на фронті погані й багато хто в ЄС уже говорить про капітуляцію Києва, і багато сил в ЄС пропонують встигнути увійти до кейсу розпилу України, ввівши туди якісь контингенти, в основному на західну частину України… Таке відчуття, що Україну вже почали ділити».

Інший анонімний телеграм-канал на 126 тисяч підписників поширює алярмістські тези. Буцімто, якщо НАТО порушить «червоні лінії», то Росія застосує ядерну зброю і переможе Альянс: «Москва на різних рівнях постійно дає зрозуміти, що у разі війни з НАТО через абсолютну невідповідність потенціалів Альянсу і Росії у звичайних озброєннях, Росія відразу застосує ядерну зброю». Схожі тези поширювали в кримському окупаційному телеграм-каналі на 57 тисяч підписників: «Усім потрібно розуміти, що пряма наземна операція країн ЄС та НАТО на території України — це вже не СВО». Цей допис супроводжувався глумливою картинкою, на якій емблему НАТО було стилізовано під нацистську свастику.

Що насправді означають заяви Макрона

На початку повномасштабного вторгнення Макрон говорив, що Путіна не можна принижувати та що йому треба «зберегти обличчя». У 2022 році він скептично говорив, що Україна, «скоріш за все, за десятиліття» до вступу в ЄС. Втім, діалог із Путіним виявився безрезультатним, адже диктатор не готовий до компромісів, і Макрон збагнув це. І вже у своєму новорічному зверненні 2023 року президент Франції запевнив Україну в підтримці «до перемоги». У травні 2023 року Франція надала Великій Британії дозвіл на експорт франко-британських крилатих ракет Storm Shadow в Україну, після чого були поставлені французькі крилаті ракети великої дальності SCALP-EG. Фактично Франція першою пішла на крок, який до цього ще один союзник України США не наважувався зробити. У серпні того ж року ​ Макрон підкреслив, що Євросоюз повинен бути готовим до «різних швидкостей» ухвалення рішень у тих сферах, де важче досягти консенсусу, оскільки ЄС розглядає можливість інтеграції України, Молдови та країн Західних Балкан. На початку 2024 року в Парижі почала діяти «артилерійська коаліція», в якій Франція разом зі США тримала лідерство. А коли перед ЄС постало питання спрямування 50 мільярдів євро на підтримку України, Макрон запевнив, що попри палкі мрії Путіна про «втому від України», серед західних лідерів її немає. Також президент Франції закликає не дивитися в бік Штатів і не чекати на результати виборів президента, а діяти на підтримку України безвідносно до цих факторів.

По-перше, подібні заяви можна сприймати як тестування «червоних ліній». Допомога Україні — динамічний процес, і з кожним роком західним партнерам вдається досягти консенсусу зі щораз складніших питань. Згадаймо, скільки дискусій було щодо відправлення «наступальних», а не лише «оборонних» видів озброєння. Як західні демократії побоювалися долучатися до «танкової коаліції» чи «коаліції літаків-винищувачів», боячись роздратувати Путіна. Врешті, Україна отримала 230 танків західного зразка, триває підготовка наших пілотів до використання F-16, а Париж натякає на надання й інших видів літаків. Врешті, оскільки європейські лідери не висловили готовності надсилати свої контингенти до України, подібні заклики можуть мобілізувати їх в інший спосіб підтримати Київ (як-от озброєнням і тренувальними програмами наших бійців).

По-друге, слова Макрона слід сприймати в ключі заяв на лідерство у сфері безпеки європейського континенту. Створивши П’яту республіку в 1958 році, французький генерал Шарль де Голль, який фактично сформував вектор зовнішньої політики Франції, прагнув більше працювати над лідерством у Європі та дистанціюватися від США. Нині амбіції європейського лідерства Франції нікуди не зникли, а відносини зі Штатами покращилися та вийшли на стратегічний рівень.

Врешті, це повідомлення Путіну, що він не має шансів на перемогу в Україні, адже союзники рішуче налаштовані на спільну протидію ворогові. Нехай немає консенсусу щодо відправлення військового контингенту до країни, яка не є членкинею НАТО, втім, є розуміння, що не слід відкидати цю можливість, і на випадок нападу Москви на країни Балтії Україна буде одним із ключових фронтів боротьби проти Росії.

Колаж: Наталія Лобач