In English

Повномасштабна війна Росії проти України не завершилася «взяттям Києва за три дні», як цього прагнув Кремль. Натомість за менш ніж рік Україна провела три великі контрнаступальні операції, звільнивши північ країни, зокрема Київщину, а також Харківщину і правобережжя Херсонщини разом з обласним центром. 

До, під час та після українських наступів Росія використовувала пропаганду в медіа й соцмережах, щоб дискредитувати, залякати чи обманути українців. Росіяни прагнули подати свої поразки у вигідному для себе світлі. Буцімто це не втеча, а «жест доброї волі», «тактичний відступ» чи «вимушена військова потреба у перегрупуванні». Після звільнення українських земель Росія голосила про «катування, розстріли й репресії» проти цивільних, які нібито вчиняє Україна.

Для просування цих дезінформаційних меседжів Росія використовує сталий набір тактик та інструментів. Ось деякі з них. 

1. Підміна понять

Пропагандисти країни-агресорки перекручують значення слів чи використовують оманливі формулювання для досягнення політичних цілей. Наприклад, у кінці вересня 2022 року на одному з головних російських пропагандистських ресурсів «Аргументи і факти» вийшло інтерв’ю з нібито біженцями зі звільненого українською армією Куп’янська. Герой розповіді стверджував, що «іще буквально місяць тому все було гаразд, він почав оформлювати соціальну допомогу, а діти пішли в школу. Проте через пів року мирного життя все змінилося, коли українська армія прийшла їх “звільняти”». Це ж пропагандистське медіа, підмінюючи поняття, стверджувало, що російська армія не тікала від української, а «передислокувалася й вийшла з Куп’янська».

Пропагандистський меседж про добровільний вихід російських військ з окупованих територій поширювали ще з квітня 2022 року. Тоді Кремль проголосив «відходом та жестом доброї волі» втечу окупантів із півночі України, що відбулася внаслідок планомірних контрнаступальних дій Сил оборони. Машина російської пропаганди продовжувала використовувати цю тактику й надалі, називаючи успішне звільнення Україною Харківщини та правобережжя Херсонщини «тактичними відступами». 

Після проведення незаконних «референдумів» Росія заявила, що «офіційно приєднує» окуповані частини сходу і півдня України. Але після анексії відбувся український контрнаступ на Правобережжі Херсонщини, тож втеча російської армії відбувалася на фоні меседжів, що звільнені українцями землі є «навіки російськими» і «тимчасово окупованими українськими військами». 

Такі меседжі потрібні пропаганді, аби виставляти Росію не окупанткою, а визволителькою. Мовляв, це українська армія порушує «мирне життя» окупованих територій, а втікаючи звідти, росіяни нібито «запобігають руйнуванню мирних міст та жертвам серед цивільних».

2. Дискредитація

За допомогою безпідставних звинувачень та глузування пропагандисти намагаються применшити і знецінити українські здобутки під час контрнаступів. 

Зокрема, росіяни стверджували, що в українських контрнаступах беруть участь не Збройні сили України, а «західні найманці». Окрім того, російська пропаганда намагалася дискредитувати Україну твердженнями, що «катування та страти на захоплених ЗСУ територіях проводять люди, які не розуміють ні української, ні російської». 

Одним із головних меседжів, націлених на дискредитацію України, була й залишається тема про корумпованість української влади. Кожен контрнаступ української армії супроводжувався в російських медіа твердженнями про нібито «продаж західної зброї на чорному ринку». Зокрема, про це на засіданні Ради Безпеки ООН стверджував представник країни-агресорки Василь Небензя. Водночас представники Пентагону заявили, що «немає жодних достовірних підтверджень витоку американської зброї з України на чорний ринок». Окрім того, російський агітпроп використовував дезінформаційні меседжі, що українські контрнаступи необхідні «режиму Зеленського» виключно для отримання західної грошової допомоги та особистого збагачення.  

Цю тактику російський агітпроп застосовував також задля поширення тверджень про буцімто умисні фальсифікування російських воєнних злочинів. Зокрема, після виявлення звірств росіян у Бучі агітпроп розгорнув масштабну кампанію з головним меседжем, що «Буча — це інсценування». Згодом, після звільнення Харківської області, в місті Ізюмі виявили й ексгумували 447 тіл, більшість із яких мали ознаки насильницької смерті, а 30 — сліди катувань. Невдовзі представниця МЗС країни-окупантки Марія Захарова заявила, що «режим Зеленського намагається творити інсценування за голлівудським сценарієм та прикладом Бучі».

3. Тактика залякування

Російська пропаганда використовує цю тактику, щоби вплинути на українців, особливо жителів тимчасово окупованих територій, та послабити опір проукраїнськи налаштованих людей. Зокрема, російський пропагандист-радіоведучий Сергій Мардан заявив, що українці, які раділи приходу української армії в Херсоні, особливо не ховалися навіть, коли російська армія була в місті. Тому він вважав, що росіянам «необхідно було починати не з рекламних плакатів, а із зачисток та арештів». За його словами, Росія мала «відроджувати частини особливого призначення (більшовицькі каральні загони, створені в 1919 році для придушення опору комуністичній владі. — Авт.) та СМЕРШ».

Висвітлюючи успішні контрнаступи українців у 2022 році, російський агітпроп концентрувався на дезінформаційному наративі про «Україну, що стала полігоном для західної зброї». Це твердження є маніпулятивним. За його допомогою Росія переконує світ, що зброю Україні надають виключно заради випробувань. 

Також росіяни використовували тему зброї, аби виправдовувати злочинні обстріли цивільної інфраструктури України. Наприклад, пропагандисти писали про нові види озброєння й техніки, які використовували українські військові під Херсоном та будуть використовувати надалі, «якщо не перекрити шлях їхнього постачання». На фоні цього Росія просувала меседжі про «необхідність знищення всіх мостів через Дніпро». Зернову угоду Росія намагалася зірвати, зокрема, прив’язуючи її до вибухів у Севастополі.

4. Демонізація ворога

Росія регулярно змальовує Україну різними негативно забарвленими епітетами та наділяє агресивними ознаками. Так агітпроп намагається очорнити українські Сили оборони й державу загалом, виставити їх перед своєю аудиторією злим, безпринципним агресором. 

Пишучи про контрнаступ України на початку вересня 2022 року на Харківщині, російські пропагандисти наголошували, що українська армія нібито чинить звірства проти цивільних, яке симпатизувало Росії. Колаборант Віталій Ганчев стверджував, що українські військові «прив’язували людей до дерев та прибивали їм до ніг російські паспорти». Також росіяни твердили, що українці на звільнених територіях «розстрілювали людей просто на вулицях» та «закидували будинки гранатами». Деякі пропагандистські ресурси продовжили дезінформаційну традицію росіян, яку можна умовно назвати «розіп’ятий хлопчик у трусиках». Вони писали, що у звільненому Херсоні «українські націоналісти прив’язували людей до стовпів та ґвалтували, відрізали пальці, стріляли дітям під ноги, били до смерті чоловіків на очах їхніх сімей та підпалювали будинки разом із живими людьми». Нагадаємо: «Детектор медіа» нещодавно писав, як російська пропаганда демонізує українців та вигадує для себе «жертовних героїв».

Подібні меседжі російського агітпропу звучали і після звільнення Херсона. В пропагандистських ресурсах держави-агресорки часто з’являлася інформація про нібито розстріли й катування мирних людей українськими військовими, а також що «СБУ створює списки людей, які покинули область, щоб розграбувати їхнє майно». 

5. Віддзеркалення

Цю тактику російський агітпроп використовує, щоби приписати власні злочини Україні. У контексті українських контрнаступів поширеними були меседжі й наративи, що це не російська армія вчиняє звірства, а українська. Скажімо, пропагандисти виправдовували втечу з Харківщини та Херсонщини тим, що буцімто «не хотіли руйнувати дощенту міста, як це робить ЗСУ».

Безпосередньо під час українських контрнаступів у пропагандистських медіа з’являлися меседжі, що українська армія не шкодує своїх солдатів, «веде війну живою масою» тощо. Так, російський терорист Ігор Гіркін-Стрелков заявив, що «битви на виснаження не лякають ЗСУ».

Також російські пропагандисти намагаються дегуманізувати українців, віддзеркалюючи власні злочини та видаючи їх за українські. Зокрема, коли Збройні сили України звільнили правобережжя Херсонщини, агітпроп стверджував, що для цивільних «розпочалася філія пекла на землі, як це вже було на Харківщині та в Маріуполі». Хоча саме російська армія відповідальна за знищення Маріуполя та численні цивільні жертви на Слобожанщині. 

6. Навішування ярликів

Пропагандистська машина Росії дає явищам чи подіям назви, які містять негативний зміст та емоції.

Окрім уже «звичних» для російської пропаганди ярликів, які приписують українцям — «бандерівці» й «нацисти», агітпроп використовував прямі порівняння звільнення Херсонської області з періодом нацистської окупації Херсона в часи Другої світової війни. Водночас представників СБУ та ГУР росіяни в медіа називали «зондеркомандами».

Російські пропагандисти заявляли, що на звільнених територіях відбуваються конфіскації й розграбування майна колаборантів. У медіа країни-агресорки поширювали нібито обґрунтування цих вигаданих злочинів: «Западенці — це професійні мародери». Також поширеним пропагандистським ярликом був термін «ждуни». Його приписували українцям зі звільнених регіонів, які уникнули примусової депортації або не були колаборантами, тому не виїхали разом з армією Росії. Саме таких людей російський агітпроп, називаючи «стукачами», звинувачував у допомозі українським спецслужбам виявляти зрадників на щойно звільнених землях. 

Яка ситуація з українськими контрнаступами насправді

Завдяки героїзму української армії на Київщині, зокрема в битві за Гостомель, плани Росії щодо бліцкригу зазнали невдачі. Подальші українські контрнаступи ретельно планувалися з урахуванням особливостей рельєфу, концентрації сил противника та інших факторів, щоб уникнути численних жертв серед військових і цивільних українців. 

Російські пропагандистські меседжі щоразу втрачали актуальність після звільнення українськими військами чергового міста чи села. Так було на Харківщині, де місцеві жителі радісно зустрічали ЗСУ, дякували та пропонували їжу. Ще масштабніше святкування відбулося в Херсоні після звільнення міста в листопаді 2022 року: жителі обіймали військових, співали український гімн, підіймали синьо-жовті прапори та знищували російську агітаційно-пропагандистську рекламу. 

Тим не менше, російські війська продовжують обстрілювати Херсон, Куп’янськ, Ізюм та інші визволені міста. Саме це призводить до численних жертв та страждань цивільних, а не вигадані російським агітпропом «катування та розстріли». За допомогою описаних пропагандистських тактик Росія надалі викривляє реальність, намагаючись приховати власні воєнні злочини.