В одному з епізодів роману «Золоте теля» Остап Бендер за 25 радянських карбованців перетворив профсоюзного робітника Ухудшаського на людину, яка вміє писати натхненні та ідеологічно правильні тексти, гідні першої шпальти газети «Правда». Бендер продав йому простеньку інструкцію зі словами, які треба використовувати в будь-якому прозовому чи римованому тексті. Десь такі методички менеджери ботоферм і покупці послуг лідерів громадської думки дають своїм працівникам до поширення й нині.

Через 90 років після виходу «Золотого теляти» російська пропаганда продовжує спиратися на кліше радянського періоду. Хіба що в Другу світову і холодну війну додалися ще кілька фраз, а з розвитком інтернету побільшало платформ для поширення пропаганди. А так російська пропаганда творить усе ту ж чорно-білу картину світу, де свої й хороші борються з чужими й поганими. А ще є слабкі, яких треба рятувати.

Ми проаналізували понад 39 тисяч постів і коментарів українських сегментів фейсбука, телеграма, твітера і ютуба, які поширювали меседжі російської пропаганди протягом 21 січня — 11 серпня 2022 року, й можемо сказати, що цієї зими українцям пощастило опинитися в усіх трьох ролях: своїх; тих, хто потребує допомоги; ворогів. Але Україна стає щодалі страшнішою в російській пропаганді.

Читайте самі, й не забувайте, що слова курсивом – це фрази з текстів пропагандистів, а не щось, що підтримує наша редакція.

У січні російська пропаганда розповідала, що «захід» («США, Госдєп, піндоси») готують «м’яку мирну Україну» воювати проти Росії. Саме тому «Україну накачують зброєю» і підтримують «націоналістичні формування». Ще тоді такі повідомлення виглядали як відірвана від життя пропаганда, спрямована на жителів паралельних вимірів. Та, на жаль, із такими самими словами 24 лютого російський президент Владімір Путін оголошував «спеціальну воєнну операцію» для захисту України від «пронацистськи налаштованих людей», які є «одним народом із росіянами». Українцям у тій картині світу треба просто «сховатися» й почекати, поки російська армія звільнить Україну від злочинців, фашистів і бандерівців. Ну, а жертви серед цивільних – це тому, що «українці обстрілюють самі себе», а ще – розплата за «відродження нацизму в Європі».

І тут, десь 26-27 лютого, почалась демонізація українців. «Укронацисти» «змащують кулі салом», хочуть «утопити країну в крові». У кінці березня нам пояснили, що Україна не здалась, тому що її «нема». Насправді, «територію України захопили США», а «Зеленський поміняв Україну на бабло». Тут єдина лінія сюжету могла б затріщати через те, «українські терористами відстрілюються». Але сюжет російської пропаганди не розвалився, адже ми ж пам’ятаємо, що «Україною маніпулюють», використовують її «як полігон», і дозволяють «воювати між собою».

Від початку липня росіяни вже злилися на себе, що під час «застіль підхоплювали їхні бандерівські пісні» й тішили себе тим, що українці планують здатися.

Утім, голови авторів російських пропагандистських текстів і тепер не полишає думка, що робити з собою і «територією із навою Україна», якщо навіть «Русь походить із Києва (столиці України)», який тепер є столицею «американобандерівського Салорейху, країни, якої не існує», але яка чомусь усе одно бореться далі. 

У картині світу російських пропагандистів українці, з одного боку, прості, нещасні й добрі, а з іншого — агресивні, такі, які ненавидять росіян. І це дуже зручно, адже формулюваннями про захист «бідних» українців можна дуже легко виправдати військове вторгнення, як і будь-які злочини проти «неправильних» українців.

Водночас ми бачимо, що російські пропагандисти регулярно втикаються носом у те, що держава Україна – це реальність, існування якої є цінністю для її громадян і людей з інших країн.

Над аналізом даних працювала команда Центру досліджень “Детектора медіа”: Олексій Півторак, Ольга Білоусенко, Ірина Рябоштан, Вікторія Наместнік

Фото: flickr.com