Низка ЗМІ, які позиціюються незалежними і критично налаштованими до чинного Президента й уряду, свідомо підіграють російській пропаганді. Такі запозичення раніше були найлегшим способом здобути прихильність проросійськи налаштованих виборців, які колись голосували за Януковича та Партію регіонів. Проте нині це вже питання не внутрішньополітичної боротьби, а виживання держави. Якщо критика влади буде легко асоціюватися із зовнішніми ворожими впливами, в умовах війни це тільки полегшить переобрання тих, хто став об’єктом критики.

У квітні російські ЗМІ активно обговорювали Україну в контексті трьох тем:

- загострення ситуації на Донбасі та начебто наміри Києва розпочати новий наступ;

- рішення Президента України розірвати договір про дружбу і співробітництво та припинити участь у СНД;

- перспективи отримання українською церквою статусу автокефалії після звернення України до Вселенського патріарха.

Таблиця із порівнянням меседжей у російських ЗМІ та в українському медіапросторі в квітні 2018 р. тут. 

Окрім цього як дрібні приводи для поширення маніпулятивних та пропагандистських меседжів використовувалися такі: позбавлення Генпрокурора Юрія Луценка американської візи, підвищення цін на газ для населення під тиском МВФ, загроза об’єднання націоналістичних сил, втрата Україною транзиту внаслідок будівництва «Північного потоку — 2», зміна закону про громадянство, що позбавить кримчан можливості відвідувати Україну.

Стосовно теми Донбасу ми помітили цікаву особливість: у двох публікаціях «Страни.ua» за 11 квітня («В ожидании развязки. Почему на Донбассе вновь заговорили орудия») та 12 квітня («В неподконтрольной Горловке под обстрел попал школьный автобус») використано джерела та меседжі, які містяться у двох публікаціях російської газети «Правда» — друкованого органу КПРФ, партії, відомої своєю підтримкою сепаратистів та виправданням агресії Кремля проти України (для порівняння див. таблицю). В обох випадках «Страна. ua» поставила джерела сепаратистів на один рівень по достовірності із джерелами Збройних Сил України. «Об обоюдных обстрелах сообщают и в пресс-центре штаба АТО, и так называемые "ДНР/ЛНР". Украинская сторона официально сообщила о том, что сепаратисты обстреливали из артиллерии и минометов за минувшие трое суток более сотни раз. В свою очередь сепаратисты обвиняют в обстрелах ВСУ».  Намагання легалізувати сепаратистів як сторону конфлікту — одна із давніх цілей РФ.

Ініціативу Президента розірвати стосунки з Росією шляхом припинення участі в діяльності СНД українські експерти та політики коментували більш охоче. Навіть у російських ЗМІ дехто (як-от Костянтин Грищенко з «Коммерсанта») критикував цю ідею так, начебто дві країни не перебувають у стані війни.

В українських ЗМІ ми помітили такі тези, які були об’єктивно вигідні РФ:

- Україна має продовжити договір про дружбу з Росією (Андрій Єрмолаєв на NewsOne 12 квітня, заступник директора Інституту СНД Володимир Жарихін у «Независимой газете» 13 квітня; Руслан Бортнік на NewsOne 12 квітня, Тетяна Бахтєєва «Известия» 19 квітня);

-  розрив великого договору з Росією, вихід зі складу СНГ — це виключно безрезультатна піар-акція (Михайло Поживанов, Олександр Вілкул на NewsOne).

Іншою «важливою та актуальною темою», стосовно якої збіглися думки низки українських коментаторів та пропагандистів із РФ, стало підвищення цін на газ для населення.

Головним меседжем російських ЗМІ було те, що таке підвищення призведе до соціального вибуху. Пророкування економічного та подальшого політичного колапсу в Україні не припиняють з’являтися в російських медіа з 2014 року. Однак це не стримує українських деяких політиків та експертів.

І знову NewsOne на передових позиціях:

- спочатку 4 квітня телеканал цитує Арсена Авакова, який просто дослівно повторює тези «Независимой газети» (від 2 квітня);

-  26 квітня Вадим Рабінович та Олександр Вілкул розповідають про згубну для українців політику МВФ із підвищення цін на газ;

- на додаток 24 квітня «Страна» тиражує заяви Юрія Бойка, зроблені 23 квітня в ефірі «Інтера», про те, що співпраця з МВФ знищує соціальну підтримку найбідніших верств населення.

Однак тема надання українській церкві статусу автокефалії та відповідного звернення Президента до Вселенського патріарха стала головним об’єктом інформаційно-пропагандистських зусиль російських та окремих українських ЗМІ.

19 квітня з уст речників Кремля та РПЦ пролунали два коментарі про рішення Президента України звернутися до Константинопольського патріарха із проханням надати автокефалію українській православній церкві:

-  рішення Порошенка веде до розколу церкви (Пєсков);

-  створення автокефальної церкви внаслідок рішення влади — це порушення принципу відділеності церкви від держави та свідчення використання церкви в політичних цілях (митрополит Волоколамский Іларіон).

У наступні дні (19–26 квітня) задля інформаційної протидії та дискредитації російські ЗМІ почали поширювати такі основні меседжі:

- ідея єдиної української православної церкви потрібна Порошенку для переобрання на другий строк, зокрема шляхом «маленької переможної церковної війни»;

-  рішення Порошенка приречене на провал, оскільки Константинопольський патріарх не зважиться на конфлікт із РПЦ й не легалізує розколу в Україні;

- рішення Порошенка призведе до загострення міжконфесійних відносин в Україні;

- рішення Порошенка зумовлене прагненням відволікти увагу від корупційного скандалу, пов’язаного із «плівками Онищенка»;

-  за рішенням Порошенка криються інтереси США й Ватикану, які прагнуть ослабити російське православ’я руками Константинопольського патріарха та українського Президента.

Перші дві тези — явне запозичення з українських джерел. Уже 17 квітня їх використала «Страна.ua» («Поход на Константинополь. Зачем Порошенко вновь вспомнил о поместной церкви и получится ли ее создать»), посилаючись при цьому на «анонімні авторитетні джерела» із числа лідерів фракцій та ієрархів УПЦ МП. Той самий прийом із тими ж анонімними авторитетними джерелами використано і в матеріалі «Вестей» («Реформа веры: зачем власть создает поместную церковь»). Обидва видання вдалися до простого, але досить дієвого маніпулятивного трюку, коли на підкріплення анонімних джерел підібрано публічні коментарі УПЦ МП та деяких опозиційних фракцій.

Того ж дня «Опозиційний блок» поширив заяву (яку розширено процитувала «Страна.ua»), в якій виголосив обидві тези, що пізніше прозвучать у виконанні речників Кремля та РПЦ — про розкол та втручання держави в церковні справи заради «передвиборчого піару».

NewsOne першим серед телеканалів почав поширювати тези про «розкол» і «загрозу протистояння». Зокрема, 17 квітня такі заяви в ефірі NewsOne прозвучали з вуст Євгена Мураєва та Нестора Шуфрича.

А от уже 19 квітня деякі українські політики (Вадим Новинський на NewsOne) та деякі російські ЗМІ (наприклад, «Московський комсомолець», див. таблицю) синхронно поширювали одні й ті ж тези. Зокрема, про те, що Константинопольський патріарх не ризикне сваритися з РПЦ і «провокувати нові розколи».

Показово й те, що «Страна.ua» (тут і тут) «Вести» (тут) та NewsOne (тут і тут) активно поширювали новини з посиланням на думку Кремля та РПЦ.

Далі 20 квітня «Вести» одними з перших натякнули на роль США у вирішенні питання про українську автокефалію («“Филарета убеждают уйти”. Как власть собирается уговаривать Варфоломея по автокефалии»). Цю тезу через кілька днів дуже активно розвиватимуть російські ЗМІ.

22 квітня естафету поширення російських маніпулятивних меседжів підхопила «Страна.ua», поширюючи повідомлення РІА «Новости» про те, що Константинопольський патріарх не дасть автокефалії, з посиланням на «анонімне джерело» в РПЦ.

23 квітня і «Страна», і «Вести» ще раз повторили цю тезу під прикриттям «розшифровки» офіційної попередньої відповіді Вселенського патріарха на звернення України прес-службою УПЦ МП. Цього ж дня в російських та українських виданнях синхронно з’являються однакові меседжі, які нагнітають пристрасті шляхом гіперболізації та «констатації фактів» (Руслан Бортнік про «старт горячей фазы религиозных войн» у «Вестях» та «Независимая газета» про «маленькую победоносную церковную войну», див. таблицю).

Наступна хвиля синхронних повідомлень спостерігається 26 квітня, коли про «загрозу розколу» повідомляє речниця МЗС РФ Захарова. Її цитує NewsOne, цю ж тезу повторює «Інтер» із посиланням на слова Вадима Новинського (див. таблицю).

Таким чином, аналіз повідомлень на тему автокефалії дає підстави стверджувати, що протягом 17–26 квітня «Страна», «Вести» та NewsOne доволі послідовно поширювали тези, які в даній ситуації відповідали інтересам Росії й водночас мали ознаки маніпулювання інформацією та введення читачів в оману. І хоча підставою для цього стали дії української влади, однак у ситуації збройного конфлікту із Росією такі дії можна кваліфікувати як потурання ворожим інформаційним зусиллям, спрямованим на дискредитацію легітимного уряду України.