16—18 грудня відбувся триденний тренінг для локальних журналістів «Вартові правди», організований ГО «Детектор медіа» за підтримки  ПРООН і фінансування уряду Японії.

Щоби посилити викладання медіаграмотності в школах прифронтових регіонів України, були обрані по три журналісти з кожного регіону, які працюють у якісних медіа в Сумській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській і Миколаївській областях. Після проходження тренінгу на теми боротьби з фейками та дезінформацією, цифрової грамотності, а також специфіки роботи зі школярами був  запланований другий етап проєкту: журналісти самі мали прочитати лекції для школярів у своїх регіонах, використовуючи отримані навички та матеріали, створені під час тренінгу.

«Детектор медіа» поговорив з учасниками проєкту з Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської області про їхні враження від спілкування з дітьми. Враження інших учасників проєкту читайте тут.

Після завершення тренінгів учасники проєкту «Вартові правди» у січні працювали в школах з учнями старших класів. Хтось розповідав про фейки, маніпуляції, використання штучного інтелекту учням 7–8 класів, хтось — 9–11. Але учні в усіх класах, за спостереженнями учасників тренінгу, зацікавлені в отриманні практичних навичок з медіаграмотності, адже без винятків уже стикалися в мережі зі щонайменше найпоширенішими видами небезпек — фейковими новинами та дезінформацією, особливо в соціальних мережах, фішингом, крадіжкою особистих даних, маніпуляціями та дипфейками.

«Школярі сприймали інформацію дуже виважено, ставили багато питань та активно обговорювали теми. Я б зазначив, що інтерес був особливо високим, коли це стосувалося практичних аспектів, таких як відмінність між фактичними новинами та фейками або способи захисту особистих даних в інтернеті. Це показує, що вони розуміють важливість теми й готові залучатися до глибини обговорюваних питань», — каже Олексій Платонов із Миколаєва, який викладав у ліцеї №19 учням 7–8 класів. 

І очевидно, додає Володимир Галузинський із Первомайська (Миколаївська область), що діти точно стикалися з різними загрозами й саме тому цікавляться практичними порадами, щоб вміти протистояти їм: 

Володимир Галузинський 

«З того, що я почув від дітей, — найбільше їм на очі трапляється клікбейт, фішингові повідомлення, дипфейки, ну і загалом "інформаційне сміття" в мережі. Випадків, аби когось пробували вербувати чи залучати до якоїсь злочинної діяльності, а також кібербулінгу чи секстингу в закладах, де мені пощастило побувати, з таким не стикалися. Водночас дехто з дітей казав, що про ці речі знають не з чуток, а від знайомих чи друзів, зокрема про кібербулінг і онлайн-шахрайство». Галузинський викладав учням 10 та 11-х класів. 

При цьому учні тих же 11-х класів, де викладала Яна Тітуренко з Миколаївської області, мали свій особистий досвід кібербулінгу: «Багато дітей стикалися з образами в мережі, неправдивими чутками чи навіть фейковими акаунтами, створеними для цькування. Також анонімні телеграм-канали — діти звикли їм довіряти, навіть не замислюючись, хто стоїть за цією інформацією».

Працюючі зі старшокласниками, які активно споживають інформацію в соцмережах, новинних ресурсах, телеграм-каналах, Яна побачила, наскільки важливо говорити з ними про медіаграмотність. «Діти слухали, включалися в розмову, відповідали на питання і навіть самі ініціювали дискусії. Особливо багато реакцій було, коли ми говорили про штучний інтелект, дипфейки, фейки у соцмережах і медіаманіпуляції. Вони вже мають певне уявлення про ці речі, але їм було цікаво розбиратися глибше, шукати реальні приклади, аналізувати їх».

Підтверджує високу залученість і зацікавленість учнів у навичках медіаграмотності і Наталія Долгіх, яка прочитала три лекції в 7–8 класах Гуляйпільського ліцею Затишнянської сільської ради та в Криничанському ліцеї №1 (обидва — Дніпропетровська область). Також вона звернула увагу на ще одну користь від викладання в школі медіаграмотності: тепер підлітки можуть попередити своїх старших, літніх родичів про небезпеку — адже це теж категорія людей, які часто стають жертвами шахрайства в інтернеті.

Наталія Долгіх

«Ми багато поговорили про фішингові атаки, які останнім часом заполонили майже всі месенджери та соцмережі. Тепер саме ці діти можуть розповісти своїм батькам, а головне — дідусям і бабусям, чому не варто радіти пропозиціям несподіваних виграшів, переходити за підозрілими посиланнями від "впливових" (а насправді — фейкових) компаній, "голосувати за сина чи доньку знайомих, аби вони перемогли у конкурсі", саме вони у легкій і доступній формі повідають дієві поради про поведінку в соцмережах, телеграмах, вайберах і тіктоках». 

Насправді, як показав досвід уроків, каже Ольга Яковлева, фактчек-редакторка «Ґвара Медіа» (Запоріжжя), говорити з дітьми про медіаграмотність легко. «Це ж не алгебра та фізика, навіть не література (в жодному разі не хочу применшити важливість цих дисциплін). Просто підлітки постійно проводять час у соцмережах і стикаються з тими кейсами, про які я розповідала, тому й доносити до них інформацію було досить просто. А ще круто спостерігати за їхньої реакцією, коли вони розуміли, для чого насправді створений той чи той фейк, як його можна розпізнати, як шахраї можуть маніпулювати за допомогою штучно створених зображень тощо. Позитивна атмосфера, активність учнів, їхнє вміння ставити влучні питання й навіть дискутувати — усе це сприяло продуктивній роботі на уроках. Така зацікавленість підлітків тільки підтвердила, що тема медіаграмотності є актуальною. Адже ми щодня опиняємося перед вибором, чи довіряти тій інформації, яку чуємо, читаємо чи бачимо». 

Вона проводила уроки в 7–8 класах, два уроки — офлайн у гімназії «Інтелект» селища Кушугум (Кушугумська громада, Запорізький район). Ця громада розташована ближче до лінії фронту, тому всі уроки офлайн відбуваються там в укритті.

Олексій Платонов із Миколаєва також збирався провести уроки офлайн, але їх скасували через безкінечні повідомлення про замінування. Тож переважна більшість уроків відбувалася онлайн. Але це не заважало учням і викладачам: більшість із них проводили уроки в інтерактивному й ігровому форматі, тож це давало змогу постійно тримати увагу учнів. 

Потрібно навчати вчителів 

Водночас із зацікавленістю школярів в уроках із медіаграмотності, в практичних навичках, які допомагали б їм почуватися більш безпечно в інтернеті та відрізняти фейки й дезінформацію від справжніх новин, усі учасники тренінгу також відмітили достатньо низький у середньому рівень і школярів, і вчителів, із якими вони мали змогу поспілкуватися.

«Багато хто зі школярів не завжди розуміє, як відрізняти правдиву інформацію від помилкової», — каже Олексій Платонов. Водночас він зазначає, що вчителі в Миколаєві показали гарний рівень поінформованості, особливо в галузі медіаграмотності. «Проте з окремих питань, наприклад, у сфері цифрової безпеки або розпізнавання фейків, могли б бути додаткові ресурси та тренування для підвищення їхньої кваліфікації. Все ж таки ця тема відносно нова і вимагає постійного оновлення знань і навичок, щоб ефективно навчати дітей у сфері інформаційної гігієни та безпеки».

Олексій Платонов 

На думку Володимира Галузинського, вчителям критично бракує знань і їм знадобилися інструменти та знання, які отримав сам Володимир на тренінгу «Вартові правди»:

«Учителі, на жаль, у більшості своїй якраз і є тими, хто лайкає ШІ-шні картиночки з військовими, яких "ніхто не привітав із Днем народження". Вони радо читають анонімні телеграм-канали і поміж собою обговорюють "експертні" висновки різного штибу Спартаків Суббот. Але це не означає, що з ними щось не так. Просто вони, на відміну від моїх дітей, більшу частину життя прожили в іншому інформаційному середовищі. Тому протягом усього періоду роботи в школах мене не полишала думка, що вчителям наша просвітницька робота була би ще більш потрібна і корисна, ніж їхнім учням. Власне, дехто з учителів після уроків це мені й визнавав. Тож просили ділитися моїми напрацюваннями для того, аби вивчати особисто. Хоча була одна вчителька, яка викликала просто захват тим, як вона класно опанувала сучасні технології та вміє взаємодіяти з учнями усіма онлайн-засобами», — каже Володимир.

З іншого боку, додає він, у закладах освіти вже розуміють, що викладання медіаграмотності потрібне й корисне. Але, на його думку, через інертність медіаграмотність досі не запроваджена як постійна дисципліна, і це є проблемою. «На жаль, з огляду на поточний контекст, перевантаженість навчальних планів, тривоги, укриття і все решту — до цієї дисципліни ставляться все ж часто за залишковим принципом. Певен, якщо медіаграмотність стане в один ряд з історією, українською мовою та математикою, ставлення зміниться».

Яна Тітуренко 

Яна Тітуренко помітила, що вчителі не завжди достатньо поінформовані в цих питаннях. «Багато хто зацікавлений, хоче розібратися, але самі вони не завжди мають доступ до інструментів перевірки інформації. Було б чудово, якби подібні тренінги проводили не лише для школярів, а й для педагогів», — запропонувала учасниця проєкту. 

А Наталія Долгіх не тільки побачила зацікавленість із боку викладачів, а вже й домовилася про подальшу співпрацю: «З декількома навчальними закладами вже маю домовленість продовжувати спільну просвітницьку роботу. Плануємо охоплювати тепер різні вікові категорії. Поговоримо і зі старшокласниками, і з учителями, бо останнім часом і педагоги “дивують” своїми дописами, коментарями та репостами у соцмережах». 

Чим раніше, тим краще 

Важливо, щоб діти, які тепер дуже рано починають користуватися пристроями, мають доступ до інтернету й багато спілкуються онлайн, а багато інформації отримують із соцмереж, починали отримувати знання про небезпеку в інтернеті раніше, ніж на уроках у старшій школі. Це майже одностайна думка учасників тренінгу «Вартові правди». 

«З власного досвіду батька трьох дітей скажу, що якщо не почати провадити інформаційну безпеку наряду з чищенням зубів змалечку — потім буде пізно. Наші діти набагато більш медійно інтегровані за нас, вони перше покоління, яке народилося вже тоді, коли інтернет поглинув інформаційний простір і більшість вільного часу. Тому для них критично важливо якомога раніше починати вчитися жити в цьому вирі інформації, вчитися брати від цифрової ери лише корисне і вміти протистояти шкідливому», — вважає Володимир Галузинський. 

Ми живемо в умовах інформаційної війни, і діти повинні розуміти, як фейки впливають на суспільство, як працюють маніпуляції та як захистити себе в інформаційному просторі, вважає Яна Тітуренко. «Окрім того, критичне мислення — це не просто про новини, це про щоденне життя, про вміння аналізувати будь-яку інформацію, не піддаватися емоціям і робити усвідомлений вибір».

Тож усі інструменти, які отримали учасники тренінгу, можуть допомогти дітям, учителям і батькам бути більш озброєними в цій інформаційній війні та захистити себе від ворожих впливів і шахрайства чи булінгу.

Ольга Яковлева

А Ольга Яковлева переконана, що медіаграмотність потрібно впроваджувати як дисципліну на постійній основі в усіх ланках освіти — і починати якомога раніше. «Діти ще з дошкільного віку вже вміють користуватися соцмережами, дивляться контент в ютубі тощо. Тому їм змалечку важливо давати такі знання. Щоб вони мали розуміння, що таке інформаційна гігієна. Ми ж учимо дитину змалечку та пояснюємо про небезпеки реального світу. А оскільки зараз чимало часу вони проводять у світі цифровому, то відповідно про нього та його загрози теж треба розповідати вже з раннього віку. Ну, а далі, на всіх етапах їхнього дорослішання, треба постійно приділяти увагу тому, щоб прокачувати ці навички, адже в цифровому світі постійно з’являються нові формати дезінформації, ще й надшвидкими темпами розвиваються технології ШІ. Тому треба встигати не лише нам, медійникам, реагувати на ці виклики, а й ділитись актуальними знаннями з молодим поколінням. Чим більше зростатиме кількість медіаграмотних людей у нашій країні, тим складніше ворогу буде вести інформаційну війну». 

Проєкт реалізовано за підтримки ПРООН та фінансування уряду Японії. Думки, висловлені в матеріалі, не обовʼязково відображають позицію ПРООН чи інших агенцій ООН і міжнародних партнерів.