Не дати себе обманути. Чому медіаграмотність має стати складовою освіти
Не дати себе обманути. Чому медіаграмотність має стати складовою освіти
18 травня відбувся круглий стіл «Медіаосвіта в часи російсько-української війни», організований Академією української преси (АУП) разом із Міністерством освіти і науки України (МОН) та за підтримки Internews Ukraine. Учасники заходу обговорили актуальні питання розвитку медіаосвіти у школі та її вплив на формування громадянських цінностей в учнівства під час війни в Україні. Також під час круглого столу представили методичні рекомендації для вчителів курсу «Громадянська освіта / Історія», нові вправи та завдання Медіаосвітнього тулбоксу АУП, підготовлені педагогами в межах всеукраїнського конкурсу, а також новації в навчальних програмах. Крім того, відбулася презентація медіаосвітнього коміксу «Ми скоро повернемося», створеного дитячою письменницею Олександрою Шаповал.
Олександра Шаповал презентувала свій медіаосвітній комікс «Ми скоро повернемося». У його створенні Олександрі допомагав її чоловік Юрій Шаповал, який створив ілюстрації. Співавторкою є експертка з медіаосвіти та медіаграмотності Оксана Волошенюк, яка й модерувала цей круглий стіл, а натхненницею була чотирирічна донька Олександри Софія.
Олександра розповіла, що комікс є простим і цікавим методом пояснити дітям складні речі — війну, повітряні тривоги й потребу виїжджати за кордон. Там доволі небагато інформації, але вона чітка і структурована та переважно подана за допомогою ілюстрацій, які маленькі діти можуть сприймати.
- Читайте також: Медіаграмотність у початковій школі: як навчити дітей критично мислити в умовах війни
«Окрім цікавого сюжету, ми намагалися внести туди багато важливих медіаосвітніх посилів, зокрема, що брати у тривожну валізку, як правильно поводитися під час вибухів, для трохи старших дітей — про інформацію з неперевірених джерел і про фотографування та публікацію в соцмережах місць ударів. На ілюстрації один із героїв коміксу Грицик сфотографував вибух, виклав у соцмережу і потім у нього була розмова з його батьком, який пояснив, що цього робити не можна», — розповіла Олександра Шаповал.
Зооморфні образи, пояснює Олександра Шаповал, вибрали також невипадково, щоби зробити комікс цікавішим для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. А щоб герої нагадували дітям саме українців, ілюстратор зобразив характерні для українців предмети одягу та вжитку, як-от паспорт із тризубом, піксельна форма із шевронами ЗСУ в батька, футболка із синьо-жовтим серцем в однієї дівчинки та синьо-жовті стрічки у волоссі іншої.
«Ідея цього коміксу народилася ще в Німеччині, куди я також була вимушена виїхати з дітьми на кілька місяців, і багато моментів я відчула на власному досвіді, на прикладі своїх дітей. Тому найменша героїня схожа на нашу донечку. Тобто все це пережите насправді, й тому я сподіваюся, що цей комікс відгукнеться нашим маленьким читачам», — зазначила авторка.
Комікс «Ми скоро повернемося» можна безплатно завантажити на сайті Академії української преси за посиланням, а всі друковані примірники наразі вже роздали.
- Читайте також: Медіаосвіта у війні
Олександра Шаповал планує продовження коміксу. Якщо в першому виданні розповідається про шлях сім’ї за кордон, то в наступному вже будуть історії про адаптацію дітей у новій країні. Наразі, за її словами, триває робота над сценарієм і створення нових героїв, які з’являться в наступній частині.
Оксана Волошенюк розповіла про навчальний посібник «Медіаосвіта в огні», невипадково названий за аналогією з повістю Олександра Довженка «Україна в огні» — одного з репресованих радянською владою твору.
«Кожного разу впродовж уже понад року я звертаюся до цього твору, тому що це спроба показати, що таке українство, показати українську ідентичність, яка викликала неймовірний спротив сталінської репресивної системи, — пояснила Оксана Волошенюк. — Тому коли торішня весна поставила перед нами безліч викликів, — фраза, яку я часто повторювала з 2015 року, що медіаосвіта — це життєво необхідна навичка для кожного українця, стала актуальною. Ми відчули, що медіаосвіта справді життєво необхідна».
Цей посібник розрахований на викладачів історії та громадянської освіти, які прагнуть засвоїти додаткові можливості для практичної роботи з формування медіаграмотності в пошукачів освіти за умов інформаційно-ідеологічного протистояння. Його розробили саме як реакцію на ситуацію в країні, де триває війна. Ілюстрацією для обкладинки став малюнок дівчинки із Краматорська. Саме він, каже Оксана Волошенюк, став уособленням тих викликів, які постали й перед нами усіма, і перед учителями зокрема.
- Читайте також: «Медіаграмотність потрібна людині для виживання». Чи буде в Україні створена стратегія медіаосвіти
Голова ГО «Центр громадської освіти "Альменда"» Валентина Потапова, яка є авторкою першого модуля цього посібника під назвою «Постправда в інформаційних війнах» розповідає, що ідея його створення є рефлексією на перші дні повномасштабного вторгнення російської армії на територію України.
«Після початку повномасштабного вторгнення були такі певні спроби щось сказати людям, які живуть у Росії, що відбувається війна. І я зрозуміла, що там не чують взагалі нічого. Від слова зовсім. Я усвідомила, що декодувати фейки мало. Постало питання: що ж це за явище? І це явище постправди», — розповіла Валентина Потапова, додавши, що це і стало назвою першого модуля посібника.
- Читайте також: «Медіаграмотність — це також зброя проти ворога»
Постправда — складник російської агресії проти України й потужна інтервенція не лише в українському просторі, пояснила вона, а й у європейському. У посібнику розповідається про те, яким чином російські наративи виправдовують агресію проти України та за допомогою яких інформаційно-психологічних операцій їм вдається проникати в український і світовий медіапростір. Це інструмент політичного панування, який дасть змогу насаджувати свої сенси та свою реальність. Постправда, на думку дослідниці, фактично замінює собою реальні факти.
Тож завдання цього модуля — дати максимальне розуміння слова «постправда», навчити відрізняти його від недостовірної інформації, визначати всі аспекти цього явища, а також навчити на практиці руйнувати цю постправду.
«Нам треба зруйнувати інформаційну бульбашку, в якій перебувають люди, які зараз воюють проти нас», — підкреслила Валентина Потапова.
Завідувач кафедри суспільних дисциплін і методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Костянтина Ушинського Олександр Мокрогуз провів паралелі між російською пропагандою і нацистською, між рашизмом і нацизмом та вклав це у другий модуль посібника «Медіаосвіта в огні».
Навіть вислови Адольфа Гітлера або Йозефа Геббельса практично повторив Володимир Путін. Зокрема, такий приклад навів Олександр Мокрогуз: «Німеччина не переслідує ніяких інтересів на Заході, Західний вал назавжди окреслює кордони рейху», — сказав Гітлер ще до Другої світової війни, а Путін 24 лютого 2022 року сказав: «У наші плани не входить окупація українських територій».
«Ми можемо це описати словами Джорджа Орвела з роману “1984”: “війна — це мир, свобода — це рабство”, — лозунги, які висіли на міністерстві правди, описаному ву цьому романі. І це саме є в сучасній Росії», — сказав Олександр Мокрогуз.
Співавторами третього модуля посібника «Медіаосвіта в огні» є завідувачка кафедри методики навчання мов і літератури Харківської академії неперервної освіти Галина Дегтярьова та доцент кафедри права й методики викладання історико-юридичних дисциплін Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Желіба. Цей модуль має назву «Як читати новини під час війни».
З 24 лютого 2022 року українці споживають набагато більше новин і вони стали набагато похмурішими, як і сама реальність. Але українці не готові до такого масиву інформації, каже Галина Дегтярьова, саме тому важливо навчитися правильно їх розуміти, відсіювати ворожі інформаційно-психологічні операції та фейки.
«Щоб така кількість інформації та постійне читання новин не мали негативного впливу на наше психічне і фізичне здоров’я, потрібно потурбуватися про те, щоби зменшити вплив медіанавантаження на організм, стати стійкішими до дезінформації, а для цього треба бути медіаграмотними та не нехтувати інформаційною гігієною», — сказала Галина Дегтярьова.
Фактично цей модуль — це зібрання теоретичних правил і практичних прикладів саме для цього.
Важливо, вважає Олександр Желіба, пояснити учням, що саме знання є запорукою того, щоби правильно розбиратися в інформації.
«Будь-що, що ми робимо, ми робимо на основі знань. Якщо у нас правильні знання, то ми, як правило, робимо правильні вчинки. Якщо ми спожили інформацію і в нас закралася думка, що щось не так, то очевидно ми можемо наробити дурниць і помилок. Висновок: знання роблять нас вільними, ефективними, вони дозволяють нам робити правильні вчинки і для себе, і для суспільства. Через це потрібно володіти достатніми знаннями, щоб працювати з інформацією», — сказав Олександр Желіба.
Авторкою четвертого модуля «Російська пропаганда на окупованих територіях в умовах інформаційного вакууму» є завідувачка медіацентру КЗ «Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки» Ірина Ковач, яка 10 місяців пробула під окупацією. Увесь цей час на окупованих територіях, розповіла вона, тривала не просто війна, а інформаційна війна між окупантами та місцевим населенням.
«У руках окупантів були всі варіанти пропаганди, інформаційні ресурси та технічні можливості перетворити кожне своє слово на зброю. У мирного населення був лише особистий рівень медіаграмотності та критичного мислення», — сказала Ірина Ковач.
Оскільки окупанти робили все, щоби посіяти серед українців недовіру одне до одного, спричинити паніку і хаос, у максимальній безпеці від цього були саме ті, хто добре орієнтується в інформації, відрізняє брехню та не довіряє ворогу навіть в умовах інформаційного вакууму. Фактично в нинішніх умовах медіаграмотність рятує життя.
