Фінляндія очолює європейські рейтинги з медіаграмотності, а фіни мають репутацію нації з високим рівнем критичного мислення, що вміє протидіяти дезінформації. Чим це досягається? Про це говорили під час онлайн-дискусії «Як Фінляндії вдалося? Секрети фінського успіху впровадження медіаграмотності», організованої з ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України спільно з Центром демократії та верховенства права. Озвучені «секрети» — поєднання історії, традиції, систематичності та безперервного аналізу. Україні недоцільно копіювати фінську модель через численні відмінності історії та культури, погодилися спікери. Але повчитися є чого.

Історія впровадження медіаграмотності у Фінляндії почалася в 1950-х роках, розповів Лео Пеккала, заступник директора Департаменту медіаосвіти та аудіовізуальних медіа (MEKU) Фінського національного аудіовізуального інституту. Це підпорядкована міністерству освіти й культури установа, яка займається впровадженням і популяризацією медіаграмотності. Інститут має кіно-, теле-, радіоархіви, два кінотеатри, бібліотеку та MEKU, де займаються розвитком навичок медіаграмотності, створенням безпечного інтернет-простору для дітей, дослідженнями. Крім міністерства, Інститут активно взаємодіє із профільними організаціями (у тому числі — на регіональному рівні), яких у Фінляндії понад сто. За словами Лео Пеккала, зараз організація намагається досягти максимального охоплення людей різних вікових груп, а також залучити до впровадження медіаграмотності представників різних установ і міністерств, які у Фінляндії традиційно діють автономно.

Ще одна сильна сторона Фінляндії — національна стратегія та розмаїття політик із медіаосвіти. Лаурі Пальса, старший радник MEKU, назвав риси, на яких загалом базується політика медіаграмотності Фінляндії:

1. Давня традиція. Медіаосвіта у школах систематично впроваджується з 1970-х, а перша національна стратегія з медіаграмотності створена в 2017 році.
2. Розмаїття концептів — масові комунікації, аудіовізуальна освіта, медіаграмотність, медіаосвіта, мультиграмотність тощо. Це дозволяє розширювати аудиторію та добирати меседжі точніше.
3. Міжнародна й міжсекторальна співпраця. Обмін досвідом і цілісне впровадження ініціатив.

Фінляндія рухається за Національною стратегією медіаграмотності, розробленою та ухваленою в 2019 році. Лаурі Пальса наголосив на важливості інклюзивного процесу розробки політики з медіаграмотності, систематичного розвитку профільних структур та розширення рамок медіаосвіти.

У Фінляндії діє Центр безпечного інтернету — частина міжнародної мережі Insafe, розповіла Юлія Алаярві, менеджерка проєкту MEKU. Таких центрів по всій Європі понад три десятки. Паралельно працює мережа Inhope, яка займається аналізом інформації в інтернеті. Разом із партнерами Центр займається медіаосвітою та онлайн-безпекою, координує гарячу лінію, залучає молодь, розробляє матеріали про медіаграмотність та поширює мережею.

У Фінляндії медіаграмотність включена до навчальної програми дітей із перших класів; це елемент базової освіти, розповіла Йоганна Соммерс-Піройнен, спеціалістка MEKU. Медіаграмотність — окремий предмет, але водночас як культура вона представлена в інших навчальних дисциплінах. Міністерство культури та освіти, розповіла спікерка, запустило програму з розвитку, яка називається «Нова грамотність». Основна мета — за три роки підвищити рівень навичок, необхідних для дітей, які зростають в еру цифрових технологій.

Ці компетенції перевіряються впродовж усього навчання, починаючи з дитячого садка, каже Сарі Муртонен, спеціалістка MEKU.

За фінською моделлю медіаграмотність складається з трьох основних категорій:

• інтерпретація та оцінка медіа;
• виробництво медіа;
• діяльність у медіапросторі.

Розвиток цих компетенцій теж структурований за категоріями: розвиток мислення, дослідницька робота і творчість, програмування спільнот і діяльність у них. Тут врахована й робота з інформаційними технологіями, розповіла Сарі Муртонен.

Наприклад, опановувати компетенцію медіавиробництва та самовираження діти починають із репортажів про своє щоденне життя, а коли знання й навички поглиблюються — переходять до більш креативних завдань, до самовираження за допомогою більшої кількості інструментів. У середній школі під наглядом учителів учні створюють, наприклад, радіопрограми. У 3‒6 класі вони розвивають вербальні та візуальні навички самовираження, вчаться робити програми із сюжетом. У 7‒9 класах — використовувати технічні засоби та навички для вироблення медіапродуктів.

Окремий вектор роботи — підтримка освітян. Для цього розробляють плани, підготовчі матеріали, підручники з описами компетенцій, проводять вебінари й відеокурси. Також для освітян у Фінляндії зробили сайт Школа медіаграмотності.

У Фінляндії організовують регулярні заходи для різних аудиторій. Наприклад, щорічний Тиждень медіаграмотності. Мета, як розповіла Юлія Алаярві, — популяризація медіаграмотності та підвищення компетенцій освітян. Заходи організовують для дітей, молоді, дорослих, а також освітян. Попри епідемію коронавірусної хвороби, у 2021 році до Тижня медіаграмотності долучилися 2200 учасників, 43 партнерські організації провели 30 різноманітних кампаній, а охоплення заходів у соцмережах сягнуло 3,9 мільйона користувачів.

Інший щорічний івент — Ігровий тиждень Фінляндії. Відеоігри — важливий напрям у впровадженні медіаграмотності та цифрових навичок, бо майже кожен другий фін грає, розповів Томмі Тоссавайнен, спеціаліст із планування MEKU. Ігровий тиждень покликаний розглядати ігри в аспекті культури. Упродовж тижня відбуваються дискусії про упередження щодо геймерства, обговорення досліджень у галузі; тим, хто не грає, допомагають зрозуміти, що відеоігри мають культурну цінність — таку ж, як кіно і книжки. Томмі Тоссавайнен каже, що Ігровий тиждень щороку включає 400‒500 подій у школах, бібліотеках, офісах громадських організацій чи інших партнерів. У кожному заході, за його словами, беруть участь від 40 дітей і 20 дорослих.

Загальні висновки презентацій фінських експертів озвучив Лео Пеккала:

1. Медіаграмотність потрібна для добробуту у щоденному житті.
2. Важливо впроваджувати медіаграмотність систематично та структуровано, а також стежити за актуальністю політик.
3. Найкращих результатів можна досягти у співпраці з усіма гравцями галузі — на національному та міжнародному рівнях.
4. Ігровий компонент в освіті зростатиме.
5. Описи компетенцій — національна освітня рамка для систематичної, якісної та всеохопної медіаосвіти.
6. Ключовий виклик на майбутнє — медіаосвіта для дорослих.

Що ще допомагає Фінляндії в її успішній боротьбі за медіаграмотність? Ось головні чинники:

1. Традиційна довіра і високий рівень саморегуляції медіа: журналістів у суспільстві поважають.
2. Учителі всіх предметів навчені звертати увагу на аспекти медіаграмотності та використовувати їх у своїх уроках.
3. Медіаграмотність дорослих «лягає» на основу якісної вищої освіти, яка у Фінляндії безкоштовна вже 50 років.
4. Для різних аудиторій підбирають різні меседжі.
5. Є політична воля й бюджетна підтримка ініціатив із розвитку медіаграмотності.
6. Усі діють за стратегією, яка базується на актуальних дослідженнях і експертних думках.

Обкладинка: melbournechildpsychology.com.au