Українську академічну спільноту сколихнув скандал з книгою «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» кандидата історичних наук Віталія Огієнка: справа в тому, що автора звинуватила у плагіаті історикиня та лекторка Європейської історії Університету Чичестера Дарія Маттінглі. Більше того, вона навіть надала приклади з порівняльною таблицею, що підтверджують наявність у праці запозичень без посилань на авторку. І ще додала, що знайшла в книзі Огієнка плагіат робіт інших дослідниць Голодомору - Оксани Кісь та Наталі Романець.

Київське видавництво «Віхола» призупинила продажі як паперового, так й електронного варіанту книги Огієнка, а також відмінила заплановану презентацію роботи історика.

«Голодомор. Історія неусвідомленої травми». Джерело

Проблема плагіату та академічної доброчесності вже давно є предметом дискусії. Наприклад, у минулому році міністр освіти Оксен Лісовий, невдовзі після того як обійняв посаду, відмовився від ступеня кандидата наук, бо його звинувачували у плагіаті. В результаті Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти призупинило пошук плагіату в науковій роботі міністра, тому що «план дій в разі добровільної відмови людини від наукового ступеня законодавством не передбачений». Тож досі точно невідомо, чи є Лісовий плагіатором (хоча «Плагіатором 2023 року» його все ж таки назвали в медіа).

Тема Голодомору нині є доволі популярною: крім того, що ця жахлива подія сама по собі є важливою для української історії, додаткову актуальність її надає сучасна російсько-українські війна та геноцид українців, який визнають як відомі зарубіжні дослідники, так й парламенти багатьох країн. По суті, ми маємо дві значимі та нагальні теми: основна - академічний плагіат; інша, додаткова - сама тематика робіт та наукові інтереси дослідників. Про Голодомор пишуть та кажуть багато, що лише додає конкретно цім звинуваченням на адресу автора книги розголосу.

Віталій Огієнко більш ніж 10 років працював в Українському інституті національної пам’яті, він є старшим науковим співробітником Музею української діаспори, а також виступав редактором книги 2022 року «The Holodomor and the Origins of the Soviet Man» («Голодомор та походження радянської людини»). Тобто, він відомий в Україні дослідник, який з 2008 року має наукову ступінь.

Віталій Огієнко. Джерело

Дарія Маттінглі також має академічну ступінь, вона не перший рік вивчає Голодомор, про який написала декілька наукових статей, а ще викладає у зарубіжних університетах, пише та коментує цю тему для медіа, серед яких CNN, BBC, Daily Telegraph тощо. Іншими словами, у цьому випадку теж йде про дослідницю, яка має добру репутацію.

Дарія Маттінглі. Джерело

Історикиня отримала книгу Віталія Огієнко для рецензії та зі здивуванням побачила свої припущення, ідеї та навіть цілі речення, на які не були зроблені потрібні посилання. Вона звернулася до автора за роз’ясненнями, деякі з них згодом виклавши на своїй сторінці у Фейсбуці: «такий формат книги», «вас згадано у списку загальної літератури до розділу», «я завжди так дивно пишу» та навіть «давайте домовимося». А найбільше Маттінглі обурилася від цього: «У березні я запросив вас написати анотацію на книгу, якби погодилися і прочитали тоді, не було би такої прикрої ситуації зараз».

Далі Маттінглі почала перевіряти на можливу наявність плагіату розділ Огієнка у колективній монографії «Радянське “я” і радянське “ми” між ідеологією і реальністю», де вона виявила «ті самі сторінки, ті самі джерела», що мала у своїх статтях та виступах. І знову ж без посилань на авторку.

Огієнко не приховує, що використав роботи інших авторів, але разом з тим стверджує, що робив компіляцію та адаптацію праць дослідниць для широкої аудиторії, а єдиною провиною називає те, що він заздалегідь не пояснив формат та мету власної книги. Про все це він написав у Фейсбуці: «У процесі підготовки цього проекту я допустився кількох помилок у його оформленні та помилок, пов'язаних із недостатньо скрупульозним оформленням наукового апарату цього популярного проекту, які не тотожні плагіату».

Пізніші український дослідник виклав ще один допис, де більше детально пояснив свою позицію щодо звинувачень у плагіаті. Зокрема, про наведену Маттінглі порівняльну таблицю та список джерел і літератури. У кінці цього тексту Віталій Огієнко наголошує: “Формат словника було моїм свідомим рішенням у цьому проекті. Отже про намір плагіатити не йдеться”.

Кафедра історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», яка раніше співпрацювала з Огієнко у роботі над вже згаданою «Радянське “я” і радянське “ми” між ідеологією і реальністю», підтримала Дарію Маттінглі, написавши: «Запозичення та видання за свої чужих текстів та ідей є неприйнятним».

Свою позицію оприлюднила й Оксана Кісь, чиї ідеї та висновки так само присутні в «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» без необхідних посилань. Вона не тільки приєдналася до звинувачень на адресу Віталія Огієнко, але й додала: «Плагіат набув в українській науці таких масштабів, що став ледь чи не нормою». Пізніше, у коментарі Суспільне Культура історикиня розповіла, що у цьому випадку «доводиться покладатися лише на суспільний розголос».

Оксана Кісь. Джерело

Ще одна дослідниця, статті якої у переробленому вигляді також опинилися у роботі Огієнко, - Наталя Романець. У своєму дописі вона спростовує твердження автора про те, що він пише у книзі всіх використаних авторів у списку джерел і літератури, і називає це «відвертою брехнею» та навіть наводить конкретний приклад. «Посилання наприкінці тексту в списку літератури на мої праці відсутні». Крім того, історикиня додала у допис уривки із листування з Огієнко, «щоб могли оцінити  рівень аргументів». 

З іншого боку, народний депутат та історик Володимир В'ятрович, колишній голова Українського інституту національної пам'яті, спробував захистити Огієнка, разом з яким працював у інституті: «Знаю його як сумлінного дослідника, що близько двадцяти років займається темою Голодомору». При цьому, В'ятрович не став напряму спростовувати звинувачення на адресу колишнього співробітника, додавши наприкінці допису: «Ми не можемо собі дозволити такого взаємного інтелектуального знищення».

Наталя Романець. Джерело

Здається, що Дарья Маттінглі та її колежанки мають більш міцні позиції, ніж Віталій Огієнко. Все ж таки український історик дійсно використав чужі праці без належного оформлення наукового апарату та посилань, як на Маттінглі, так і на інших дослідниць Голодомору.

Можливо, він насправді хотів перетворити наукові роботи на науково-популярні та створити «словник у лаконічній формі подання матеріалу», може це дійсно компілятивна книга на важливу тему для широкої аудиторії, що не претендує на наукові здобутки інших... Але все це складно назвати повноцінним виправданням, яке могло б забезпечити автору «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» захист від звинувачень у плагіаті.

Чи може ця ситуація сприяти позитивним змінами та позначитися на боротьбі з плагіатом в українській науці? Цілком можливо. Проте, потрібно розуміти, що великі зміни не відбуваються швидко. І щось підказує, що цей скандал для наукової спільноти далеко не останній.

У червні Верховна Рада ухвалила проект закону про академічну доброчесність. Поки що, лише в першому читанні, але будемо сподіватися, що в майбутньому він стане нормативно-правовим актом, завдяки якому з’явиться можливість вирішувати питання подібні до цієї історії.