На початку вересня 2023 року команда Українського інституту запустила платформу Insight UA — англомовний онлайн-путівник для іноземців, які хочуть познайомитися з українською культурою. На платформі за тематичними розділами — кіно, література, візуальне мистецтво, театр, музика, посилання на дослідження, онлайн-проєкти, фільми, лекції та інші види презентації культурного продукту — охочі можуть почати знайомство з українською культурою чи знайти партнерів для співпраці.

• Читайте також: З нагоди Дня Незалежності Український інститут запустив англомовну платформу про українську культуру

Про те, як формують і наповнюють платформу, її головну мету та про запит на українську культуру в світі «Детектор медіа» поговорив із Тетяною Філевською, кураторкою, артменеджеркою, креативною директоркою Українського інституту — державної інституції при Міністерстві закордонних справ, що займається культурною дипломатією.

— Тетяно, розкажіть, будь ласка, коли виникла ідея створення платформи та скільки часу пішло на її реалізацію?

— Ідея цього проєкту виникла одночасно з тим, як почав працювати Український інститут. Оскільки я працюю в інституті з самого початку, то можу засвідчити, що це була одна з перших ідей, яку ми обговорювали, тому що перш за все функція Українського інституту — це промоція та просування української культури у світі. Для цього потрібні певні інструменти й матеріали. Всі західні та світові аналогічні до Українського інституту інституції мають подібні інструменти — платформи чи каталоги. У когось це друковані видання, у когось — онлайн-бази або просто списки корисних контактів. Відповідно, ідея створення власної платформи постійно була на столі й ми до неї поверталися впродовж п’яти років.

• Читайте також: Олександра Коваль: «Чи повинна культура закопатися в землю під час війни та чекати, поки її відкопають після перемоги?»

Саме у вигляді онлайн-бази з різними формами доступу та взаємодії з культурним українським контентом ми замислили Insight UA близько двох із половиною років тому, тобто десь за рік до повномасштабного вторгнення Росії. Тоді ж ми почали над нею працювати, збирати матеріали. Дещо в нас уже було готове, тому що специфіка нашої роботи постійно вимагала від нас якихось рекомендацій, контактів кураторів, списків літератури, фільмів, п’єс тощо. Наприклад, на сайті Інституту вже був публічний музичний каталог. Були також переліки творів чи персоналій, якими ми ділилися через соцмережі, були й непублічні професійні списки митців, експертів, якими ми ділилися з партнерами. Тобто на початку роботи в нас уже було багато різноманітних списків, рекомендацій, каталогів, баз даних тощо.

Остаточний вигляд платформи сформувався, коли ми проаналізували запити, які отримали від партнерів, та матеріали, які були потрібніші в нашій роботі. Ми зрозуміли, що структура розділів однакова для всіх напрямів — для музики, літератури, кіно, візуального мистецтва тощо. Це перелік інституцій у певних сферах, конкретних митців, мистецьких творів, які ми можемо рекомендувати, — книжок, фільмів, п’єс тощо. І на основі цієї структури з нашою командою експертів, менеджерів Українського інституту, які керують нашими відділами, ми зібрали всі ці дані, структурували їх і вже збиралися запускати. Але, як і в багатьох наших колег і партнерів, багато чого довелося відкласти через війну. Ми змогли повернутися до реалізації проєкту вже навесні цього року. Тобто фактично ідея існувала понад п’ять років, робота над реалізацією почалася десь близько двох із половиною років тому, а розробка і запуск сайта зайняли десь пів року.

— Розкажіть, будь ласка, про команду проєкту.

— Людина, яка дала чарівний пендель проєкту та завдяки якій усе сталося, — це керівниця відділу міжсекторальних проєктів Ані Казарян, яка приєдналася до нашої команди. Це вона взялася довести проєкт до фінальної реалізації. І за допомогою партнерів, котрих вона долучила, компаній, які розробили нам дизайн і структуру самого сайта і зробили технічну роботу, нам вдалося його швидко наповнити й запустити. Вона знайшла підрядників, пушила, менеджерила, координувала, затверджувала. А кожен окремий відділ наповнювали наші експерти, менеджери, кожен і кожна з яких відповідає за свій напрямок. Багато роботи було зроблено, але ця інформація потребує постійного оновлення, і вже перед запуском дані, які були актуальні два роки тому, довелося оновлювати. Якісь музичні гурти перестали існувати, нові з’явилися, з’явилися нові фільми. Платформа — це живий продукт, він змінюється так само, як змінюється культурний ландшафт України. Ми й надалі будемо регулярно її оновлювати, аби інформація була релевантною та відповідала стану справ. І була корисною і українцям, і іноземцям як для ознайомлення з українською культурою, так і для пошуку партнерів для майбутніх колаборацій.

• Читайте також: Переатрибуція: як Україна повертає собі привласнене Росією мистецтво

— Яка першочергова мета цієї платформи? Бути своєрідним каталогом, енциклопедією української культури чи це топ найкращого, що є? Які критерії відбору контенту, який потрапляє на сайт?

— Українська культура настільки велика й різноманітна, що зібрати її не можна ані на одному сайті, ані тим більше за якісь пів року. Тому платформа — це експертна вибірка Українського інституту, яка відображає нашу стратегію роботи в культурній дипломатії. З одного боку, ми хочемо дати певний зріз — можна назвати це дверима — для того, щоб іноземці, які хочуть дізнатися про українську культуру, познайомитися з нею, зав’язати партнерство, могли нею скористатися. Тому ми намагалися репрезентативно показати різні стилі, жанри, напрями й навіть регіони України. Але щось ми, звісно, випустили — і через брак ресурсів, і через те, що представили когось одного з певного напрямку для того, щоб цей один був надалі провідником у своїй сфері, темі, регіоні.

З іншого боку, важливий для нас критерій відбору — це досвід співпраці Українського інституту з установами чи конкретними людьми, щодо яких ми впевнені, що вони готові до міжнародної співпраці, мають на це ресурс і бажання, мають якісь адаптовані продукти. Тому що наша найперша мета — це комунікація української культури зі світом. Наша мета — спонукати, провокувати, розвивати й підтримувати міжнародні зв’язки та колаборацію.

Тому ця платформа — це репрезентативна вибірка, інтерфейс, за допомогою якого можна познайомитися — а можна піти далі. Якщо подивитися на розділи, наприклад, літературу, ви побачите, що там є багато посилань на книжки, а є статті чи ресурси, яка дають можливість заглибитися в тему. Платформу можна порівняти із запрошенням гостей на вечерю: для них ти не ставиш на стіл все, що є в холодильнику. Ти готуєш страви, які будуть цікаві, приємні, інтригуватимуть, задовольнятимуть бажання чи очікування. Це те, що ми хочемо запропонувати, — запрошення для взаємодії з тим, що може продовжитися в більш глибоких розмовах, зануреннях під час студійних візитів, колаборацій, спільного творення. Ми не претендуємо на вичерпність. Але ми, звісно, плануємо поповнювати й розширювати вміст платформи.

— Для українського відвідувача платформи там є багато цікавого. Але ви орієнтуєтеся насамперед на іноземну аудиторію?

— Так. Наша аудиторія — іноземні фахівці, які цікавляться Україною або українською культурою. Це та аудиторія, з якою ми постійно працюємо. При цьому вона велика, тому що на платформі є різноманітний контент: ти можеш слухати музичні плейлисти, і це взагалі контент для найширшої аудиторії, ти можеш проходити онлайн-курси, і це контент для вужчої, студентської аудиторії.

— Ви реалізуєте цей проєкт за гроші з бюджету Українського інституту?

— Ми його реалізували взагалі без бюджету. Це наша ініциатива, яку підтримали наші партнери й допомогли нам саме з розробкою сайта й дизайну. Все інше — це волонтерство й наша внутрішня робота.

• Читайте також: Бюджет культури на наступний рік у 150 разів менше оборонного, але на 2,3 мільярда більше цьогорічного

— Які, на вашу думку, першочергові та найпотрібніші напрямки розвитку цієї платформи?

— По-перше, ми хочемо залучити митців, лідерів думок з України та з-за кордону для того, щоб вони допомогли поширювати інформацію про нашу платформу. Це онлайн-ресурс, і тому нас цікавить насамперед віртуальний простір і можливості поширення інформації про платформу саме там. По-друге, в нас цього року буде окремий стенд на Франкфуртському ярмарку, на ньому ми представлятимемо Insight.ua — подивимося, як це працює в режимі офлайн-комунікації. Зараз ми готуємо презентацію. Ми також плануємо поширювати інформацію про нашу платформу через університети, аби вони використовували платформу в своїй роботі у студентському та викладацькому середовищі.

— Ви бачите зміни в інтересі до України та української культури? Цей інтерес змінюється протягом часу, що триває війна?

— Коли почалася війна, це виглядало як вибух: 24 лютого ми отримали тисячі запитів щодо українських митців, українського культурного продукту з усіх куточків світу. З одного боку, це відбувалося через те, що в нас уже був чотирирічний досвід роботи й багато-багато партнерств, люди знали, що вони можуть до нас звернутися. З іншого боку, повномасштабна війна й український спротив у цій війні став мотиватором для багатьох людей і установ почати працювати з Україною. Перші місяці був колосальний інтерес і кількість запитів, кількість спільних проєктів неможливо перерахувати. Адже фактично кожна велика чи середня інституція, сотні маленьких ініціатив чи окремих митців зробили щось, що було пов’язано з Україною, — роботу, твір, концерт, виступ тощо. Звичайно, що ця хвиля інтересу спала десь за пів року, ми побачили відчутне спадання таких жестів солідарності, одноразових подій, на яких збирали кошти та розповідали про те, що відбувається в країні.

Але зараз ми бачимо, що кількість сталих запитів — не просто якихось одноразових ідей чи подій, а бажання постійної співпраці, бажання залучати українських митців, експертів, резидентів на постійній довготривалій основі — дуже збільшилося. Порівняно з тим, що було раніше, кількість цих запитів зросла дуже помітно. В нас є проєкти, які вже реалізуються другий рік поспіль, і партнери й надалі хочуть їх упроваджувати. Немає такого, щоб якийсь проєкт завершувався і не мав продовження. Тому ми можемо говорити про позитивну динаміку.

На головному фото Тетяна Філевська. Джерело: фейсбук-сторінка Тетяни Філевської