«Захід омолоджується, а в НАТО немов напилися енергетичних напоїв»

«Захід омолоджується, а в НАТО немов напилися енергетичних напоїв»

13:25,
11 Липня 2023
3434

«Захід омолоджується, а в НАТО немов напилися енергетичних напоїв»

13:25,
11 Липня 2023
3434
«Захід омолоджується, а в НАТО немов напилися енергетичних напоїв»
«Захід омолоджується, а в НАТО немов напилися енергетичних напоїв»
Британський журналіст Люк Гардінґ — про свою нову книжку, підтримку України та побачене в деокупованих містах.

7 липня в Media Center Ukraine відбулася презентація книжки британського журналіста Люка Гардінґа «Вторгнення. Кривава війна Росії та боротьба України за виживання». Автор розказав, що спонукає його висвітлювати український спротив окупантам, які зміни він побачив в Україні за час великої війни та як вони вплинули на західних країн-партнерок. У пресконференції також взяла участь директорка з комунікації видавництва Vivat Світлана Тараторіна.

У 2011 році кореспондента The Guardian Люка Гардінґа примусово вислали з Росії, а влітку 2022-го внесли до кремлівського «чорного списку». Він є автором восьми документальних книжок, остання з яких присвячена війні в Україні. З початком повномасштабного вторгнення він документував свідчення українців та їздив на лінію фронту — і репортажі, які охоплюють період із 24 лютого 2022 року до весни 2023-го, увійшли в збірку, що презентували в Києві. «Детектор медіа» раніше публікував фрагмент із неї. Книжку «Вторгнення. Кривава війна Росії та боротьба України за виживання» було номіновано на премію Джорджа Орвелла.

За словами Люка Гардінґа, за той час, що він провів у Росії — з 2007 по 2011 роки, — він переконався, що на публіку ця країна ще тоді намагалася видавати себе за демократію, але насправді була і є тоталітарною. «Я приїхав туди без якогось бекґраунду. Я був іноземцем, який приїхав до Росії з двома дітьми. Це було немов у якомусь клішованому романі: російські посадовці з міністерства іноземних справ мені казали, що якщо я буду продовжувати свою діяльність так, як я це робив, то з моєю родиною щось може статися», — розповів Гардінґ.

24 лютого 2022-го журналіст перебував у Києві. За його словами, ідея написати книжку виникла в перший же день великої війни. «Путін живе у якомусь фантастичному світі. Він не має доступу до реальної інформації, його фантазії будуються на якихось теоріях змови Америки проти Росії. Восени 2021 року я дізнався, що російські війська починають вишиковуватися коло українських кордонів, тож я підозрював, що має розпочатися якась військова операція. У січні 2022 року я їздив до Авдіївки, у лютому я був у Маріуполі та за день до початку вторгнення якраз повернувся до Києва. У мене є друг, який працює в Міністерстві закордонних справ України, він мені подзвонив і сказав, що вторгнення почнеться о четвертій годині ранку.

24 лютого о шостій ранку ми сиділи в укритті й туди зайшла жінка з двома дітьми. Вони сіли на стільцях навпроти мене — і в цей момент я осягнув весь жах того, що відбувається. Це війна, під час якої можуть загинути дуже багато українських цивільних людей. І тоді я захотів розповісти велику історію про те, як назавжди змінився світ, розповісти про українських матерів, дітей, синів, дідів — усіх, хто став жертвами цього конфлікту або опинився на передовій».

Протягом року журналіст обʼїхав чимало звільнених від російських окупантів міст: Бучу, Ізюм, Куп’янськ, міста півдня України. Це дало можливість зібрати свідчення як військових, так і цивільних українців, які бачили жахи війни та окупації на власні очі. Це були історії втрат. Особливою для журналіста є історія захисників «Азовсталі».

«До мене зверталися люди з Маріуполя і питали, чи можу я допомогти їм вивести родину. Я мав відповідати, що я нічого не можу з цим поробити, і відчуваю провину за це», — каже Гардінґ.

Зараз він не може повертатися до деяких міст, бо побачене вразило надто сильно. Так, у Бучі він познайомився з жінкою на ім’я Тетяна, у якої росіяни вбили 24-річного племінника. Його звали Володимир Чередниченко, хлопець працював електриком. Окупанти спочатку прийшли до них додому та забрали в усіх телефони. З часом вони забрали самого Володимира. Тетяна намагалася передати хлопцю куртку та кросівки, бо його забрали в одних лише шльопанцях. Вона залізла на яблуню поруч із закинутою будівлею, де його тримали росіяни, і побачила, як ті виламують хлопцю руки. Матрац був повністю залитий кров’ю. Через три тижні окупанти вистрілили йому в голову.

«У книжці я намагаюся пояснити, що принаймні 600 людей в однакових обставинах на Київщині було закатовано до смерті. Це відбувається по всій Україні, і я думаю, що навіть зараз, після півтора року війни, весь світ ще досі не до кінця розуміє, що відбувається», — каже Люк Гардінґ.

Темою для наступної книжки він бачить падіння путінського режиму. На його думку, заколот власника ПВК «Вагнер» Євгенія Пригожина показав, наскільки нестабільним є цей режим.

Дії Росії Гардінґ впевнено називає фашизмом. Він каже, що росіяни намагаються повернути Україну в колоніальний стан, викорінити історію, культуру, мову, життя українців. Цей геноцид відбувається з 30-х років минулого століття. Журналіст каже, що знає людей із близького оточення президента Росії Володимира Путіна, тож може робити деякі висновки щодо його дій і думок. Путін вважає, що українці можуть бути перетворені на росіян, якщо ж цього не відбудеться, то їх має бути просто знищено.

«Я намагаюся донести до західної аудиторії, що якби не географія, це могло би статися з ними, з їхніми дітьми чи братами та сестрами, — каже Гардінґ. — Попри те, що Україна була частиною Радянського Союзу, це нова яскрава європейська країна».

Поки що Гардінґ не володіє українською мовою та не може вимовити «паляниця», однак уже трохи почувається українцем, носить символічні синьо-жовті шкарпетки та правильно відповідає на «Слава Україні!».

«Україна змінюється зі швидкістю світла. Кожного разу, коли я приїжджаю до цієї країни, завжди бачу щось нове. Україна подолала 20–25 років розвитку за десять місяців. Колись я писав про Януковича та його клептократичний уряд. У 2014-му я був у Донецьку та Луганську і спостерігав це повзуче захоплення міст Росією. Зараз я намагаюся вивчити українську культуру, спілкуватися з інтелектуалами в університетах, це моя самоосвіта. У нас завжди вважалося, що Україна — це додаток до Росії, частина її імперських земель. Але ж я читав розповіді Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, я читав Сергія Жадана і зустрічався з ним у Харкові. Я читав багато інших українських книжок, тому я пообіцяв собі, що обов’язково напишу історію розвитку України», — розповідає журналіст.

Окрема частина книжки Гардінґа присвячена президенту України Володимиру Зеленському. На його думку, попри попередження американських партнерів, президент міг не вірити до останнього моменту, що Росія наважиться на повномасштабне вторгнення. Гардінґ описує трансформацію Зеленського: «Я називаю його Вінстоном Черчиллем із айфоном. Зараз він майже найбільший лідер західного світу з часів Другої світової війни. Він був актором, і я не знаю, хто почувався би зручніше перед камерою. Те, що відбувається, це не просто конфлікт між Росією та Україною — це конфлікт між цивілізаціями».

В Україні Гардінґа дуже дивує ставлення до експрем’єр-міністра Сполученого Королівства Бориса Джонсона. Каже, що навіть мав політичні дискусії з друзями-українцями.

«В Києві я чув пісню, де Джонсон каже “Добрий день, everybody!”, в Одесі я бачив, як жінка малювала мурал Бориса Джонсона висотою 4,5 метра. В нашій країні він ціла катастрофа, а у вас його дуже поважають», — каже журналіст.

У розділі «Союзники» автор пише про те, як змінилися західні країни через російське вторгнення в Україну.

«Цього неможливо було уявити декілька років тому. Швеція приєднується до НАТО, Велика Британія вийшла з Євросоюзу, але зараз налагоджує звʼязки з Європою. Польща приймає мільйони українських біженців. Я бачу це як оновлення, омолодження Заходу. Подивіться на темпи розвитку НАТО, вони немов напилися енергетичних напоїв», — каже Гардінґ.

Видавництво Vivat запропонувало Гардінґу видати «Вторгнення», коли робота над книжкою ще тривала. За словами директорки з комунікації Світлани Тараторіної, команда була здивована, як швидко журналіст погодився на співпрацю. Перша зустріч команди з автором відбулась у Харкові — місті, де розташоване видавництво.

«Ми подарували Люку худі з написом “Харків — залізобетон”, а Люк натомість подарував нам свою книжку про кремлівську мафію, — розповіла Світлана. — Наша команда надзвичайно захопилася Люком як людиною. Ми зрозуміли, що його текст буде однозначно якісний, адже він має надзвичайну експертизу та бекґраунд, яких не вистачає багатьом авторам, які намагаються описати події в Україні ззовні».

На думку Тараторіної, Гардінґ розуміє, з яким ворогом стикнулася Україна, і наразі дуже цінно, коли іноземний автор намагається донести це до західної аудиторії. Крім того, книжки також є засобом фіксації та документування російських злочинів.

«Крім глибинної експертизи, у книжці є надзвичайно захопливий репортаж. Травматичний, звісно. Чимало українців, безперечно, впізнають те, що пережили. Але ми маємо фіксувати кожен момент, який проживаємо. Метою нашого видавництва є створення максимальної кількості книжок про нашу війну, щоб за ними наступне покоління вивчало цей період. У цьому є і надзвичайно важливе значення книжки Люка Гардінґа», — каже Світлана.

Крім Києва, видання буде презентовано в Харкові та Львові.

Фото: Media Center Ukraine

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду