За рік війни запит на навички медіаграмотності в українських школах і серед учителів, і серед учнівства зріс у рази, на сьогодні він — надзвичайний. Про це повідомила, представляючи результати щорічного опитування серед освітян щодо впровадження медіаосвітніх практик в українських школах, фахівчиня з моніторингу й оцінки проєктів Академії української преси (АУП) Наталія Антонів. Опитування провели у квітні — травні 2023 року. АУП опитала десятьох учителів із дев’яти областей України, з-поміж тих, хто опановував навички медіаграмотності для подальшого поширення їх у школах упродовж останнього навчального року.

• Читайте також: Не дати себе обманути. Чому медіаграмотність має стати складовою освіти

«Повномасштабне російське вторгнення в Україну стало переконливим доказом, що знання з медіаграмотності сьогодні конче потрібні. Маємо жахливий приклад країни-агресорки, яка, крім воєнних дій, веде проти українців потужну інформаційну війну. Тому нам необхідно бути стійкими до всіляких інформаційних атак: брехливих вкидів, маніпуляцій і пропаганди. Говорю своїм дітям: медіаграмотний — озброєний», — процитувала представниця АУП одного з педагогів, називаючи цю відповідь репрезентативною для всього опитування.

За її словами, вчителі швидко усвідомили: навички медіаграмотності як невіддільний компонент критичного мислення — корисний інструмент в умовах інформаційного суспільства та ворожої російської агресії.

• Читайте також: Медіаграмотність у початковій школі: як навчити дітей критично мислити в умовах війни

Опосередковано це підтверджується тим, що вони долучаються до освітніх заходів АУП не лише з ініціативи керівництва навчальних закладів для підвищення рівня кваліфікації, але й із власної ініціативи, а потім, як свідчать відповіді в опитуванні, проводять тематичні заходи та діляться набутими знаннями й освітніми інструментами зі своїми колегами.

«Ми фіксуємо не лише актуальність розвитку медіаграмотності, але й непідробний інтерес учителів до цієї тематики, не побоюся сказати — він зашкалює, і їхню готовність продовжувати працювати із цим», — зазначила Наталія Антонів.

В останні роки в АУП розробили методичні посібники для освітян і велику добірку практичних вправ із медіаграмотності для їх використання у межах вивчення різних предметів: від української мови та історії до біології та хімії включно. Успіх забезпечив змагальний метод: вправи з медіаграмотності, зібрані в «Освітньому тулбоксі», які може у школі використовувати будь-хто з учителів — це напрацювання їхніх колег, що перемогло у конкурсах АУП попередніх років.  Завдяки  конкурсу кількість вправ, які потрапляють у тулбокс, суттєво зросла.

• Читайте також: Як і чим розвивати медіаграмотність. Громадські організації презентували свої інструменти

Разом із цим, і зі слів представників АУП, і з відповідей учителів, які почали впроваджувати медіаграмотність у школах, де працюють, нині рівень її інтеграції у шкільну освіту все ще початковий та фрагментарний.

Так, ініціативні вчителі, підтримувані керівництвом школи, викладаючи той чи той предмет, дають дітям завдання, пов’язані з покращенням навичок критичного мислення та медіаграмотності. Ці знання поширюють під час спілкування з учнями й класні наставники. В окремих школах медіаграмотність стає темою, яку досліджують, відвідуючи гуртки, наприклад журналістики.

Єдиним предметом, який масово охоплює учнів у цьому напрямку, є курс «Громадянської освіти» у старшій школі. Медіаграмотність стала його частиною.

«Дітям пояснюю, що інформація — це зброя, і тільки від нас залежить, як ми її використаємо. Важливо, щоб вона не спрацювала проти нас. А для цього треба вчитися безпечного поводження з інформацією. Володіння медіаграмотністю має стати для кожного з нас soft skill за замовчуванням», — процитували у підсумках опитування одного з учителів.

Відповіді педагогів у опитуванні АУП свідчать, що підлітки охоче знайомляться з поняттями безпеки персональних даних, дізнаються про способи уникання ризиків у соцмережах, навичками впізнавати маніпуляції, фейки та ворожу пропаганду.

«На наше приємне здивування, старшокласники демонструють активну зацікавленість в отриманні навичок медіаграмотності у межах курсу громадянської освіти. Їх дійсно цікавить, як не “вестися” на фейки й маніпуляції, як визначати, що певне твердження — елемент ворожої російської пропаганди. Діти вважають це крутим і займаються охоче, а коли тема медіаграмотності завершується — питають, чи буде продовження», — розповіла Наталія Антонів.

• Читайте також: Академія української преси презентувала посібник із викладання медіаграмотності онлайн

Водночас, як показало опитування, освітяни прагнуть, щоб компонент медіаграмотності став невіддільною частиною освітнього процесу і в початковій, і в середній, і в старшій школі. Частина вчителів взагалі радить впроваджувати перші елементи ще в дошкіллі, адже перше знайомство сучасних дітей із гаджетами відбувається у ранньому віці, коли вони вчаться говорити та соціалізуватися.

Щоб це сталося, як зізналися вчителі, особистого ентузіазму та широкої палітри методично-освітніх напрацювань недостатньо. Більшість опитаних говорять про те, що докорінні зміни у передачі знань із медіаграмотності від учителів до учнів відбудуться тоді, коли Міністерство освіти та науки реформує шкільну програму та зробить медіаграмотність її обов’язковим компонентом, що має зумовити кореляцію між її викладанням та оплатою праці вчителів.