«Спецоперація», а не «війна», «хлопок», а не «вибух», «перегрупування», а не «відступ», «жест доброї волі», а не «втрата контролю над островом Зміїний» — усі ці та багато інших слів і словосполучень використовують російські пропагандистські медіа. Таке викривлення сенсів називають «новомовою». Росія часто використовує цей інструмент пропаганди для контролю і регулювання настроїв суспільства. За допомогою новомови кремлівські та проросійські медіа намагаються впливати не лише на свою внутрішню аудиторію, а й на зарубіжну, і українців у тому числі. MediaSapiens пояснює, що таке новомова, як впливає її використання на мислення, чи можна вважати новомову обмеженням свободи слова та які пропагандистські меседжі Росія поширює за її допомогою.

Походження терміна

Новомова — це штучна мова, яку використовували та досі використовують країни з тоталітарним устроєм політичного життя. Її сенс полягає в тому, що слова набувають інших значень відповідно до вимог режиму. Термін «новомова» вперше використав Джордж Орвелл в антиутопічному романі «1984». У творі цією мовою послуговується «АНГСОЦ» — керівна партія Океанії.

Одним із яскравих прикладів спотворення сенсу слів за допомогою бюрократичного лексикону є гасло «Війна — це мир», яке теж використовує Орвелл у своїй антиутопії. Письменник придумав саме назву, але не явище. Новомова, описана в його романі, — спроба відтворити мову тоталітарних режимів СРСР та Третього райху.

У протиставлені до новомови в романі Орвелла існувала «старомова» — класична англійська. Однак він передбачав, що її має повністю витіснити спотворений бюрократично-партійний лексикон, яким послуговувався режим.

Новомова як усталена тактика пропаганди реальних держав

Хоч термін «новомова» вперше вживається в художньому творі, явище існувало задовго до його виходу та було цілком реальним. Новомову тоталітарної Океанії Орвелл створив, спираючись на досвід Радянського Союзу та Третього райху, адже бюрократично-партійний лексикон був притаманний обом режимам. Наприклад, новомова СРСР була сповнена канцеляризмів, фразеологізмів та евфемізмів. Плакати з гаслами розміщувалися скрізь, щоб міцно закріпити потрібні ідеї. Натомість поняття, які суперечили режиму, набували стійких негативних якостей. Якщо йшлося, наприклад, про Захід, то його обов’язково називали «загниваючим». У Радянському Союзі навіть випустили листівки «Обличчя загниваючого капіталізму».

Новомова СРСР мала пропагувати згуртованість і водночас мала стерти будь-які претензії на індивідуальність. Зокрема, це відображалося у звичному для того часу звертанні «товаришу» абсолютно до всіх. Радянська влада спотворила дружнє звертання і зробила його елементом навіювання. За допомогою такого звертання створювалась ілюзія колективу, спільноти, де панувала рівність та дружба, хоча в Радянському Союзі ніхто нікому по-справжньому не довіряв.

Одним із найяскравіших прикладів використання новомови Радянського Союзу щодо українців є постанова СРСР від 4 серпня 1921 року, коли комуністи постановили називати голод у Росії «голодом», а в Україні — «неврожаєм». Так потім відбувалося і в період 1932-1933 років. Росія досі відмовляється визнати Голодомор геноцидом українців і наполягає на тому, що причиною був «неврожай», заперечуючи смерті мільйонів українців, яких Радянський Союз знищив, встановивши непомірні плани хлібозаготівель для експорту.

Через новомову влада Радянського Союзу підмінювала поняття. Зокрема, відповідно до бюрократично-партійного лексикону, «партія» прирівнювалась до «народу», однак ці поняття зовсім не були тотожними. Основною метою СРСР було нібито прагнення побудувати соціалізм, де панувала би рівність між пролетаріатом та елітою, проте потрапити до керівної партії, яка мала б виражати волю народу, могли ті, хто мав зв’зки або відповідне походження. Для звичайного робітника зайняти місце серед еліти було складним завданням. Попри це влада постійно наголошувала, що партія виражала волю народу, а не захищала власні інтереси.

Новомову тоталітарної Німеччини вивчав лінгвіст Віктор Клемперер. Він фіксував цю лексику у форматі щоденника, а потім видав книжку під назвою «Щоденник». Серед прикладів новомови Третього райху він виділяв евфемізми, які мали би приховати методи правлячої верхівки. Катування називали «посиленим допитом», примусову депортацію — «евакуацією», табори смерті — «концентраційними таборами». Така мова теж була частиною пропаганди гітлерівського режиму. Її мета — виправдати агресію Німеччини й надати їй благородного відтінку, щоб народ не сумнівався у правильності дій влади та не розглядав моральний бік справи. Німці після закінчення Другої світової війни були вкрай деморалізованими, бо не мали уявлення, що робила їхня армія на теренах чужих земель, адже пропагандистські ЗМІ викладали тільки те, що було потрібно режиму.

У сучасних реаліях новомову використовує Росія. Її основні цілі — розмити реальність та приховати правду. Тому, наприклад, війну називають «спецоперацією». 

Медіа як інструмент поширення новомови

Новомову створює режим, однак поширенням цього лексикону займаються пропагандистські ЗМІ та люди, які підхоплюють тенденцію. 

Медіа тоталітарних держав користуються новомовою, адже так хоче режим. Якщо керівництву потрібно, щоб табори смерті називали «концтаборами», то такі ЗМІ не будуть ставити під сумнів вимогу верхівки. Причини цього прості: або журналісти теж піддаються впливу ідеології, або залежать від режиму і не можуть піти проти нього, або обидва варіанти.

Наприклад, навіть так звані опозиційні російські медіа «Дождь» та «Медуза», які працюють за межами Росії, використовують новомову у своїх публікаціях. Зокрема, використовують слово «спецоперація», а не «війна», «хлопок», а не «вибух».

Причин цьому є дві, розповідає в коментарі для «Детектора медіа» фахівчиня зі стратегічних комунікацій Ксенія Ілюк. За її словами, перша причина полягає в нерозумінні журналістів, що вони роблять внесок у російську пропаганду. Це стосується не лише російських так званих ліберальних ЗМІ, а й навіть західних видань, які позиціонуються як пристойні засоби масової інформації. «Медіа використовують оце слово “хлопок”, бо здається, що в цьому нема нічого поганого. Його часто вживають різні видання, щоб привабити читачів, але виходить, що вони також несвідомо поширюють новомову», — пояснює Ксенія Ілюк.

Друга причина поширення новомови у ЗМІ різного типу, за її словами, полягає в тому, що навіть нібито не підконтрольні Росії медіа є частиною пропагандистського апарату. Кремлівські видання намагаються всіма правдами й неправдами, за допомогою експертів, коментаторів та вживання новомови поширювати пропаганду як певний дискурс. І ті, на кого навішують ярлики новомови, тобто українці, змушені тримати інформаційну оборону. 

«Тоді ми втрачаємо позицію того, хто диктує правила у грі, а стаємо гравцями у чиїйсь із уже сформованими правилами. Так Росія намагається створити собі перевагу», — каже Ксенія Ілюк.

Новомову роблять звичною та буденною саме медіа та політична верхівка тоталітарної держави, адже вони першими вживають потрібну лексику для інформування суспільства та для означення певних явищ. Аудиторія з часом починає послуговуватися тими ж словам, які використовують у засобах масової інформації, переказуючи та пояснюючи інформацію. 

Вплив новомови на мислення

Згідно з гіпотезою Сепіра-Ворфа, мова не просто впливає на формування думки, а визначає її. Цю гіпотезу зараз не розглядають серйозно, однак вплив мови на мислення не можна виключати. Мова не визначає думку, але має значення при її формуванні.

Держави з тоталітарним устроєм проводять жорстку політику щодо вільнодумства, інакомислення. У Радянському Союзі за це ув’язнювали. Новомова повинна унеможливлювати вільне мислення. Вона одночасно є засобом контролю мислення та збереження тоталітарного режиму.

Інна Ренчка, мовознавиця, викладачка Києво-Могилянської академії та авторка книжки «Лексикон тоталітаризму», розповіла, що вживання новомови може пригнітити або взагалі знищити здатність людини міркувати над політикою і власним життям, вміння аналізувати ситуацію. Така мова має великий набір інструментів, які можуть впливати на вміння людей оцінювати реальність. 

Мовознавиця також розповідає, що тоталітарна мова — це засіб симуляції дійсності. Наприклад, в СРСР за допомогою новомови людей переконували, що Радянський Союз — найкраща та найдемократичніша держава у світі, а за кордоном усе значно гірше. У такий спосіб мова стала засобом брехні та ошуканства.

Новомова як обмеження свободи слова

Використання одних слів замість інших та заборона використовувати деякі слова в їхньому прямому значенні — спроби контролю. Призначення ж реального покарання у вигляді позбавлення волі за порушення цих заборон — обмеження базових прав людини на свободу висловлення власної думки. У романі Орвелла на противагу новомові існувала «старомова» — класична англійська, неспотворена тоталітаризмом. За її використання людей жорстоко карали. Чи є реальні приклади цього? Так, дуже багато. Зокрема, в СРСР за критику влади можна було отримати строк у в’язниці, а за незгоду з ідеями керівництва — тавро «ворога народу» та заслання до Сибіру.

Як пояснила юристка Тетяна Авдєєва в коментарі «Детектору медіа», саме по собі використання новомови державними і приватними медіа не є обмеженням свободи слова, якщо заміна термінів є добровільною. «Водночас, маніпуляція юридичними концепціями (як-от, історії про геноцид російськомовних в Україні, ілюзорне виконання “обов’язку захищати”, підміна війни розмитим поняттям спецоперації), поширення неправдивої інформації щодо обставин і відповідальних за вчинення воєнних злочинів — усе це є частиною координованої російської дезінформаційної кампанії, яка орієнтована не лише на внутрішню, а і на зовнішню аудиторію», — каже вона.

У Росії  з початком повномасштабної війни ухвалили закон «Про фейки», який передбачає кримінальне покарання за недостовірну інформацію про перебіг «спецоперації», її цілі, дії російської армії та їх наслідки. Тетяна Авдєєва пояснює, що цей закон порушує стандарти свободи висловлення. Юристка каже, що Європейський суд з прав людини у рішенні щодо справи Vedat Sorli v Turkey наголосив, що відсутність можливості критикувати державні органи, а також встановлення покарання за образу високопосадовців чи їх критику є порушенням свободи вираження, в той час як покарання є непропорційним.

Попри це в Росії заборонили використовувати слово «війна» та карають за пацифістські протести з плакатами «Ні війні». Зокрема, пенсіонера засудили за плакат із перекресленим словом «війна» до сплати штрафу за «дискредитацію армії».

Новомова в сучасній Росії

Росія використовує новомову як засіб створення інформаційного поля навколо всього, що відбувається у світі, в тому числі і в Україні. За словами Ксенії Ілюк, новомову Росії варто розглядати в контексті всієї російської пропаганди, адже вона — це просто один із засобів досягнення більшої мети. Пропаганда завжди націлена довести аудиторію до якоїсь дії або навпаки — бездії. «Умовно, якщо вони це адресують українській аудиторії, то завданням буде переконати перестати підтримувати армію і владу та не вірити в українську перемогу, не жертвувати гроші, бути готовими йти на поступки. В контексті російської аудиторії — це бездія. Вони закликають не робити нічого, не виходити на протести, не намагатися якимось чином критикувати режим», — пояснює Ксенія Ілюк.

У новомові Росії немає нічого унікального, але вона працює як індикатор того, якими насправді є політичні та геополітичні цілі агресора. За її допомогою можна також простежити зміни в риториці.

Головне словосполучення новомови сучасної Росії — «спеціальна воєнна операція», яким держава-агресорка замінила слово «війна». У Росії цього слова бояться і всіляко запобігають його використанню, адже назвати речі своїми іменами означає визнати їх. Ігнорування терміна «війна» допомагає применшити серйозність ситуації та знизити градус напруги в суспільстві. До того ж, відкрито оголосити війну означає визнати себе агресоркою, а Росія стверджує, що першою напала не вона, а Україна, якою прикривається НАТО.

Ще одне постійно вживане пропагандистами слово новомови — «хлопок», який замінив слово «вибух». Вживати його почали задовго до повномасштабного вторгнення в Україну, а саме наприкінці 2017 року. Слово «хлопок» використовували навіть тоді, коли йшлося про масштабні руйнування із людськими жертвами. Тепер «хлопки» час від часу турбують жителів прикордонних областей Росії. Вживання таких непрямих термінів є способом переконування людей, що нічого насправді не відбувається, немає жодних причин для паніки, адже це або просто «хлопок», або «спеціальна воєнна операція», або черговий «тактичний відступ», або «перегрупування».

Останнє Росія часто використовує поряд із «отрицательным ростом», «погружением» та «задымлением». Ці поняття або пом’якшують певну подію, як це було з «погружением» крейсера «Москва» на морське дно або із «жестом доброї волі» на острові Зміїний для збереження видимості «успіхів на полі бою». Наприклад, словосполучення «отрицательный рост» містить взаємозаперечні слова. Якщо не вдумуватись у них, то сенс зрозуміти важко. Використання таких оксюморонів має на меті заплутати людей.

Новомова стосовно самих українців та влади України теж активно використовується. Зокрема, війну називають «українською кризою», «конфліктом» і «вирішенням українського питання». Владу нашої держави називають «тоталітарним київським режимом», «хунтою», «фашистами» та багатьма іншими словами, які не мають нічого спільного з реальністю, але мають створити ворожий образ та дискредитувати український уряд. 

Нещодавно «Детектор медіа» запустив нову рубрику, в якій аналітикині та аналітики пояснюють, як за допомогою вигаданих слів Росія змінює реальність.

Основні меседжі, які просуває Росія за допомогою новомови

«Детектор медіа» виокремив п’ять основних меседжів, які закріплюють російські пропагандистські ЗМІ у свідомості своїх читачів за допомогою використання новомови.

«Війни немає». Називаючи війну «спецоперацією», режим Путіна переконує росіян у тому, що війни насправді немає. Відсутність війни, а наявність незначного локального конфлікту, — це основний меседж російських пропагандистських ЗМІ. Він стосується не лише публікацій про повномасштабне вторгнення, адже Росія використовувала його й раніше, ще 9 років тому, коли заперечувала присутність своїх військових у Криму, в Донецькій та Луганській областях. 

Слово «спецоперація» значно применшує масштаб і значущість подій в Україні для російського суспільства. У такий спосіб Москва створює свою реальність, де «спецоперація» не має великого значення, хоч час від часу в тих самих пропагандистських медіа і з’являються новини, що Росія  «воює проти всього НАТО на території України». 

«Війна» створює атмосферу небезпеки, що може викликати невдоволення народу політикою влади, а «спецоперація» не передбачає цього, адже до всього ще й має благородну мету: «захистити» людей від «київського тоталітарного режиму». 

«Війна почалась, бо в Україні знущались із російськомовних громадян». Москва не визнає себе агресоркою й наполягає, що просто «захищає» російськомовну спільноту в Україні. Росія поширює меседж, що захист російськомовних в Україні потрібен, хоча насправді це не так. Це спосіб виправдати свою агресію проти України й переконати аудиторію, що для початку війни були причини. Насправді ж, хоч і був ухвалений закон про забезпечення функціонування української мови як державної, розмовляти російською в побуті ніхто не забороняв — ні тоді, ні будь-коли. 

«Усе, що пишуть українські чи зарубіжні медіа, — фейки». Росія постійно наголошує, що вся інформація про війну в Україні, яку розміщують українські чи західні медіа, є неправдивою. Так режим намагається контролювати інформаційний потік, у якому перебувають росіяни. І переконати їх , що решта світу налаштована до них вороже, а тільки тут їм говорять правду.

Цей меседж пропагандистські ЗМІ поширюють за допомогою слова «русофобія». Відповідно до російської пропаганди, це ненависть до всього російського, яку прищепив Україні Захід. «Русофобією» кремлівські медіа називають будь-яке висловлення незгоди з російським режимом, у тому числі і щодо агресії проти України. Тобто країни НАТО та ЄС — «русофоби», бо допомагають Україні протистояти Росії.

Пошук альтернативних джерел інформації небезпечний для ідеології, адже не всі медіа послуговуються новомовою та публікують потрібну режиму інформацію. Люди не мають сумніватися у правдивості повідомлень влади, які транслюються через кремлівські  медіа, тому Росія поширює цей меседж. Яскравим прикладом наративу про фейки українських ЗМІ було твердження, що кадри з Бучі — постановка.

«Україна ніколи не була та не є незалежною». Росія постійно наголошує на залежності України чи то від самої Росії, чи то від держав Заходу. Путін у своїй промові 22 лютого сказав, що Україна створена Леніним, а українські землі завжди були частиною Росії. Цей меседж Москва просуває за допомогою термінів «українська криза», «українське питання» та «внутрішній конфлікт». У такий спосіб Москва применшує значення України та вибудовує її образ як слабкої країни, яка нібито не впоралася з «подарованою» незалежністю, та не змогла влаштувати внутрішнє життя без допомоги сторонніх країн або ж належить до зони впливу Росії. 

Насправді ж історія України починається ще від Київської Русі, тобто Ленін ніяк не причетний до створення нашої держави. Історично можна простежити боротьбу українського народу за незалежність у різні періоди, починаючи з національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького та закінчуючи національно-визвольними змаганнями 1989–1991 років, які завершилися проголошенням незалежності.

Про залежність України від Заходу Росія почала частіше говорити після початку повномасштабної війни, адже західні держави почали допомагати Україні поставками зброї, санкціями та гуманітарною допомогою. Для того щоб пояснити російському народу, чому світ нібито став на бік агресора, Москва поширює меседж, що Україна — маріонеткова держава, якою керує США. У такий спосіб російський режим намагається показати, що бореться не проти України, а проти держав НАТО, які загрожують державності Росії.

«Все йде за планом». Російські пропагандистські ЗМІ використовують новомову, щоби просувати меседж, що ситуація цілком контрольована Росією. Москва намагається висувати свої умови й забезпечити їх виконання, однак Україна не йде на поступки й не відповідає на ультиматуми.

Поєднання протилежних за значенням слів у сталі вислови, як-от «отрицательный рост» — спроба пом’якшити або й повністю перевернути інформацію з ніг на голову, щоби переконати суспільство, що все під контролем. Така ж мета в новин про відступ, який називають «перегрупуванням», або про відвід військ як «жест доброї волі».

Меседж має зберігати бойовий дух російського народу й тиснути на психіку українського. Режиму Путіна потрібна підтримка росіян та деморалізовані українці, тому всі новини із фронту подаються як успіхи навіть якщо вони такими не є. Росія ускладнює подачу інформації, щоби при попередньому перегляді новини було не ясно, чи про поразку, чи про перемогу йдеться.

Новомова Росії — ще один інструмент в інформаційній війні проти України. Кремлівська пропаганда намагається створити свою власну реальність шляхом підміни понять, спотворення значень і маніпуляцій над сенсами, однак ця тактика та її наслідки вже добре відомі світу. Отже, ми можемо їй протистояти та не допустити її поширення та закріплення в нашому інформаційному середовищі.