Не Мартін Скорсезе вигадав порівнювати голлівудські блокбастери з атракціонами. І не кінокомікси були першими фільмами, знятими за такою схемою. Але найкращий розважальний парк в індустрії однозначно тримає Marvel. Щороку ця компанія добудовує до свого кіновсесвіту кілька нових розваг, які, лишаючи вас у безпечних обіймах супергероїки, симулюють інші жанри. Політичний трилер («Зимовий солдат»), фільм пограбування («Людина-мураха»), підліткову драму («Людина-павук»). «Шан-Чі та легенда десяти кілець» — це двадцять п’ята стрічка Marvel та перше супергеройське кіно, стилізоване під «усю». Це такий специфічний вид фільмів про бойові мистецтва, у яких герої ігнорують гравітацію. «Шан-Чі», на жаль, ігнорує не лише її. 

У тіні незабутніх предків

Головна суперсила нового героя Marvel полягає в тому, що його пригоди неможливо заспойлерити. Це історія про звичайного хлопця Шан-Чі у виконанні Симу Лю, який виявляється сином безсмертного полководця Веньву у виконанні Тоні Люна. Полководець шукає прохід у світ східної міфології, на шиї хлопця є таємничий амулет… Якщо ви бачили у своєму житті принаймні один фільм, то легко будете випереджати події в цьому на десять, а то й більше хвилин. Це не «Вартові галактики», де спорадичні вибухи додають динамізму розмовам. Тут історія покликана виключно виправдати наступну бійку. На щастя, екшен у «Шан-Чі» того вартий. А прямолінійність сюжету компенсують заплутані (в хорошому сенсі) персонажі.

Головна зірка стрічки — батько головного героя Веньву. Його історія зустрічає нас у перші хвилини, його мотивація рухає сюжет. І, мабуть, Marvel намагається перетворити своїх глядачів на злочинців, але головний антогоніст — найбільш зрозумілий персонаж, який викликає співчуття. У найгіршому разі «Шан-Чі» змальовує цього персонажа як наркомана. Він пережив травму, він намагається заглушити біль саморуйнуванням, і з ним треба поговорити спеціалісту, а не бити по обличчю. Незважаючи на однозначно неправильні методи, Веньву не має злодійських цілей. А Marvel уже пробачала своїм супергероям (дивись «ВандуВіжен») значно більші гріхи. Крім того Тоні Люн випромінює харизму в гамма-діапазоні.

Батька наздоганяє сестра протагоніста Сюй Сялінь у виконанні акторки Менґ Чжан. Вона має власну сюжету лінію (ви колись бачили «Мулан»?), здорову впевненість у собі та обходить титульного персонажа за всіма параметрами. Інколи запитуєш себе, а чому не Сюй Сялінь наступна учасниця «Месників»?

У власному фільмі Шан-Чі — майже другорядний герой. Симу Лю старається та чудово відігрує те, що дають. Але дають дуже мало. По-перше, його персонаж не має яскраво вираженого унікального характеру й тьмяніє, коли в кадр заходять родичі. По-друге, Шан-Чі не рухає сюжет: він лише учасник історії батька, значно цікавішу драму з яким ще й має сестра. По-третє, супергерой скрізь — на роботу, сімейну драму, епічну битву — кличе з собою подругу Кеті (її грає акторка Аквафіна). У неї дві прості функції: замість глядача запитувати про все, що не зрозуміло, та продукувати жарти. Проте постійна присутність близького друга буквально краде репліки в титульного персонажа. Якби Шан-Чі довелося самому реагувати на все у своєму фільмі, він був би вдвічі розкритішим протагоністом. З іншого боку, в кіновсесвіт уже не вперше вводять сіруватого героя, аби наступні режисери перетворили його на зірку.

Доволі типово для Marvel, що за стосунками людей у «Шан-Чі» спостерігати набагато цікавіше, ніж за розвитком історії. Та й, погляньмо правді в очі, не по гостросюжетний трилер на цей фільм ідуть глядачі.

Тигр підкрадається, дракон б’ється з кайдзю, все вибухає

«Шан-Чі» взяв від жанру усю дві найкращі речі: вигадливість екшену та його кришталеву зрозумілість. Протягом усього хронометражу фільм не втомлюється вражати вас видовищними прийомами, неочікуваними поворотами в дуелях, креативними бойовими стилями. З точки зору рукопашних боїв це найкращий екшен у фільмах Marvel. Він відчувається кінетичним та швидким (інколи настільки, що вмикається слоу-моу). Але при цьому режисер Дестін Креттон ще й дбає, щоб ви могли добре роздивитися вправність акторів та дублерів. Удари не перериваються зайвим монтажем, купа елементів не перетворюється на кашу.

Найкращий комплімент «Шан-Чі» полягає в тому, що окремі його поєдинки розповідають історію. Без слів, виключно рухом. Проте не варто очікувати від фільму якості справжнього усю. Не забувайте, це лише стилізований атракціон Marvel із графікою замість мотузок. Причому що ближче фільм підходить до свого завершення, то більше графіки в ньому стає. Перша бійка у стрічці виглядає наче кліп Джекі Чана. Остання — спокійно могла би бути уривком «Годзілли».

Окремо хочеться похвалити ті самі десять кілець, винесені в назву фільму. Створюючи їх, Marvel очевидно надихалася не реальними бойовими мистецтвами, а аніме та відеоіграми. І вийшло чудово. Кільця мають величезний діапазон використання: від батога до сходів. Стильно та природно виглядають на руках героїв. А ще круто звучать. Брязкання десяти кілець явно нагадує зброю, а не прикраси. Коли вони контактують із ціллю, то звуку удару може позаздрити навіть мйольнір Тора. У стані культових артефактів Marvel однозначне поповнення.

Бойові сцени — це душа фільму «Шан-Чі». І єдине, що може справді засмутити деяких глядачів, — це візуальне вегетаріанство. Через цілий комплекс позасюжетних причин у цьому фільмі немає вогнепальної та ріжучої (крім однієї) зброї. Веньву пафосно наказує «спалити все» — і його люди починають стріляти сітками. У містичному селищі всі користуються палицями. А зброя тіньових убивць б’ється виключно струмом, люб’язно підсвіченим яскраво синім. Звісно, нічого з цього не відіграє особливої ролі, адже на першому плані в нас руки та ноги героїв. Просто якщо хочете справді насолодитися, краще лишіть логіку в гардеробі.

Цьому світу потрібен герой

Важливо зауважити, що «Шан-Чі» має ще одну важливу складову — репрезентацію. Це перший мейнстримний фільм про супергероя азійського походження у США. Значна частина хронометражу тут подається із субтитрами, одна зі сценок присвячена правильній вимові імені протагоніста, постійно лунають жарти про вимогливих батьків. Ми природно не можемо оцінити, наскільки добре стрічка виконує цю функцію, тож краще пожаліймося на розкриття нового фантастичного світу.

З точки зору введення нової локації «Шан-Чі» нагадує не «Чорну пантеру», а радше «Аквамена». Герой покидає приховану цивілізацію, яка має назву Та Ло, й потім заново відкриває її. При цьому Та Ло не отримує від фільму достатньо простору та уваги. І ви ніколи не повірите, що там живуть люди, — це просто декорація для третього акту.

Дражливе питання, чи є цей фільм черговою спробою Голлівуду заробити грошей у Китаї, ми лишимо вам. Але неможливо не відзначити його вплив на світовий ринок. На другому році пандемії, після численних переносів, кіно нарешті почало повертатися в кінотеатри. І «Шан-Чі» — це перший реліз Disney такого масштабу, який не випустять одразу й на стримінгу. Доведеться почекати 45 днів, поки всі великі студії уважно спостерігатимуть за касовими зборами стрічки в кінотеатрах. Якщо все буде добре, виробники сміливіше повернуться на екрани. Якщо все буде погано, нас цілком може чекати ще одна хвиля переносів. Причому найважчого удару зазнає саме Marvel.

Річ у тім, що Голлівуд по-різному підійшов до бізнесу під час пандемії. WarnerBros протягом 2021 року вирішила випускати фільми одночасно в кінотеатрах та на стримінгу HBO Max. Імовірно, свідомо жертвуючи прибутками заради нарощення аудиторії сервісу. Paramount, навпаки, досі відкладає свій Top Gun: Maverick — за час пандемії уже тричі — чекаючи, аби випустити його виключно на великих екранах. Інші безумці вже зараз транслюють свої продукти в кінотеатрах із достатнім вікном перед появою в мережі. Досі єдиний фільм, який зробив це однозначно успішно, — «Форсаж 9». До пандемії він міг би заробити мільярд, зараз отримав сімсот мільйонів.

Marvel у незручному становищі з двох причин. По-перше, страждає бренд лідера ринку, який забезпечує компанії імідж та збори. Якось незручно, коли автори трьох із десяти найприбутковіших фільмів в історії заробляють на «Чорній вдові» 370 мільйонів. По-друге, як на справжньому конвеєрному виробництві, простої та зупинки дуже дорого коштують, адже збивають пов’язані процеси. Події всіх творів Marvel відбуваються в одному всесвіті, і якщо фільми одного дня зупиняться, то серіали почнуть їх спойлерити. Є дуже правдоподібна теорія змови, що «Чорну вдову» взагалі кинули у страшні реалії пандемічного прокату лише тому, що вона вводила в кіновсесвіт одну з головних героїнь серіалу «Соколине око». А він виходить уже цієї осені.

Якщо «Шан-Чі» не заробить своїх грошей, то Disney постане перед дуже складним вибором. Втрачати сотні мільйонів, але й далі випускати фільми в кінотеатрах — або повністю перебудувати плани на кіновсесвіт. Є ще один варіант: випускати стрічки одночасно в кіно та стримінгу, наражаючись на потенційно ще більші збитки, пониження статусу, піратство та навіть судові позови від акторів, які заробили менше, ніж очікували (як зробила Скарлет Йоханссон). Профільні медіа вже почали писати, що фільми про супергероїв давно не заробляли грошей. Хтозна, скільки ще магія жанру протримається без вливань. І як інші студії будуватимуть плани на свої релізи, якщо навіть автори колишнього найприбутковішого фільму в історії кіно не можуть заробити грошей у кінотеатрах.

«Шан-Чі» — найновіше, двадцять п’яте кільце в ланцюгу Marvel. І, якщо чесно, його варто розглядати саме у спільному контексті. Зробивши крок у бік східної культури, компанія в першу чергу розширила межі свого всесвіту. Додала до нього потенціал нових історій, нових візуальних прийомів та нових персонажів. Навряд від цього фільму збагатився світовий кінематограф. Але він точно збагатив наступні двадцять п’ять фільмів Marvel.

Фото: ca-times.brightspotcdn.com, static0.srcdn.com