9 травня 2020 року на ютуб-каналі із сотнею тисяч підписників почався стрим під назвою «Парад Перемоги Херсон, пряма трансляція». Сотні людей у радянській військовій формі, із символікою та портретами ветеранів радянсько-німецької війни йшли вулицею міста. Відео спантеличувало: адже жодних масових акцій, а надто парадів із нагоди Дня перемоги в цей день бути не могло — в Україні тривав суворий карантин через коронавірусну епідемію. Поліція почала перевірку, й виявилося, що власник каналу й автор відео — блогер, політичний активіст і агресивний противних карантинних обмежень Кирило Стремоусов — видав за пряму трансляцію запис ходи 2019 року. Це — порівняно невинна витівка херсонського трикстера, який у різних ситуаціях позиціонується як активіст, політик, блогер, журналіст або громадський діяч. А тепер ще й лідер неформальної організації, яка називає себе «журналістами Стремоусова», поширюється по всій Україні та транслює в інтернеті конспірологічні й антивакцинаторські ідеї.

Автобіографія героя

Об’єктивної докладної біографії Стремоусова в мережі ви не знайдете — переважно хвалебні або, навпаки, критичні характеристики. З офіційних біографій відомо, що він народився на Донеччині й закінчив Тернопільську академію народного господарства, має п’ятьох дітей і називає себе православним християнином. 2009 року заснував інформагентство «Таврія News». Невдовзі Стремоусова побили нібито за те, що він знімав дорожньо-транспортну пригоду за участі автомобіля приватних охоронців. (Можна було би поспівчувати, але надалі Стремоусов потраплятиме в ситуації зі стріляниною та тілесними ушкодженнями надто часто — й не завжди як постраждалий.)

На допомогу приходить газета «Факти», яка писала про авантюрну подорож Стремоусова до Америки. В інтерв’ю газеті тоді ще не дуже одіозний херсонець розповів про себе таке:

«У меня пять лет была своя фирма по продаже корма для рыб за границу. В те годы с деловыми поездками посетил чуть ли не все страны Европы. Но начались недоразумения с рыбинспекцией. Я не хотел давать взятки, поэтому сам устроился на работу в эту структуру. Довольно быстро дослужился до начальника Генической рыбинспекции. Столкнулся с вопиющими фактами варварского лова в Азовском море. Обратился к известному тележурналисту Андрею Цаплиенко, помог ему подготовить материал. За это меня уволили со службы. Однако вскоре все же взяли обратно по решению суда. В 2007 году даже предоставили руководящую должность в столичном Комитете рыбного хозяйства. Поработав там некоторое время, я уволился по собственному желанию — не по мне это дело. Кстати, работая в госструктурах, я вел настолько нездоровый образ жизни, что поправился до 125 килограммов! Пришлось заняться лечебным голоданием и исключить из рациона мясо. Удалось похудеть до 75 килограммов. Вернувшись из Киева в Херсон, создал экологическую общественную организацию и информационное агентство "Таврия-Ньюс". В какой-то момент у меня возникло желание взять творческий отпуск — поехать в США на пару месяцев, чтобы собрать материал для книги. Но эта затея переросла в продолжительное путешествие, в котором я был счастлив, как никогда в жизни. Уже находясь в Америке, решил пройти по местам, по которым в свое время проехал мой кумир — революционер Че Гевара».

(Цікавий збіг: у рибінспекції до початку своєї медіаактивістської кар’єри працював і Руслан Коцаба, досьє якого MediaSapiens публікував раніше.)

У цьому ж інтерв’ю є показовий пасаж: «Индейцы интересовались, откуда я. Об Украине они не слышали, даже о России знают немногие. Однажды я обронил: Совьет Юнион, что в переводе с испанского означает Советский Союз. Оказалось, что название несуществующей уже страны латиноамериканцы воспринимают с восторгом. Я стал этим пользоваться: говорил, что из Советского Союза — и сразу располагал к себе людей». Завойовувати довіру людей цим самим методом Стремоусов продовжив і після повернення в Україну.

Херсонський Че Ґевара

Ще одна романтична розповідь Стремоусова про самого себе, датована 2013 роком, збереглася в архіві видання LB.ua під заголовком «Борец с властным беспределом, у которого всё получается». На цей час він уже кілька років займався активізмом, зокрема 2010 року збурював протести на херсонському заводі імені Петровського разом із ліворадикальними активістами. Свою діяльність Стремоусов ретельно документував у блозі на лайвджорналі, а сайт «Таврія Ньюс» використовував як майданчик для просування своїх ідей.

Після повернення з Америки Стремоусов вдарився в езотерику: проводив семінари про містичний підхід до здорового способу життя, а також став адептом секти «Концепція громадської безпеки» («Концепция общественной безопасности», КОБ). Ця конспірологічна організація поєднує російський націоналізм, езотерику, язичництво та уривки інших вчень, але однією з її цілей є утворення «єдиної східнослов’янської держави» (що цілком збігається з амбіціями Кремля). КОБівців у Херсоні, за свідченням місцевих медіа, було зо три десятки. «Збиралися вони по вихідних в одній з бібліотек, директором якої була комуністка, яка до слова, прилаштувала на роботу і самого Стремоусова. На засідання приходили одіозні особистості типу Сергія Кириченка і Гоші Тамбовцева. Їх діяльність була малопомітною до тих пір, поки не надійшла команда, і активісти з російськими триколорами не вийшли на площу Свободи, в компанії комуністів, партії "Русское единство" і інших», — пише «Мост». Також 2013 року Стремоусов був одним із організаторів російських пробіжок, які мали показати Херсону «силу російського духу». Загалом типовою для Стремоусова риторикою є поєднання політичних заяв і протесту проти «свавілля влади» з духовними проповідями. А свою багатодітну родину він часто використовує для демонстрації правильності свого світогляду та способу життя.

Власне 2013 року — перед початком Євромайдану — він та його соратники перейшли до активних дій, готуючи ґрунт для проросійського сепаратизму на Херсонщині. Зокрема організували «громаду» у Старій Збур’ївці — селі в гирлі Дніпра. «Стремоусов і його російські куратори створили в селі напругу. З десяток браконьєрів, в незміцнілі уми яких лягли вчення про “громади”, вирішили, що пора відмовлятися від паспортів, податків і не визнавати законну владу. Замість цього вони почали видавати собі "паспорта людей". Вчити їх всього цього влітку 2013 року приїжджали харківські і російські проповідники на чолі з Стремоусовим. Закінчилося це тим, що всі ці люди, які називали себе "громадою", організовано намалювали плакати, сіли в транспорт і приїхали 1 березня 2014 року піднімати прапор "Російської весни" в Херсон. Після профілактичних бесід з активістами і, напевно, СБУ, Збур'ївські сепаратисти виїхали в Росію», — писало пізніше про події тих часів видання «Мост».

Про позицію Стремоусова під час Революції гідності свідчить той факт, що у грудні 2013 року він зареєстрував громадську організацію «За президента України», яка мала надавати публічну підтримку Віктору Януковичу. Тоді він стверджував, що спілкується з Януковичем особисто, а також хвалив його й казав, що українська державність зберігається тільки завдяки Януковичу. Стремоусов навіть ходив із портретом президента на засідання Херсонської міськради — ці кадри увійшли в ролик Сергія Стерненка про подвиги херсонського активіста:

Соціал-провокатор

«Громади» на зразок стремоусовської, пов’язані з організацією Віктора Медведчука «Український вибір» та іншими проросійськими ініціативами, виникали не тільки на Херсонщині. 2016 року про цей рух, який не припинився після Революції гідності, писали «Тексти». Тоді ж разом із Юрієм Клейносом, якого звинувачували у державній зраді й організації акцій, які закликали до створення Рівненської республіки та фінансувалися із Росії, Стремоусов заснував ГО «Український центр екологічної самооборони».

Перші походи Стремоусова в політику відбувалися ще на початку його журналістської кар’єри, коли він опікувався  місцевим осередком партії «Християнсько-демократичний союз». 2018 року він став керівником осередку вже зовсім іншої за ідеологічною спрямованістю партії — Соціалістичної, яку перед тим купив і очолив Ілля Кива.

У стилів життя Киви та Стремоусова багато схожого. У лютому 2017 року активіст-журналіст-політик напав на поліцейського в сесійній залі міської ради. Як писала тоді Катерина Гандзюк, присутні в залі просто спостерігали за сутичкою, а потім Стремоусов, виліз на трибуну й почав декламувати вірші. У тому ж році Стремоусов разом із товаришами витягнув мера міста на вулицю й повалив на землю. В такий спосіб вони намагались вказати міському голові на ожеледицю, з якою, мовляв, погано борються комунальники. Іншим разом блогер-активіст напав на заступника міського голови.

У квітні 2018 року Стремоусов з однодумцями намагалися відбити у Служби безпеки України російського колаборанта Сергія Осмініна, якого судили в Херсоні. Вони мотивували свій напад «незаконним затриманням» Осмініна.

Після цього досьє Стремоусова з’явилося на сайті «Миротворець». У травні 2018 року на Арабатській стрілці Стремоусов вліз у бійку зі стріляниною з охоронцями, а іншим разом влаштував акцію проти вакуумної каналізації, після якої пластикову каналізаційну трубу підпалили. А 18 січня Стремоусов узяв участь у погромі в херсонському пресклубі «Новий день», де розбризкував газ і нібито стріляв із травматичної зброї. Після цієї історії Стремоусова відсторонили від керування осередком Соціалістичної партії (невдовзі її покине сам Ілля Кива та перейде в «Опозиційну платформу — За життя»), а також затримали. До 19 березня він був під нічним домашнім арештом.

Улітку 2019 року Стремоусов балотувався в народні депутати як самовисуванець у Херсонському мажоритарному окрузі №182 (за нього віддали 1178 голосів, або 1,74%). Вже у 2020 році, коли Стремоусов став зіркою ковід-дисидентства й конспірології, він балотувався на посаду Херсонського міського голови з таким самим результатом — 1017 голосів, або 1,37%.

Між двома програшами на виборах блогер відзначився черговим нападом — на журналіста херсонського видання «Вгору» Дмитра Багненка, якому нібито хотів помститися за негативну публікацію. «Прийшов, написав, що я щось там координував. Ще раз писатимеш ще якісь дурниці зі свого якось незрозумілого світогляду, яке гівном десь там тхне, — ще раз кажу, стусанів від мене отримуватимеш особисто. Тому що ти кажеш про мене, моє прізвище і починаєш мене десь там обговорювати», — погрожував Стремоусов Багненку на відео. «До того як увімкнути камеру, Стремоусов штовхнув мене та вдарив по голові. Після цього він та його товариш, колишній поліцейський Валерій Кулешов, почали мені погрожувати. Я викликав поліцію», — розповів Багненко виданню Zmina.

У серпні 2020 року СБУ викрила мережу російської агентури, якою керувала колишня працівниця облдержадміністрації, голова ГО «Російська національна громада "Русич"» Тетяна Кузьміч, яку підозрювали в державній зраді. За даними СБУ, жінку завербували у 2015 році під час поїздки до окупованого Криму. Завданням Тетяни Кузьміч був збір інформації про військові об’єкти та працівників СБУ. «Жінка також мала вивчати суспільно-політичну обстановку у південному регіоні нашої країни, передавати дані про діяльність місцевих органів державної влади і управління, неурядових міжнародних фондів та організацій, а також окремих лояльних до РФ політичних та громадських діячів», — повідомляли в СБУ. У команді «розвідниці» нібито був і Кирило Стремоусов, у домі якого СБУ провела обшуки й вилучила комп’ютери. А самого Стремоусова затримали, але невдовзі відпустили. На участь героя у місцевих виборах ця історія не вплинула, й у повідомленнях правоохоронців Стремоусов як підозрюваний не фігурував. На наш запит Служба безпеки України відповіла, що справу Кузьміч ще у лютому 2021 року скерувала до суду. 

На цьому політична кар’єра Стремоусова не завершилась: нещодавно лідер партії «Держава» Дмитро Василець (також проросійський блогер-активіст, якого судили за сепаратизм) повідомив, що політсила висуватиме Стремоусова в народні депутати восени 2021 року на 184-му окрузі, який звільнився з обранням нардепа Ігоря Колихаєва міським головою Херсона.

Журналістські посвідчення для всіх

Коронавірусна епідемія та карантинні обмеження стали тим «чорним лебедем», що дозволив Стремоусову та його однодумцям у Херсоні вийти на новий рівень популярності. Православний соціаліст-езотерик став ще й полум’яним противником карантину, антивакцинатором та поширювачем усіх можливих фейків про коронавірус. У своїх відео херсонець звинувачував владу в поширенні коронавірусної інфекції, говорив про «біолабораторії США в Україні» (цей фейк також розкручували медіа Медведчука), закликав не носити маски та не дотримуватись обмежень.

Восени 2020 року ютуб-канал Стремоусова з понад сотнею тисяч підписників заблокували через дезінформацію про коронавірус. Далі сталося те, що стається з багатоголовими зміями в казках — на місці одного каналу постала ціла низка: «Журналисты Стремоусова», «Народное ТВ. Журналисты Стремоусова», NarodnoeTV, «НародноеТВ Alive» та інші. А Стремоусов почав формувати всеукраїнську мережу своїх прибічників:

«Восстановим Конституционные права граждан Украины и заставим "Власть" и "Слуг народа" уважать единственный источник власти!!!» — формулюють свою мету «журналісти Стремоусова» в описі фейсбук-групи, що має понад чотири тисячі учасників. Контент групи — коктейль із проросійських, антивакцинаторських, конспірологічних і просто обурених дописів та перепостів. Ютуб-канал «Журналісти Стремоусова» має сорок тисяч підписників, і деякі відео набирають десятки тисяч переглядів (хоча зазвичай — від кількох сотень до кількох тисяч).

Формуючи мережу, Стремоусов запропонував усім охочим отримати журналістське посвідчення агенції «Таврія News». Щоби стати «кореспондентом» видання, треба просто заповнити онлайн-анкету й докласти до неї фото. Бути, власне, журналістом або хоча би блогером для цього не обов’язково. В одному з відео Стремоусов демонструє сотні готових посвідчень. За його словами, посвідчення дає своїм власникам право безперешкодно відвідувати органи влади, вести фото- і відеозйомку, а також користуватися захистом за статтею 171 кримінального кодексу та іншими статтями, які передбачають покарання за злочини проти журналістів.

У листопаді 2020 року Комісія з журналістської етики висловила Кирилові Стремоусову публічний осуд через роздавання посвідчень. «Кирило Стремоусов прикривається статусом журналіста в ситуаціях, пов’язаних з політичною діяльністю. Зокрема, масова роздача журналістських посвідчень розпочалася під час місцевих виборів в Україні, де громадянин Стремоусов балотувався на посаду Херсонського міського голови як самовисуванець. Кампанія, яку він веде в соціальних мережах, виглядає як особистий піар, а не як робота інформаційної агенції», — йдеться в заяві. Роздача посвідчень після цього, звісно, не припинилась, і «журналістів Стремоусова» стає дедалі більше. Витвори деяких із них виходять на ютуб-каналі — наприклад, ось це, автор якого сидить у надувному басейні по шию у воді та розповідає, чому все-таки вирішив зробити щеплення.

Здебільшого у своїх відео «журналісти Стремоусова» демонструють успішну, на їхню думку, боротьбу з тим, що вважають «свавіллям влади». Іноді йдеться справді про зловживання влади, органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств абощо, іноді — про карантинні обмеження та інші суспільні норми, які Стремоусов і компанія вважають неадекватними. Наприклад, одне з найпопулярніших відео на каналі — «Папа журналист пришёл в школу и карантин закончился». У ролику Стремоусов приводить дочку на танці й вимагає від викладача впустити його разом із нею. Йому відмовляють, посилаючись на карантинні обмеження, але Стремоусов стверджує, що карантину в Україні немає. І каже, що працівники гуртка… перешкоджають його журналістській діяльності, демонструючи їм посвідчення «Таврія News». Протягом годинного відео автор постає то в іпостасі журналіста, то в іпостасі батька, який прийшов на гурток зі своєю дитиною. «Родители словно послушное стадо Баранов выполняет требования обезумевших чинуш, которые в погоне за властью решили изрядно проредить население Украины», — йдеться в анотації до ролика.

Прийти кудись без маски й доводити, що носити її насправді ніхто не зобов’язаний, — улюблена розвага «журналістів Стремоусова». Ось сам Стремоусов «наводить лад» у супермаркеті АТБ, доводячи своє право не вдягати маску; кидає виклик міському голові Херсона; розповідає про електронний концтабір у київському метро, проводить «розслідування», влаштовує «розбірки» на автостанції тощо. І в будь-якій складній ситуації, створеній, як правило, самим Стремоусовим або його соратниками, їм на допомогу приходить журналістське посвідчення.

На сайті агенції «Таврія News», яку ці всі сотні «журналістів» формально представляють, їхні твори не виходять, як і матеріали самого Стремоусова. Видання перебуває в летаргічному сні, тільки стрічка новин оновлюється пресрелізами. Судячи з лічильника, за день на головну сторінку зазвичай заходить кількадесят людей.

Антивакцинаторський інтернаціонал

Одним із союзників Кирила Стремоусова зненацька став львів’янин Остап Стахів. У львівському суспільно-політичному житті Стахів відіграє ту саму роль, що Стремоусов у Херсонському, хіба що проголошує ідеї не «русского міра», а українського радикального націоналізму. На чолі громадської організації «Ідея нації» Стахів не раз (без успіху) брав участь у місцевих виборах, організовував пікети та вуличні провокації. А з початком епідемії коронавірусної хвороби знайшов собі нову перспективну нішу — ковід-дисидентство й антивакцинаторство. Тепер його називають одним із лідерів антивакцинаторського руху в Україні, як і Стремоусова. Розбіжності в політичних поглядах не заважають Стахіву і Стремоусову дружити й співпрацювати; заради друга Остапа друг Кирило переходить на українську:

Разом зі Стахівим та іншими активістами-антивакцинаторами Стремоусов бере участь у мітингах у Києві та інших містах. У березні 2021 року Стремоусов поїхав на Закарпаття, аби разом із Стахівим та місцевими активістами підтримати Павла Павлова — антивакцинатора й активіста ГО «Доста», якого засудили до шести років ув’язнення за смертельну аварію. Принагідно вони завітали до Іршавської районної лікарні, щоби «показати людям правду», й побилися з поліцейськими, які намагалися їм завадити. У відео на своєму каналі Стремоусов — знову ж таки, українською мовою, — коментує «битву з поліцаями». Медійну підтримку їм також надав канал КРТ, про який «Детектор медіа» докладно писав, і який останнім часом радше схожий на стихійний телеблог проросійських активістів.

Тим часом у Львові головний місцевий «журналіст Стремоусова» Роман Сірко організував акції на підтримку Мирослава Мартинюка — вісімнадцятирічного юнака, якого звинувачують у зґвалтуванні одинадцятирічного хлопчика. На фото з акції, яка пройшла під гаслом «Брехунів за ґрати! Мирослава додому!», Сірко показує посвідчення «Таврія News». Цей пікет викликав у місті таке обурення, що від нього відхрестився навіть сам Остап Стахів.

Товаришує Кирило Стремоусов і з харківським рухом «Потон», який бореться з незаконним продажем алкоголю, а за версією правоохоронців — займається рекетом. Коли «потонівців» заарештували, Стремоусов вирушив до Харкова, аби взяти участь у мітингу на їхній захист. Серед його партнерів і героїв відео є й один із найзавзятіших українських антивакцинаторів Сергій Гула. А «страшну правду» про Сполучені Штати Америки Стремоусов розповідав за допомогою «євангельської блогерки» Олени Нікітської, яка мешкає у США.

Характерно, що для «канонічних» проросійських медіа в Україні — каналів Медведчука, «Страни», «Вестей» — Стремоусов є персоною нон ґрата: про його пригоди або не повідомляють узагалі, або згадують відсторонено.

Чого хоче Стремоусов

Розбиратись у світогляді Кирила Стремоусова — справа невдячна, адже в його заявах чимало суперечливих і парадоксальних моментів. Наприклад, в інтерв’ю Жану Новосельцеву він апелює до православних цінностей, цитує Леніна, дозволяє собі антисемітські висловлювання, а на довершення називає фермерів найбагатшими людьми, які «безбожно отримують гроші з нашого українського зерна». Він бере на озброєння вже знайомі читачам «Детектора медіа» російські медіа про начебто катастрофічну депопуляцію України, стверджуючи, що в країні живе заледве вісімнадцять мільйонів людей, і щороку їх стає на кілька мільйонів менше (насправді ні). Також із цього інтерв’ю можна довідатися, що на мітингу проти продажу землі в Києві, де активісти проросійської партії «Держава» сусідили з радикальними націоналістами, Стремоусов вийшов на сцену й розповідав «о ведическом мировоззрении». Ще одна типова стремоусовська розвага — долучитися до мітингу з будь-якими вимогами, вийти на сцену й намагатися очолити народний протест, як це було під час протесту підприємців проти закриття ринків на час карантину.

Він ганить олігархів, але при цьому раптом хвалить Вадима Новинського: «Якщо говорити об’єктивно, Новинський при всіх своїх можливостях виглядає і спілкується як звичайна людина. Я, наприклад, спілкуюся з ним як зі звичайною людиною. Треба розуміти, що за допомогою божественних сил, цінностей, ми є сильними створіннями». До речі, це інтерв’ю Стремоусов дав на Арабатській стрілці, де будує будинок на ділянці, отриманій безкоштовно від Генічеської райдержадміністрації. Сам він стверджує, що отримав ділянку і будинок «із Божою поміччю» від удови колишнього полковника Федеральної служби безпеки Росії «фактично як подарунок». За його словами, в будинку буде «центр реабілітації живих людей».

Фото: vizit.ks.ua