«Будь чоловіком і обери українське місто своєї мрії»: якими відеороликами росіяни вербують своїх солдатів

«Будь чоловіком і обери українське місто своєї мрії»: якими відеороликами росіяни вербують своїх солдатів

10:00,
4 Липня 2024
4951

«Будь чоловіком і обери українське місто своєї мрії»: якими відеороликами росіяни вербують своїх солдатів

10:00,
4 Липня 2024
4951
«Будь чоловіком і обери українське місто своєї мрії»: якими відеороликами росіяни вербують своїх солдатів
«Будь чоловіком і обери українське місто своєї мрії»: якими відеороликами росіяни вербують своїх солдатів
Розбираємо особливості вербувальних відеороликів російської армії.

Восени 2022 року Росія вперше і востаннє провела відкриту публічну мобілізацію. Указ Путіна від 21 вересня 2022 року «Про оголошення часткової мобілізації в Російській Федерації» продовжує діяти й досі, зокрема унеможливлює вихід з армії по закінченню дії контракту. 31 жовтня 2022 року міноборони Росії оголосило про закінчення періоду вручення повісток. Відтоді Росія поповнює військо шляхом вербування контрактників засобами тиску і заохочення. За даними New York Times із посиланням на інформацію різних західних спецслужб, Росія таким чином наразі мобілізує 25–30 тисяч новобранців щомісяця, і приблизно стільки ж втрачає на полі бою. «Це дозволяло її армії продовжувати посилати війська хвиля за хвилею, сподіваючись подолати українську оборону і прорвати лінії окопів», — йдеться в матеріалі. Дані британської розвідки свідчать, що у травні 2024 року Росія щодня втрачала понад 1200 солдатів убитими й пораненими, що стало найвищим показником із лютого 2022 року. Сумарно ж від початку повномасштабного вторгнення станом на 31 травня 2024 року Росія втратила убитими та пораненими, за цими даними, близько пів мільйона солдатів.

Пропаганда, направлена на запрошення вбивати у загарбницькій війні з великим ризиком бути вбитим самому, має свою аудиторію і спрямування. Тези, які агітпроп розповсюджує на внутрішніх телеглядачів задля цементування режиму чи на довірливі вразливі світові аудиторії тут, імовірно, не спрацюють. Ми переглянули найпоширеніші пропагандистські ролики, у яких армія Росії закликає ставати до своїх лав, і виокремили їхні естетичні та сюжетні особливості.

Географічний фетишизм

Росія є найбільшою у світі країною з понад тисячею міст, розміщеними в 11 часових поясах. Тим парадоксальніше, що одним із найпоширеніших наративів вербувальних роликів стало культивування мрії росіян жити саме в українських містах. Ще з вересня 2023 року в російських мережах почала поширюватися серія роликів у схожій стилістиці, для яких була загалом характерна ментальна окупація українських міст, їх уявне приєднання до «російського світу». У сюжетах про російських солдат українські міста позиціюються немов «земля обітована», велика мрія про нове життя на окупованих територіях після закінчення війни.

На одному з відео показані російські солдати, які посеред активного поля бойових дій перезаряджають автомати в окопі та неспішно ведуть таку розмову:

— Ти випадково не знаєш, де Печерсьскі пагорби в Києві?

— Це центр, у мене там тітка живе. Крутий район. А що?

— Мрія у мене. Квартиру там хочу купити. Війна закінчиться, Київ повернемо, сім’ю туди перевезу.

— А я в Одесу рвану, море люблю…

Наприкінці ролика — напис «Вибирай місто своєї мрії», на задньому тлі якого перераховані українські міста, зокрема Харків, Полтава, Чернівці, Київ, Суми, Херсон.

 

Джерело: пропагандистський телеграм-канал РИА КАТЮША

В іншому ролику два російські солдати ведуть бесіду про отримання земельного наділу в Одесі. При цьому діалог побудований так, ніби загарбники вже в Одесі (один зі співрозмовників вживає прислівник «тут»).

— А я після війни тут залишусь, в Одесі. Рідня моя з цих земель. Повернуся додому, так би мовити.

— Землю купиш тут?

— Та ні, дадуть, як далекосхідний гектар. А учасникам СВО — в першу чергу.

Після цього зображується спільне для цієї серії роликів тло з перерахуванням українських міст, і цього разу напис: «Воюємо за свою землю!». І як видно з попереднього діалогу, йдеться тут про цілком конкретну ділянку української землі для кожного російського солдата.

Згадана в ролику федеральна урядова програма «Дальневосточный гектар» передбачає безплатне виділення земельних наділів у Далекосхідному федеральному окрузі громадянам Росії. Цілями запущеної в 2016 році ініціативи декларувалося стимулювання розвитку економічно слабкого та малозаселеного російського Далекого Сходу та демографічне розосередження центральних регіонів. У цьому ж випадку пропонується освоєння населених українцями українських міст як певна альтернатива Далекому Сходу.

В усій серії через участь у війні пропонується опосередковано втекти від неблагополучної російської дійсності на користь уявного благополучного майбутнього в Україні. Серед численних російських міст найкращими відтак виявляються не російські, а українські міста, які обіцяні у фантазії стати колись російськими.

 

Джерело: пропагандистський телеграм-канал «Миллет Z Крым»

 

Джерело: пропагандистський телеграм-канал «Миллет Z Крым»

У ще одному ролику з цієї серії оприявлена географічна синонімізація українських і російських міст, стирання кордонів через відмову від української декомунізації. Російський солдат у цьому ролику грає з полоненим підлітком, у якого зв’язані руки та ноги, у «міста». Суть гри — називати місто на ту букву, на яку закінчується назва попереднього. Росіянин називає російські населені пункти, а український підліток українські.

— Новоросійськ. Тобі на «к».

— Київ.

— Волгоград.

— Дніпро.

— Немає такого міста! Є Дніпропетровськ, — повчально-дратівливо викрикує російський солдат. 

Наприкінці ролика з’являється лозунг «повертаємо назви нашим містам» на вже знайомому з інших роликів тлі з назвами українських міст та адреса військкомату одного з міст окупованого Криму. Під «нашою назвою», пропагандисти мають на увазі радянську назву, Дніпропетровськ, яку в рамках декомунізації у 2016 році змінили на «Дніпро».

Декомунізація — одна з тих тем, яка тригерить російських пропагандистів. За їхнім задумом, бажання боротьби з українськими топонімами також мотивуватиме росіян долучатися до армії Росії. Проте на спільному для серії відео тлі з перерахунком українських міст є і декомунізована назва «Кропивницький», а не присвячена радянському діячу «Кіровоград», яке місто мало до 2016 року. Що свідчить про малу обізнаність авторів роликів з українськими містами, які вони так хочуть заселити.

 

Джерело: пропагандистський телеграм-канал «Миллет Z Крым»

У свіжому ролику вже не з попередньої серії від червня 2024 року загарбницьке завоювання українських земель показано як «русифікація» топонімів. В одному з роликів ідеться про те, як два працівники комунальних служб, молодший і старший, замінюють україномовну простріляну вивіску «Авдіївка» на непошкоджену нову «Авдеевка». Стара вивіска кидається в купу вже демонтованих, де серед інших проглядається також пошкоджена вивіска «Мар’їнка».

«Ну що, багато ще?» — питає молодший працівник у старшого. «Багато. Але роботу доробити треба», — відповідає старший. Після цього показані заготовлені у вантажівці нові російськомовні вивіски для наступних українських міст: «Часов Яр», «Запорожье» і «Херсон», у якого при цьому транслітерація збігається в російській і українській мові. Ролик закінчується закликом «Працюйте, браття» на фоні кадрів із колоною російської військової техніки й авіації.

У цьому свіжому відео загарбницькі плани Росії урізані до міст, які Путін вимагає визнати російськими у своєму нещодавньому «Запорізько-Херсонському ультиматумі» від 14 червня, який був виголошений напередодні організованого Україною Саміту миру. Херсон був єдиним обласним центром, який Росії вдалось окупувати з початку повномасштабного вторгнення і з якого російські війська були вибиті у листопаді 2022 року. Відтоді Росії вдавалось окупувати лише менші міста ціною десятків тисяч своїх солдатів, як-от Бахмут чи Авдіївка, які в процесі штурмів були майже повністю зруйновані в результаті обстрілів. Тож і урізані загарбницькі обіцянки «доробити роботу» в Херсоні та Запоріжжі виглядають не по-робочому претензійно.

 

Джерело: пропагандистський телеграм-канал Kotsnews

Показовою в цьому відео є саме рутинізація агресивної війни як певної нехай і важливої, але всього лише роботи. З одного боку, це покликано морально примирити потенційних рекрутів, які відтак ідуть не вбивати і бути вбитим, а наймаються на відповідальну «роботу». З іншого — такий евфемізм примирює й інших глядачів, відвертаючи їх від фактів численних воєнних злочинів росіян в Україні.

Убивчий мачизм

Ще одна вербувальна кампанія у відео та рекламних щитах пропагувала зневагу до мирних «нечоловічих» професій на користь «чоловічої» участі у війні. В одному з відео показані охоронець у супермаркеті, тренер у спортзалі й таксист. Усі за допомогою монтажу демонструються почергово то у своїй мирній професії, то вже в романтизованому мачистському образі російського військового. Кадри перебування в мирній професії супроводжуються зневажливими фразами: «Хіба таким захисником ти мріяв стати» для охоронця, «хіба в цьому твоя сила» для тренера і «хіба такий шлях ти хотів обрати» для таксиста. Наприкінці відео заклик: «Ти ж чоловік. Будь ним». Після цього вказана обіцяна місячна зарплата служби по контракту від 204 тисяч рублів.

Згадка обіцяного для рекрута доходу загалом поширене явище на відповідних рекламних матеріалах. Спрямована на працівників робочих професій не найвищої ланки рекламна кампанія пропонує і швидкий матеріальний дохід, і моральне прикриття за участь в агресивній війні у вигляді нібито реалізації свого чоловічого єства. Наслідком цього стає архаїчне для деяких культур пропагування війни як єдиної достойної чоловіка справи.

 

Джерело: сторінка «KP.RU:Комсомольская правда» на dzen.ru

 

Джерело: Сторінка «KP.RU:Комсомольская правда» на dzen.ru

  

Джерело: сайт державних і муніципальних послуг у Ростовській області Росії

Епатаж Пригожина

Окрема стилістика була у вербувальних відео терористичної групи Євгенія Пригожина «Вагнер», яка вибудовувала свій імідж на протиставленні до зашкарублої бюрократії та плакатної агітації російського міноборони. Вербувальні ролики «Вагнера» відрізнялися характерним для її лідера епатажем. Наприклад, «Вагнер» викупив рекламу на одному з найпопулярніших порносайтів PornHub. Перед переглядом порнороликів з’являвся 15-секундний ролик. На тлі жіночих губ із льодяником грайливим дівочим голосом зачитувався текст: «Ми ох**нна приватна армія у світі. Ми ведемо набір бійців з усіх регіонів Росії. Не др*чи, а йди на роботу до “ПВК Вагнер”».

Ще однією новацією Прихожина став випуск англомовного вербувального ролика, націленого нібито на громадян США, головного ідеологічного ворога Росії. Схожий на тролінг ролик вийшов після того як Управління з контролю за іноземними активами міністерства фінансів США визнало «Вагнер» транснаціональною злочинною організацією. Там жителям США пропонували усвідомити, що Росія — це єдина країна, яка наразі «бореться зі злом». Ба більше, саме задля того щоб повернути «Велику Америку» — і варто піти воювати у «Вагнер» від імені Росії.

Немає жодних ознак якогось суттєвого рекрутингу «Вагнером» громадян США. Цей ролик, як і ролик на порносайті, ймовірно, був частиною ширшої непрямої рекламної кампанії, що була покликана створити передусім усередині Росії ореол модності, крутості й винятковості навколо «Вагнера». В цьому випадку меседж був, що «Вагнер» дозволяє собі й у лігві ворогів вербувати прихильників.

Винятковий імідж відбудовувався від початку діяльності так званих музикантів, як членів організації називають лояльні пропагандисти. Це створило досі затребуваний бренд, під яким навіть після загибелі Пригожина та розформування автентичного «Вагнера» продовжують вербувати солдат.

  

Реклама «Вагнера» на PornHub. Джерело: телеграм-канал ЧТД

 

Англомовна реклама «Вагнера». Джерело: Rutube

Основним же вербувальним ресурсом «Вагнера» під час повномасштабного вторгнення ставали не американці і не відвідувачі порносайтів, а в’язні, перед якими ставили вибір між поганими і ще гіршими варіантами. За інформацією з розслідування «Медіазони» та «Російської служби Бі-бі-сі» з посиланням на доступну їм документацію «Вагнера», організації Пригожина вдалося завербувати на війну в Україні не менш як 48366 ув’язнених із російських колоній. Основною військовою операцією групи став штурм Бахмута, яку самі вагнерівці назвали «Бахмутською м’ясорубкою». Документи свідчать, що в битві, яка тривала 327 днів, група «Вагнера» втратила загиблими щонайменше 19547 осіб. Із них 17175 були ув’язненими і лише 2372 — добровільними найманцями. Загалом із «бахмутської м’ясорубки» не повернувся кожен третій в’язень — 35,5%, якщо рахувати кількість завербованих за доступною журналістам бухгалтерією «Вагнера».

Перед останніми черговими «виборами» Путіна в березні 2024 року передвиборча реклама, зокрема агітаційні відеоролики, звично для агітпропу обґрунтували необхідність голосувати за нього еклектичним міксом наративів. Цементувати режим пропонувалося задля захисту від ворожих західних цінностей, зокрема фемінітивів і ЛГБТ-руху, збереження російського суверенітету в протистоянні зі США, необхідністю вберегти економічну стабільність. Створені для широкого загалу, ті ролики також були збагачені еклектично-розважальною естетикою. У більшості ж вербувальних відео складні пропагандистські конструкції агітпропу майже повністю відсутні. Не є поширеними навіть культ героїв чи згадка справедливості. Запрошення на агресивну війну ніби потребує деякої пропагандиської чесності, інакше його не будуть сприймати. Більш примітивних, але проникливих конструкцій. Тут присутня лаконічна естетика і мінімум тез. Обіцяна лише матеріальна винагорода, моральне «вибачення» через залученість до нібито поважної чоловічої роботи, і непряма, але досить прозора апеляція до мрії про втечу від російської реальності через заселення та розграбування українських міст. Показовим є чесне визнання, на противагу офіційній риториці Москви, цілі підкорити неокуповану Україну, навіть якщо це тривала «робота». А також повна зневага до мирного життя. Саме вербувальні ролики до російського війська якнайкраще передають ідеологічну сутність режиму без зайвих домішок — варварський експансіонізм, який рутинізує насилля.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Анонім
16:50 / 04.07.2024
Яка гидота... Після прочитання хочеться помити очі з милом. Кацапи - це не люди, а нечисть.
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду