In English

Російська пропаганда використовує термін «хунта» як ярлик, щоб очорнити українську владу. Оскільки справжня хунта — це нелегітимний і репресивний режим, який часто встановлюється в результаті військового заколоту. Постійне маркування української влади як хунти — це пропагандистська стратегія, спрямована на делегітимізацію українського уряду, зображуючи його як недемократичну силу. Використовуючи таку термінологію, Росія прагне сформувати громадську думку як усередині країни, так і за кордоном, розглядаючи свої дії, такі як анексія Криму чи повномасштабне вторгнення, як необхідні заходи проти так званої «Київської хунти». Втім, у співробітництві з реальними, а не вигаданими хунтами, агітпроп не вбачає нічого поганого: приміром, Кремль тісно співпрацює із хунтами деяких країн Африки, а агітпроп позитивно оцінює цей тип політичних відносин. У цьому матеріалі розбираємося, як ворожа пропаганда інструменталізує хунти.

Хунти добрі й погані

Напередодні Другого саміту Росія — Африка, який відбувся 27–28 липня 2023 року у Санкт-Петербурзі, Путін у своїй статті, присвяченій російсько-африканським відносинам, наголосив на «чесно накопиченому капіталі дружби та співробітництва», а також на «взаємній підтримці», які склалися у Росії з країнами Африки. З 2020 року військові хунти прийшли до влади в чотирьох країнах континенту: Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, що мають прямі зв’язки з Росією, яка докладається до зміни місцевих еліт силовими способами. Зокрема, за участю російських найманців із терористичної організації «Вагнер», які підтримують хунти Буркіна-Фасо та Малі й намагаються протистояти Франції та США (для останніх Нігер до липневого перевороту був ключовим безпековим партнером у регіоні). Коли у серпні 2023 року відбувся військовий переворот у Нігері й хунта зіткнулася з можливим військовим втручанням із боку країн Західної Африки, то бунтівники звернулися по допомогу до російської терористичної організації «Вагнер».

Здатність хунти підтримувати контроль і посилювати свою владу напряму залежить від постачання зброї. Коли хунта стикається з міжнародними санкціями, це обмежує її здатність закуповувати зброю на міжнародному ринку. Згідно зі звітом Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), Росія обігнала Китай як головна постачальниця зброї для країн Африки на південь від Сахари в період з 2018 по 2022 рік. Згідно з дослідженням, Росія захопила 26% ринку регіону, тоді як у попередні п’ять років ця частка сягала 21%. Оскільки поставки зброї в усьому світі скорочуються, російська зброя надходить в Африку. Саме у згаданих вище Буркіна-Фасо, Малі, Нігері та Сомалі ООН фіксує найвищу в регіоні смертність, пов’язану з тероризмом.

Читайте також: Антиколоніалізм і зернова благодійність: як агітпроп намагався дискредитувати Україну під час саміту Росія — Африка

З одного боку, маємо дестабілізаційну підтримку Росією військових правителів країн Африки (справдешніх хунт), а з іншого — навішування на Україну клейма «хунти», якою вона не є. Ця тактика має назву «підміна понять»: пропагандисти маніпулюють значенням певних термінів чи понять, щоб сформувати хибне суспільне враження. «Підміна понять» передбачає використання емоційно навантажених термінів для створення негативних асоціацій.

Чому Росія намагається представити українську владу як хунту

Хунта характеризується домінуванням військових лідерів, які беруть під контроль уряд. Члени хунти зазвичай приходять до влади шляхом державного перевороту або іншими силовими засобами, скидаючи чинний уряд. Термін «хунта» має негативні конотації, адже асоціюється з військовими переворотами, монополізацією влади, обмеженим доступом до неї, насильницькою та кровопролитною зміною державного керівництва тощо.

Російський агітпроп часто йменує Україну фашистською або кривавою «хунтою» або «київським режимом» після подій Революції гідності та втечі Віктора Януковича до Ростова. Ще тоді Кремль представляв українську верхівку як нелегітимну владу путчистів на чолі з тогочасним в.о. Президента України Олександром Турчиновим. У 2014 році росіяни апелювали до того, що внаслідок Євромайдану в Україні до влади прийшла «хунта», яка, мовляв, скинула «легітимного» Януковича шляхом перевороту. Щоб додати гротескності, пропагандисти використовують негативні означники, таким чином вдаючись до тактики «обкладання ганебними епітетами». Кремль демонізує «київський режим». І слово «режим» також використовується пропагандистами для спотворення контексту, що має зобразити законно обрану владу нелегітимною. Попри те, що всі вибори в Україні й у 2014 році, й надалі були визнані міжнародними організаціями як такі, що відповідають демократичним стандартам чесності та прозорості.

Але агітпроп перетворив Україну на країну «404», тобто «фейкову» державу, тож можна більше не церемонитися з її недоторканістю, суверенністю чи міжнародно визнаними кордонами. І тепер знову мріє про «переворот».

Читайте також: У світі зараз 183 регіональні та місцеві конфлікти: як російський агітпроп маніпулював питаннями ескалації у 2023 році

Від початку повномасштабного вторгнення Росія намагається штучно роздувати конфлікт між політичним і військовим керівництвом України, щоб дестабілізувати ситуацію та посіяти зневіру серед пересічних українців. Путін робив ставку на такий собі «військовий майдан», на самому початку великої війни звернувся до українських військових із закликом не підпорядковуватися наказам Президента Зеленського і перебрати владу до своїх рук.

Читайте також: Майдан-3. Чому українські протестні рухи не дають спокою російській пропаганді

Кремль розраховує на те, що внаслідок «перевороту» українська влада втратить свою легітимність і довіру як в очах українців, так і в очах світової спільноти. Ця нелегітимність послужить тому, щоб і надалі не рахуватися з позицією України, грубо підводячи її до повної капітуляції чи будь-яких територіальних поступок. Або навіть представити як «неповноцінного» суб’єкта для переговорів, чию долю мають вирішувати інші держави, замість неї, або без її безпосередньої участі. Це спроба дискредитувати українську верхівку, представити її як неконсолідовану й таку, що потопає в міжусобицях, замість того, щоб працювати задля перемоги. За таких умов довіра до такої влади в Україні впаде, а отже, і міжнародна підтримка знизиться. В такому разі пропаганді вдасться нав’язати тезу про «дві сторони» та розбити підтримку міжнародної коаліції, яка багато в чому спирається на те, що влада України обрана демокритичним шляхом. Саме на це робить ставку Москва.

Хто, за версією російського агітпропу, може влаштувати переворот

Ворожий агітпроп поширює гостросюжетні сценарії «перевороту» в Україні як «генеральське протистояння» головнокомандувача Збройних Сил України та командувачем Сухопутних військ і Повітряних сил. За різними версіями, вони або консолідовано планують скинути Президента, або кожен із них вступає в ситуативні союзи, щоб зробити це. Прийшовши до влади внаслідок військового перевороту, вони не матимуть легітимності, а на Заході у них не вбачатимуть надійних партнерів.

Читайте також: «Зеленський сліпо вірить у перемогу, а в ній зневірилися всі, навіть Залужний»: як агітпроп перекручує західні публікації

Коли на початку повномасштабного вторгнення Путін звертався до ЗСУ з закликом до повстання, він апелював до того, що, мовляв, влада України — войовнича «маріонетка Заходу», що посилає своє населення вбивати братів слов’ян, а українське суспільство нібито відчуває «братерську любов» до росіян і насправді не хоче їм протистояти. Нині ж бачимо, що у телеграм-сегменті розкручують маніпуляцію про те, що буцімто Штати розцінюють Зеленського як гравця, який не здатен вести діалог і досягати домовленостей. Відтак, за версією російських пропагандистів, у Пентагоні роблять ставку на Залужного, який, на відміну від Зеленського, нібито готовий до компромісів із Кремлем, адже не хоче, щоб його солдати гинули задарма.

Можна навести один з останніх прикладів, коли на початку листопада минулого року у мережах було поширено начебто відеозвернення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, створені за допомогою технології дипфейк. У цих відео Залужний нібито закликає населення України вийти на площі своїх міст, а військових — не виконувати «злочинні накази» влади.

Читайте також: «Війна Зеленського». Як російські мережі в телеграмі продовжують працювати на розкол між владою та суспільством

Як бачимо, агітпроп адаптивно реагує на інформаційний контекст довкола питань України, але основна його ціль — підважити довіру до української влади та держави. На жаль, Росії в її дезінформації підіграють певні внутрішні актори українського політикуму, які відтак намагаються заробити балів під час такої собі передвиборчої розминки.

Читайте також: «Антифашизм курця». Як російський агітпроп маніпулює антифашистським консенсусом

Росія намагається посилити свій вплив у країнах африканського регіону Сахель, що традиційно належать до зони впливу Франції. Перевороти по суті означають зміцнення позицій ісламських фундаменталістів, у яких Кремль вбачає регіональних ситуативних союзників. Підживлення кривавих військових режимів в одному регіоні та безпідставне навішування ярлика «хунта» на країну в іншому вкотре доводить цинічність і взаємосуперечливість повідомлень російського агітпропу.

Критика та конструктивний аналіз дій влади є необхідним елементом процесів державотворення. Але враховуючи те, що за ситуацією в Україні уважно стежать західні еліти та преса, а акцепторами російської пропаганди стають всілякі західні лідери суспільних думок на кшталт Такера Карлсона чи Ілона Маска, українським політсилам слід надзвичайно відповідально брати участь у дискусії, не роздмухуючи конфлікт між політичним і військовим керівництвом держави. Оскільки це шкодить інтересам України.