In English

5 жовтня 2016 року місце першого заступника керівника адміністрації Президента Росії зайняв Сергій Кирієнко замість В’ячеслава Володіна, призначеного в той день головою Держдуми Федеральних зборів Росії. Перший заступник в адміністрації Путіна традиційно відповідає за внутрішньополітичний блок, курує виборчі кампанії усіх рівнів, взаємодіє з партіями та громадськими організаціями та стежить за інформаційною політикою. Зміна керівника політичного блоку супроводжувалась і переорієнтацією на інших людей, які обслуговують політичні потреби Кремля на нижчих ланках. Публічно це стало помітним через пів року.

26 березня 2017 року політконсультант Дмитро Гусєв організував дискусійний клуб, присвячений мітингам, поштовх яким дав фільм-розслідування «Он вам не Димон» Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального про статки та корупцію тодішнього прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва. Та обговорення мітингів перетворилося на нарікання низки політтехнологів на байдужість до них Кремля після зміни керівництва в адміністрації Путіна. Так передавав фрустрацію свого цеху політтехнолог В’ячеслав Смирнов: «Дуже дякую Навальному за те, що ми тут зібралися. Тому що ми застоялись, і хочеться поспекулювати перед адміністрацією президента. Тим більше, що найприкріше, що реакції у відповідь ми не чуємо. Ми багато говоримо, багато пишемо у фейсбуці, ми як би просимо про діалог, а там навіть не ау… Відповідно, технологи починають нервувати, тому що у них теж немає грошей. Політологи теж підтягуються, вони взагалі люди скривджені. Вони здивовані, й навіть кому скаржитися, не знають». На думку Смирнова, мітинг показав, що «в країні, дякувати Богу, не все гаразд», і політтехнологи можуть дати АП хороші поради — та до них перестали звертатися. «Грошей не дають, методичок не дають, темника не дають», — підсумував тоді Смирнов.

Бунт «голодних» політтехнологів якнайкраще характеризує побудовану в умовах кланового капіталізму інфраструктуру російської пропаганди. В такій системі бюрократи, політтехнологи, режисери й бізнесмени в жорстко конкурентному середовищі прагнуть надати свої послуги задля зворотного отримання преференцій у формі грошей та кар’єрного зростання. Різнопланові пропагандистські проєкти в цих умовах об’єднані скоріше прагматичною метою сподобатися вищому керівництву, аніж єдиним адмініструванням чи узгодженою ідеологією. І це можна побачити на прикладах.

Пропаганда на аутсорсинг

На початку осені 2022 року невідомі хакери отримали доступ до мільйона документів структур Євгена Пригожина, колишнього «кухаря» Путіна, а пізніше його соратника та помічника з виконання чутливих злочинних операцій. Документи опинились у журналістів Die Welt, Центру «Досьє», Insider, Paris Match та Arte. Центр «Досьє» (проєкт Михайла Ходорковського, колишнього олігарха, який провів 10 років в ув’язненні за режиму Путіна) інформував, що на основі своїх попередніх досліджень підтвердив справжність документів, і опублікував велике розслідування про роботу гігантської пропагандистської машини під керівництвом Пригожина. На 2022 рік, за даними розслідувачів, імперія так званої «фабрики тролів» об’єднувала близько 400 юридичних структур, десятки медіа, десятки пабліків у соцмережах, створені під різноманітні пропагандистські задачі. Прикметно, що пригожинські телеграм-канали, за даними «Досьє», майже не взаємодіють із мережами іншої підрядниці Кремля в інтернеті, колишньої лідерки молодіжного кремлівського руху «Наші» Христини Потупчик.

Частина цієї імперії — медіагрупа «Патріот» — формально з’явилася у 2019 році, об’єднавши пригожинські медіа, які журналісти-розслідувачі давно зараховували до «фабрики тролів». Найвідоміше з них — «Федеральное агентство новостей» (ФАН). У документах фіксують численні транзакції й іншим впливовим медіа та блогерам за замовні матеріали. На «фабриці» працювали сотні оплачуваних коментаторів, сорок із яких писали коментарі винятково на платформах українських медіа. В інтерв’ю «Радіо Свобода» один із колишніх працівників «фабрики» говорив, що їх виробничою нормою було 120 коментарів на день. У структурі «фабрики» була навіть власна соцмережа «ЯRus». Гендиректор ФАН Євген Зубарєв говорить, що працювати вони розпочали у 2009 році: «Перші коментатори виходили у ЗМІ, працюючи проти опозиціонерів: Олексія Навального та інших». Та журналісти виявили «фабрику» лише у 2013 році, коли помітили у Санкт-Петербурзі роботу організації «Агентство интернет-исследований» (АИИ), де співробітникам платили за коментарі у соцмережах. Відтоді «виробництво» на «фабриці» лише зростало і згодом вийшло на міжнародний рівень. Через роботу «фабрики тролів» Мін’юст США висунув проти Пригожина звинувачення у втручанні в американські вибори президента 2016 року. Сам Пригожин послідовно заперечував свою причетність до «фабрики», поки у лютому 2023 року нарешті не визнав, що придумав і створив «Агентство интернет-исследований». Пояснив він це необхідністю «захисту російського інформаційного простору».

Машина пропаганди Пригожина, як і інші його проєкти, була цілком незалежною від російської бюрократії та узгоджувала свою роботу лише безпосередньо з Путіним. Тож і постраждав агітпроп-бізнес Пригожина після псування відносин із президентом Росії. Вже за кілька днів після заколоту угруповання Вагнера, наприкінці червня 2023 року, Роскомнагляд заблокував пов’язані з Пригожиним видання РІА ФАН, «Политика сегодня», «Экономика сегодня», «Невские новости» і «Народные новости». Те, що не заблокувала держава, оперативно згорнув сам Пригожин. Журналістка The Bell Ирина Панкратова припускала тоді, що він це робив, щоб його проєкти не дісталися політичним противникам у Кремлі. За даними журналістів «Агентсво», ще за місяць до заколоту Пригожина частина пригожинської мережі ботів почала працювати проти свого творця.

Пригожин не був єдиним, хто заробляв створенням державної пропаганди на аутсорсі, хоча до його масштабів ніхто не дотягнувся. Подібне робить, наприклад, російський бізнесмен Костянтин Малофєєв за допомогою свого телеканалу «Царьград ТВ» чи вже згадана Христина Потупчик на власних медіаактивах. Аутсорсинг дозволяє російській державі делегувати «брудну роботу» та підвищити ефективність через певну змагальність проєктів за фінансування.

Нові проєкти адміністрації

Політичний блок адміністрації Путіна також намагається координувати проєкти, які за щедрого фінансування швидко нарощують масштаби. Наприклад, в останні роки була створена велика бюрократична структура з інформаційного управління країною «Диалог», про що у своєму розслідуванні пишуть опозиційні медіа Росії — «Важные истории», The Bell і «Медуза». Мережу координує заступник голови адміністрації Путіна Сергій Кирієнко. Підпорядкована департаменту інформаційних технологій Москви «автономна неурядова організація» (АНО) «Диалог» створювалася задля моніторингу соцмереж і просування в них потрібних Кремлю меседжів, пишуть журналісти. На початках це була необхідність пропаганди голосування за внесення поправок до конституції Росії, які дозволили би Путіну балотуватися на черговий термін. Пізніше структура була використана для контролю інформації стосовно пандемії Covid-19. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну штаби структури використовують для військової пропаганди та загального контролю інформаційного середовища в соцмережах.

Улітку 2020-го для роботи з регіонами започаткували дочірню структуру «Диалог регионы», яка відповідає за створення ЦУРів — центрів управління регіонами. Штат і бюджети організації стрімко зростали. В розслідуванні йдеться, що станом на 2022 рік у цій організації працювало понад 2,5 тисячі осіб, а на її роботу з бюджету міністерства цифрового розвитку перерахували 6,5 мільярда рублів, загалом до 2024 року на «Диалог регионы» планували спрямувати близько 24 мільярдів рублів.

Задачею структури є координація «державних пабліків» у інтернеті: офіційні сторінки губернаторів, міських адміністрацій, регіональних міністерств, служб ЖКХ, аварійних служб, шкіл, дитячих садків тощо. З грудня 2022-го присутність держустанов у соцмережах у Росії стала обов’язковою. Працівники ЦУРів навчають регіональних держслужбовців і політиків оформляти акаунти, залучати підписників, відповідати на коментарі та й власне визначають контент, який потрібно публікувати. Згідно з рекомендаціями, чиновники мають оперативно реагувати на легкі запити жителів: поставити лавку, спиляти сухе дерево, полагодити трубу, відремонтувати ліхтар тощо. Оперативна реакція на такі відносно прості запити має, за задумом проєкту, покращити загальний імідж держорганів. На кінець 2022 року у Росії було близько 130 тисяч таких держпабліків. Генеральний директор «Діалогу» Володимир Табак говорить, що ці сторінки сукупно читають 50% російських користувачів соцмереж. Фактично ця мережа дозволяє Кремлю швидко розгортати кампанії дезінформації та поширювати необхідні пропагандистські тези.

В оновленій 30 червня 2023 року урядовій постанові про правила надання субсидій «Діалогу» йдеться, що ЦУРи мають працювати й на окупованих українських територіях — у «Донецькій народній республіці, Луганській народній республіці, Запорізькій області та Херсонській області» — принаймні щодо відстеження скарг і звернень. «Діалог» уже звітував про те, що вчить маріупольських держслужбовців вести «державні пабліки». «Реальна газета» повідомляє з посиланням на наявні в редакції документи та власні джерела, що ще восени 2022-го місцевим окупаційним адміністраціям поставили завдання брати під контроль скарги у соцмережах і звітувати про розв’язання проблеми або називати дату, коли вона буде розв’язана.

Інший проєкт Кирієнка — це імідж Росії після війни. Цим, за даними «Медузи», займається управління з забезпечення справ Держради Росії, яке є підструктурою адміністрації. Результатом пошуків мають стати два образи Росії. Перший — експортний, розрахований на закордонну аудиторію та російські еліти. Другий має бути зрозумілим і близьким для внутрішньої аудиторії, більшості жителів Росії, говориться в розслідуванні журналістів. Прокремлівський Експертний інститут соціальних досліджень вже нібито підготував експортну концепцію — «Росія має стати “континентом свободи” для людей правих переконань з усього світу — “умовного Сільвіо Берлусконі чи Віктора Орбана”». Спочатку експерти й сам Кирієнко, за даними джерел видання, пропонували образ держави з «особливим шляхом», на кшталт Венесуели чи Індії, які відмежовані від Заходу, готові порушувати загальноприйняті правила і відстоюють власні (іноді диктаторські) політичні традиції. Але така концепція не сподобалася Путіну та його силовому оточенню, говорять джерела видання. Тож вирішили зосередитися на образі Росії як «правильної, правої, традиційної Європи без гей-парадів, впливу меншин і США». Ці ідеї Путіну нібито ближчі. Для «внутрішнього користування» у Кремлі будуть просувати концепцію «Росія повертає землі, жителі яких хочуть бути духовно російськими», пише «Meduza».

Від кожного за його здібностями, кожному — по гранту

Ще однією складовою російської машини пропаганди є розподілення державних грошей через систему грантів. У інтернеті цим передусім займається створений у 2015 році під патронатом Володіна Інститут розвитку інтернету. Тоді його задачею передусім вважалося цифрове просвітлення чиновників задля покращення комунікаційних практик російської влади. Та в останні кілька років структура залучила величезні бюджети та стала головним грантодавцем пропагандистських проєктів у інтернеті, пишуть у своєму розслідуванні журналісти «Медузи» і «Важливих історій». Мільярди рублів спрямовують на створення «правильного» інтернет-контенту будь-якої форми: від роликів блогерів до, наприклад, серіалу про зловмисний вплив на молодь ворожого відеосервісу. 2023 року інститут отримав понад 20 мільярдів рублів (із них понад 17 — саме на створення «державного контенту», присвяченого «громадянській ідентичності» та «духовно-моральним цінностям»). Ще 26 мільярдів рублів заплановано на 2024-й та 2025-й. До того ж власні гранти інститут часто дає на умовах співфінансування з іншими державними та приватними компаніями. Журналісти інформують, що розподіл коштів дуже непрозорий і прив’язаний до обіцяної кількості переглядів, яку легко накрутити.

Державний Фонд кіно, який фінансує весь російський кінематограф, для прикладу, 2023 року збирається розподілити менше — всього 11,6 мільярда рублів. Він в останні роки також зосередився майже винятково на пропагандистському вихованні. Серед списку сформованих Мінкультом Росії у 2022 році пріоритетних тем для надання грантів на кіно: «Збереження, створення та поширення традиційних цінностей», «Миротворча місія Росії», «Малоросія як історична область Росії», «Популяризація героїзму та самовідданості російських воїнів у ході спеціальної військової операції», «Неоколоніальна політика країн англосаксонського світу», «Деградація Європи», «Формування багатополярного світу» тощо.

Сам Кирієнко розподіляє гроші через Президентський фонд культурних ініціатив. Фонд, за результатами розслідування «Сирена», розподілив у 2022 році принаймні 635 мільйонів рублів на 172 проєкти, які прямо чи опосередковано пропагують війну проти України. Серед найбільших грантоотримувачів — марафон «ZaРоссию», гастролі театру Олега Табакова в Херсонесі в анексованому Криму зі спектаклем «Матроська тиша», патріотичний концертний тур «Zа ВМФ».

Різні частини російського агітпропу перебувають у перманентній напрузі у своєму змаганні за увагу та фінанси Кремля. Наприклад, за даними «Медузи», у 2022 році спецслужби раптово значною мірою відтіснили внутрішньополітичний блок Кремля — і його голову Сергія Кирієнка від підготовки псевдореферендумів на окупованих територіях, що адміністрація вважала своєю «парафією». Показовою є історія звільнення гендиректора держагентства «ТАСС» Сергія Михайлова. За даними видання The Moscow Times, він був покараний за занадто деталізоване висвітлення агентством заколоту Пригожина. Тож для агентів пропаганди в Росії необхідно не втрачати навичок вчасно переорієнтуватись і навіть без темника вгадати бажання керівництва. Регіональні медіа, як правило, мусять правильно наслідувати риторику загальнодержавних, чиновники нижчої ланки — уважно прислухатися до публічних виступів свого безпосереднього начальства, але не занадто довіряти сигналам від інших чиновників.

У такої суперечливої структури агітпропу є своєї переваги й недоліки. Вона, звісно, позбавлена цілісної ідеології чи єдиної вертикалі управління. Та водночас ця пластична маса бізнесменів, бюрократів і авантюристів добре адаптується під нові історичні виклики, забаганки начальників чи навіть воєнні злочинні авантюри Кремля. Головною ж умовою існування різних частин строкатого тіла російського агітпропу є вчасно виділений фінансовий ресурс.