Розмови про таке видання оживив указ президента під номером 1, який вийшов у новому році – в документі Віктор Янукович зобов’язує уряд за участі науковців підготувати видання «Великої української енциклопедії» до 2020 року.

«Енциклопедія фіксує рівень досягнень, знань, культури, який має та чи інша держава, суспільство», – сказав ВВС Україна Михайло Зяблюк.

Він також порівняв енциклопедію із армією – хто не має своєї, платить чужій. В сусідніх країнах, за його словами, існують такі видання, і Україна в них не завжди описана із вигідних для держави позицій.

Вперше українські науковці запропонували зробити це у 1992 році, але тоді не склалося. На початку 2000-х років випуск 25-томної енциклопедії вже узгодили на папері. Втім через часту зміну урядів підписаний указ залишився в архівах. «Енциклопедію ніколи не пізно робити», – вважає Михайло Зяблюк, хоча й визнає, що в Україні цей процес починається із суттєвим запізненням.

Голова «Вікімедіа Україна», організації, яка розвиває українську версію Wikipedia, Юрій Пероганич зауважив, що авторитетну державну енциклопедію готувати потрібно – проте сумнівається, чи слід робити це у друкованому вигляді.

«Безперечно, державну, наукову, авторитетну енциклопедію готувати треба. Інше питання, чи потрібна вона у паперовому вигляді. Я не певен. Оскільки охоплення інтернетом дуже швидко зростає, в цьому, можливо, доцільності немає», – відзначив Юрій Пероганич.

Нагадаємо, у березні минулого року стало відомо, що найдавніша англомовна енциклопедія Encyclopaedia Brittanica, перший випуск якої було надруковано 1758 року, повністю переходить у діджитал-формат, і більше ніколи не з’явиться у друкованому вигляді.

Юрія Пероганича більше цікавить питання авторського права на статті у майбутній енциклопедії – за прикладом Казахстану, українська офіційна енциклопедія мала б виходити під тією ж ліценцією, що й Wikipedia, тоді матеріали звідти можна було б вільно поширювати, вважає він.

Михайло Зяблюк визнає, що попередні праці, які готувало його видавництво, друкували переважно за програмою «Українська книга». Це означає, що вони потрапляли лише у бібліотеки і в кабінети чиновників, а придбати їх у книгарнях було неможливо. Щоб такого ж не сталося із українською енциклопедією, паралелельно з друкованою версією, яку можна буде купити і в крамницях, і за передплатою, редакція має підготувати електронний варіант.

Незважаючи на проблеми із бюджетом, керівник видавництва вірить, що президент стримає слово і виділених коштів вистачить на зарплати колективу, технічне забезпечення та ремонт редакційних приміщень. Окремий пункт указу передбачає, що видавництво розташовуватиметься за нинішньою адресою.

Стурбованість науковців викликає і те, що останнім часом багато аспектів історії та державності України не мають однозначного трактування на рівні влади та суспільства. Науковці наполягають на тому, що видання має бути об’єктивним.

«Ризики є, і я особисто як майбутній читач і громадянин боюся їх. Тому що у нас, на жаль, політичний фактор сьогодні є досить впливовим – ми це бачимо в системі освіти, коли суб’єктивні думки, наприклад, якогось міністра стають начебто дороговказом для науковця чи автора підручника», – сказав ВВС директор Інституту літератури імені Шевченка Микола Жулинський.

«Стурбованість має сенс, – погоджується Михайло Зяблюк. – Але енциклопедія є виданням поміркованим і об’єктивним. І колегія не буде змінювати науково-історичний об’єктивний погляд на ті чи інші позиції, теми, терміни, постаті на догоду якоїсь кон’юнктури чи поглядам певного політичного діяча, який хоче нав’язати їх іншим».