Як за останній рік змінилася сфера медіаграмотності? Чи довелося медіаекспертам змінювати підходи до роботи? На яких майданчиках зручно спілкуватися з аудиторією про медіаграмотність? Як можливості штучного інтелекту вплинуть на медійників? І чому журналістам слід подружитися з технологіями? На всі ці питання відповіли експертки й експерти під час форуму «Медіаграмотність 5.0: від викликів до рішень», організованому DW Akademie в партнерстві з Українським інститутом медіа та комунікацій за підтримки ВMZ та Європейського Союзу.

Аналітик медіа, консультант Світового банку у сфері кібербезпеки й аналізу даних Михайло Кольцов розповів, що протягом останнього року помітив чотири тренди, які впливають на сферу медіаграмотності. «Наприклад, на початку повномасштабної війни росіяни масово створювали фейкові телеграм-канали, які мімікрували під медійні надійні джерела. Умовно кажучи, з’явився ще один канал “Суспільне Рівне”, з таким самим логотипом, як у справжнього. До каналу підключали генеративну модель, яка просто накидувала тексти, заплутуючи аудиторію, — каже Михайло. — Другий тренд більше нагадує назву державної агенції. Я думаю, що, можливо, в нас колись з’явиться якась агенція “Укрсрач-постач”. Я побачив, що росіяни зрозуміли, що українські фактчекери дуже досвідчені й швидко спростовують фейки російського агітпропу. Тому вони вирішили взяти за основу експеримент фейсбуку за 2012 рік, результати якого показують: якщо збільшиться кількість негативного контенту у вашій стрічці, ви почнете продукувати більше негативних публікацій. Тобто коли ви будете бачити у своїй стрічці, що все погано, ви будете так само реагувати».

Михайло Кольцов пояснює, що в такий спосіб через соцмережі росіяни намагаються керувати емоційним станом українців, постійно закидаючи на цифрові платформи канали чи групи із контентом негативного змісту. «У цих каналах може бути зібраний негатив, який справді відбувається в реальності. Однак на таких майданчиках немає балансу. Автори публікують винятково негативні дописи, — каже він. — Наприклад, про ціни на продукти, які постійно ростуть; про корупцію в міністерствах; про українську владу, яка не думає про народ. Такий контент не надається до фактчекінгу, адже більшість з описаних речей і справді відбуваються в реальності. Однак така концентрація негативних новин на одному майданчику дає можливість керувати емоційним станом людини».

Третім трендом і водночас викликом для сфери медіаграмотності Михайло Кольцов називає використання лінгвістичних нейромереж для генерації журналістського контенту. «За якийсь час, імовірно, майже сто відсотків задач, які виконує журналіст, можна буде виконати за допомогою інструмента, що базується на лінгвістичній нейромережі. Тобто фактично писати новини можна буде технологічно. Для цього не обов’язково здобувати освіту журналіста, адже лінгвістична нейромережа отримує можливість комбінувати притомний текст, — пояснює експерт. — Але викликом є те, що попри вміння комбінувати тексти, нейромережа відірвана від фактичної реальності. Тобто тут важливо визначити, де той запобіжник, який не дозволятиме викривлювати реальність у читачів такого контенту».

• Читайте також: Повстання чатботів. Як працює ChatGPT і чим він небезпечний

Медіаексперт, заступник директорки Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай каже, що видання The Washington Post вже декілька років використовує нейромережі для створення контенту. «Тут відповідь проста: українській журналістиці потрібно дорослішати, — розповідає експерт. — Я думаю, що через розвиток штучного інтелекту журналістика нікуди не дінеться. Вона просто скоріше опанує ці механізми для того, щоби працювати з більшою кількістю інформації, робити глибші матеріали. Звісно, це так працюватиме, якщо цього хотітимуть самі медійники».

Серед інших сучасних трендів Ігор Розкладай відзначає те, що медіа заходять в інстаграм. На думку експерта, це допомагає медіа виходити на ширшу аудиторію та краще тримати її увагу. «Сторінки медіа в інстаграмі зараз отримують великі охоплення. Це підходить для людей як своєрідний фоновий контент. Тобто людина не хоче глибоко занурюватися в тему, проте в коротких рилзах чи в дописах із кількома слайдами дізнається цікаву й важливу інформацію. Такі формати дають людині розуміння подій, ситуацій, — каже Ігор Розкладай. — Візуальний текстовий формат легше сприймати. Думаю, цей інстаграмний тренд буде тільки посилюватися». Проте основним викликом для медіа як в інстаграмі, так і в інших соцмережах Ігор Розкладай називає можливість вижити. «Кількість скарг, кількість проблем, з якими зіткнулися українські медіа в соцмережах, дуже зросла за останній рік. Часто одна скарга може погасити охоплення медіа на місяці й з цим, на жаль, особливо нічого не можна зробити. Цей тренд доволі загрозливий», — додає експерт.

• Читайте також: Як поєднати репутацію з популярністю й не профукати онлайн-революцію

Керівниця Центру досліджень «Детектора медіа» Ольга Білоусенко також каже, що інстаграм працює добре для просування медійного контенту. Навіть тоді, коли йдеться про великі дослідження. Тобто про складний і доволі громіздкий контент. «Здавалося б, такі великі дослідження дезінформації, які ми робимо не на широку аудиторію, а на вужчу, дослідницьку, не мають “заходити” в соцмережі, де люди обмінюються фото власного обіду, — розповідає Ольга Білоусенко. — Але якщо інформацію гарно оформити в слайди чи сториз, це працює. Раніше я б ніколи не подумала, що дослідження зі складною лексикою може бути цікаве такій широкій аудиторії, яку знаходить в інстаграмі. Невдовзі команда дослідників і дослідниць “Детектора медіа” планує “зайти” також у тікток. Плануємо й там, у простих форматах, розповідати, як працює дезінформація і чому важливо бути медіаграмотними».

Ольга Білоусенко додає, що трендом зараз у сфері медіаграмотності й протидії дезінформації мають бути й швидкі реакції на виклики та загрози. «Наприклад, за два тижні до повномасштабного вторгнення, коли аналітики й аналітикині помітили зростання кількості російських вкидів, виник проєкт DisinfoChronicle, — каже Ольга. — Наша команда почала збирати фейки, маніпуляції й меседжі російської пропаганди. Саме ця швидка реакція допомогла нам: ми розуміли, як працює російська пропаганда, й прагнули задокументувати в одному місці якомога більше проявів російської дезінформації. Також ми прагнули пояснити, для чого Росії потрібен той чи інший фейк. Зараз, уже за рік, проєкт розвинувся. Ми пояснюємо, як працюють тактики російської пропаганди тощо».

За словами Ольги Білоусенко, інструменти штучного інтелекту потрібно освоювати, щоб за їх допомогою, наприклад, працювати з великими масивами даних. «Штучного інтелекту варто не лякатися, а навпаки — вчитися з ним працювати. Наприклад, саме завдяки таким інструментам аналітикам та аналітикиням “Детектора медіа” вдалося проаналізувати великі масиви даних в рамках досліджень виправдальної риторики Росії, гендерної дезінформації тощо», — каже вона.

• Читайте також: «Нам потрібен новий тип свободи — свобода від обману». Як протидіяти нейромережам, що поширюють фейки

Павло Колотвін, організатор проєкту «ФейкБумБот», за допомогою якого можна перевірити рівень медіаграмотності, розповідає, що подібні інструменти допомагають просувати медіаграмотність. «Пройшовши тест за допомогою бота, кожен дізнається свій рівень медіаграмотності. Наразі тест пройшли кілька тисяч людей і загальний рівень медіаграмотності серед людей, які виконали завдання, вище середнього, — каже Павло Колотвін. — Створюючи бот і тест, ми консультувалися з експертами у сфері медіаграмотності. У нас є своя методологія. Крім самого тесту, в боті можна знайти корисні посилання у розділі “інфобаза”. Наприклад, посібник із медіаграмотності, статті про способи розпізнавання дезінформації тощо».

Представниця проєкту PR Army Антоніна Ріа розповідає, що їхня мережа активісток та активістів, який мають великий досвід у сфері піару, створила два інструменти, зокрема, для іноземних журналістів, які працюють із темою війни проти України. «Перший — це перевірка спікера щодо того, чи висловлює він або вона прокремлівські меседжі. Надіславши нам запит на перевірку людини, журналісти можуть зрозуміти, в кого саме беруть коментар, і зрозуміти, чи не стануть раптом їхні медіа майданчиком для поширення дезінформації, — каже Антоніна Ріа. — За допомогою нашого інструменту можна перевірити, чи поширювала людина дезінформацію в медіа тощо. Також там можна побачити, чи володіє конкретна людина, наприклад, часткою в якійсь російській компанії».

За допомогою другого інструмента від PR Army можна знайти перевірених експерта чи експертку, з якими можна проконсультуватися й отримати коментар.

Михайло Кольцов каже, що в сучасному світі журналісти мають відійти від того, що вони просто пишуть тексти. «Журналісти мають працювати з технологіями. Якщо ви не працюєте з технологіями, вони починають працювати проти вас. При цьому потрібно пам’ятати, що якщо ви самостійно не можете освоїти ці технології, вам потрібно кооперуватися з технологічними організаціями для того, щоб розподілити навантаження, — розповідає експерт. — Також потрібно пам’ятати, що крива навчання медіаграмотності починає зростати. Вже не можна навчити людину одразу. Тобто ви перестаєте навчати принципів медіаграмотності, а починаєте навчати елементарних когнітивних принципів, як бачити речі. Коли, наприклад, ви розумієте, що якщо перед вами по скайпу говорить нібито Кличко, його потрібно попросити повернути голову вбік, тому що це єдина можливість піймати зображення. Адже нейромережі поки не можуть розпізнати лише цей рух вбік. Якщо раніше курси медіаграмотності були орієнтовані на журналістів-початківців і на загальну аудиторію, то зараз ця аудиторія зміниться».

На думку Михайла Кольцова, з розвитком технологій та інструментів навчатися медіаграмотності будуть змушені чимало людей. Зокрема, «зірки», тобто люди з медіакапіталом.

Фото: DW Akademie